Рішення № 117348617, 29.02.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 лютого 2024 року м. Рівне№460/26339/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача у призначенні та виплаті позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки;

зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу з 01.11.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 та 2022 роки відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позов обґрунтовано тим, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №460/127/19 відповідач призначив позивачу пенсію за вислугу років з 21.08.2018 відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) як працівнику плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості. Маючи одночасне право на пенсію за вислугою років та на пенсію за віком, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач 01.11.2023 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком. Повідомив, що відповідач рішенням №172850000959 від 07.11.2023 провів перерахунок пенсії за віком позивача, проте, як він з`ясував із листа відповідача від 10.11.2023 для обчислення пенсійної виплати відповідачем застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки із коефіцієнтом її підвищення, що враховується при переході з одного виду пенсії на інший.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування при обчислення розміру пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки із коефіцієнтами її підвищення, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 17.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що при переведенні з одного виду пенсії на інший відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії за 2014-2016 роки з підвищенням відповідного коефіцієнту. Відповідач вважає, що середня заробітна плата (дохід) в України, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки застосовується виключно при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за умови, якщо особи після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати. Відповідач ствердив, що враховуючи той факт, що позивач починаючи з 2018 року став учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугою років, підстави для здійснення первинного призначення пенсії за віком у 2023 році за нормами ч.1, ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - відсутні.

З цих підстав відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 у справі №460/127/19, яке набрало законної сили 22.04.2019, визнано протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 21.08.2018, зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 21 серпня 2018 року пенсію за вислугу років, зарахувавши до вислуги років період роботи з 03.10.1988 по 01.11.2011 на посадах плавскладу морського флоту.

З 21.08.2018 позивач, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області 21.08.2018 отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

За результатом розгляду заяви ОСОБА_2 від 01.11.2023 про призначення пенсії за віком на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідач прийняв рішення №172850000959 від 07.11.2023 відповідно до змісту якого проведено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (вид перерахунку перехід з виду на вид), обчисливши пенсійну виплату із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки із коефіцієнтом її підвищення.

Листом відповідача від 10.11.2023 №1700-0304-8/96989 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що у зв`язку з переведенням позивача з пенсії за вислугу років на інший вид пенсії (за віком), відсутні підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 2020, 2021 та 2022 роки.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо обчислення розміру його пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок призначення пенсії за вислугу років працівникам плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (станом на дату призначення позивачу пенсії 21.08.2018) був визначений статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) та передбачав, що на одержання пенсії за вислугу років мають право особи після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Виходячи з системного аналізу норм Закону №1058-IV та Закону №1788-XII, суд дійшов висновку, що виплата пенсії за вислу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», не входить до правового регулювання цього Закону №1058-IV, а регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення», оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм, на переконання суду, свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача від 01.11.2023 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Суд встановив, що станом на день звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком позивач повністю відповідав вимогам, встановленим ст. 26 Закону №1058-ІV, зокрема досягнув віку та мав визначений мінімальний стаж.

Саме у зв`язку з цим, на підставі заяви позивача від 01.11.2023 відповідачем прийнято рішення №172850000959 від 07.11.2023 про перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Спірною у даній справі є поведінка Пенсійного органу щодо застосування ним при обчисленні пенсії за віком позивача з 01.11.2023 показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, тобто за 2014-2016 роки.

Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, при обрахунку пенсії за віком, яка призначається ОСОБА_1 вперше з 01.11.2023, відповідно до вимог ст. 40 Закону №1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати працівників в галузі економіки України за три календарні роки, що передують року відповідного призначення такої пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.

За результатами аналізу положень ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 45, Закону №1058-ІV, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV.

Великою Палатою Верховного Суду визначено, що частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, від 09.06.2015 у справі №21-550а14, Верховного Суду від 22.01.2019 по справі №577/2457/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 23.10.2020 у справі №528/196/17, від 04.02.2021 у справі №509/3080/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом було встановлено, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV, ОСОБА_1 звернувся вперше 01.11.2023.

Отже, у випадку спірних правовідносин мало місце перехід з пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію, передбачену Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (тобто призначення пенсії за віком вперше), а не переведення з одного виду пенсії на інший вид в межах одного закону, як помилково вважає відповідач.

За таких обставин, Пенсійний орган зобов`язаний був при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.11.2023 враховувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - за 2020, 2021, 2022 роки.

Таким чином, відповідач протиправно обчислив пенсію за віком позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015, 2016 роки.

Вирішуючи питання про спосіб відновлення порушених прав, свобод та інтересів, який запобігатиме повторному зверненню позивача до суду із позовною заявою, суд враховує таке.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду та який унеможливить повторне його звернення з позовною заявою до суду, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.11.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 та 2022 роки відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій.

За наведених обставин, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору у сумі 858,88 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.11.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 та 2022 роки відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, витрати у виді судового збору у сумі 858,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 лютого 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя У.М. Нор