Рішення № 11737715, 14.10.2010, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2- 554 / 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.,

за участю секретаря Нерус Н. І.,

представника позивача Лободи Ю. В. та відповідача,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в с.м.т. Ріпки цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, про стягнення боргу за кредитним договором та понесених судових витрат,

встановив:

Позивач, як кредитодавець, звернувся до суду з позовом до відповідача як до позичальника, зазначивши що позичальник не виконав умов укладеного 20.05.2008 року договору, тому у позивача виникло право вимоги. Просить стягнути з відповідача на свою користь 14756,31 грн. заборгованості за цим договором. Одночасно просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 147 грн. 56 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи, що були понесені при зверненні до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позові. Відповідач позов визнав на суму 11435 грн. 97 коп., тобто на суму заборгованості за кредитом станом на 27 липня 2010 року. Решту заперечував несправедливістю з боку банку, який не урахував його неплатоспроможність через інвалідність, тому просив зменшити до відшкодування заборгованість за процентами та пенею, а під час розгляду справи по суті усно просив й достроково розірвати кредитний договір.

Заслухавши пояснення, дослідивши письмові докази, суд встановив, що 20 травня 2008 року ОСОБА_3 з позивачем, як фінансовою установою, уклав кредитний договір № 014/0357/82/0004745. Того ж числа позивач надав відповідачу у кредит на 72 місяці 10100 грн. 00 коп. під 29,5 % річних з умовою його щомісячного погашення частками ї сплати відсотків за користування кредитом. Відповідно до п. 13.3 кредитного договору у випадку прострочення позичальником сплати відсотків за користування кредитом або несвоєчасним поверненням суми кредиту повністю або відповідної його частини, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1 % за кожен день прострочки (а.с. 4 8, 23-25). В позасудовому порядку, через порушення ОСОБА_3 умов договору, було укладено додаткову угоду й переукладено графік повернення кредиту та інших платежів (а.с. 9 -11).

В судовому засіданні встановлено що й ці зобовязання, відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 27 липня 2010 року утворилася заборгованість, зокрема 11435 грн. 97 коп. основного боргу, 1 755,91 грн. відсотків за користування кредитом та 1 564,43 грн. пені. З матеріалів справи вбачається, що відповідач попереджався про необхідність погашення заборгованості у добровільному порядку, проте борг залишився не сплаченим (а.с. 12 22).

Згідно статей 526, 610 - 611; 1050; 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України),- зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлені строки, за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За встановлених обставин суд приходить до висновку про підставність позову і необхідність задоволення заявлених вимог для відновлення порушеного відповідачем законного права позивача на своєчасне отримання належних коштів за договірним зобовязанням, але частково, застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо розміру неустойки (пені), врахувати що відповідач є інвалідом 2 групи (а.с. 49, 52), й це має істотне значення, тому розмір пені зменшити і стягнути на користь позивача 500 грн., з цієї підстави звільнити ОСОБА_3 від відшкодування судового збору ( п. 18 ст. 4 Декрету КМ України № 7/93 «Про державне мито»). Не може бути предметом судового розгляду усна заява відповідача про дострокове розірвання договору, зроблена під час розгляду справи по суті, оскільки вона не грунтується на процесуальних правах ОСОБА_3 (ч. 2 ст. 31 ЦПК України), тому суд з цього приводу рішення не приймає.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 потрібно стягнути на користь позивача судові витрати ним понесені на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи і документально підтверджені (а.с.45).

На підставі ст. ст. 526, 551, 610 - 611; 1050; 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10; 11; 58 - 60; 88; 208 209; 212- 215; 293 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код 14245308, МФО 353348, рахунок № 29092758 в ЧОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») 11435 грн. 97 коп. основного боргу, 1755 грн. 91 коп. відсотків за користування кредитом, 500 грн. пені. за кредитним договором № 014/0357/82/0004745 від 20.05.2008 року та 120 грн. 00 коп. витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільної справи в Ріпкинському районному суді Чернігівської області, а всього 13 811 (тринадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 88 коп.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Ріпкинський районний суд шляхом подання в 10 денний строк з його дня проголошення апеляційної скарги, а учасниками, що брали участьу розгляді справи, але не були присутні під час проголошення рішення у десятиденний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. І. Шляхов