Рішення № 117348619, 28.02.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2024 року м. Рівне№460/27215/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" доВолинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" звернулось до суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування Рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000231/2 від 23.05.2023.

Ухвалою суду від 28.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" ґрунтуються на тому, що за наявності усіх необхідних документів позивач звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованих товарів, а саме запасних частин для легкових автомобілів. При визначенні митної вартості товарів декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на підстави, наведені у спірному рішенні. Вказує, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах неточностей. Відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Вказує, що декларантом подано додаткові документи, але в недостатній кількості. Сторона відповідача вказує, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Ствердила, що митну вартість імпортованих товарів було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача зауважила, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач підтримав обґрунтування заявлених вимог, викладених в позовній заяві, не визнає та відхиляє доводи відповідача, що наведені ним у відзиві.

Оскільки розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, то відповідно до вимог ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (Покупець) та компанією Rotweiss Otomotiv Ithalat Ihracat Sanayi ve Ticaret A.S. (Продавець), зареєстрованою в Турецькій Республіці, укладений Контракт від 08.08.2020 №RWS0001 (далі- Контракт).

Відповідно до умов Контракту Продавець зобов`язується продати Покупцю товаравтомобільні запчастини (п.1.1). Пунктом 1.2визначено, що товар поставляється партіями протягом дії даного договору. По кожній поставці сторони домовляються про строки поставки, які підтверджуються в оформленому Інвойсі на підставі правил Інкотермс 2020, умови поставкиDAF Lutsk, якщо інше не вказано в Інвойсі (п. 3.1). Згідно з п.4.3, валютою оплати є євро. Пунктом 5.2передбачено, що продавець зобов`язаний на кожну партію товарунадати усі необхідні супровідні документи: інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію, прайслист.

Відповідно до інвойсу від 09.05.2023 №М012023000000128, іноземнний контрагент поставив позивачу партію товару на загальну суму 21046,90 євро на умовах FCA Стамбул, адреса поставки Україна, м.Луцьк, вул.Карбишева, 1.

19.05.2023 позивачем подано МД №23UA205050035850U7 для митного оформлення товарів - запасні частини для легкових автомобілів (52 товарні позиції) торгівельної марки ROTWEISS, виробник: ROTWEISS, TR. Митну вартість товарів, заявлено за основним (1) методом визначення митної вартості за ціною договору, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД. Вартість становить 842 932,03 грн, що складається з вартості товару 21046,90 євро (832 343,85 грн по курсу 39,5471) та витрат на транспортування товару у розмірі 10588,18 грн.

На підтвердження митної вартості, декларант подав такі документи (гр.44 МД): інвойс №M012023000000128 від 09.05.2023, зовнішньоекономічний договір - контракт № RWS0001 від 08.08.2020, сертифікат про походження товару № Z0209815 від 09.05.2023, автотранспортна накладна (CMR) БН від 10.05.2023, договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № 323-003484 від 05.05.2023, довідка ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати Б/Н від 18.05.2023, договір про надання послуг митного брокера №557 від 25.04.2018.

Відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/032619, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

На письмову вимогу митниці, декларантом надано наступні додаткові документи: прайс- лист від 01.05.2023 б/н, договір оренди нерухомого майна від 01.10.2021 №5/10-21, видаткові накладні, договір про надання послуг перевезення вантажів від 22.05.2023 №220523-1, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.03.2023 №150323-2, копію митної декларації країни відправлення від 09.05.2023 №23341300EX00367315, лист-пояснення від 23.05.2023 №349.

23.05.2023 Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA205050/2023/000231/2.

У графі 33 спірного рішення наведені обставини його прийняття та, зокрема, вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

в контракті № RWS0001 від 08.08.2020 вказана адреса отримувача: Рівненська обл., м.Радивилів, вул. І.Франка, буд.29Б, а вивантаження товару відбуватиметься, згідно договору-заявки № 322-003484, за адресою м.Луцьк, вул.Карбишева,1;

в CMR б/н від 10.05.2023 перевізник-FIRM VELITA, а договір-заявка № 322-003484 укладена з ФОП ОСОБА_1 , та довідка про транспортні витрати надана від ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- прайс-лист;

- за наявності- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;

- висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- калькуляцію ціни;

- копію митної декларації країни відправлення.

Декларантом надано: прайс- лист від 01.05.2023 б/н, договір оренди нерухомого майна від 01.10.2021 №5/10-21, видаткові накладні, договір про надання послуг перевезення вантажів від 22.05.2023 №220523-1, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.03.2023 №150323-2, копію митної декларації країни відправлення від 09.05.2023 №23341300EX00367315, лист-пояснення від 23.05.2023 №349.

Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 23.05.2023 №1/1.

Завантаження товару згідно даних в CMR відбувалося 10.05.2023, тоді як договір про надання послуг перевезення вантажів №220523-1 (між посередником та фактичним перевізником) укладений лише 22.05.2023. Реквізити продавця товару, вказані в Контракті не відповідають реквізитам продавця, зазначеним в інвойсі від 09.05.2023 №M012023000000128 (далі- Інвойс). Умови оплати, вказані в Інвойсі, не відповідають умовами оплати, передбаченим п.4.1 Контракту.

За результатами розгляду всіх наданих документів митний орган дійшов висновку, що, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу Ураїни, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору (вартість операції) щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні:

товар №17 - 12,6556 євро за кг (МД від 04.04.2023 №UA205050/2023/025712);

товар №34- 6,7857 євро за кг (МД від 13.02.2023 №UA205050/2023/012504).

Товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205050036624U9 від 23.05.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

В силу вимог частини шостої цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

А за правилами частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього небезпідставних підозр з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- або надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено судом, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку про необґрунтованість такого висновку відповідача, з огляду на наступне.

Щодо зазначення митним органом про те, що в Контракті № RWS0001 від 08.08.2020 вказана адреса отримувача: Рівненська обл., м.Радивилів, вул. І.Франка, буд.29Б, а вивантаження товару, згідно договору-заявки №322-003484, відбуватиметься за адресою м.Луцьк, вул.Карбишева,1, суд зазначає наступне.

В контракті № RWS0001 від 08.08.2020, а саме у Преамбулі та в роздіті Х Юридичні адреси та банківські реквізити сторін зазначено місцезнаходження (юридична адреса) позивача: Україна, 35500, Рівненська обл., місто Радивилів, вул. І.Франка, 29б. За умовами контракту вказана адреса позивача не є місцем поставки (доставки) товару, оскільки відповідно до п.3.1 контракту - умови поставки ДАР Луцьк, якщо інше не вказано в інвойсі. У відповідності до інвойсу №M012023000000128 від 09.05.2023 поставка партії товару здійснювалась на умовах FCA Стамбул. Адреса доставки - Україна, м.Луцьк, вул. Карбишева, 1. Згідно з договору-заявки про надання транспортно- експедиційних послуг №323-003484 від 05.05.2023, адреса розвантаження товару - м.Луцьк, вул. Карбишева, 1. Наведене узгоджується з умовами контракту № RWS0001 від 08.08.2020 та не суперечить йому.

Тобто, фактично товар доставлявся на адресу позивача за місцезнаходженням його складських приміщень у м.Луцьк, вул.Карбишева, 1, що підтверджується договором оренди нерухомого майна №5/10-21 від 01.10.2021, який надано позивачем митному органу.

Разом з тим, окрім зазначення митним органом про те, що адреса вивантаження товару відмінна від юридичної адреси позивача, відповідач не наводить жодних тверджень, яким чином зазначена обставина має вплив на правильність визначення декларантом митної вартості чи її складових.

Відповідно до п.5. ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, понесені покупцем, на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тому, на визначення митної вартості товарів не має впливу конкретне місце доставки на митній території України. Судом встановлено, що позивачем включені понесені транспортні витрати до місця ввезення на митну територію України у повному обсязі, що підтверджується наданими документами до митного оформлення.

Щодо зазначення відповідачем про те, в CMR б/н від 10.05.2023 перевізник - FIRM VELITA, а договір-заявка №323-003484 укладена з ФОП ОСОБА_1 , та довідка про транспортні витрати надана від ФОП ОСОБА_1 , суд вказує на таке.

09.05.2023 між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор) підписано договір-заявку №З23-003484 про надання транспортно-експедиційних послуг. Орієнтовну дату розвантаження вказано 23.05.2023, адреса АДРЕСА_1 , а ТЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . 18.05.2023 надана довідка про транспортні витрати від ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якої транспортні витрати, зокрема до кордону м/п Порубне складають 10588,18 грн. Завантаження здійснено за рахунок продавця, страхування не проводилося.

Відповідно до CMR від 10.05.2023 перевізником зазначено - FIRM VELITA, а ТЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. А згідно з частиною 1 статті 932 цього Кодексу, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Так, 15.03.2023 між ФОП ОСОБА_1 Експедитор-1 та ФОП ОСОБА_2 Експедитор-2 укладено договір №150323-2 про надання транспортно-експединійних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

В подальшому, 22.05.2023 між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ПП Фірма Веліта (перевізник) укладено договір про надання послуг перевезення вантажів №220523-1, відповідно до умов якого, експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом , а також по організації таких перевезень.

Таким чином, експедитор - ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору-заявки про надання транспортно експедиційних послуг №323-003484 від 05.05.2023, забезпечив транспортування придбаного позивачем товару на митну територію України. На виконання своїх зобов`язань ФОП ОСОБА_1 залучив, у відповідності до норм чинного законодавтсва, для організації перевезення зазначеного вантажу - ФОП ОСОБА_2 за договором про надання транспортно-експединійних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 150323-2 від 15.03.2023. В свою чергу, ФОП ОСОБА_2 залучено до здійснення перевезення безпосереднього перевізника ПП Фірма Веліта.

На підтвердження вказаних обставин, на запит митного органу позивачем було надано митному органу вищезазначені документи.

Також, у спірному рішенні відповідач зазначає, що завантаження товару згідно даних в CMR відбувалося 10.05.2023, тоді як договір про надання послуг перевезення вантажів №220523-1 (між посередником та фактичним перевізником) укладений лише 22.05.2023.

Дійсно, відповідно до досліджених судом доказів, завантаження товару згідно даних в CMR відбувалося 10.05.2023, а договір про надання послуг перевезення вантажів №220523-1 (між посередником та фактичним перевізником) датований 22.05.2023.

При цьому, судом встановлено, що у договорі-заявці №З23-003484 про надання транспортно-експедиційних послуг вказано орієнтовну дату розвантаження 23.05.2023.

Суд враховує доводи позивача про те, що у зв`язку з запитом митного органу, експедитор - ФОП ОСОБА_1 надав позивачу копї договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №150323-2 від 15.03.2023 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та договір про надання послуг перевезення вантажів №220523-1 від 22.05.2023 між ФОП ОСОБА_2 та ПП Фірма Веліта. Таким чином, CMR від 10.05.2023 свідчить про укладення договору перевезення вантажу - товарів за інвойсом №M012023000000128 від 09.05.2023 між перевізником ПП Фірма Веліта та Експедитором ФОП ОСОБА_2 . Відмінність в даті навантаження (складання CMR) із датою договору про надання послуг перевезення вантажів №220523-1 від 22.05.2023 між ФОП ОСОБА_2 та ПП Фірма Веліта вказує на наявність технічної помилки.

Оскільки, відносини щодо перевезення вантажу виникли у будь-якому випадку відповідно до норм чинного законодавства згідно з CMR від 10.05.2023, що є первинним доказом укладання договору перевезення, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. За наведеного, слідує, що відмінність у вищезазначених датах документів не впливає на чинність договору перевезення товарів за інвойсом №M012023000000128 від 09.05.2023, а також не впливає на визначення митної вартості товару.

Суд зауважує, що згідно із п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезения оцінюваних товарів.

Як вже зазначалось, відповідно до наданої довідки про транспортні витрати від ФОП ОСОБА_1 , транспортні витрати до кордону м/п Порубне складають 10588,18 грн.

Таким чином, вищезазначені відповідачем обставини є безпілставними тa необгрунтованими, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, що підтверджують витрати, понесені декларантом на транспортування товарів, які були включені до митної вартості товарів, що не спростовується відповідачем.

Серед вищенаведеного, відповідачем також зазначалось про те, що реквізити продавця товару, вказані в Контракті не відповідають реквізитам продавця, зазначеним в інвойсі від 09.05.2023 №M012023000000128.

Судом встановлено, що невідповідність реквізитів продавця товару, вказаних в контракті з реквізитами продавця, зазначеними в інвойсі стосуються адреси продавця.

Як зазначено у позовній заяві, наведене пов`язано зі зміною продавцем товару (Rotweiss Otomotiv Ithalat Ihracat Sanayi ve Ticaret A.S., Турецька Республіка) свого місцезнаходження.

Разом з тим, судом встановлено, що найменування, банківські реквізити продавця товару в інвойсі та контракті є ідентичними, як і реєстраційний номер з торгового реєстру, зазначений на печатці в інвойсі та контракті, а саме 20621-5, а також податковий номер 735 088 6358.

За наведеного, суд зазначає, що розбіжність щодо адреси продавця жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товару.

Також відповідачем зазначалось про те, що умови оплати, вказані в Інвойсі, не відповідають умовами оплати, передбаченим п.4.1 Контракту.

Згідно з п.4.1 Контракту, оплата вартості товару, замовлених заявкою на кожну партію, буде здійснюватися покупцем одним з нижчевказаних способів:

1) 100% передоплати на протязі 30 днів з дати виставлення проформи-інвойса;

2) передоплати в розмірі 30% від суми проформи-інвойса до початку виробництва і 70% по факту готовності замовлення;

3) відстрочки платежу в 60 днів з дня виставлення інвойса після обопільного погодження.

Спосіб оплати вказується в інвойсі.

Так, в інвойсі №M012023000000128 від 09.05.2023 встановлено строк оплати - 30 днів з дати інвойсу. З аналізу умов п.4.1 Контракту слідує, що пріорітет має строк зазначений в інвойсі. Отже, на момент подання позивачем митної декларації строк оплати ще не настав, відповідно, тому й оплата ще не була здійснена.

Суд зазначає, що ст. 53 Митного кодексу України чітко визначено перелік документів, які є обов`язковими до пред`явлення, так і додаткових документів, що визначають складові митної вартості товарів.

Суд зауважує, що документи подані позивачем до митного оформлення не містять розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та чітко встановлюють вартість товару у розмірі 21046,90 євро.

Більше того, вартість товару на рівні 21046,90 євро підтверджується копією митної декларації країни відправлення від 09.05.2023 №23341300EX00367315.

Суд звертає увагу, що зазначені в рішенні про коригування митної вартості зауваження не є розбіжностями і не вливають на числові значення митної вартості, а також не спростовують реальну вартість імпортованого товару.

За наведеного, суд зазначає, що витребування митним органом інших додаткових документів, є необґрунтованим, оскільки в силу частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи підлягають поданню лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що декларант позивача надав відповідачу усі, передбачені частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Подані позивачем документи до митного оформленні не місять жодних розбіжностей ні про умови поставки, ні про номенклатуру товарів, ні про їхню ціну.

Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товарів.

Суд наголошує, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбаченіст. 53 Митного кодексу України заборонено.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд вважає, що дійсною причиною коригування були відомості, які містилися вінформаційних системах про раніше визнану митну вартість аналогічних чи подібних товарів.

Отже, фактично в основу оскаржуваних рішень покладено лише ті обставини, що митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості товарів, яка грунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях товарів та митне оформлення яких здійснено щодо товару №17 - 12,6556 євро за кг за МД від 04.04.2023 №UA205050/2023/025712 та щодо товару №34 - 6,7857 євро за кг за МД від 13.02.2023 №UA205050/2023/012504.

За наведеного слідує, що митний орган скоригував митну вартість не всієї партії товару (52 позиції), наданої для митного оформлення, а лише ї частини, а саме двох позицій товару. При цьому, інша її частина була розмитнена по митній вартості, заявленій позивачем за основним методом за ціною договору.

Такий підхід свідчить про те, що відповідач фактично скоригував митну вартість на той товар, відносно якого у нього була наявна інформація про розмитнення за вищою ціною.

Суд зазначає, що інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Крім того, на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Так, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, у них зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованим та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Отже, вищенаведене не являється та не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

В той же час, митних декларацій, до ціни товару по яких прирівнювалася митна вартість імпортованих позивачем товарів, відповідач суду не надав, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість відповідних тверджень суб`єкта владних повноважень.

За наведеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості.

З досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості і похідних від них рішень карток відмов у прийнятті митних декларацій.

Також суд зауважує на тому, що відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 57 Митного кодексу України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З даного приводу суд зазначає, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише вказано їх загальні формулювання.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А в силу вимог частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

За наведеного, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000231/2 від 23.05.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 лютого 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (вул. Івана Франка, 29 Б, м. Радивилів, Рівненська обл., Дубенський р-н,35500, ЄДРПОУ/РНОКПП 41160309)

Відповідач - Волинська митниця (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Волинська обл., Ковельський р-н,44350, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958385)

Суддя Н.В. Друзенко