Рішення № 117379028, 01.03.2024, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/173/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії з 01.03.2023 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2023 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року проведено виплату пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії. З даним обмеженням позивач не погоджується, вважає його незаконним та протиправним. на думку позивача посилання відповідача на статтю 43 Закону №2262-XII суперечать частині першій статті 8, частині п`ятій статті 17, частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 58, статті 64 Конституції України. Вказане обмеження порушило право позивача на соціальний захист, зокрема право на отримання повноцінної пенсії.

Ухвалою суду від 16 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копію пенсійної справи позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що крім змін, внесених до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року №3668-VI, до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб вносилися зміни і Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 25 грудня 2015 року №911-VIIІ та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774, в редакції яких рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 стаття 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб і була визнана неконституційною. Разом з цим, положення Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року №3668-VI не були предметом розгляду Конституційного Суду України, а отже, висновок у рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 не може бути застосований до названого вище Закону. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що розмір пенсії, який отримує позивач станом на час розгляду даної справи, не дає підстав для його перерахунку згідно позовних вимог, оскільки відсутні законні підстави для виплати пенсії у більшому, ніж обмеженому розмірі. Просив суд відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року №2262-XII.

Як вбачається із системи Діловодство спеціалізованого суду рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року № 600/5534/23-а адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку і виплаті пенсії з 01.12.2019, обчисленої із застосуванням 82 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, на підставі довідки №33/46-468/6143 від 30.05.2021 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" про грошове забезпечення від 30.05.2021 №33/46-468/6143, виходячи із 82% відповідних сум грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум.

На підставі вказаного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області проведено перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2019 року з урахуванням максимального розміру.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01.03.2023 року без обмеження її максимальним розміром та надати протоколи перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2023 року.

Листом від 19 грудня 2023 року відповідачем повідомлено позивача про те, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року № 600/5534/23-а (набрало законної сили 01.12.2023), що надійшло до Головного управління 02.11.2023, виконано, а підстави для перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 року без обмеження її максимальним розміром відсутні.

За таких обставин, не погоджуючись із нарахуванням та виплатою пенсії із обмеженням її максимального розміру, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі Закон №2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з положеннями статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Пунктом 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 91 Закону України Про Конституційний Суд України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 20 грудня 2016 року.

Згідно зі статтею 1-1 Закону №2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з цим, частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Проте, суд зауважує, що частина сьома статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.

Буквальне розуміння змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774-VIII від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 16 жовтня 2018 року (справа №522/16882/17).

Отже, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774-VIII від 06 грудня 2016 року зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) до частини сьомої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 серпня 2018 (справа №127/4267/17), від 06 листопада 2018 року (справа №522/3093/17), від 31 січня 2019 року (справа №638/6363/17), від 12 березня 2019 року (справа №522/3049/17), які підлягають врахуванню судом у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поряд з цим, варто зазначити що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У названих рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).

Таким чином, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є протиправним, а тому відповідач має здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.

Водночас, суд вважає безпідставними посилання відповідача на положення статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи №3668-VI від 08 липня 2011 року, оскільки саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб щодо встановлення максимального розміру пенсії, положення якого й визнано неконституційними.

Варто зазначити, що визнання обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає Конституції України, унеможливлює застосування положень Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи №3668-VI від 08 липня 2011 року при здійсненні перерахунку пенсії позивача.

Аналогічної позиції дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, що вбачається зі змісту постанов від 07 липня 2021 року у справі №240/21085/20 та від 21 лютого 2022 року у справі №600/3352/21-а.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач, обмеживши розмір пенсії позивача максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, діяв не на підставі Конституції та Законів України.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин першої, третьої, сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 1211 грн 20 коп. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії за вислугу років, обчисленої із застосуванням відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її граничного розміру з 01 березня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 березня 2023 року без обмеження її максимальним розміром з врахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 березня 2024 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, Площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя О.П. Лелюк