Рішення № 117400058, 04.03.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24812/23

пр. № 2/759/1258/24

04 березня 2024 рокусуддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в спрощенному провадженні (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування,-

УСТАНОВИВ:

18.12.2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Позов обґрунтований тим, що 26.02.2021 року о 07 годині 50 хвилин в місті Боярка, вул. Київська, 45 сталася ДТП за участю транспортного засобу Богдан, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/3042/21 від 22.03.2021 року дорожньо-транспортна пригода сталась у зв`язку з порушенням ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Богдан, д.н.з. НОМЕР_1 ,забезпечено полісом АР/9380869 в АТ «СГ «ТАС», позивач, як власник пошкодженого транспортного зособу звернулася до АТ «СГ «ТАС» з метою отримання суми страхового відшкодування.

Так, 04.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «СГ «ТАС» із повідомленням про ДТП, яке було зареєстровано за № 01-21/935 та надала усі документи, що передбачені статтею 35 Закону України «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі і заяву про страхове відшкодування, яка зареєстрована за вх. № 01-21/936.

Оскільки, АТ «СГ «ТАС» не належно виконало свій обов`язок по відшкодуванню шкоди, ОСОБА_1 , була вимушена звернутися з позовом до Святошинського районного суду м. Києва щодо відшкодування шкоди.

Згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2023 року по справі №759/15580/21 судом було стягнуто з ПАТ "СК "ТАС" відшкодування шкоди у розмірі 89227 грн. 59 коп., витрати на правову допомогу та судовий збір в загальномурозмірі 8148 грн.00 коп., а з Приватного підприємства «Універсал-Транс» відшкодування шкоди у розмірі 30409 грн. 10 коп. , витрати на правову допомогу та судовий збір в загальному розмірі 8148 грн. 00 коп.

Відтак рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2023 року по справі №759/15580/21, яке було залишено в силі Київським апеляційним судом відповідно до постанови від 28.08.2023 року, було встановлено що АТ «СГ «ТАС» було порушено Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не доплачено страхове відшкодування належне ОСОБА_1 в розмірі 89 227,59 грн.

Лише, 20.11.2023 року, після звернення ОСОБА_1 до приватного виконавця Маляр Я.А, АТ «СГ «ТАС» було сплачено на користь ОСОБА_1 97375,59 грн. (89227, 59 + 8148,00), що підтверджується платіжним дорученням № 36785073972 від 20.11.2023 року.

Отже, відповідач у встановлений законодавством строк свого обов`язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Заява про виплату страхового відшкодування була подана ОСОБА_1 до АТ "СК"ТАС" 04.03.2021 року, отже 90-денний строк з 04.03.2021 року становить дату 02.06.2021 року.

Відповідач допустив прострочення виконання свого грошового зобов"язання перед позивачем.

Тобто, з 03.06.2021 року є датою початку нарахування штрафних санкцій - пені, 3% річних та інфляційних втрат і по дату фактичного зобов"язання, якою є 20.11.2023 року.

При обчисленні періоду нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, беруться до уваги строк спеціальної позовної давності для вимоги про стягнення пені (1 рік) та строків загальної позовної давності для вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних (3 роки).

Отже, за період з 03.06.2021 по 20.11.2023 (включно) відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 89 227,59 грн., з якої розмір трьох відсотків річних та індекс інфляції, згідно проведених розрахунків, становить: 32 955,99 грн. - інфляційні втрати (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України); 6 607,73грн. - три відсотки (3%) річних (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За період з 03.06.2021 по 20.11.2023 (включно) розмір пені з суми 89 227,59 грн. становить: 78 552,06 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ (підстава ст. 992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності...»).

Загальна сума складає 118 115,78грн., та підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» в судовому порядку.

Ухвалою суду від 20.12.2023 відкрито провадження по справі у спрощенному порядку без виклику сторін.

25.01.2023 року відповідач надіслав відзив по справі та клопотання про застосування позовної давності, з яких вбачається, що АТ «СГ «ТАС» (приватне) не погоджуємося з з позовними вимогами позивача з наступних підстав.

Так, ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 цього Кодексу).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

17.11.2023 року АТ "СГ "ТАС" сплатило належну ОСОБА_1 суму відшкодування в розмірі 89 227,59 грн., заяву на виплату позивачка подала 14.04.2021, а тому страховик здійснює страхове відшкодування не пізніш ніж як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, а відтак 91 днем з дати подання заяви на виплату та днем початку нарахування штрафних санкцій є 14.07.2021 , а останнім днем є 16.11.2023, як наслідок початок перебігу загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно ч. 4, ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином позивач пропустив строки позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та 3% річних, що є підставою для відмови у позові.

Також зазначають, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України про обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитора боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.

За таких обставин вимоги позивача щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними та необгрунтованими, які суперечать нормам чинного законодавства України.

Також АТ «СГ «ТАС» (приватне) не погоджується з вимогою позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, та об`єктивно вважає, що вимога позивача про стягнення 20 000 грн. витрат на правничу допомогу є необгрунтованою та явно завищеною, оскільки справа не є складною виходячи із розміру позовних вимог, справа слухається в спрощеному порядку без в сторін, а витрати на правничу допомогу 20 000 грн. є неспівмірними.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступнтх висновків.

Судом встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2023 року по справі №759/15580/21 судом було стягнуто з ПАТ "СК "ТАС" відшкодування шкоди у розмірі 89227 грн. 59 коп., витрати на правову допомогу та судовий збір в загальномурозмірі 8148 грн.00 коп., а з Приватного підприємства «Універсал-Транс» відшкодування шкоди у розмірі 30409 грн. 10 коп. , витрати на правову допомогу та судовий збір в загальному розмірі 8148 грн. 00 коп.(ас.14-23).

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2023 року по справі №759/15580/21, яке було залишено в силі Київським апеляційним судом відповідно до постанови від 28.08.2023 року, було встановлено що АТ «СГ «ТАС» було порушено Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не доплачено страхове відшкодування належне ОСОБА_1 в розмірі 89 227,59 грн.(ас.26-29).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Богдан, д.н.з. НОМЕР_1 ,забезпечено полісом АР/9380869 в АТ «СГ «ТАС», позивач, як власник пошкодженого транспортного зособу звернулася до АТ «СГ «ТАС» з метою отримання суми страхового відшкодування(ас.11-12).

Судом встановлено, що 04.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «СГ «ТАС» із повідомленням про ДТП, яке було зареєстровано за № 01-21/935 та надала усі документи, що передбачені статтею 35 Закону України «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі і заяву про страхове відшкодування, яка зареєстрована за вх. № 01-21/936.

Судом встановлено, що 20.11.2023 року, після звернення ОСОБА_1 до приватного виконавця Маляр Я.А, АТ «СГ «ТАС» було сплачено на користь ОСОБА_1 97375,59 грн. (89227, 59 + 8148,00), що підтверджується платіжним дорученням № 36785073972 від 20.11.2023 року(ас.30-31).

Судове рішення від 05.04.2023 ПрАТ «СГ «ТАС» добровільно не виконувалось, в зв`язку з чим було звернуто позивачем до примусового виконання, за наслідками якого грошові кошти в сумі 97375,59 грн.. були сплачені тільки 20.11.2023(ас.31).

Згідно розрахунків, складених позивачем, за період з 03.06.2021 по 20.11.2023 (включно) відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 89 227,59 грн., з якої розмір трьох відсотків річних та індекс інфляції, згідно проведених розрахунків, становить: 32 955,99 грн. - інфляційні втрати (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України); 6 607,73грн. - три відсотки (3%) річних (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За період з 03.06.2021 по 20.11.2023 (включно) розмір пені з суми 89 227,59 грн. становить: 78 552,06 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ (підстава ст. 992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності...»).

Загальна сума відшкодування складає 118 115,78грн. (а.с. 4-6).

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. А у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положеннястатті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

За змістом аналізованої норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннямистатті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Крім того, у п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За змістом ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 200/4309/14-ц (провадження № 61-23763св18) зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання».

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК Українияк спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2023 року по справі №759/15580/21, яке було залишено в силі Київським апеляційним судом відповідно до постанови від 28.08.2023 року, було встановлено що АТ «СГ «ТАС» було порушено Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не доплачено страхове відшкодування належне ОСОБА_1 в розмірі 89 227,59 грн.

Вказане судове рішення відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» добровільно не виконувалось, в зв`язку з чим було звернуто позивачем до примусового виконання, за наслідками якого грошові кошти в сумі 97 375,59грн. були сплачені тільки 20.11.2023, що підтверджується відповідною випискою з карткового рахунку позивача.

Таким чином, оскільки відповідачем ПрАТ «СГ «ТАС» було отримано заяву позивача про виплату страхового відшкодування 04.03.2021, то відповідач повинен був виконати зобов`язання з виплати страхового відшкодування до 02.06.2021(90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), а фактично виконав зобов`язання тільки 20.11.2023, чим було допущено значне прострочення виплати страхового відшкодування (грошового зобов`язання), у зв`язку з чим позивач зазнав майнових втрат від знецінення грошових коштів, та відповідно має право на отримання компенсації (плати) від відповідача за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами.

Суд, приймаючи до уваги приписи ст. 992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та проаналізувавши положення ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в межах строку позовної давності.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 вказано, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунків, наданих позивачем, за період з 03.06.2021 по 20.11.2023 (включно) відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 89 227,59 грн., з якої розмір трьох відсотків річних та індекс інфляції, згідно проведених розрахунків, становить: 32 955,99 грн. - інфляційні втрати (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України); 6 607,73грн. - три відсотки (3%) річних (підстава ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За період з 03.06.2021 по 20.11.2023 (включно) розмір пені з суми 89 227,59 грн. становить: 78 552,06 грн. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ (підстава ст. 992 ЦК України, п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності...»).

Загальна сума відшкодування складає 118 115,78грн.

Отже, встановивши прострочення виплати страхового відшкодування з 03.06.2021 по 20.11.2023, суд обґрунтовано встановив розмір стягнень у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки такі розрахунки були проведені позивачем з дотриманням вимог законодавства.

Посилання сторони відповідача на пропущення позивачем спеціального строку позовної давності суд вважає безпідставними, оскільки, по-перше, строк позовної даності починається не від часу ДТП, а від часу, коли відповідач зі спливом 90 днів з дня звернення позивача з приводу отримання регламентної виплати, її не здійснив, а по-друге, згідно п.п. 12, 19 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тому позивачем не пропущений строк позовної давності при зверненні до суду із позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату регламентної виплати .

Враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача інфляційні втрати в сумі 32 955,99 грн., 3% річних в сумі 6 607,73грн., пеню в сумі78 552,06 грн., а всього кошти сумі 118 115,78грн.

У задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності,необхідно відмовити.

Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового завдоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даного позову, позивачем , згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір в сумі 1037,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 08.12.2023 (а.с.9).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1037,60 грн. необхідно покласти на відповідача.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.

31.03.2021року між АБ "Грідін і Партнери" та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 32).

22.11.2023 між АБ "Грідін і Партнери" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №3 до договору про надання правничої допомоги від 31.03.2021 року (а.с.34).

08.12.2023 між АБ "Грідін і Партнери" та ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 31.03.2021 та детальний розрахунок та опис виконаних робіт(ас. 35-36).

За таких обставин, підлягає задоволенню вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 258, 263, 266, 386, 395, 625, 992 ЦК України, ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 4, 19, 27, 28, 82, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський 65), на користь ОСОБА_1 ,(РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошові кошти в розмірі 78 552, 06 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 6 607,73 три відсотки річних, 32 955,99 грн. інфляційних втрат, що разом становить 118 115, 78 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський 65), на користь ОСОБА_1 ,(РНОКПП: НОМЕР_3 ) 20 000,00 грн. судових витрат , пов"язаних із оплатою позивачем професійної правової допомоги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський 65), на користь ОСОБА_1 ,(РНОКПП: НОМЕР_3 ) 1037,60 грн. сплаченого судового збору за подпння заяви до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.М. Шум