Вирок № 117388308, 01.03.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/5953/23

1-кп/583/88/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2024 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

його захисника ОСОБА_6

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальні провадження № 12023200000000375 від 17.11.2023 щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого

за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених: ч. 2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України; ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 194 КК України,-

установив:

ОСОБА_5 та невстановлена досудовим слідством особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, 11.06.2023 близько 16.00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вступили у попередню змову між собою щодо спільного вчинення протиправних дій, спрямованих на пошкодження шляхом підпалу автомобіля марки «КІА SPORTAGE», державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 . Реалізуючи спільний злочинний умисл, діючи за попередньою змовою між собою, ОСОБА_5 та невстановлена особа 11.06.2023 в період часу з 21.00 год. по 22.50 год., знаходячись у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , розробили спільний план вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_5 повинен був спостерігати за обстановкою та попередити співучасників у разі виявлення їх протиправних дій власником майна, іншими особами або представниками правоохоронних органів. В свою чергу, невстановлена особа мала безпосередньо здійснити пошкодження належного ОСОБА_7 автомобіля шляхом його підпалу. Крім того, з метою реалізації спільного злочинного умислу, діючи за попередньою змовою між собою ОСОБА_5 та невстановлена особа підготували скляну пляшку з-під пива «Оболонь» об`ємом 0,5 л, в середину якої налили бензин та дизельне паливо, після чого у верхній частині пляшки закріпили гніт із тканини, приготувавши таким чином горючу суміш, яку мали намір використати для пошкодження належного ОСОБА_7 автомобіля. З метою приховування власного обличчя, співучасники вирішили використати мотоциклетний шолом.

Продовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА_5 та невстановлена особа 11.06.2023 близько 23.50 год. прийшли до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де у дворі на прибудинковій території знаходився автомобіль марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 .

Вказаний транспортний засіб помилково був сприйнятий ОСОБА_5 та невстановленою особою як належний ОСОБА_7 автомобіль марки «КІА SPORTAGE», державний номерний знак НОМЕР_1 , білого кольору. З метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на пошкодження майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , за попередньо досягнутою домовленістю, спостерігав за обстановкою та відсутністю сторонніх осіб чи власника, а невстановлена особа, яка взяла заздалегідь підготовлену пляшку з горючою сумішшю, підпалила закріплений на ній гніт та кинула у заднє вітрове скло автомобіля, що знаходився у дворі будинку за вищевказаною адресою, внаслідок чого запалювальна суміш спалахнула, а в салоні автомобіля марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_3 , виникла пожежа. Внаслідок спільних протиправних дій ОСОБА_5 та невстановленої особи було пошкоджено належний ОСОБА_9 автомобіль марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_3 , вартість відновлювальних робіт якого склала 103230,00 грн.

Такі діїОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України - умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_5 та невстановлена особа дізнавшись, що ними помилково було пошкоджено автомобіль ОСОБА_10 , вирішили продовжити реалізацію свого спільного злочинного умислу, спрямованого на пошкодження належного ОСОБА_7 автомобіля марки «КІА SPORTAGE», державний номерний знак НОМЕР_1 . Так, діючи за попередньою змовою між собою, ОСОБА_5 та невстановлена особа, 13.06.2023 в період часу з 20.30 год. по 22.20 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_5 , підготували скляну пляшку з-під пива «Corona Extra», об`ємом 0,33 л та два пакети з полімерного матеріалу білого кольору з надписом «HAVE A NICE DAY», в середину яких налили бензин та дизельне паливо, після чого у верхній частині пляшки закріпили гніт із тканини, таким чином приготували горючу суміш, яку планували використати для пошкодження належного ОСОБА_7 автомобіля. Вийшовши з будинку за вищевказаною адресою та рухаючись по пров. Нахімова в м. Охтирка Сумської області, невстановлена особа виявила, що заздалегідь приготовлена горюча суміш з пакетів протікає у зв`язку з чим він вказав ОСОБА_5 на необхідність викинути їх на узбіччя дороги. ОСОБА_11 викинув пакети із заздалегідь приготовленою горючою речовиною на узбіччі дороги поблизу буд. № 21 по вул. Ракетників у м. Охтирка Сумської області, після чого правопорушники продовжили свій подальший рух до місця вчинення злочину.14.06.2023 близько 00.30 год. ОСОБА_5 та невстановлена особа, підійшли до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , де на їх переконання у гаражному приміщенні поряд з будинком знаходився автомобіль марки «КІА SPORTAGE», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на пошкодження вказаного автомобіля шляхом його підпалу, ОСОБА_5 , за попередньо досягнутою домовленістю, розпочав спостерігати за обстановкою та відсутністю сторонніх осіб чи власників, а невстановлена особа взявши заздалегідь підготовлену пляшку з паливно-мастильною рідиною, підпалила закріплений на ній гніт та кинула у напрямку зазначеного гаражного приміщення. З причин, що не залежали від волі співучасників пляшка із запалювальною сумішшю не влучила у гаражне приміщення та розбилася об плитку перед ним, у наслідок чого майно належне ОСОБА_7 пошкоджене не було. ОСОБА_5 та невстановлена особа виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення, направленого на пошкодження чужого майна, до кінця, проте кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі. Виконавши вказані вище дії ОСОБА_5 та невстановлена особа покинули місце вчинення злочину.

Такі діїОСОБА_5 кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України - закінчений замах на умисне пошкодження чужого майна, вчинений шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 визнавав у повному обсязі, цивільний позов ОСОБА_7 визнав частково на суму 1000 грн.

Потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_12 у судовому засіданні 07.02.2024 підтримали поданий цивільний позов, просили його задовольнити, щодо міри покарання обвинуваченому просили обрати покарання у виді позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання 07.02.2024 не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку, її представник ОСОБА_13 у судовому засіданні підтримав цивільний позов, просив стягнути з обвинуваченого заявлений розмір моральної шкоди та призначити йому покарання у виді позбавлення волі з реальним відбуттям.

Враховуючи, що ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорені.

Таким чином суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України - умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб та у закінченому замахові на умисне пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу за попередньою змовою групою осіб, що кваліфікує за є за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 194 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання; те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; юридична відповідальність особи, за ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022)

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.

Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки; активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК України та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , у відповідності до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Також суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має молодий вік, 04.05.2023 йому виповнилося 18 років (дата вчинення кримінальних правопорушень червень 2023 року), раніше не судимий, отже вперше отримав негативний досвід протиправної поведінки, зумовлений впливом сторонньої особи; має постійне місце проживання, проживає у багатодітній родині з батьками, що свідчить, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті виражає прийнятні соціальні зв`язки; інформації про негативну характеристику матеріали провадження не містять; як зазначив обвинувачений, у зв`язку з мобілізацією його призвано до лав ЗСУ, що сприятиме відшкодуванню цивільного позову, також суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та слушності застосування положень ст. 75 КК; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, зокрема, що обвинувачений не вчиняв активних дій щодо підпалу транспортних засобів потерпілих; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 194 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених його ст. 76 КК.

З огляду на відсутність прямої заборони закону та з врахуванням дискреційних повноважень суду, а також обставин справи, суд приходить до висновку, що доводи потерпілих щодо застосування положень ст. 75 КК України не спростовують висновків суду про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, при цьому позиція потерпілих враховується судом у сукупності з обставинами, передбаченими ст.ст.65-67, 75 КК, і не має над ними пріоритету.

Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в цій справі є переконання суду про можливість її виправлення без відбування покарання. Цей висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінював на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, відомості щодо судимості та особи обвинуваченого.

Проаналізувавши саме такі обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, позаяк суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов`язків визначених ст. 76 КК суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, тобто визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення терміном на 3 роки, в силу ч. 4 ст. 75 КК.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення при застосуванні в т.ч. норм ст. 75, 76 КК.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки після, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, сприймалося б як жорстоке поводження.

Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надходило.

Потерпілими у справі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подано цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Так потерпілий ОСОБА_8 обґрунтовує заявлений розмір матеріальної шкоди у 103 230,00 грн. вартістю відновлювального ремонту свого пошкодженого автомобіля марки «Hyundai Santa FE GLS» білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується висновком експерта за результатом проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Розмір моральної шкоди, яку потерпілий оцінив у 100 000,00 грн. обґрунтовується силою пережитих ним душевних хвилювань та переживань внаслідок підпалу його автомобіля у дворі власного домогосподарства, що мало місце поблизу житлового будинку та газової труби, зміною укладу життя, що пов`язано з тривалим позбавленням його можливості користуватися автомобілем, через перебування його на ремонті, у додаткових зусиллях для організації власного життя та життя його родини.

Потерпіла ОСОБА_7 , заявляючи вимогу про відшкодування їй моральної шкоди у 100 000,00 грн., обґрунтовує її тим, що внаслідок потрапляння на подвір`я її домоволодіння пляшки із сумішшю для горіння, загорівся її гараж, у якому знаходився автомобіль, що призвело до її сильних душевних хвилювань, остраху у подальшому за життя та здоров`я членів її родини.

З урахуванням позиції обвинуваченого щодо визнання у повному обсязі пред`явленого потерпілим ОСОБА_8 цивільного позову суд приходить до висновку про можливість його задоволення.

Стосовно цивільного позову ОСОБА_7 , який обвинувачений визнав частково, суд вважає за доцільне зазначити, що потерпілою та її представником не доведено, що саме через неправомірні дії обвинуваченого ОСОБА_5 їй спричинено моральну шкоду, зі змісту обвинувального акут та зі встановлених у судовому засіданні обставин вбачається, що такі дії вчинялися іншою особою, разом з тим суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 діяв у співучасті з групою осіб при вчиненні протиправного діяння, а отже має нести і цивільну відповідальність за вчинений групою осіб злочин.

Визначаючи до стягнення розмір моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 суд зважає на положення ст.23 ЦК України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому встановленню при відшкодуванні моральної шкоди підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною дією, а також провини особи, що її заподіяла.

Відповідно до роз`яснень пленуму Верховного Суду у постанові від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір її відшкодування визначає суд в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода, заподіяна фізичній особі, відшкодовується особою, що її заподіяла за наявності вини. Вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях встановлена судом, факт спричинення потерпілій ОСОБА_7 моральних страждань внаслідок закінченого замаху на пошкодження її майна обвинуваченим, який діяв за попередньою змовою групою осіб, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Суд погоджується з тим, що потерпіла ОСОБА_7 відчула моральні переживання у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого та при цьому враховує, що пляшка із запалювальною сумішшю не влучила у гаражне приміщення та розбилася об плитку перед ним, у наслідок чого майно належне ОСОБА_7 пошкоджене не було, а тому з урахуванням вимог розумності і справедливості, приходить до висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди становить 10000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати за проведення судових товарознавчих експертиз від 04.08.2023 № СЕ-19/119-23/9956-ФХД у сумі 1912,00 грн; від 04.08.2023 № СЕ-19/119-23/9969-ФХД у сумі 1912,00 грн; від 07.08.2023 № СЕ-19/119-23/9973-ФХД у сумі 2390,00 грн; від 09.08.2023 № СЕ-19/119-23/9967-ФХД у сумі 1912,00 грн; від 09.08.2023 № СЕ-19/119-23/9970-ФХД у сумі 1912,00 грн; від 19.07.2023 № СЕ-19/119-23/8292-ФХД у сумі 2390,00 грн; від 23.06.2023 № СЕ-19/119-23/8340-ТР у сумі 956,00 грн; від 21.07.2023 № СЕ-19/119-23/8306-ФХД у сумі 1912,00 грн; від 08.08.2023 № СЕ-19/119-23/8308-АВ у сумі 2390,00 грн на загальну суму 17786,00 грн.

На підставі ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт майна у кримінальному провадженні, накладений за ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми.

Доля речових доказів по справі підлягає вирішенню у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.28, ч.2 ст.194; ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання:

за 2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 194 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки і покласти на нього обов`язки, передбачені ч.ч. 1,2 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу - не обирати.

Позов ОСОБА_8 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 103 230 (сто три тисячі двісті тридцять) гривень 00 копійок матеріальної шкоди та 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди, а всього 203 230 (двісті три тисячі двісті тридцять) гривень 00 копійок.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користьОСОБА_7 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 17786 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат за проведення судових товарознавчих експертиз.

Речовий доказ - слід низу підошви взуття, зафіксований у гіпсовому зліпку, вилучений 12.06.2023 в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Охтирка, вул. Гетьмана Сагайдачного,25А, що згідно квитанції №00329 від 13.11.2023 знаходиться на зберіганні у спеціальному приміщенні для зберігання ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва,23 - після набрання вироком законної сили знищити.

Речові докази: мобільний телефон марки Xiaomi Note Redmi 10 імеі: НОМЕР_4 з пошкодженою задньою кришкою; мобільний телефон марки Redmi з пошкодженим дисплеєм імеі: НОМЕР_5 імеі: НОМЕР_6 з сім-карткою НОМЕР_7 , що згідно квитанції №00329 від 13.11.2023 знаходиться на зберіганні у спеціальному приміщенні для зберігання ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва,23 - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_5 , скасувавши арешт майна, накладений 03.10.2023 за ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1