Рішення № 117378288, 29.02.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року Справа № 480/11331/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11331/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області щодо відмови в призначені пенсії за віком, прийнятого без врахування фактичного трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 за період здійснення ним діяльності фізичної особи-підприємця з 31.08.2001 року по 21.12.2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області зарахувати до трудового (страхового) стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 з 31.08.2001 року по 21.12.2016 року.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 20.06.2023 року позивач звернувся з заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). Вік позивача на дату звернення 60 років. Посадовими особами відділу обслуговування громадян №9 ( сервісний центр м. Тростянець) Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було винесено рішення №184150011661 від 28.06.2023 року про відмову у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з відсутністю страхового стажу, визначеного ст. 26 Закону України № 1058, який має становити 30 років. Представником позивача було направлено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з проханням надати письмову відповідь щодо призначення чи відмови у призначенні позивачу пенсії з врахуванням періоду підприємницької діяльності з 31.08.2001 року по 21.12.2016 року. На адвокатський запит надійшла відповідь Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області, в якій зазначено, що періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 21.12.2016 року зараховані до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб пропорційно сумам сплачених страхових внесків. Для зарахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 31.12.2003 необхідно надати підтверджуючі документи. Позивач вважає рішення відповідача протиправним, та таким, що порушує його права, оскільки, на його думку, у нього наявний страховий стаж 30 років на дату звернення із заявою про призначення пенсії та він досяг пенсійного віку.

На виконання вимог суду представником відповідача через систему "Електронний суд" надано витребувані докази, проте, відзиву на позовну заяву надано не було (а.с. 70-75).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 20.06.2023 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до розписки-повідомлення, позивачем до заяви було додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, військовий квиток, диплом та трудову книжку (а.с. 70).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 28.06.2023 року №184150011661 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 15, 75 (зворотній бік).

При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років 1 місяць 19 днів. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 30 років. Страховий стаж особи становить 24 роки 07 місяців 04 дні, стаж для визначення права становить 26 років 03 місяці 03 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи з 18.02.1988 по 25.12.1988, оскільки наявна різниця в даті прийняття та видачі наказу на прийняття на роботу (18.02.1988-29.11.1988).

В подальшому, представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із адвокатським запитом від 28.08.2023 року, в якому просив надати розширену інформацію про періоди підприємницької діяльності ОСОБА_1 , які зараховані та включені до трудового (страхового) стажу для нарахування пенсії та надати письмову відповідь про призначення чи відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с. 12).

Листом від 30.08.2023 року № 1800-0202-8/38201 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зокрема, повідомило, що згідно з електронною базою даних підсистеми "Звернення" із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся 20.06.2023. Страховий стаж позивача для визначення права на призначення пенсії склав 26 років 03 місяці 03 дні. У зв`язку з відсутністю страхового стажу 30 років рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.06.2023 № 184150011661 позивачу було відмовлено у її призначенні. Періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 21.12.2016 зараховані до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб пропорційно сумам сплачених страхових внесків. Для зарахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 31.12.2003 позивач може надати підтверджуючі документи (а.с. 13-14).

Вважаючи рішення саме Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачено у Законі України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (даліпо тексту - Закон №1058-ІV).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону №1058-ІV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

При цьому відповідно до ст. 11 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пп. 1 п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Так, постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Згідно з п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата страхових внесків (єдиного внеску). При цьому, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області щодо відмови в призначені пенсії за віком, прийнятого без врахування фактичного трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 за період здійснення ним діяльності фізичної особи-підприємця з 31.08.2001 року по 21.12.2016 року та просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області зарахувати до трудового (страхового) стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 з 31.08.2001 року по 21.12.2016 року.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивачем до позовної заяви було додано, зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, квитанції щодо сплати єдиного податку в 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роках; звіти малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку за 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011 роки та податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 15.01.2014 року та лист Головного управління ДПС у Сумській області від 25.07.2023 № 9701/6/18-28-19-02-02 з інформацією про сплату єдиного податку з фізичних осіб за період з 2013 року по 21.12.2016 року (а.с. 22-48).

В свою чергу позивачем не було надано визначених законодавством торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків.

При цьому, як вбачається з розписки-повідомлення, позивачем до заяви про призначення пенсії від 20.06.2023 року було додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, військовий квиток, диплом та трудову книжку (а.с. 70).

Відомості щодо подання до пенсійного органу наданих суду вище зазначених документів, в розписці-повідомленні, відсутні.

Судом було зобов`язано позивача/представника позивача надати додаткові пояснення щодо того, чи подавалися ОСОБА_1 вище зазначені документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а у разі подання, надати відповідні докази (а.с. 76).

Проте станом на 29.02.2024 року будь-яких пояснень, ані позивачем, ані представником позивача суду надано не було.

Тобто фактично пенсійним органом не досліджувалися надані позивачем суду документи та оцінка їм не надавалась.

Надані позивачем суду документи не були підставою для винесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області рішення від 28.06.2023 року № 184150011661, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до розрахунку стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було частково зараховано до страхового стажу позивача спірний період, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с. 71-72, 75).

В свою чергу відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення, за загальним правилом, має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Дана позиція суду узгоджується з постановами Верховного суду від 17 жовтня 2018 року по справі №360/1193/17 (адміністративне провадження №К/9901/3764/17) та від 16 лютого 2021 року по справі № 320/950/19 (адміністративне провадження № К/9901/16956/20).

З позовної заяви судом встановлено, що в даному випадку позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області щодо відмови в призначені пенсії за віком, прийнятого без врахування фактичного трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 за період здійснення ним діяльності фізичної особи-підприємця з 31.08.2001 року по 21.12.2016 року.

Проте, як встановлено судом, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком саме Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області, яким було прийнято рішення від 28.06.2023 року № 184150011661 про відмову у призначенні пенсії. При цьому позивачем не оскаржується дане рішення Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, не зважаючи на те, що в позовній заяві міститься посилання на дане рішення та його копію було додано до позовної заяви.

В свою чергу суд зазначає, що лист від 30.08.2023 року № 1800-0202-8/38201 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, наданий на адвокатський запит та яким, на думку позивача було відмовлено у призначенні пенсії, має інформаційний характер та не тягне для позивача правових наслідків, оскільки у даному листі відповідачем, зокрема, лише повідомлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.06.2023 № 184150011661 позивачу відмовлено у її призначенні та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 21.12.2016 зараховані до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб пропорційно сумам сплачених страхових внесків (а.с. 13-14).

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А відтак, враховуючи викладене та оскільки судом не встановлено порушення прав позивача саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області, щодо відмови в призначені пенсії за віком, прийнятого без врахування фактичного трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 за період здійснення ним діяльності фізичної особи-підприємця з 31.08.2001 року по 21.12.2016 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області зарахувати до трудового (страхового) стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 з 31.08.2001 року по 21.12.2016 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек