Рішення № 117370911, 20.02.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024м. ДніпроСправа № 904/3016/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Рибалка Г.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 542 030 865 грн 47 коп. за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакції додаткових угод

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

про надання тлумачення пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакції додаткових угод

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Лаврищев В.В., дов. №ДнЕП20231228013 від 28.12.2023р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 18.05.2023 № 01/24364, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" заборгованість у розмірі 542 030 865 грн 47 коп., з яких: 508 502 974 грн 77 коп. - основний борг, 8 177 881 грн 53 коп. - 3% річних, 25 350 009 грн 17 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакції додаткових угод.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 11.07.2023.

07.07.2023 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву від 07.07.2023 № 29271/DNEP, в якому просить:

- відмовити у задоволені позовних вимог (в частині основного боргу), оскільки до відкриття провадження у справі відповідачем сплачені грошові кошти на загальну суму 317 868 349,49 грн.;

- відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі, оскільки вони є безпідставними з огляду на те, що строк виконання зобов`язань відкладається на підставі п. 10.1 договору на строк дії форс-мажору; вказує на недостовірність та хибність розрахунків позивача, як в частині суми 3% річних, так і в частині інфляційних втрат, з урахуванням норм чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду.

- судові витрати покласти на позивача.

Того ж дня до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровські енергетичні послуги" від 07.07.2023 №29275/DNEP, в якій останній просить надати Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія" тлумачення пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакціях додаткових угод від 28.12.2021 та від 21.12.2022, в контексті того, чи є настання форс-мажорних обставин підставою для відкладення терміну виконання зобов`язань за договором на строк дії таких обставин у розумінні норм чинного законодавства України.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неоднаковим розумінням сторонами змісту пункту 10.1 договору, у зв`язку з чим виникла необхідність у тлумаченні положень пункту 10.1 договору, що передбачають, зокрема, відкладення терміну виконання зобов`язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин на строк дії таких обставин.

11.07.2023 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному.

04.08.2023 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 31.07.2023 № 01/37082, в якому вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими, а розрахунки здійснені відповідачем суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат неправильними; наполягає на позовних вимогах та стягнені нарахованих позивачем сум у повному обсязі; надає уточнений розрахунок заборгованості та компенсаційних витрат за договором від 01.01.2019 №0145-02024, в якому виключена сума боргу, що мала місце до 02.12.2022.

14.08.2023 відповідачем до суду надані заперечення на відповідь на відзив від 11.08.2023 № 35469/DNEP, в яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказуючи на сплату грошових коштів до відкриття провадження у справі, про що зазначав у відзиві, а також закрити провадження у справі в частині стягнення 103 431 701 грн. 32 коп. за додану послугу у березні 2023 року, сплачених відповідачем після відкриття провадження у справі. У частині задоволені вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат просить відмовити, а судові витрати покласти на позивача.

07.09.2023 на адресу суду надійшли пояснення позивача від 28.08.2023 № 01/41953, в яких виклав заперечення на доводи відповідача, зазначені у запереченнях на відповідь на відзив.

Того ж числа, на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог від 30.08.2023 №01/42460, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 502 110 262 грн 42 коп., з яких: 1 456 482 785 грн 60 коп. - основний борг за період з березня по липень 2023, 14 748 475 грн 26 коп. - 3% річних, 30 879 001 грн 56 коп. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали поданої заяви про збільшення позовних вимог, господарський суд приймає її до розгляду в межах даної справи.

Після усунення обставин щодо перебування головуючого судді на лікарняному, ухвалою господарського суду від 16.10.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2023 підготовче засідання призначено на 16.11.2023.

17.10.2023 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до суду подано клопотання від 16.10.2023 №46383/DNEP про долучення доказів до матеріалів справи, до якого останнім долучено докази на підтвердження здійснення остаточної оплати заборгованості за березень 2023 року на суму 85 213 089 грн 54 коп.

30.10.2023 через систему "Електронний суд" позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому останній вказує про те, що з фактичних обставин справи вбачається, що договір у редакції додаткової угоди від 28.12.2021 вже не є чинним для сторін; додаткова угода від 21.12.2022 укладена сторонами під час дії воєнного стану та виконується сторонами до моменту подання зустрічної позовної заяви більше ніж півроку; норма договору, про тлумачення якої просить позивач за зустрічним позовом, у такій же редакції існувала з моменту укладання договору, з 01.01.2019, отже виконується сторонами протягом більше ніж чотири роки.

Крім того, на думку відповідача за зустрічним позовом, спір між сторонами з приводу різного трактування норми п. 10. Договору від 21.12.2022 відсутній, оскільки обґрунтування позову зводиться лише до того, що відповідач за первісним позовом не вважає правомірним нарахування позивачем за первісним позовом компенсаційних втрат. Натомість, оцінку таким діям позивача за первісним позовом має дати суд при розгляді справи за первісним позовом.

31.10.2023 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до суду подано відзив від 31.10.2023 №49470/DNEP на заяву про збільшення позовних вимог, в якому просить відмовити у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, а судові витрати покласти на позивача (відповідача за зустрічним позовом).

У підготовчому засіданні 16.11.2023 оголошено перерву до 05.12.2023.

01.12.2023 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до суду подано відповідь на відзив від 01.12.2023 № 56073/DNEP на зустрічну позовну заяву, в якій останній з доводами позивача (відповідача за зустрічним позовом), викладеними у відзиві на зустрічний позов, не погоджується та вказує про те, що між сторонами спору є різне розуміння змісту положень пункту 10.1 спірного договору, які є ідентичними в редакціях додаткових угод від 28.12.2021 та від 21.12.2022, я зв`язку з чим існує потреба у наданні судом дійсного значення його умов, що матиме вирішальний вплив на подальше вирішення справи.

Того ж числа, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до суду подано клопотання від 01.12.2023 №56070/DNEP про оголошення перерви до дати отримання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) від позивача (відповідача за зустрічним позовом) письмової відповіді на лист від 30.11.2023 №55609/DNEP. Також, 01.12.2023 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до суду подано клопотання від 01.12.2023 № 56076/DNEP про долучення доказів до матеріалів справи.

04.12.2023 через систему "Електронний суд" позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) подані пояснення від 01.12.2023 №б/н.

04.12.2023 через систему "Електронний суд" позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) подано клопотання про закриття провадження у справі у частині заборгованості в розмірі 1 412 008 619,84 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору. Просить повернути позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) судовий збір у розмірі 883 036,00 грн.

У підготовчому засіданні 05.12.2023 оголошено перерву до 16.01.2024.

25.12.2023 через систему "Електронний суд" позивачем (відповідача за зустрічним позовом) подано заперечення від 22.12.2023 №б/н на клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про оголошення перерви.

10.01.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

16.01.2024 через систему "Електронний суд" позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) подано заяву про закриття провадження у справі у частині стягнення заборгованості у розмірі 1 456 482 785,60 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) сплачено цю суму у повному обсязі. Заяву позивача (відповідача за зустрічним позовом) від 04.12.2023 про закриття провадження у частині сплати суми основної заборгованості у розмірі 1 412 008 619,84 грн. просить залишити без розгляду та повернути позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) судовий збір у розмірі 910 842,24 грн.

В судовому засіданні 16.01.2024 представники позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача (позивача за зустрічним позовом) висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 08.02.2024.

06.02.2024 до суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.02.2024 розгляд справи відкладено до 20.02.2024.

У судове засідання 20.02.2024 представник позивача за первісним позовом не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника позивача за первісним позовом.

У судовому засіданні 25.01.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 20.02.2024 відповідач за первісним позовом проти задоволення первісних позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та заявах по суті справи, просив у задоволенні позову відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та заявах по суті справи, просив позов задовольнити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи за первісним позовом, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування за первісним позовом у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивача, оператором системи передач, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - відповідач, користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0145-02024 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в редакції Додаткової угоди від 21.09.2021, умови якої поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 08.02.2020 року, Оператор системи передачі (ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов Договору.

За умовами п. 1.2. Договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет (п. 3.1 Договору).

Згідно умов п. 5.2 Договору, Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша

оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг,

яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору , відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Пункт 5.5 Договору визначено, що Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата Послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих у електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку.

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписанням акта коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійсню протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

За приписами п. 5.6. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передач Послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

У пункті 13.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

28.12.2021 року сторони уклали Додаткову угоду, якою виклали договір № 0145-02024 від 01.01.2019 року в новій редакції, яка передбачає такий порядок розрахунків.

Так, пунктом 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021 року, сторони визначили, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору , відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Пункт 5.5. Договору визначено, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуг, наданих ОСП, або самостійно сформованих у електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку. Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

За приписами п. 5.7 Договору у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

У п. 13.1. Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

21.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду, якою виклали договір № 0145-02024 від 01.01.2019 в новій редакції, яка передбачає такий порядок розрахунків.

Так, пунктом 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 02.06.2023, сторони визначили, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Пункт 5.5. Договору визначено, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуг, наданих ОСП, або самостійно сформованих у електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку. Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

За приписами п. 5.7 Договору у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

У п. 13.1. Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Доказів визнання недійсним, розірвання або припинення вказаного договору сторонами суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, в період із січня 2023 року по липень 2023 року відповідачу були надані послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 1 456 482 785 грн 60 коп., що підтверджується актами надання послуг, плановими рахунками та актами коригування, які подані позивачем у вигляді електронних доказів та знаходяться на цифровому носії інформації (CD-диску) (а.с. 60, 236 том-1).

Однак повні та своєчасні розрахунки за надані позивачем послуги відповідачем здійснені не були.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунків за фактичний обсяг наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості за спірний період в розмірі 1 456 482 785 грн 60 коп.

Крім того, у зв`язку з порушенням Відповідачем своїх зобов`язань в частині попередньої оплати планових платежів та здійснення розрахунків за фактичний обсяг послуг, позивач розрахував та просив суд стягнути з відповідача 14 748 475 грн 26 коп. суму 3% річних, 30 879 001 грн 56 коп. суму інфляційних втрат, які заявлені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наявна заборгованість і стала причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття вказаних послуг у спірному періоді відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами у розділі 5 договору порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень, строк оплати наданих у період з січня 2023 року по липень 2023 року послуг, є таким, що настав.

Проте під час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 456 482 785 грн 60 коп., в якому позивач підтвердив, що станом на 16.01.2024 сума заборгованості у розмірі 1 456 482 785 грн 60 коп. сплачена відповідачем в повному обсязі, вказане також підтверджується копіями наявних в матеріалі справи платіжних інструкцій, що надавалися сторонами під час розгляду спору.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справив докази погашення основного боргу у даній справі, приймаючи до уваги, що позовна заява є поданою до господарського суду 12.06.2023 (а.с. 1 том 1), суд приходить до висновку, що основний борг у справі, який є предметом спору, в сумі 317 228 416 грн 40 коп. було погашено відповідачем до звернення позивача із позовом до суду (а.с. 139-144 , 232 том 1), у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позовної заяви в частині стягнення основного боргу в розмірі 317 228 416 грн 40 коп., є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо здійснення відповідачем платежів на погашення існуючої заборгованості, які проведені після відкриття провадження у справі, то зазначені обставини свідчать про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 139 254 369 грн 20 коп., що в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є підставою для закриття провадження у справі в зазначеній частині вимог.

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 139 254 369 грн 20 коп., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 03.12.2022. по 16.08.2023 у сумі 14 748 475 грн 26 коп. та інфляційних втрат за загальний період з січня 2023 року по липень 2023 року в сумі 30 879 001 грн. 56 коп., господарський суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня 2023 року по липень 2023 року в сумі 30 879 001 грн. 56 коп.

Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку (а.с. 227-228 том 2), та встановлено наступне.

Під час здійснення нарахування інфляційних втрат позивачем взято такі періоди:

- з 31.01.2023 по 02.02.2023 (термін прострочення 3 дні) - нараховано 2 106 178 грн 52 коп.;

- з 28.02.2023 по 02.03.2023 (термін прострочення 3 дні) - нараховано 3 996 650 грн 26 коп.;

- з 31.03.2023 по 04.04.2023 (термін прострочення 5 дні) - нараховано 12 447 001 грн 43 коп.;

- з 30.04.2023 по 02.05.2023 (термін прострочення 3 дні) - нараховано 1 875 666 грн 80 коп.;

- з 31.05.2023 по 01.06.2023 (термін прострочення 2 дні) - нараховано 4 309 942 грн 82 коп.;

- з 30.06.2023 по 04.07.2023 (термін прострочення 5 дні) - нараховано 6 143 551 грн 73 коп.

Отже, з наведеного розрахунку вбачається, що терміни прострочення виконання зобов`язання становлять від двох до п`яти днів, тобто менше ніж 15 днів.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що за неповний місяць, в якому час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), інфляційна складова боргу не враховується, сума інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди складає 0 грн 0 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 03.12.2022. по 16.08.2023 у сумі 14 748 475 грн 26 коп.

За результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що зобов`язання користувача зі сплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а зобов`язання зі здійснення фактичної оплати розпочинається у строк, встановлений п. 5.5 договору, тобто з моменту отримання акту приймання-передачі послуг, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістом ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Як вище встановлено судом, відповідно до умов п. 5.2. Договору № 0145-02024 від 01.01.2019 року, в редакціях, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин, Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП наступним чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня; 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Тобто, для здійснення відповідних платежів, договором встановлено саме термін оплати, який визначено календарною датою (до 10, 15, 20, 25 числа розрахункового місяця) або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця).

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає, що відповідач має здійснювати оплату як планових, так і фактичних обсягів одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (п. 168 Постанови Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 912/1641/21 від 19.08.2022 року).

Відносно заперечень відповідача, з посиланням на існування зобов`язання зі сплати планових платежів лише впродовж розрахункового періоду, у зв`язку із чим, нарахування річних та інфляційних втрат за порушення сплати таких платежів має припинятися по закінченню відповідного розрахункового місяця, слід зазначити, що як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги, по суті є одним, і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання, поза як в наслідок їх належного виконання.

Отже, невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу, існує у часі з моменту його виникнення, і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих Послуг.

Таким чином, проведений відповідачем контррозрахунок, за яким період нарахування на прострочені планові платежі завершується кінцем розрахункового місяця, суперечить змісту відповідного зобов`язання та не приймається судом до уваги.

Щодо решти заперечень Відповідача, які по суті відображені в складеному ним контррозрахунку та мотивовані неправильним визначенням позивачем сум простроченого зобов`язання, з урахуванням переплат та проведених коригувань, слід зазначити, що вказані доводи відповідача в повній мірі спростовуються поданими у справу доказами (повідомленнями про планові обсяги з передачі електричної енергії, актами приймання-передачі послуг, актами коригування, платіжними дорученнями на сплату послуг передачі), а також, розрахунком та наданими позивачем детальними поясненнями, які наведені у відповіді на відзив.

Поряд з наведеним, суд вказує, що частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити, або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до п.п. 10.1 та 10.2 Договору (в редакціях додаткових угод від 28.12.201 та від 21.12.2022) сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.

Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально -політичного/військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону.

Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Термін виконання зобов`язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.

У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим договором та в установленому порядку розірвати Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії.

Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінал), видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 10.1 договору, відповідача листом від 03.03.2022 № 12908/DNEP невідкладно повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, викликаних військовою агресією Російської Федерації проти України, у якому містилось посилання на загальний офіційний лист ТПП від 28.02.2023 № 2024/02.0-7.1.

15.02.2023 відповідачем був отриманий сертифікат № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, яким була засвідчена неможливість своєчасного виконання Товариством зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024.

Відповідно, сертифікатом встановлений наступний період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):

- дата настання: 24 лютого 2022 року;

- дата закінчення: тривають на 31 січня 2023 року.

Листом від 11.04.2023 № 14055/DNEP відповідачем на адресу позивача надсилався сертифікат № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що свідчить про обізнаність позивача про вплив форс-мажорних обставин на своєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором, який був засвідчений Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.

В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи, з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

Згідно умов п. 5.2 Договору (в редакції додаткових угод до нього від 21.09.2021, 28.12.2021 та 21.12.2022), Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша

оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг,

яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору , відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Пункт 5.5 Договору визначено, що Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата Послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих у електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, умовами спірного договору для належного виконання користувачем зобов`язань з оплати передбачена попередня поетапна оплата.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідач був позбавлений можливості виконання взятих на себе зобов`язань з 24.02.2022, про що повідомив позивача.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України .

В діяльності торгово-промислових палат в Україні склалася практика надання висновків щодо унеможливлення виконання зобов`язань, спричиненого обставинами, за які сторони не відповідають. Висновок є остаточною думкою фахівця, логічний підсумок, зроблений на основі досліджених фактичних обставин справи, а також формою мислення фахівця, за допомогою якої виводиться судження щодо відповідних обставин. Як Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), так і Висновок щодо унеможливлення виконання зобов`язань, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чи істотною зміною обставин, при вирішенні питання про звільнення від відповідальності, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, повинні враховуватись у сукупності з іншими доказами по справі, вони не мають визначальної чи переважаючої сили і не є підставою для звільнення особи від виконання самого зобов`язання та можуть бути підставою для звільнення лише від відповідальності, у разі унеможливлення виконання зобов`язання, спричиненого дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чи істотною зміною обставин.

Досліджуючи наявне у справі листування та поданий відповідачем Сертифікат ТПП, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем висновок ТПП, зокрема, але не виключно, також є доказом відсутності вини відповідача у порушенні зобов`язання за спірним договором, який у сукупності з іншими доказами та Сертифікатом ТПП, доводить, що порушення взятих на себе зобов`язань сталося з незалежних від відповідача обставин.

Враховуючи встановлені обставини непереборної сили, що виникли з незалежних від відповідача причин, приймаючи до уваги існування форс-мажорних обставин та умови розділу 10 договору, підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат нарахованих протягом періоду загального періоду з 03.12.2022 по 16.08.2023, відсутні.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором №0145-02024 від 01.01.2019 на підставі статті 617 Цивільного кодексу України та відповідно підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі №923/155/21.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов до висновку про звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму авансу (попередньої оплати) за несвоєчасну поставку предмету лізингу, тобто дійшов до висновку, що наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язання за договором (у справі №923/155/21 - поставити предмет лізингу; у цій справі №904/3951/23 - виконати роботи) є підставою для звільнення від відповідальності за користування авансовим платежем (попередньою оплатою).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи за зустрічним позовом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування позивача за зустрічним позовом у даній справі є наявність/відсутність підстав для тлумачення пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакціях додаткових угод від 28.12.2021 та від 21.12.2022.

При розгляді первісного позову господарським судом встановлено факт укладання сторонами 01.01.2019 договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0145-02024 та додаткових угод до нього від 21.09.2021, 28.12.2021 та 21.12.2022.

Звертаючись з зустрічним позовом позивач вказує про те, що відповідно до положень пункту 10.1 та 10.2 Договору (в редакціях додаткових угод від 28.12.201 та від 21.12.2022) сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.

Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально -політичного/військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону.

Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Термін виконання зобов`язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.

У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим договором та в установленому порядку розірвати Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії.

Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінал), видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою.

24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на даний час триває.

На виконання п. 10.1 договору, позивач листом від 03.03.2022 № 12908/DNEP невідкладно повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин, викликаних військовою агресією Російської Федерації проти України, у якому містилось посилання на загальний офіційний лист ТПП від 28.02.2023 № 2024/02.0-7.1.

15.02.2023 позивачем був отриманий сертифікат № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, яким була засвідчена неможливість своєчасного виконання Товариством зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024.

Відповідно, сертифікатом встановлений наступний період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):

- дата настання: 24 лютого 2022 року;

- дата закінчення: тривають на 31 січня 2023 року.

Листом від 11.04.2023 № 14055/ DNEP позивачем на адресу відповідача надсилався сертифікат № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що свідчить про обізнаність відповідача про вплив форс-мажорних обставин на своєчасне виконання позивачем зобов`язань за договором, який був засвідчений Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.

Позивач зазначає про те, що військовий час на теперішній час досі триває, відповідно строк виконання зобов`язань за договором, які виникли після 24.02.2022 ще не настав, а тому і відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не може застосовуватися до правовідносин, які виникли між сторонами договору після 24.02.2022.

Водночас, зі змісту первісної позовної заяви вбачається, що позивач за первісним позовом, всупереч положенням пункту 10.1 Договору, у період дії форс-мажорних обставин здійснив нарахування відповідачу за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з суми несвоєчасної оплати послуг з передачі електричної енергії за період з грудня 2022 року, простроченої заборгованості та часткового її погашення за послуги. Надані за період з січня 2023 року по березень 2023 року.

Таким чином, на думку позивача, наведені обставини свідчать про неоднакове розуміння сторонами спору змісту пункту 10.1 Договору, у зв`язку з чим виникла необхідність у тлумаченні положень пункту 10.1 Договору, що передбачать, зокрема, відкладення терміну виконання зобов`язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин на строк дії таких обставин, що і стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

За приписами ст. 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 ст. 213 ЦК України, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами. Частиною 1 ст. 231 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Отже, результатом такого тлумачення має бути досягнення згоди в цьому питанні.

За відсутності згоди на вимогу однієї або обох сторін правочину тлумачення його здійснюється судом (ч. 2 ст. 213 ЦК України).

Наведене свідчить, що позов про тлумачення правочину повинен ґрунтуватись на загальному праві звернення до господарського суду - захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України).

Отже, підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частини у способи, передбачені ст. 213 Цивільного кодексу України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору.

Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №317/39/17, від 14.02.2018 року у справі №925/106/17, від 05.02.2020 року у справі №910/15161/18, від 05.02.2020 року у справі №910/15161/18, від 18.03.2021 року у справі №910/9525/19.

Зі змісту зустрічних позовних вимог та встановлених судом обставин, вбачається, що позивач за зустрічним позовом не погоджуючись з позовними вимогами позивача за первісним позовом в частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вважає, що сторонами спору неоднаково розуміють зміст пункту 10.1 Договору, у зв`язку з чим виникла необхідність у тлумаченні положень пункту 10.1 Договору.

Проте господарський суд зазначає про те, що дії позивача за первісним позовом не свідчать про невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього правочину або його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину або її частини.

Також суд звертає увагу, що при укладені спірного договору, сторонами не вчинялись дії, передбачені Цивільним та Господарським кодексами України, спрямованих на врегулювання розбіжностей щодо умов договору чи його тлумачення у спірній частині.

Більш того, вказаний договір виконувався сторонами з 2019 року, що свідчить про відсутність у сторін неоднозначного тлумачення його умов.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для тлумачення умов пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакціях додаткових угод від 28.12.2021 та від 21.12.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог за зустрічним позовом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за зустрічним позовом, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем за зустрічним позовом, а тому в зустрічному позові слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що доводи сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення 317 228 416 грн 40 коп. - основного боргу, 14 748 475 грн 26 коп. - 3% річних, 30 879 001 грн 56 коп. - інфляційних втрат - відмовити.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 139 254 369 грн 20коп. провадження у справі закрити.

За зустрічним позовом:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про тлумачення умов пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 в редакціях додаткових угод від 28.12.2021 та від 21.12.2022 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.03.2024

Суддя І.А. Рудь