Рішення № 117400103, 04.03.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1922/24

пр. № 2/759/2036/24

04 березня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» з позовом до ОСОБА_1 із вимогою про визнання недійсним з моменту його укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216580570, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» для укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно транспортного засобу «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_3 , vin-code НОМЕР_4 .

Під час укладення полісу відповідач надав позивачу інформацію, що транспортний засіб «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_3 , vin- НОМЕР_2 не підлягає обов`язковому технічному контролю.

01.09.2023 року між позивачем та відповідачем було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-216580570, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_3 , vin-code НОМЕР_4 .

Відповідно до умов Полісу строк його дії встановлено з 00 годин 00 хвилин 02.09.2023 року по 01.09.2024 року включно.

Крім того, в розділі «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» зазначено, що ТЗ не підлягає обов`язковому технічному контролю, оскільки Відповідач під час укладення Полісу надав інформацію, що Забезпечений транспортний засіб не підлягає обов`язковому технічному контролю

24.11.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу.

Після настання ДТП, повідомивши про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до Закону 1961-IV, відповідач надав позивачу копію свідоцтва про реєстрацію забезпеченого транспортного засобу, відповідно до якого вказаний транспортний засіб є вантажним фургоном малотонажним.

Також вказали, що у позивача відсутній доступ до бази даних МВС України щодо проходження транспортними засобами ОТК, тому Страховик при укладенні полісів керується виключно інформацією наданою клієнтом.

З метою розслідування страхового випадку, Позивач, керуючись п. 34.1 ст. 34 Закону № 1961-IV, звернувся до сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України з запитом про проходження ОТК вищевказаним транспортним засобом.

Відповідно до листа Головного Сервісного центру Міністерства внутрішніх справ Забезпечений транспортний за конструкцією - вантажний, вантажопідйомність- 0,519 т. та підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю з періодичністю - кожні два роки. Також даною відповіддю вказано, що Забезпечений транспортний засіб ОТК не проходив та станом на 24 листопада 2023 року не мав діючого протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Таким чином, за своїми технічними характеристиками Забезпечений транспортний засіб відноситься до вантажних автомобілів, а Відповідач під час укладення полісу зазначив неправдиві відомості щодо відсутності у нього обов`язку з проходження ОТК.

Позивач вважає, що відповідач, укладаючи Поліс, надав неправдиві відомості щодо забезпеченого транспортного засобу, а саме, що він не підлягає ОТК, що сприяло укладенню спірного полісу позивачем.

Відповідач при укладенні полісу надав неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування, у заявку із чим поліс було укладено з порушенням вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказане є підставою для звернення до суду позивача із вимогою про визнання недійсним з моменту його укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216580570, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 .

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на її зареєстроване місце проживання, згідно відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі від 29 січня 2024 року була одержана ОСОБА_1 через її електронний кабінет, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу.

12 лютого 2024 року через електронний кабінет у системі «Електронний суд» Данько В.В. подала до суду заяву про визнання позову, в якій зазначила, що вона, ОСОБА_1 (Відповідач), визнає позовні вимоги ТДВ «СГ «Оберіг» щодо визнання недійсним з моменту його укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-216580570, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_3 , vin- НОМЕР_2 . Також зазначила, що усвідомлює всі процесуальні наслідки подання цієї заяви, які передбачені положеннями Цивільного процесуального кодексу. Просила здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 142 ЦПК України.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк була повідомлена в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

01.09.2023 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та ОСОБА_1 було укладено поліс №ЕР-216580570 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 , і відповідальність ОСОБА_1 застрахованою з 00 год. 00 хв. 02.09.2023 року по 01.09.2024 року включно (а.с. 11).

З листа Головного сервісного центру МВС від 17.01.2024 року № 31/92АЗ-1342-2024 вбачається, що транспортний засіб RENAULT KANGOO, VIN - НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , за конструкцією - вантажний, вантажопідйомність - 0,519 т та відповідно до частини сьомої статті 35 Закону підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю з періодичністю - кожні два роки. Вищезазначений транспортний засіб ОТК не проходив та станом на 24 листопада 2023 року не мав діючого протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (а.с. 12-13).

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Судом встановлено, що договір внутрішнього страхування, який є предметом спору, є оспорюваним правочином.

У відповідності до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Порядок укладення і початок дії договору страхування визначено у ст. 18 Закону України «Про страхування», у частині третій якої зазначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Аналогічні положення містяться й у ст. 981 ЦК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, згідно із статтею 3 вищевказаного Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 17.6 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що особливості укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір страхування було укладено в електронній формі.

Так, починаючи з 07.02.2018 року забезпечена можливість укладання внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (які діють виключно на території України) в електронній формі.

Така новація з`явилася відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 31.08.2017 року № 3631,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 року за № 1197/31065 «Про затвердження змін до Положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Це Положення відповідно п. 2 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» та п. 5, п. 6 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» визначає особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Крім того, у відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

З метою дотримання вищевказаного положення Закону, страховиком було включено до умов оспорюваного договору страхування особливі умови цього договору, викладені в розділі «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ».

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 (надалі Порядок), визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, у відповідності до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».

Як вже зазначалось, з листа Головного сервісного центру МВС від 17.01.2024 року № 31/92АЗ-1342-2024 вбачається, що транспортний засіб RENAULT KANGOO, VIN - НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , за конструкцією - вантажний, вантажопідйомність - 0,519 т та відповідно до частини сьомої статті 35 Закону підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю з періодичністю - кожні два роки. Вищезазначений транспортний засіб ОТК не проходив та станом на 24 листопада 2023 року не мав діючого протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Таким чином, в період до 24.11.2023 року, та після 24.11.2023 року транспортний засіб «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 , обов`язковий технічний контроль не проходив.

Положенням про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 27.10.2011 року № 673 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011за № 1483/20221 (надалі Положення), а саме розділом ІІІ, визначено особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування, а саме:

«3.1. Для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.

3.2. Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.

3.3. Перелік відомостей, які повинні міститися у пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування, затверджується МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.

3.4. МТСБУ забезпечує можливість перевірки факту реєстрації пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оприлюднює на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ інформацію про спосіб перевірки факту реєстрації пропозиції щодо укладення внутрішнього електронного договору страхування.

Інформація про спосіб перевірки власником транспортного засобу факту реєстрації конкретної пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинна міститись у такій пропозиції.

3.5. Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.

3.6. Після підписання власником транспортного засобу внутрішнього електронного договору страхування в порядку, визначеному цим Положенням, до закінчення доби, в якій було сформовано пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування, страховик зобов`язаний зареєструвати страховий поліс в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та направити страхувальнику підтвердження вчинення електронного правочину (укладення внутрішнього електронного договору страхування) шляхом надсилання електронного документа - візуальної форми страхового поліса.

3.7. Разом із підтвердженням вчинення електронного правочину страховик направляє страхувальнику інформацію, передбачену підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення.

3.8. Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.

3.9. Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.».

Отже, відповідач, обравши на власний розсуд страхову компанію, спосіб укладання внутрішнього договору страхування, ввів через ресурс, доступ до якого відображений на Інтернет-сайті страховика, інформацію, необхідну для укладання внутрішнього електронного договору страхування, зокрема: Особливі умови використання забезпеченого ТЗ «ТЗ використовується як таксі/маршрутне таксі - ні. ТЗ підлягає обов`язковому технічному контролю - ні. До керування допущені особи з водійським стажем менше 3-х років та / або водійський стаж страхувальника менше 3 - х років - так. ТЗ використовується протягом повного строку страхування - 1-й месяц, 2-й месяц, 3-й месяц, 4-й месяц, 5-й месяц, 6-й месяц, 7-й месяц, 8-й месяц, 9-й месяц, 10-й месяц, 11-й месяц, 12-й месяц».

Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування був наведений за веб-посиланням (Перелік відомостей, затверджений протоколом Президії МТСБУ від 25.05.2017 року № 401/2017). При цьому для виконання зазначених дій відповідачу також було запропоновано скористатися допомогою представника страхової компанії.

Після вищевказаних дій відповідач отримала від страховика пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування. Перелік відомостей, які повинні міститися у такій пропозиції страховика був наведений за веб-посиланням (Перелік відомостей, затверджений протоколом Президії МТСБУ від 25.05.2017 № 401/2017).

Перевіривши відповідність даних отриманої від страховика пропозиції та інформації, відображеної в ЦБД МТСБУ, відповідач сплатив страховий платіж, зазначений в пропозиції, в один із способів, запропонованих страховою компанією, і підписав внутрішній електронний договір страхування у запропонований страховиком спосіб.

Як вбачається із розділу «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» полісу № ЕР-216580570, позивач на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування від відповідача, формуючи пропозицію на укладення договору страхування, вніс до умов договору повідомлені відповідачем відомості.

Водночас, враховуючи повідомлення Головного сервісного центру МВС від 17.01.2024 року № 31/92АЗ-1342-2024, суд приходить до висновку, що відповідачу на момент укладення договору страхування достеменно було відомо, що транспортний засіб «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 , підлягає обов`язковому технічному контролю, за результатами якого видається протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Крім того, ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» визначено заборону експлуатації транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Правилами дорожнього руху України також встановлено вищевказану заборону (пп. «ґ» п. 2.1 та пп. «б» п. 31.3 цих Правил).

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний, зокрема, своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов`язковому технічному контролю, на такий контроль.

Згідно із п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху, зокрема, зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Отже, відповідачу також було достеменно відомо про неможливість експлуатації ТЗ без проходження технічного контролю та без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.

Відповідно до п. 14.2 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Вимогами п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» і ч. 1 п. 2 ст. 989 ЦК України визначені обов`язки страхувальника, серед яких, визначено, що страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, якби відповідач, виконавши покладені на нього законом зобов`язання, повідомила страховика про те, що транспортний засіб «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 , підлягає обов`язковому технічному контролю, однак на час укладення договору відсутній протоколу перевірки технічного стану забезпечуваного транспортного засобу, страховик міг би укласти договір страхування, однак дана обставина була б відкладальною умовою - строк дії договору був з моменту проходження ТЗ обов`язкового технічного контролю, що було б пов`язано з особливою умовою використання забезпечуваного транспортного засобу. Суд зауважує, що необхідно розмежовувати поняття «укладення договору» та «набрання чинності договором». Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору. Отже, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. Водночас, правочин вважається вчиненим із відкладальною умовою у випадку, коли особи, що його вчиняють, обумовили нею відкладення прав та обов`язків.

Однак, відповідач свідомо повідомив неправдиві відомості, зазначивши, що забезпечуваний транспортний засіб не підлягає обов`язковому технічному контролю і використовується протягом повного строку страхування, тобто приховав правдиву інформацію, що мала значення для укладення договору страхування.

Так, за твердженням позивача останній умисно був введений відповідачем в оману з приводу істотних умов договору страхування.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями позивача, що відповідач 01.09.2023 року ввела в оману іншу сторону оспорюваного договору страхування, свідомо надавши неправдиві відомості про предмет договору (полісу).

Згідно положень ЦК України, зміст договору становлять не лише умови, визначені на розсуд сторін і погоджені сторонами, а й умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У відповідності до ч. 1 і ч. 3 ст. 29 Закону України «Про страхування» договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п. 4, п. 6 і п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві та відзиві, і докази надані разом із ними.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач визнав позовні вимоги позивача у заяві від 12.02.2024 року.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом визнання недійсним полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216580570, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 , з моменту його укладення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд дійшов наступного висновку.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. за одну вимогу немайнового характеру, що вбачається із платіжної інструкції №25428 від 22.01.2024 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач повністю визнав позовні вимоги, відтак судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. підлягає поверненню позивачу.

Зважаючи на те, що 50% сплаченого судового збору мають бути повернуті позивачу у зв`язку із визнанням відповідачем позову, із відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 50% сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту його укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216580570, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 .

Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок та зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, код ЄДРПОУ 37993783, повернути позивачу Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, відповідно до платіжної інструкції №25428 від 22.01.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (код ЄДРПОУ 39433769, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14) судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Горбенко