Рішення № 117370934, 26.02.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024м. ДніпроСправа № 904/1938/22 (904/3081/23)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання (помічник за дорученням) Рустамової З.Р.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Целік Віктор Віталійович, посвідчення №1464 від 30.07.2018.

від відповідача-1: Ювко Віталій Олександрович, посвідчення №3004 від 03.06.2021.

від відповідача-2: Зарвій Руслан Леонідович, посвідчення №1223 від 09.02.2018.

від відповідача-3: повноважний представник не з`явився.

Розглянувши за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги 32, код ЄДРПОУ 38529727)

до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

відповідача-3: Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича (49101, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 35-А)

про визнання протиправними та скасування рішень про проведення державної реєстрації прав та витребування майна

в межах справи №904/1938/22

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100, місто Дніпро, Узвіз Кодацький, будинок 2, код ЄДРПОУ 33248430)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727)

про визнання банкрутом

ПРОЦЕДУРА

13.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"; відповідача-2: ОСОБА_1 ; відповідача-3: Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про визнання протиправними та скасування рішень про проведення державної реєстрації прав та витребування майна.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.06.2023, справу №904/1938/22(904/3081/23) передано на розгляд судді Первушина Ю.Ю.

Позовна заява подана в межах справи №904/1938/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 31.07.2023 о 11:00 год.

06.07.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи докази, а саме копію висновку експерта №07/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 (вх. суду №33350/23).

21.07.2023 до відділу канцелярії суду від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (вх. суду №36149/23).

31.07.2023 на електронну адресу суду представник відповідача-2 надіслав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх. суду №37851/23).

31.07.2023 до відділу канцелярії суду надійшла заява за підписом ОСОБА_2 , за змістом якої останній повідомляє, що з 15.01.2023 по 31.01.2023 він займав посаду директора ТОВ "Естейт Селлінг". З урахуванням наданих повноважень, видано довіреності на представлення інтересів ТОВ "Естейт Селлінг" видана довіреність від 17.05.2021 на ім`я ОСОБА_3 . Станом на 27.07.2023 вказана довіреність не відзивалась та є чинною (вх. суду №37797/23).

31.07.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи докази, а саме копію висновку експерта №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 (вх. суду №37742/23).

31.07.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав письмові пояснення щодо висновку експерта №07/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження, складеного 21.06.2023 (вх. суду №37798/23).

Відповідач-2 та Відповідач-3 у підготовче засідання 31.07.2023 не з`явились.

В підготовчому засіданні 31.07.2023 представниками позивача та відповідача-1 оголошено подані до матеріалів справи клопотання та заяви. Судом заслухано пояснення представників позивача та відповідача-1 щодо поданих заяв та клопотань.

Присутній у підготовчому засіданні представник позивача повідомив суд про те, що копію відзиву на позовну заяву від відповідача-1 отримано в п`ятницю 28.07.2023, а тому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату та надати можливість скористатися своїм процесуальним правом на підготовку та подання відповіді на відзив у визначений судом строк.

В свою чергу, представник відповідача-1 заявив заперечення проти долучення до матеріалів справи в якості доказу поданого позивачем висновку експерта №07/06/23 від 21.06.2023. Також, представник відповідача-1 зазначив про те, що копію висновку експерта №06/06/23 за результатами проведення первинної судової економічної експертизи, складеного 21.06.223 станом на день розгляду справи відповідачем-1 не отримано, у зв`язку з чим заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, задля можливості ознайомлення із даним висновком та подання письмових пояснень або заперечень.

Крім того, представник відповіача-1 просив суд поновити строк для подання відзиву та прийняти його до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 відкладено підготовче засідання на 18.09.2023 о 10:40 год.

02.08.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав відповідь на відзив відповідача-1 (вх. суду №38626/23).

07.08.2023 до суду Позивач подав заяву про витребування та огляду у судовому засіданні матеріалів справи №904/1938/22(904/2616/22) та 904/1938/22(904/2937/23).

09.08.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву (вх. суду №40008/23).

16.08.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав заперечення проти заяви ТОВ ""Естейт Селлінг" про долучення доказів, а саме копію висновку експерта №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 (вх. суду №41506/23).

18.09.2023 до відділу канцелярії суду на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2023 Відповідач-3 подав для долучення до матеріалів справи копію Договору іпотеки DNTFLOK06629/D15 від 29.09.2015.

Відповідач-3 у підготовче засідання 18.09.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У підготовчому засіданні заслухано пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2 стосовно поданих заяв та клопотань.

В судовому засіданні 18.09.2023 суд, розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії висновків експерта №07/06/2023 та №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 21.06.2023 з урахуванням поданих заперечень, дійшов висновку про задоволення клопотань позивача та приєднання до матеріалів справи висновків експерта №07/06/2023 та №06/06/2023 за результатами проведення експертного економічного дослідження, оскільки дані докази не існували станом на дату складення та подання до суду позовної заяви і не могли бути долучені до нього.

Розглянувши клопотання позивача про витребування та огляду у судовому засіданні матеріалів справи №904/1938/22(904/2616/22) та 904/1938/22(904/2937/23), суд дійшов висновку залишити клопотання без розгляду з підстав викладених в ухвалі від 18.09.2023.

Присутній у підготовчому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з необхідністю додаткового часу для ознайомлення з новими доказами, які надійшли від відповідача-3.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 підтримали клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 відкладено підготовче засідання суду на 06.11.2023 о 10:40 год.

04.10.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав клопотання про долучення електронних доказів.

11.10.2023 до відділу канцелярії суду Позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що приватний нотаріус Верба В.М. під час реєстрації права власності за АТ КБ «ПриватБанк» на Об`єкт нерухомості, не формував реєстраційну справу в паперовій формі, а лише в електронній і всі документи в паперовій формі, які подавались АТ КБ «ПриватБанк» для проведення реєстраційних дій повинні були бути повернуті останньому. Крім того, навіть якщо паперова форма реєстраційної справи і формувалась то вона не містить в собі тих документів на підставі яких було проведено реєстрацію права власності за АТ КБ «ПриватБанк» бо вони були повернуті останньому. А інші документи в паперовій формі (заяви, запити, квитанції, які не стосуються реєстраційної дії), якщо такі були, зберігаються приватним нотаріусом, як реєстратором протягом трьох років. З викладеного вбачається, що приватним нотаріусом надано суду саме «реєстраційну справу», яка сформована ним в електронному вигляді під час реєстрації права власності. Крім того, нотаріусом надано суду всі документи, які подавались АТ КБ «ПриватБанк» для проведення реєстрації права власності на Об`єкт нерухомості.

02.11.2023 до відділу канцелярії суду представник відповідача-2 подав письмові пояснення (вх. суду №55731/23).

03.11.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав заперечення проти заяви ТОВ "Естейт Селлінг" про долучення доказів.

06.11.2023 Відповідач-3 у підготовче засідання суду не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив.

У підготовчому засіданні заслухано пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2 щодо заяви про долучення електронних доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" про долучення електронних доказів - залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2023 о 10:40 год.

01.12.2023 до відділу канцелярії суду представник Позивача подав письмові пояснення (61708/23).

08.12.2023 до відділу канцелярії суду Відповідач-1 подав додаткові письмові пояснення (вх. суду №62924/23), згідно прохальної частини просить суд поновити АТ КБ "ПриватБанк" строк для подання доказів. Долучити до матеріалів справи копію адвокатського запиту Вих. №01112023/23-1 від 01.11.2023 та копію відповіді приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В.М. вих. №44/01-16 від 15.11.2023.

Відповідач-3 у судове засідання 11.12.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні заслухано пояснення представників позивача та відповідача-1.

У судовому засіданні заслухано вступне слово представника Позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 в задоволенні клопотання Відповідача-1 про поновлення строку для подання доказів - відмовлено. Письмові пояснення позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" - прийнято до розгляду. Відкладено судове засідання на 23.01.2024 об 11:00 год.

19.01.2024 до відділу канцелярії суду представник позивача подав для долучення до матеріалів справи пояснення у судових дебатах.

Судове засідання суду 23.01.2024 не відбулось, задля збереження життя та здоров`я учасників судового процесу, оскільки по всій території України була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 відкладено судове засідання суду на 26.02.2024 о 12:00 год., для подальшого розгляду справи.

08.02.2024 до канцелярії господарського суду Позивач подав заяву про врахування судової практики (вх. суду №6667/24).

20.02.2024 вх. № 8647/24 до канцелярії господарського суду надійшла заява Відповідача 3 про неможливість участі у судовому засіданні та просив суд розгляд справи у всіх судових засіданнях слухати без його участі (вх. суду №8647/24).

26.02.2024 до судового засідання з`явилися представники Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2. Відповідач-3 до судового засідання не з`явився.

В судовому засіданні 26.02.2024 заслухано пояснення представників учасників справи, досліджено докази долучені до матеріалів справи, за клопотанням представника Позивача оглянуто електронні докази за допомогою системи Інтернет (інформація з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно), заслухано представників сторін в судових дебатах, після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Позивача, викладена в позові.

ТОВ "Естейт Селінг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"; відповідача-2: ОСОБА_1 ; відповідача-3: Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35866630 від 26.06.2017, (дата, час державної реєстрації: 20.06.2017 11:22:13), яким було зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення (реєстраційний номер №737484718107) адреса: Житомирська область, місто Коростень, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 43.

- витребувати у ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення (реєстраційний номер №737484718107) адреса: Житомирська область, місто Коростень, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 43.

ТОВ "Естейт Селінг" мав грошові зобов`язання перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 2Е005Г від 05.02.2013 забезпеченим іпотекою.

Спір виник у зв`язку із тим, що ТОВ "Естейт Селінг" був позбавлений права власності на нерухоме майно в результаті звернення стягнення АТ КБ "Приватбанк" на іпотечне майно у позасудовому порядку.

Позивач наполягає на тому, що банк звернув стягнення на предмет іпотеки після того як заборгованість за кредитним договором № 2Е005Г від 05.02.2013 була погашена, а кредитний договір та договір іпотеки було припинено. На думку позивача грошові зобов`язання перед банком було повністю виконано 06.06.2017, а звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось 26.06.2017. Таким чином, у банку було відсутнє право іпотекодержателя після повного погашення заборгованості.

З огляду на факт вибуття майна від позивача поза його волею з порушенням вимог законодавства України, позивач вважає себе законним власником спірного майна та просив витребувати майно у Відповідача 2 на свою користь в порядку передбаченому ст. 388 ЦК України.

Також позивач вказував на порушення вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" при зверненні стягнення на іпотечне майно у позасудовому порядку. Передача прав на предмет іпотеки відбулась без проведення обов`язкової оцінки майна на момент набуття права власності.

Крім наведеного, позивач зазначив, що рішення Державного реєстратора було прийнято поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються його повноваження.

Що до строку звернення до суду позивач вказав, що з огляду на приписи ст. 261 та п. 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України строк для подання позову не пропущено.

Позиція Відповідача-1.

Відповідач АТ КБ "Приватбанк" заперечував проти задоволення позову повністю з наступних підстав.

Так Відповідач-1 зазначав, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки Позивач мав заборгованість перед банком за кредитним договором. На спростування тверджень Позивача банк посилався на судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 по справі №904/7197/17 яким було встановлено невиконане грошове зобов`язання на суму 84 157 412,80 з яких заборгованість за кредитом складає 57298176,58 грн. інша частина суми - відсотки за користування кредитом, пеня, штраф та винагорода за користування кредитом. Судом прийнято рішення про стягнення заборгованості з Позивача на користь банка.

Відповідач-1 повідомив суд про низку спорів які точилися навколо кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013 та договорів іпотеки вчинених у забезпечення кредиту між банком та Позивачем протягом 2017-2019 років. АТ КБ "Приватбанк" посилався на листування між ним та позивачем. Так листом від 26.11.2020 ТОВ "Естейт Селінг" звертався до АТ КБ "Приватбанк" та просив погасити невиконані кредитні та інші зобов`язання перед банком. З огляду на наведене Відповідач-1 дійшов висновку про визнання ТОВ "Естейт Селінг" кредитної заборгованості та правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки. Звертаючись до суду із позовом у 2023 році позивач змінив свою правову позицію, що на думку Відповідача-1 вказує на недобросовісну поведінку та зловживання правом з боку ТОВ "Естейт Селінг".

АТ КБ "Приватбанк" заперечував проти тверджень Позивача про порушення вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" при вчиненні реєстраційних дій. Так Відповідач-1 посилався на умови пунктів 12, 24, 25 та 28 Договору Іпотеки № DNTFLOK6629/D15 від 29.09.2015, статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", статей 18, 27 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , пункти 40, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 та правові позиції Верховного Суду які вказують на правомірність застосування умов договору при визначенні вартості предмета застави при вчиненні реєстраційної дії без проведення обов`язкової оцінки майна на момент набуття права власності.

Щодо витребування майна АТ КБ "Приватбанк" наполягав на неможливості застосування статті 388 ЦК України. Просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на добросовісне набуття спірного майна Відповідачем 2. Наявність в договорі іпотеки відповідного іпотечного застереження вказує на усвідомлення позивачем ризиків вибуття його майна та спростовує доводи ТОВ "Естейт Селінг" про вибуття спірного майна поза його волею.

Під час розгляду справи Відповідач 1 звернув увагу суду, на зміст п. 2 Договору Іпотеки № DNTFLOK6629/D15 від 29.09.2015 в якому було зазначено про забезпечення виконання зобов`язань Іпотекодавця, що випливають з Кредитного договору DNTFLOK6629 від 26.05.2015 та не стосуються Кредитного договору № 2Е005Г від 05.02.2013.

Також Відповідач-1 заявляв у відзиві про застосування строків позовної давності.

Позиція Відповідача-2.

Відповідач-2 заперечував проти позову, підтримував позицію Відповідача-1, просив суд відмовити позивачу у задоволенні його вимог повністю.

У відзиві на позов (том-1 арк.с. 223-227) адвокат Відповідача-2 наполягав на тому, що Францевич Я.О. придбала спірне майно у встановленому законом порядку та є добросовісним набувачем. На підставі аналізу матеріалів справи адвокат вказував на вибуття майна саме по волі Позивача. На підтвердження своїх висновків адвокат посилався на листування Позивача з Відповідачем-1 за змістом якого Позивач знав про стан заборгованості, можливість звернення стягнення банком на предмет іпотеки та погоджувався із такими наслідками.

Під час розгляду справи, зокрема в судових дебатах, Відповідач-2 просив суд врахувати положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Позиція Відповідача-3.

Відповідач-3 відзив на позов суду не надав, участь у судових засіданнях не приймав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування спірного майна від останнього набувача - Відповідача-2.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити чи мав Позивач право власності на спірне майно, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (обсяг заборгованості за кредитними зобов`язаннями, підстави та обставини звернення стягнення на спірне майно та набуття прав на спірне майно відповідачем-2), чи мало місце порушення вимог законодавства України при вчиненні правочинів (чи був порушений порядок позасудового звернення стягнення на спірне майно), яке право чи інтерес позивача порушено, які наслідки порушення прав позивача та надати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права. Також суду необхідно надати оцінку діям Відповідача 2, надати оцінку посиланням відповідачів на порушення позивачем строків встановлених статтями 256, 257 ЦК України та надати оцінку доводам відповідачів щодо застосування вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Межі розгляду справи та встановлення підстав позову.

Реалізуючі передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання стосовно захисту порушених прав за змістом якого підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункт 7.42 постанови ВП ВС від 25 червня 2019 року по справі №924/1473/15).

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Визначаючи фактичні підстави позову у даній справі, Позивач визначив такі основні підстави:

Перша - відсутність заборгованості у Позивача перед Відповідачем-1 за кредитним зобов`язанням на час звернення стягнення на спірне майно та вибуття спірного майна поза волею власника;

Друга - порушення законодавства України при вчиненні реєстраційної дії Відповідачем-3.

Щодо другої фактичної підстави суд встановив наступне.

При визначенні обставин порушення законодавства України при вчиненні реєстраційної дії Відповідачем-3 позивач навів посилання на порушення Відповідачем-1 вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" в частині вказівки Закону про необхідність проведення оцінки вартості іпотечного майна під час звернення стягнення, зазначаючи при цьому, про обов`язковість визначення вартості майна на момент набуття права Іпотекодержателем суб`єктом оціночної діяльності.

Під час підготовчого провадження з матеріалів справи Позивачу стало відомо про порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі за текстом - Порядок) затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (в редакції від 23.08.2016), а саме вимог пунктів 40 та 61 Порядку.

Так згідно вимог пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Матеріали справи не містять доказів подання Відповідачем-1 при вчиненні реєстраційної дії копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

В свою чергу представник Відповідача-1 при розгляді справи по суті заявляв про відсутність у позовній заяві серед підстав позову зауважень що до порушень пунктів 40 та 61 Порядку, просив суд не враховувати ці обставини та не виходити за межі позовних вимог.

Під час підготовчого засідання позивач не заявляв про зміну (доповнення) підстав позову із посиланням на порушення його права з огляду на відсутність письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення та міркування сторін суд дійшов наступних висновків які стосуються меж дослідження підстав позову.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать:

а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги;

б) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Предмет та підстави позову пов`язані із предметом доказування у справі.

Відповідач, обираючи способи та лінію захисту, виходить із заявленого позивачем у позовній заяві. Визначення позивачем предмету та підстав позову або їх зміна, це процесуальна дія яка впливає на лінію захисту іншого учасника спору. Іншими словами відповідач має визначити свою правову позицію виходячи із заявленого позивачем предмету та визначених ним підстав.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, належать обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

До обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, належать обставини, пов`язані з процесуальними діями (належність повідомлення осіб, які беруть участь у справі, підстави для залучення третіх осіб, вжиття заходів до забезпечення позову, зупинення, припинення провадження у справі тощо). До цих обставин належать також відомості, які підтверджують чи спростовують достовірність відомостей, що включаються в предмет доказування, а отже, дають можливість їх правильно оцінити: відомості про некомпетентність експерта, фальсифікацію письмових доказів тощо.

У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Також у позовній заяві повинні бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, зокрема, наявність підстав для звільнення від доказування.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу яку не зазначив позивач у позовній заяві.

Таким чином суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог без врахування факту відсутності в матеріалах справи доказів направлення письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві (боржникові) та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ВИСНОВКИ СУДУ

05.02.2013 між ПАТ КБ ПриватБанк (код ЄДРПОУ - 14360570, Банк) та ТОВ Естейт Селлінг (код ЄДРПОУ - 38529727, Позичальник) укладено Кредитний договір №2Е005Г.

За умовами кредитного договору, останній день погашення кредитних зобов`язань (строк кредитування) є - 05.02.2017.

Зобов`язання Позичальника за кредитним договором №2Е005Г забезпечувались договорами іпотеки на об`єкти нерухомого майна у кількості 126.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Позивач з 29.09.2015 був зареєстрований як власник спірного об`єкту нерухомого майна (том-1, арк.с. 56) нежитлове приміщення вбудоване в житловому буднику реєстраційний номер 737484718107 Житомирська область, місто Коростень, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 43.

29.09.2015 ТОВ "Естейт Селлінг", як Іпотекодавец, та Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", як Іпотекодержатель, уклали Договір іпотеки №DNTFLOK6629/D15 від 29.09.2015 (далі - Договір іпотеки).

Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстровано в реєстрі за №5235.

Пунктом 2 зазначеного договору було визначено зобов`язання яке забезпечено іпотекою.

В договорі було визначено, що іпотекою забезпечуються грошові зобов`язання Іпотекодавця, що випливають з Кредитного договору №DNTFLOK6629 від 26.05.2015.

До Кредитного договору №2Е005Г від 05.02.2013 сторони вносили зміни та доповнення, та визначили, що саме цей кредитний договір забезпечується низкою договорів іпотек, зокрема, Договором іпотеки №DNTFLOK6629/D15 від 29.09.2015.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про іпотеку" основне зобов`язання це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою

Згідно вимог частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, серед яких повинно бути визначено зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання (пункт 2 частини 1 статті 18 Закону).

Згідно вимог статті 575 (Окремі види застав) Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

У відповідності до вимог статті 584 (Зміст договору застави) Цивільного кодексу України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відомостей про внесення змін до Договору іпотеки DNTFLOK6629/D15 від 29.09.2015 сторони суду не надали.

Отже, Договором іпотеки було забезпечено виконання виключно зобов`язання ТОВ "Естейт Селлінг" перед АТ КБ "ПриватБанк" лише за кредитним договором №DNTFLOK6629 від 26.05.2015.

Таким чином, Договір іпотеки не забезпечував зобов`язання ТОВ "Естейт Селлінг" за Кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013.

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, досліджує обставини справи в межах визначеного позивачем предмету та на підставі заявлених вимог.

Позивач акцентував увагу лише на тому, що звернення стягнення на предмет іпотеки банк вчинив для погашення заборгованості за Кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013.

На підтвердження своїх тверджень позивач посилався на відображення погашення заборгованості у виписці банку з 05.02.2013 по 27.07.2022 UAH DNS5 Рахунок № НОМЕР_2 ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ ТОВ 2Е005Г (том-1, арк.с. 203-207), яка складена банком та надана до матеріалів справи №904/1938/22 в процесі розгляду заяви АТ КБ "ПриватБанк" про визнання грошових вимог до боржника ТОВ "Естейт-Селлінг" у справі про банкрутство.

Факт існування даної виписки Відповідач-1 не заперечував.

Також Позивач посилався на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек які містять відомості про звернення стягнення на майно ТОВ "Естейт Селлінг" іпотекодержателем АТ КБ "ПриватБанк" на підставі Договору іпотеки №DNTFLOK6629/D15 від 29.09.2015.

Щодо стану розрахунків за Кредитним договором № DNTFLOK6629 від 26.05.2015 Позивач відомостей суду не надав. Відповідач - 1 також не надав суду таких відомостей.

Згідно вимог частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставин на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому суд звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За наведених обставин суд при розгляді даного позову позбавлений можливості встановити факти наявності або відсутності заборгованості за Кредитним договором №DNTFLOK6629 від 26.05.2015 та з`ясувати всі обставини звернення стягнення за предмет іпотеки.

Відтак, суд дійшов до висновку про недоведеність факту погашення заборгованості Позивача перед Відповідачем-1 за Кредитним договором №DNTFLOK6629 від 26.05.2015 та не знайшов підстав вважати його припиненим. З наведеного випливає, що підстав вважати припиненим Договір іпотеки №DNTFLOK6629/D15 від 29.09.2015 немає.

Посилання Позивача на інформацію викладену у Виписці банку з 05.02.2013 по 27.07.2022 UAH DNS5 Рахунок №29098050106290 ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ ТОВ 2Е005Г (том-1, арк.с. 205) не доводять того факту, що Іпотекодержатель звертав стягнення на предмет іпотеки саме за неналежним Кредитним договором №2Е005Г від 05.02.2013, оскільки, відображення банком зарахування отриманих від звернення стягнення коштів на інший кредитний рахунок не вказує на неправомірність звернення стягнення за іпотечним застереженням.

Для з`ясування наведених обставин позивач повинен був надати суду належні та допустимі докази на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Щодо порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в частині проведення оцінки при зверненні стягнення суд встановив наступне.

Згідно вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції на момент звернення стягнення) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

При укладанні Договору іпотеки від 29.09.2015 (том-1 арк.с. 37 - 40) сторони визначили порядок звернення стягнення і реалізації предмета іпотеки (п. 24-27 договору) та домовилися про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" (п. 28 Договору).

Сторони погодились, що початкова ціна Предмету іпотеки в позасудовому порядку встановлюється в розмірі 100 % від вартості, яка зазначена в п. 12 Договору іпотеки. Також згідно умов договору іпотекодержатель має право реалізувати Предмет іпотеки за ціною вище, ніж зазначена у п. 12 Договору.

Пунктом 12 Договору іпотеки сторони визначили загальну вартість предмету іпотеки в розмірі 2 518 202,00 грн.

Відповідач-1 не надав суду інформацію з приводу проведення ним оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності та ціни за якою він здійснив стягнення, але з виписки банку (том-1, арк.с. 205, 206 два запису 25.06.18 та 27.06.18) сума обліку операції склала разом 5 160 549,00 грн.

Заперечуючи проти тверджень Позивача Відповідач-1 зазначив, що Закон України "Про іпотеку", цивільний принцип свободи волі сторін про укладанні договору та обов`язковість договору (ст. 6, 627, 629 ЦК України) не забороняє сторонам визначити інший порядок визначення початкової цини предмету іпотеки при зверненні стягнення за домовленістю сторін. А тому сторони не порушили вимог законодавства виклавши умови Договору іпотеки таким чином, що іпотекодержатель мав право звернути стягнення на предмет іпотеки за ціною не нижче встановленої п. 12 Договору іпотеки в розмірі 2 518 202,00 грн.

Правова позиція Відповідача 1 знайшла своє підтвердження у сталій судовій практиці та в правових позиціях Верховного Суду, зокрема, в постановах від 28.09.2022 у справі №904/3614/20, від 20.03.2019 по справі №306/2053/16-ц, від 29.09.2020 у справі №757/13243/17.

Таким чином позивач не надав суду достатніх доказів та обґрунтувань вважати що майно вибуло з володіння власника протиправно.

З приводу позовних вимог про витребування спірного майна від останнього набувача ОСОБА_1 .

За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2021 ОСОБА_1 придбала у АТ КБ "ПриватБанк" нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 737484718107) за ціною 2 356 801,00 грн. в ході проведення електронних торгів.

Договір купівлі продажу було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Є.М. Остапенко зареєстровано в реєстрі за №67529 (том-1, арк.с. 63-67).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно право власності зареєстровано 28.05.2021 за номером відомостей про речове право 42197256 (том-1 арк.с. 55).

Обставини справи вказують на добросовісний характер придбання спірного майна Відповідачем 2.

Згідно вимог статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З наведеного вище, суд не встановив обставин які б вказували на порушення законодавства України з боку АТ КБ "ПриватБанк" при набутті ним права власності на спірне майно. Таким чином, АТ КБ "ПриватБанк" мав право вільно розпоряджатися власністю та відчужувати спірне майно у встановленому законодавством України порядку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову.

Щодо заяв відповідачів 1 та 2 про застосування строків позовної давності.

Суд не розглядав даного питання оскільки не знайшов підстав для задоволення позову.

Що до інших аргументів сторін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, господарський суд враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При поданні позову та заяви про забезпечення позову позивач подав докази оплати судового збору три платіжні інструкції від 30.05.2023 разом на суму 13 230, 00 грн.

Відповідач-1 звертав увагу суду на факт оплати судового збору не позивачем самостійно, а іншою особою. На думку Відповідача-1 такі обставини вказують на невиконання Позивачем обв`язку з оплати судового збору Позивачем, та як наслідок - необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Судом встановлено, що три платіжні інструкції надані позивачем містять вказівку про платника ТОВ "МІСТО ЕСТЕЙТ", у графі призначення платежу платіжної інструкції зазначено судовий збір за позовом ТОВ "ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ", Господарський суд Дніпропетровської області.

Таким чином, судовий збір було сплачено позивачем не особисто а іншою особою.

Позивач пояснював, що з огляду на перебування позивача у стані банкрутства ТОВ "ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ" не мав власних коштів та залучив до оплати іншу особу.

Згідно вимог статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Таким чином, хоча ГПК України не зобов`язує позивача особисто сплачувати судовий збір, Закон України "про судовий збір" визначає платником судового збору саме ту особу яка звертається до суду за захистом порушеного права.

З матеріалів справи суд встановив, що Позивач на підтвердження сплати судового збору за подання до суду першої інстанції саме позовної заяви ТОВ "ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ" до Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки у назві реквізиту "Призначення платежу" зазначено: "Судовий збір за позовом ТОВ "ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ" до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 1 березня 2002).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючі положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Господарський процесуальний кодекс України вимагає долучення до позовної заяви документа про сплату судового збору, адже подання до суду такої заяви є об`єктом його справляння згідно із Законом України "Про судовий збір".

Суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Тому судовий збір не заборонено сплатити іншій особі.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 № 9901/144/20.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, суд покладає судові витрати на Позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги 32, код ЄДРПОУ 38529727) до відповідача-1: Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570); відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); відповідача-3: Державний реєстратор-приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича (49101, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 35-А) про визнання протиправними та скасування рішень про проведення державної реєстрації прав та витребування майна - відмовити.

Витрати з оплати судового збору суд покладає на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 01.03.2024.

Суддя Ю.Ю. Первушин