Рішення № 117389328, 28.02.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9317/23

Провадження № 2/357/125/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

28 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізовій А. Р.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в залі суду № 6 цивільну справу за позовною заявою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Служба у справах дітей Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав, посилаючись на наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_3 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 01.03.2014 року по 30.10.2018 рік. Від спільного життя мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом зі позивачем. Спільне життя з відповідачем не склалось через ряд сімейних обставин. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами ОСОБА_5 , станом її здоров`ям, її навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішується позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні матері. У зв`язку з цим, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2018 з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 24.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання 21.12.2018 року. Відповідач не виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання та належного утримання дитини, не проявляє щодо неї батьківської турботи, участі у житті доньки не приймає, не піклується та не цікавиться її життям та здоров`ям, зустрічей з дитиною уникає та з нею не спілкується, за місцем проживання, навчання чи додаткових занять дитину не відвідує, до себе дочку також не запрошує - тобто навмисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків та ігнорує потреби дитини. Крім того, починаючи з дати стягнення аліментів відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку по утриманню дитини, кошти не сплачує, що підтверджується довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 138822 грн. 75 коп. станом на 06.07.2023 рік. З цього приводу позивач звернулась до органу опіки та піклування Служби в справах дітей Білоцерківської міської ради з прохання позбавити відповідача батьківських прав, на що їй було рекомендовано звернутись до суду. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Враховуючи викладене просила суд, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

04 серпня 2023 року здійснено запити стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача.

Судом 12.09.2023 року за вх..№40166 отримано відповідь з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 19.07.2006 року.

Ухвалою судді від 02 жовтня 2023 року року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 30.10.2023 року

Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року заяву позивача задоволено та залучено Службу у справах дітей Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Підготовче засідання було відкладено до 04.12.2023 року.

Підготовче засідання призначене на 04.12.2023 року у зв`язку з неявкою учасників справи було відкладено до 23.01.2024 року.

Ухвалою суду від 23 січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2024 року.

Судове засідання призначене на 12.02.2024 року, у зв`язку з неявкою відповідача, було відкладено до 28.02.2024 року.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином. В матеріалах справи наявна заява, отримана судом 04.12.2023 року за вх..№54802, в якій позивач просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення.

Треті особи в судове засідання представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого апарату Маловільшанської сільської ради надала суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 05.01.2024 року за вх..№523, в якій просила розгляд справи проводити без участі представника служби, враховуючи інтереси дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи ( ч. 11 ст. 128 ЦПК України ).

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Судові повістки направлялися судом на відому адресу реєстрації відповідача, відповідно до відомостей отриманих з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Так, оголошення судом було здійснено у зв`язку з тим, що на адресу суду на неодноразові виклики відповідача поверталися поштові конверти, де причина повернення зазначалася працівниками пошти як за відсутністю адресата за вказаною адресою.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення ( ч. 4 ст. 130 ЦПК України ).

Оголошення про виклик відповідача ОСОБА_2 в судове засідання було здійснено 04.12.2023 року та 12.02.2024 року.

Тобто, судом здійснені усі належні засоби для належного сповіщення відповідача по справі.

Тому, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи та завчасно.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 43 ЦПК України встановлений обов`язок добросовісно користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами ( рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» ).

Інших заяв та клопотань з боку учасників справи на адресу суду не надходило, як не надходило таких заяв та клопотань від відповідача та відповідно відзив на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Так, судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2018 року було розірвано.

Вказане судове рішення набрало законної сили 05.12.2018 року.

З вказаного судового рішення вбачається, що шлюб між сторонами було зареєстровано 01.03.2014 року.

Встановлено, що у шлюбі в них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в матеріалах справи свідчить свідоцтво про народження сервї НОМЕР_1 , виданного повторно 05.09.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 1192, де батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до акту про фактичне проживання осіб № 51 від 07.07.2023 року, виданого КП БМР «Міська служба замовника», позивач та дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

З довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, виданої 06.07.2023 року державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бітюкова М.О., вбачається, що згідно матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4, відкритого 22.12.2018 року на виконання виконавчого листа №2/357/3142/18 від 30.11.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 24.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, що прид`явлено до примусового виконання 21.12.2018 року, станом на 06.07.2023 року наявна заборгованість зі сплати аліментів, з дня пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання та становить 138822 грн.75 коп.

Відповідно до довідки від 22.11.2023 року, виданої директором дитячого розважального центру «Лідерленд» Повшедною Л.А., учениця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , регулярно відвідує заняття в центрі, завжди охайна, доглянута. Мати дитини ОСОБА_3 спілкується з викладачами. Батько дитини з викладачами не спілкується та контакту з центром не підтримує.

Також, судом встановлено, що дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 4-В класу Білоцерківської гімназії-початкової школи №4 Білоцерківської міської ради Київської області. Мати дитини, ОСОБА_3 , спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, відвідує батьківські збори, дитина завжди охайна та доглянута. Батько дитини контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується, що підтверджується довідкою про участь батьків ОСОБА_4 у шкільному житті дитини від 15.11.2023 року за №179.

Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого апарату Маловільшанської сільської ради, листом від 02.01.2024 року за №09-12/01 щодо вирішення спору, який був зареєстрований канцелярією суду 05.01.2024 року за вх..№523, повідомила, що під час візиту за адресою реєстрації ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 , з`ясовано, що в будинку ніхто не проживає, даний факт підтвердили сусіди. Також з`ясовано, що матір ОСОБА_6 проживає в с.Черкас Маловільшанської громади, яка в телефонному режимі повідомила, що не знає місцезнаходження сина. Того ж дня працівнику служби зателефонував з невідомого номера чоловік, який представився ОСОБА_2 , спілкувався нахабно та повідомив, що служить в ЗСУ. Відповідно до листа Білоцерківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.12.2023 року №ВОБР/8882 ОСОБА_2 , згідно з їх наявними даними, на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 не призивався. Зі слів старости села, тривалий час в селі, де зареєстрований відповідач, його давно не бачили та повідомили, що дана особа характеризується з посередньої сторони, раніше був замічений в сумнівних компаніях. Враховуючи викладене, надати висновок доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 унеможливлює факт відсутності даної особи на території громади.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 21.12.2023 року, Службою у справах дітей та сім`ї виконавчого апарату Маловільшанської сільської ради проведено обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що будинок зовні знаходиться в аварійному стані, занедбане подвір`я, з поверхневого огляду можна зробити висновок, що в даному будинку тривалий час ніхто не проживає, будинок в закинутому стані.

Так, висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету міської ради щодо про позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 595/1638/19, провадження № 61-3503 св 21.

Оскільки батько дитини, ОСОБА_2 самоусунувся від виховання своєї доньки, не бере жодної участі у її вихованні, не спілкується з нею, не цікавиться її життям, зростанням дитини, її захопленнями та інтересами, позивач просила позбавити останнього батьківських прав.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, жодних заяв та клопотань від останнього на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача, тобто, саме таким чином розпорядився своїми правами. Зазначене свідчить про байдужість відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).

Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідач свідомо ухиляється від покладеного на нього обов`язку по вихованню своєї доньки, не піклується про фізичний і духовний її розвиток, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не проживає разом з нею.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.

За наведених вище підстав суд прийшов до переконання, що відповідач по справі, в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є правовою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Під час розгляду справи встановлено відсутність об`єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку батька по відношенню до своєї доньки, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідача, окрім позбавлення його батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.

Судом було вирішено не заслуховувати у судовому засіданні дитини, з метою не допущення порушення її емоційного, психологічного стану, враховуючи вік дитини, а також у зв`язку із запровадженим на території України військового стану за для забезпечення життя та здоров`я.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування батьком своїм батьківським обов`язком, є всі підстави щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

Питання щодо можливості позбавлення батьківських прав вирішувалось також Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 638/1496/17-ц (провадження № 61-35874св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 16 червня 2021 року у справі № 315/1279/19 (провадження № 61-3821св21).

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не намагається змінитися та зробити все від нього залежне для належного виконання батьківських обов`язків, останній свідомо ухиляється від цього.

Як встановлено та зазначено вище, батько дитини ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з позивачем, з дитиною не спілкується, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Не бере жодної участі у вихованні дитини, не цікавиться її життям.

Також, не виконує належним чином рішення суду та не сплачує аліменти на утримання дитини кожного місяця у зв`язку з чим, станом на 06.07.2023 року наявна заборгованість зі сплати аліментів, з дня пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання та становить 138822 грн.75 коп.

В свою чергу, позивач ОСОБА_3 належним чином піклується про утримання та виховання доньки.

Тобто, всі питання щодо здоров`я, навчання, виховання дитини займається та вирішує самостійно лише мати.

Отже, відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, в судове зсідання не з`явився, жодних належних та допустимих доказів в спростовування доводів позивача не надав.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При звернені до суду з даним позовом, ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 14.07.2023 року.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у вищевказаному розмірі, понесені останньою при зверненні до суду.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, Служба у справах дітей Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати, понесені при сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн.. шістдесят коп..).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради; ЄДРПОУ: 35615529; адреса: вул. Павла Скоропадського, буд. 8, м. Біла Церква, Київська обл., 09107.

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ЄДРПОУ: 04358619, адреса: вул.. Перемоги, буд. 24, с. Мала Вільшанка, Білоцерківський р-н, Київська обл.., 09175.

Суддя Б. І. Кошель