Ухвала суду № 117400320, 23.02.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1284/24

Провадження № 4-с/761/81/2024

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

10.01.2024 року до суду надійшла зазначена скарга.

У вимогах скарги скаржник просить:

-визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо незняття арешту з майна, що належить ОСОБА_2 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 44531241 від 15.09.2014 року, виданою ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві;

-зобов`язати повноважну особу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт зі всього майна, що належить ОСОБА_2 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 44531241 від 15.09.2014 року, виданою ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві.

Вимоги скарги обгрунтовані тим, що на виконанні у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_1.

В межах зазначеного виконавчого провадження постановою від 15.09.2014 року було накладено арешт на майно заявника.

Постановою від 27.11.2014 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначає заявник, з реєстру речових прав вбачається, що на належне їй майно накладено арешт, який не скасований на даний час.

Станом на момент звернення до суду із скаргою, на примусовому виконанні не перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.

Накладення арешту на майно обмежує права заявника при набутті нею права власності на будь-яке майно.

З метою зняття арешту з майна, заявник звернулася до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та листом виконавчої служби від 07.12.2023 року було відмовлено в скасуванні арешту.

Заявник не погоджується із відмовою, оскільки вона суперечить діючому законодавству, тому для захисту порушеного права звернулася до суду з цією скаргою.

В судове засідання представник заявника не з`явився, звернувся до суду із заявою про слухання скарги в його відсутність та просив задовольнити її вимоги.

Представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Відзив на заявлені вимоги до суду не направив.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання скарги. У поясненнях, які 20.02.2024 року надійшли до суду, уповноважений представник просить відмовити в задоволенні скарги оскільки відсутні законом передбачені підстави для такого.

У відповідності до положень ч.2 ст.450 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність учасників, які були повідомлені належним чином про час та місце слухання справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги за наступних підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-12118/10 від 17.02.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 990 214,80 грн.

В межах зазначеного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 15.09.2014 року було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 (реєстраційний номер обтяження 7287961 від 10.10.2014 року).

Виконавче провадження закінчене 27.11.2014 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з відсутністю майна боржника.

На звернення заявника, листом №63138/27-10-23 від 07.12.2023 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відмовлено у скасуванні арешту.

Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на 15.09.2014 року) визначала, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на 27.11.2014 року) передбачав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В той же час частина 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, оскільки виконавче провадження було завершене саме у зв`язку з відсутністю майна у боржника, тому державний виконавець не мав права скасовувати арешт з майна боржника, а тому вимоги скарги в частині визнання бездіяльності Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачеві у ВП НОМЕР_1 не підлягають задоволенню, оскільки державний виконавець діяв з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Частина 4 статті 59 Закону України про виконавче провадження передбачає вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається, заявник звернувся до суду із вимогою про зобов`язання Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 .

Однак представник заявника не надав суду доказів, що настала одна з обставин, які передбачені ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» з яким закон пов`язує можливість скасування арешту з майна та державна виконавча служба в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» відмовила в скасуванні арешту з майна заявника.

Закон України "Про виконавче провадження" не надає право державному виконавцю скасувати арешт майна на тій підставі, що на примусовому виконанні не перебуває зазначений вище виконавчий лист.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що судом не встановлено порушення державною виконавчою службою вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд не вбачає підстав для задоволення вимог скарги в цій частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: Н.Г.Притула