Рішення № 117380685, 22.02.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/39165/23

Провадження № 2/127/5192/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Корсуна Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницягаз» про повернення переплати за послуги з розподілу газу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Акціонерного товариства «Вінницягаз» про повернення переплати за послуги з розподілу газу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що станом на червень 2021 року по вересень 2023 року позивачем було переплачено 1963,00 грн. за послуги з розподілу газу. За даними фінансового стану, виданого АТ «Вінницягаз», який підписаний комерційним директором Лисим О.В., позивач вказує на те, що у графі 8 підтверджено достовірність оплачених позивачем коштів за послуги розподілу газу, але в графі 3 показники лічильника зовсім інші. З червня 2021 року показники лічильника 41677, в грудні 2021 року 42305, за цей період спожито 628 м3 природного газу, вартість якого становить 1325,08 грн. Позивач зазначає, що згідно листка (фінансового стану) в графі 11 зазначено про оплату 2106,34 грн., тобто різниця становить 781,26 грн. і цю суму позивач вважає переплатою за вказаний період. Також позивач зазначає, що в січні 2022 року показники лічильника газу були 42900, в грудні 2022 року 44751, спожито газу 1851 м3 вартість становить 3905,61 грн., фактично сплачено 4257,15 грн., тобто позивач вважає, що ним переплачено 351,54 грн. В січні 2023 року показники лічильника газу становили 45085 м3, в жовтні 2023 року 46490 м3, вартість становить 2964,55 грн., а фактично сплачено 3794,75 грн., тобто на думку позивача переплата склала за цей період 839,20 грн. Загальна сума переплати з червня 2021 року по вересень 2023 року становить 1963,00 грн.

Позивач вказує, що ним за період з жовтня 2006 року по вересень 2023 року з АТ «Вінницягаз» не було укладено жодного типового договору постачання природного газу, визначення об`єму та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між постачальником природного газу та споживачем на підставі комерційного вузла обліку (лічильника газу), GALUS 2000 U-6-4 серійний номер 03166600, який встановлений у позивача. Позивач зазначає у позові, що на його звернення до відповідача про повернення переплати за вказаний період відповіді не отримав, вказує на те, що щомісячно та своєчасно сплачує кошти за послуги розподілу природного газу у муніципальній касі в приміщенні АТ «Вінницягаз», але відповідач на думку позивача прикривається автоматизацією здійснення нарахування, взагалі виставили йому суму заборгованості на суму 1474,56 грн.

Вважає, що дії відповідача є неприпустимими і такими що завдали йому моральної шкоди, яка полягає у тому, що у зв`язку з отриманням досудового попередження про заборгованість у його дружини стався нервовий зрив і йому прийшлося купувати ліки, та витрачати чималі кошти, а також по селі пішли слухи, що позивач є злісний неплатник за комунальні послуги, тому він оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 150000 грн.

Крім цього, позивач зазначає, що в жовтні 2023 року на його письмове звернення до АТ «Вінницягаз» йому було надано типовий договір на постачання природного газу, але на даний час АТ «Вінницягаз» стало Вінницькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Вищевикладене змусило позивача звернутися до суду із цим позовом і позивач просить суд стягнути з АТ «Вінницягаз» 1963,00 грн. переплати за послуги з розподілу газу та 150000 грн. моральної шкоди, а також понесенні ним судові витрати.

Ухвалою суду від 05.01.2024 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно відповідачу надано строк для подачі відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

05.02.2024 року від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій він зазначає, що з часу подачі позову до суду і після відкриття провадження у справі, у нього збільшилися витрати, а саме на проїзд в сумі 500 грн., що підтверджує квитками за проїзд у громадському транспорті; витрати на ксерокопію документів у справі 365 грн.; а також ним сплачено судовий збір, за морально-психологічні травми, та послуги "ПриватБанку", а тому заявляє про збільшення позовних вимог на суму 155417,84 грн.

21.02.2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву від представника АТ «Оператор» газорозподільної системи «Вінницягаз», у якому останній просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що АТ «Вінницягаз» діяло та діє виключно у відповідності до встановлених вимог чинних нормативних документів і жодним чином не порушило прав позивача, як споживача послуг, з розподілу природного газу, а наявність зазначених позивачем обставин зумовлена виключно правовими підставами. Позовні вимоги позивачем неконкретизовані га необґрунтовані з посиланням на норми матеріального та процесуального права, у відповідності до встановленого законодавством порядку, а обставини на які позивач посилається як на підставу захисту своїх прав та законних інтересів, викладених в позовних вимогах, є не обґрунтованими та не доведеними, жодними доказами не підтвердженні, а тому не підлягають задоволенню. Вважають, що в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог відсутня будь-яка аргументація протиправності дій АТ «Вінницягаз» при проведенні нарахувань по особовому рахунку позивача, та не зазначено в чому саме полягає порушення Товариством нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини за даним позовом, що черговий раз вказує на не аргументованість та безпідставність даного позову.

Позивач у судовому засіданні вимоги позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Оператор»газорозподільної системи«Вінницягаз» - адвокат Рибак В.В. у судовому засіданні заперечував проти вимог позовної заяви, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованості та безпідставності, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях на позовну заяву.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Рибака В.В., дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першої статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відносини, які виникають між надавачами послуг з розподілу природного газу та побутовими споживачами природного газу, в даному випадку між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017р. та Кодексом газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРМ), затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824, якими встановлено порядок надання послуг з розподілу природного газу побутовим споживачам.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являвся споживачем послуг з розподілу природного газу по газифікованому об`єкті (будинку) який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я позивача, за вказаною адресою, відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 та присвоєно ЕІС код №56ХМ01А28219228Г, що підтверджується наявним в матеріалах справи фінансовим станом по особовому рахунку (а.с. 5).

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до 30.09.2023 року здійснювало ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу споживачам в межах території Вінницької області, а також території м. Гайворон Кіровоградської області на підставі ліцензії виданої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2017 № 811 (зі змінами, що вносилися постановами НКРЕКП від 11.06.2019 № 1025 та від 07.10.2020 № 1842)

З 01.10.2023 року послуги з розподілу природного газу, в межах території Вінницької області, а також території м. Гайворон Кіровоградської області, здійснює Вінницька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», надалі - ВФ ТОВ «ГРМУ», на підставі ліцензії виданої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.09.2023 № 1769.

Згідно ст. 1 Законом України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) визначений як Оператор газорозподільної системи.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Стаття 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону "Про ринок газу" оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором (національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг згідно пп. 32 ч. 1 ст. 1 Закону про ринок газу).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону "Про ринок газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1384/27829.

За умовами пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 Типового договору цей Договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 2.1. Типового договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 4 ч. 2 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ, укладення Договору розподілу природного газу між Оператором ГРМ та Споживачем не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Таким чином, для приєднання до умов договору розподілу та фактичного укладення договору споживачу не обов`язково мати підписану заяву - приєднання га письмову форму договору з розподілу природного газу, а достатньо здійснити одну із передбачених законодавством дій, а саме: сплатити за послуги Оператора ГРМ; мати документально підтверджене споживання природного газу.

Отже, суд враховуючи вищевикладене а також беручи до уваги те, що наданий позивачем, як доказ оплати послуг з постачання природного газу та відповідно із зазначенням показників використаного об`єму газу, розрахункова книжка за оплату послуг з постачання природного газу де номер особового рахунку НОМЕР_1 перекреслено та прописано номер 910412244, що фактично вказують на те, що споживачем показники лічильника газу передавались в організацію, яка надавала послуги з постачання природного газу, а не розподілу, на що також звернув увагу представник відповідача, а тому суд не може взяти до уваги як належний та допустимий доказ по справі. (а.с. 17-25).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не передавав показники засобу обліку природного газу безпосередньо в АТ «Вінницягаз», організації яка займається розподілом природного газу, що передбачено Кодексом ГРМ.

Одночасно варто зазначити, що як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не заперечує факт отримання ним послуг з розподілу та постачання природного газу, навпаки проведені позивачем оплати за послуги з розподілу природного газу, що підтверджується фінансовим станом доданим позивачем до позовної заяви вказують на зворотні обставини які, в свою чергу, доводять отримання ним послуги, як з розподілу так і з постачання природного газу та підтверджує факт акцептування ним Типового договору з розподілу природного газу.

Аналогічна правова позиція наведена, зокрема, у постановах Вінницького апеляційного суду від 25.02.2021 р. у справі №132/2287/20, від 07.04.2022 р. по справі №129/1688/21, від 27.04.2022 р. по справі № 136/2113/21, від 25.05.2022 р. по справі №136/2114/21. В наведених постановах судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки на ім`я Відповідача відкрито особовий рахунок та присвоєний ЕІС-код, Відповідач споживає природний газ, що підтверджується показниками приладу обліку, з заявою до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу не звертався, то являється таким, що приєднався до умов договору розподілу, а тому зобов`язаний здійснювати оплату за послуги з розподілу природного газу.

Отже, твердження позивача про те, що за період з жовтня 2006 року по вересень 2023 року з АТ «Вінницягаз» не було укладено жодного типового договору постачання природного газу, і тільки в жовтні 2023 року на його письмове звернення до АТ «Вінницягаз» йому було надано типовий договір на постачання природного газу, є безпідставними та надуманими, а також такими що не ґрунтуються на Законі, та спростовується тим, що типовий договір з постачання природного газу, в даному випадку, який наданий позивачем як доказ, не має ніякого відношення до відповідача, оскільки АТ «Вінницягаз» не являлось організацією, що надавало послуги з постачання природного газу у відповідності до виданої ліцензії, що судом уже було встановлено.

З урахуванням зазначеного, позивач дійсно є споживачем та отримує послуги з розподілу природного газу в розумінні Законів України «Про ринок природного газу» та «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, суд бере до уваги те, що позивачем до позовної заяви, в якості доказу, додано заяву на повернення залишку коштів за розподіл природного на картковий рахунок, зазначивши при цьому, що документи були передані комерційному директору АТ «Вінницягаз» Лисому О.В., що вказує на те, що позивачем приймались послуги з розподілу природного газу та проводилась оплата за вказану комунальну послугу, та спростовує його твердження про відсутність укладеного між сторонами договору з розподілу природного газу (а.с. 6-7).

Відповідно до норм Кодексу ГРМ та Типового договору з розподілу природного газу, передбачено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.

У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу, про що зазначено в даних письмових поясненнях.

Крім цього, Кодексом ГРМ передбачено, що група споживання відображає річний профіль споживання природного газу в розрізі календарних місяців середньостатистичним побутовим споживачем у відповідній групі за ознаками складу газових приладів і пристроїв, категорії будинку (індивідуальний, багатоквартирний) та в окремих випадках з урахуванням опалювальної площі та наявності централізованого гарячого водопостачання. При зміні критеріїв (зокрема зміні приладів або площі), за якими побутовий споживач був віднесений до певної групи споживання, споживачу присвоюється інша група споживання.

Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу споживача та зобов`язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку) та формувати об`єм розподілу і споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.

Представником відповідача у своїх письмових поясненнях зазначено, що нарахування за послугу з розподілу природного газу позивачу проводились наступним чином.

Постановою НКРЕКП від 30.12.2020 № 2765 для АТ «Вінницягаз» з 01 січня 2021 року встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,68 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ), з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу з 01 січня 2021 року по грудень 2021 року складав 2,016 грн. за 1 м.куб.

Протягом періоду з жовтня 2019 року по вересень 2020 року включно боржником було використано 1768,16 м. куб. природного газу (інформація про обсяги споживання та розрахунок оплати річної замовленої потужності відображений у сформованому фінансовому стані по особовому рахунку Боржника).

Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Заявником була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2021 року наступним чином: 1768,16 м.куб. х 2,016 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 297,05 грн. (щомісячна плата для Боржника у 2021 році).

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2741 для АТ «Вінницягаз» з 01 січня 2021 року на весь 2022 рік встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,76 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ), з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу в 2022 році складає 2,112 грн. за 1 м.куб.

Протягом періоду з жовтня 2020 року по вересень 2021 року включно Боржником було використано 1762,99м. куб. природною газу (інформація про обсяги споживання та розрахунок оплати річної замовленої потужності відображений у сформованому фінансовому стані по особовому рахунку Боржника).

Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Заявником була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2022 року наступним чином: 1762,99 м.куб. х 2,112 грн. за 1 м.куб. / 12 міс. = 310,29грн. (щомісячна плата для Боржника в 2022 році).

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2741 для АТ «Вінницягаз» з 01 січня 2021 на весь 2023 рік встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,76 грн. за 1 м.куб. (без урахування ПДВ), з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу в 2022 році складає 2,112 гри. за 1 м.куб.

Протягом періоду з жовтня 2021 року по вересень 2022 року включно Боржником було використано 3868,48 м. куб. природного газу (інформація про обсяги споживання та розрахунок оплати річної замовленої потужності відображений у сформованому фінансовому стані по особовому рахунку Боржника).

Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та и .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Заявником була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2023 року наступним чином: 3868,48 м.куб. х 2,112 гри. за 1 м.куб. / 12 міс. = 680,85 грн. (щомісячна плата для Боржника в 2023 році за період з 01.01.2023 по 30.09.2023).

2021 рік 1782,28 2106,34 -324,06 2022 рік 3723,47 4257,75 -534,28 2023 рік 6127,65 3794,75 2332,90 Всього: 11633,40 10158,84 1474,56

Таким чином, станом на дату подання цієї заяви, заборгованість позивача за розрахунками відпвоідача за послугу з розподілу природного газу, складає 1474,56 грн.

В подальшому нарахування за розподіл природного газу боржнику не проводилось в зв`язку з припиненням ліцензії АТ «Вінницягаз» для здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу.

Розділом VI Типового договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.

АТ «Вінницягаз» свої обов`язки, в період дії ліцензії, по наданню послуг з розподілу природного газу, на газифікований об`єкт позивача виконував в повному обсязі, однак, послуга з розподілу природного газу ОСОБА_1 в повному обсязі не сплачена.

Крім цього, судом перевірено наведенні розрахунки позивача у розрізі із вищевказаними розрахунками відповідача і було встановлено, що позивач допустив помилку під час проведення особистих розрахунків, при цьому вказавши в позові, що: з червня 2021 року показник 41677 - 42305 = 628 м. куб. (спожито газу), 2022 рік показники 42900-44751 = 1851м.куб. (спожито газу), 2023 рік показники 45085-46490 = 1405 м.куб. (спожито газу), тобто, з помилкових розрахунків наведених позивачем випливає: споживання за 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно, становить: 628+1851+1405 = 3884 м.куб. але, ним же не враховано, що між показниками 41677 м. куб. (зафіксований ним в червні 2021р.) - 46490 м.куб. (зафіксований станом на 01.10.2023р.) = 4813 м.куб., а не 3884 м.куб., тобто позивач допустився арифметичної помилки в різниці обсягів кількості 929 м.куб., що вкотре вказує на необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази наявності переплати по особовому рахунку позивача на доведення того, що така переплата взагалі існує, навпаки доданий до позову фінансовий стан вказує на протилежні обставини, а саме про наявність заборгованості в сумі 1474,56 грн яка утворилась станом на 01.10.2023року.

Отже, за період з червня 2021 р. по вересень 2023 р. споживачу ОСОБА_1 було проведено нарахування за послугу з розподілу природного газу на суму 11633,40 грн., протягом вказаного календарного періоду споживач здійснив оплату на суму 10158,84 грн., що призвело до виникнення заборгованості в сумі 1474,56 грн. Про існуючу заборгованість, з метою досудового врегулювання спору позивачу було повідомлено, шляхом надіслання на його поштову адресу досудового попередження про заборгованості за послуг з розподілу природного газу в сумі 1474,56 грн., але позивач помиляючись у своїх розрахунках використання обсягів газу та нарахування оплати за його споживання, вирішив звернутися із даним позовом до суду.

Враховуючи те, що судом при дослідженні наданого позивачем фінансового стану по особовому рахунку позивача, не виявив будь-яких доказів існування переплати за отримані послуги з розподілу, а навпаки з вказаного фінансового звіту підтверджується факт наявності заборгованості у позивача перед відповідачем в сумі 1474,56 грн., відповідно до вимог Кодексу ГРМ, поверненню підлягають лише сума переплати, а тому на переконання суду, якщо переплати за послуги з розподілу природного газу фізично не існує і судом її не встановлено, тому підстав для її повернення не існує, і вказує на те, що позивач вибрав не вірний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів у відповідності до встановлених норм ЦПК України.

Крім того, в ході судового розгляду представником позивача було зазначено, що на даний час судового спору між сторонами даного позовного провадження щодо нарахування за послуги з розподілу природного газу не існує.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем надано до суду заяву про надіслання йому Типового договору «...на руки, який він має підписати, яка була адресована в. о. Директору Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Левоніду М. О...» (а.с. 7), але з огляду на заявлені позовні вимоги, ТОВ «Газорозподільні мережі України» не являється стороною в даному спорі, а тому така заява не може бути належним та допустимим доказом по справі.

Тому, з огляду на предмет спору по даній цивільній справі, та обрання позивачем не вірного способу захисту своїх прав та законних інтересів, що вказує на безпідставність і не аргументованість заявленого позову, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про повернення переплати за послуги з розподілу газу не підлягають до задоволення.

Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги про повернення переплати за послуги з розподілу газу не підлягають до задоволення, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди та будь-яких додаткових витрат що пов`язанні із розглядом справи у суді на які наполягав позивач у своїй заяві про збільшення позовних вимог, оскільки судом не встановлено будь-яких порушень з боку відповідача по відношенню до позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи ту обставину, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись Кодексом газорозподільних систем, ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницягаз» про повернення переплати за послуги з розподілу газу та стягнення моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач Акціонерне товариство «Вінницягаз», провул. Костя Широцького, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649.

Суддя: