Ухвала суду № 117388831, 01.03.2024, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3472/24

Провадження №2-з/523/9/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Кисельова В.К.,

за участю секретаряДзюба Г.І,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з заявою про забезпечення свого майбутнього позову про визнання права власності на нерухоме майно, а тому просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на двокімнатну квартиру загальною площею: 39,9 кв.м., житловою площею:27,8 кв.м., АДРЕСА_1 та чотирьохкімнатну квартиру загальною площею: 81.1 кв. м, житловою площею: 48.6 кв. АДРЕСА_2 . Оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В порядку зустрічного забезпечення, заявником ОСОБА_1 пропонується накладання арешту на квартиру АДРЕСА_3 , яка знаходиться у власності заявника.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказував на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у цивільній справі №523/14489/15-ц від 02 грудня 2016р. частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме:

- Визнано факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка та жінки, які не перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вересня 2008 року по 01 квітня 2014 року.

- Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В., 27 грудня 2013р., реєстровий номер 4455, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнано, що квартира АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 , є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

- Поділено зазначене спільне сумісне майно, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних частках, по 1\2 частині за кожним, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 .

-Припинено правоспільної сумісноївласності наквартиру АДРЕСА_1 ,квартиру АДРЕСА_2 .

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 по справі №523/14489/15-ц скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 проведену за номером 4101575 від 27.12.2013р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г .В.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області по справі №523/14489/15-ц від 06 грудня 2017 року Рішення Суворовського районного суду від 02.12.2016 р. та додаткове рішення від 20 грудня 2016 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі №523/14489/15-ц було вирішено:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2017 року (провадження № 22- ц/785/1144/17), додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2017 року (провадження № 22-ц/785/2208/17):

2.1. Скасувати в частині задоволення вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з вересня 2008 року до 1 квітня 2014 року включно та ведення за цей час спільного господарства; визнання квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , проведену за номером 4101575 від 27 грудня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В.; припинення права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 .; ухвалити нове рішення в частині вказаних вимог про відмову в задоволенні позову.

2.2. Змінити в частині мотивів відмови в задоволенні вимог про визнання спільним сумісним майном доходу в сумі 600 000,00 грн, отриманого ОСОБА_2 від зайняття підприємницькою діяльністю за період із червня 2014 року до вересня 2015 року включно, та стягнення з ОСОБА_2 300 000,00 грн на користь

ОСОБА_1 .. Викласти мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів про те, що квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 є спільною власністю подружжя, оскільки вони набуті за час перебування позивача й колишньої дружини у фактичних шлюбних відносинах, у яких вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Скасовуючи частково Рішення судів першої та апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду в частині задоволення позовних вимог в мотивувальній частині Постанови зазначила про невірний спосіб захисту своїх інтересів обраний позивачем, а саме:

Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. Позивач заявив вимогу про визнання квартир АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 спільним сумісним майном. Суди попередніх інстанцій цю вимогу задовольнили. Велика Палата Верховного Суду вважає такий висновок судів помилковим, оскільки обраний спосіб захисту є неефективним.

68. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 має намір подати позов до ОСОБА_2 про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності та визнання його права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Щодо загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі не накладення заходів забезпечення позову.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як встановили Суди всіх інстанції у справі №523/14489/15-ц, діяли недобросовісно, зокрема в Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2016 року зазначено, що: на час укладання договору купівлі-продажу квартири №12 від 27.12.2013р. як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 діяли недобросовісно, без отримання обовязкової письмової згоди

ОСОБА_1 ..

Під час розгляду справи №523/14489/15-ц Суворовським районним судом м. Одеси встановлено, що відповідач ОСОБА_2 також намагалась продати квартиру АДРЕСА_2 без згоди, на той час, її чоловіка ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, просить:

вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту:

на 1/2 частину, двокімнатної квартири загальною площею: 39,9 кв.м., житловою площею: 27,8 кв.м., за адресою: квартира АДРЕСА_1 .; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:257585951101, яка перебуває у власності ОСОБА_1 ;

на чотирьохкімнатну квартиру загальною площею: 81.1 кв. м, житловою площею: 48.6 кв. м, за адресою: квартира АДРЕСА_2 ., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 19550651101, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 .

Після надходження заяви, 29.02.2024 р. суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Перевіривши матеріали заяви, суд прийшов до наступного.

Згідно до ч.1ст.153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вказану норму розгляд заяви здійснюється без виклику ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належатьабо підлягають передачіабо сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В силу вимог ч.3ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За вимогами ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, в тому числі предметпозовута обґрунтуваннянеобхідностізабезпеченняпозову та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України впостанові№9 від 22 грудня 2006 року«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову та застосовувати такі заходи в тих випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Як видно з матеріалів справи, існує спір між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо права власност на квартиру АДРЕСА_1 , та на квартиру АДРЕСА_2 , Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі №523/14489/15-ц Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2017 року (провадження № 22-ц/785/1144/17), додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2017 року (провадження № 22-ц/785/2208/17) скасоване в частині задоволення вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з вересня 2008 року до 1 квітня 2014 року включно та ведення за цей час спільного господарства; визнання квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , проведену за номером 4101575 від 27 грудня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В.; припинення права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , ухвалено нове рішення в частині вказаних вимог про відмову в задоволенні позову

Як зазначає ОСОБА_1 , факт скасування Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі №523/14489/15-ц Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2016 року й Ухвали Апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2017 року (провадження № 22-ц/785/1144/17) надає можливість розпорядження ОСОБА_2 зазначеними квартирами на власний розсуд, зокрема продаж.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки:367837706 додається)право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано на ОСОБА_2 ; на квартиру накладено арешт Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08.09.2015 р. по справі №523/14489/15-ц, а тому скасування Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2016 року й Ухвали Апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2017 року (провадження № 22-ц/785/1144/17) в частині задоволення позовних вимог в дозволить відповідачці ОСОБА_2 звернутись до Суворовського районного суду із заявою про скасування арешту, що також уможливіть відчуження квартири без згоди ОСОБА_1 , як це сталось раніше з квартирою АДРЕСА_4 .

Вирішуючи питання забезпечення позовних вимог суд приймає до уваги зміст та підстави позовних вимог майбутнього позову про права власності ОСОБА_1 на частину нерухомого майно, а саме на 1/2 частину квартири за адресою: квартиру АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , а також зазначення рішень, , з яких убачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна та те, що ОСОБА_2 не визнає право власності ОСОБА_1 на це нерухоме майно, те, що ці обставини можуть мати наслідком істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вид забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 є співмірним та відповідає обсягу позовних вимог.

Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що на теперішній час існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду, а незабезпечення позовних вимог на даній стадії може ускладнити подальший розгляд справи по суті, та може позбавити позивачку ефективного способу захисту своїх прав та інтересів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, шляхом накладання арешту на спірне майно до набрання рішенням суду законної сили.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і рівності перед законом, оскільки мета забезпечення позову це тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Враховуючи, що позивач не надав до суду відомості щодо свого майнового стану, а відповідно до ч. 1 ст.159ЦПКУкраїни у певних випадках відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи.

Суд вважає за доцільне визначити позивачеві розмір зустрічного забезпечення у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень та зобов`язати сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у строк, передбачений пунктом 8 статті 154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.149-153,260,261,353 ЦПК України

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення - задовольнити.

2. Накласти арешт на:

-1/2 частину, двокімнатної квартири загальною площею: 39,9 кв.м., житловою площею: 27,8 кв.м., за адресою: квартира АДРЕСА_1 .; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:257585951101, яка перебуває у власності ОСОБА_1 ;

- на чотирьохкімнатну квартиру загальною площею: 81.1 кв. м, житловою площею: 48.6 кв. м, за адресою: квартира АДРЕСА_2 ., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 19550651101, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 .

3. Направити дану ухвалу на виконання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

4. Застосувати зустрічне забезпечення позову.

5. Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) розмір зустрічного забезпечення у сумі 7000 (сім тисяч) гривень сплатити на депозитний рахунок суду ( Банк Отримувача: ДКСУ, м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ): 26302945, код Банку отримувача (МФО): 820172, № рахунку: UA418201720355249001000005435) у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , у вказаний строк, тобто протягом десяти днів з дати отримання ним копії ухвали суду, надати до суду документи, що підтверджують сплату суми зустрічного забезпечення.

Роз`яснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), вимоги ч. 10 ст. 154 ЦПК України, що якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Сторонам роз`яснити, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: В.К. Кисельов

складено та підписано 01.03.2023