Рішення № 117348570, 28.02.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2024 року м. Рівне№460/27854/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

визнати портиправнми та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Терпнопільській області №172750006303 від 23.11.2023 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2023 №1058-VI відповідно до заяви від 20.11.2023, через відсутність страхового стажу роботи 15 років, та відповідно 20 років, та не зарахування до страхового стажу роботи періодів роботи на території російської федерації з 08.01.1992 по 30.11.1998, з 01.12.1998 по 31.12.2002, з 03.01.2003 по 31.10.2023, з 03.11.2003 по 30.07.2004, з 02.08.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 22.06.2007, з 30.08.2007 по 21.12.2007, з 19.06.2008 по 23.09.2008, з 24.09.2008 по 29.06.2009, з 16.11.2009 по 16.06.2010 та з 27.07.2010 по 01.04.2015 згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 заповненій від 30.07.1977;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2023 №1058-VI періодів роботи на території російської федерації з з 08.01.1992 по 30.11.1998, з 01.12.1998 по 31.12.2002, з 03.01.2003 по 31.10.2023, з 03.11.2003 по 30.07.3004, з 02.08.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 22.06.2007, з 30.08.2007 по 21.12.2007, з 19.06.2008 по 23.09.2008, з 24.09.2008 по 29.06.2009, з 16.11.2009 по 16.06.2010 та з 27.07.2010 по 01.04.2015 згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 заповненій від 30.07.1977;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати пенсію за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2023 №1058-VI, з 20.11.2023.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була розподілена на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке рішенням №172750006303 від 23.11.2023 відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу. Вказує, що пенсійний орган безпідставно не врахував періоди трудової діяльності, що порушує його право на отримання пенсії. З підстав наведених у позові, просив суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем 1 до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що за принципом екстериторіальності відповідачем 2 розглянуто заяву позивача і прийнято рішення від 23.11.2023 №172750006393 про відмову у призначення пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано спірні періоди роботи на території російської федерації, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1977 та вкладки в трудову книжку НОМЕР_2 . На момент звернення до пенсійного органу із заявою щодо врахування для обчислення пенсії заробітної плати Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення є нечинною. Крім того, позивач не підтвердив страховий стаж за спірний період відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до пенсійного фонду російської федерації.

Від відповідача 2 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

20.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву позивача від 20.11.2023 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 23.11.2023 прийнято рішення №17275000603 про відмову у призначенні пенсії.

Підставою такої відмови вказано відсутність страхового стажу для призначення пенсії, оскільки страховий стаж особи становить 13 років 04 місяці 02 дні. До страхового стажу не враховано: період роботи в Монгольській народній республіці з 09.11.1983 по 21.09.1986 згідно довідки № ГЗС18 від 22.06.1988, оскільки в довідці відсутні накази; період з 09.11.1983 по 16.01.1989 та з 17.01.1989 по 30.09.1990 згідно довідок №903 від 28.06.1989 та №2/581 від 05.08.2013, оскільки до електронної пенсійної справи долучена скан-копія копії довідок; період роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 30.11.1998, з 01.12.1998 по 31.12.2002, з 03.01.2003 по 31.10.2002, з 03.11.2003 по 30.07.2004, з 02.08.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 22.06.2007, з 30.08.2007 по 21.12.2007, з 19.06.2008 по 23.09.2008, з 24.09.2008 по 29.06.2009, з 16.11.2009 по 16.06.2010, та з 27.07.2010 по 01.04.2015, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР від 31.12.1991."

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються зокрема Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058).

Враховуючи те, що позивач має посвідку на постійне проживання в Україні та постійно проживає на території держави Україна за адресою: АДРЕСА_1 , то з огляду на принцип територіальності, закріплений Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (надалі також Угода від 13 березня 1992 року) суд вважає, що пенсійне забезпечення позивача повинно здійснюватися за законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону № 1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 1 Угоди від 13 березня 1992 року, яка діяла на час роботи позивача на території російської федерації закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь - якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією угодою.

Аналіз наведеного дає підстави дійти висновку про те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію та її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначенця пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.56 Закону України від 54.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.3 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, трудова книжка НОМЕР_1 від 30.07.1977 на ім`я ОСОБА_1 містить записи про період роботи:

запис за №10 від 08.01.1992 року - прийнята в ЖКО на посаду бригадира в Комбінат залізнодорожних виробів.

запис за №12 від 30.11.1998 - звільнена за власним бажанням ст. 31 КЗОТ РФ;

запис за №13 від 01.12.1998 - прийнята в якості робітника цеху переробки м`ясних туш в ТОВ «Чистий продукт»;

запис за №14 від 14.08.2002 - переведена на посаду обвалювальника в котлетний цех №1;

запис за №15 від 31.12.2002 - звільнена в порядку переводу в ТОВ «Любава» п.5 ст. 77 ТК РФ;

запис за №16 від 03.01.2003 - прийнята обвалювальником відділу по виготовленню котлет в порядку переводу з ТОВ Чистий продукт» по трудовому договору;

запис за №17 від 09.04.2003 - переведена завідуючою складом дільниці по виготовленню ковбас;

запис за №18 від 31.10.2003 - звільнена в порядку переводу в ТОВ «Обшаровська птахофабрика» згідно п.5 ст. 77 Трудового Кодексу Російської Федерації;

запис за №19 від 03.11.2003 - прийнята в ТОВ «Обшаровська птахофабрика» завідувачем складу в цех переробки м`яса по трудовому договору в порядку переводу із ТОВ «Любава»;

запис за №20 від 30.07.2004 - звільнена в порядку переводу в ТОВ «Гардарика», п.5 ст. 77 Трудового Кодексу Російської Федерації;

запис за №21 від 02.08.2004 - прийнята в ТОВ «Гардарика» завідувачем складу в цех про по переробці м`яса в порядку переводу з ТОВ «Обшаровська птахофабрика»;

запис за №22 від 28.02.2006 - звільнена в порядку переводу в ТОВ «Ципочка» п.5 ст. 77 Трудового Кодексу Російської Федерації;

запис за №23 від 01.03.2006 - прийнята в ТОВ «Ципочка» завідувачем складу в цех по переробці м`яса в порядку переводу із ТОВ «Гардарика»;

запис за №24 від 22.06.2007 - звільнена за власним бажанням п. 3 ст. 77 Трудового Кодексу Російської Федерації;

запис за №25 від 30.08.2007 - прийнята в цех різноробочою в ВАТ «Кондитерське об`єднання «Росія» - ВАТ КО «Росія»;

запис за №26 від 21.12.2007 - звільнена за згодою сторін п.1 ст. 77 Трудового Кодексу Російської Федерації;

запис за №27 від 19.06.2008 - прийнята на посаду маркивщицею, клипсовщицею, гладильницею на центральний склад в ТОВ «Самара-ритейл»;

запис за №28 від 23.09.2008 - звільнена за власним бажанням по ст. 3 ст. 77 Трудового Кодексу Російської Федерації;

запис за №29 від 24.09.2008 - прийнята на посаду маркивщицею, клипсовщицею, гладильницею на центральний склад в Приволжський філіал ВАТ «БНС Груп»;

запис за №30 від 29.06.2009 - звільнена за згодою сторін. 1 ч. 1 ст. 77 Трудового Кодексу Російської Федерації;

запис за №31 від 16.11.2009 - прийнятий на посаду сторожа в ТОВ «Селен»;

запис за №32 від 01.02.2010 - переведена на посаду швачки;

запис за №33 від 16.06.2010 - звільнена за бажанням працівника 3 ст. 77 Трудового Кодексу Російської Федерації;

запис за №34 від 27.07.2010 - прийнята на посаду продаж в ЗАТ «ТАНДЕР» філія в м.Самара;

запис за №35 від 01.04.2015 - звільнена за бажанням працівника 3 ст. 77 Трудового Кодексу Російської Федерації.

Підтвердженням того, що позивач працювала та має стаж на території Російської Федерації після 01.01.1992 року є також наступні документи:

Архівна довідка №22/1772-н від 02.10.2013 з перекладом на українську мову, видана на ім`я позивача, відповідно до змісту якої згідно наказу начальника 91 КЕВ №171-к від 30.11.1998 значиться - звільнити з 30.11.1998 ОСОБА_1 з посади чергової по гуртожитку за власним бажанням ст. 31 КЗП РФ.

Архівна довідка №22/1773-п від 02.10.2013 з перекладом згідно якої ОСОБА_1 працювала на 81 КЗВ на посаді чергової гуртожитку і отримувала заробітну плату за періоди 1994-1998 років.

Отже, як записами в трудовій книжці, так і додатковими документами підтверджено, що саме в ці періоди позивач був працевлаштований та із заробітку були сплачені відповідні внески.

Суд бере до уваги, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Слід зазначити, що не зарахування спірного стажу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, а саме: роботодавці; підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію; застраховані особи, зазначені у пунктах 2, 3 і 13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - для осіб, зазначених у пункті 14 статті 11 цього Закону.

За приписами статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.

Періоди роботи з 01.01.1992 по 01.04.2015 позивачу не зараховані з підстав припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Отже, відповідачем неправомірно відмовлено у включені до страхового стажу періодів роботи позивача на підприємствах, розташованих на території російської федерації з 08.01.1992 по 30.11.1998, з 01.12.1998 по 31.12.2002, з 03.01.2003 по 31.10.2023, з 03.11.2003 по 30.07.3004, з 02.08.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 22.06.2007, з 30.08.2007 по 21.12.2007, з 19.06.2008 по 23.09.2008, з 24.09.2008 по 29.06.2009, з 16.11.2009 по 16.06.2010 та з 27.07.2010 по 01.04.2015.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої ст.245 КАС України з метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з з 08.01.1992 по 30.11.1998, з 01.12.1998 по 31.12.2002, з 03.01.2003 по 31.10.2023, з 03.11.2003 по 30.07.3004, з 02.08.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 22.06.2007, з 30.08.2007 по 21.12.2007, з 19.06.2008 по 23.09.2008, з 24.09.2008 по 29.06.2009, з 16.11.2009 по 16.06.2010 та з 27.07.2010 по 01.04.2015.

З урахуванням наведеного, рішення №172750006303 від 23.11.2023 про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком позивачу, суд виходить з наступного.

Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 року в справі №816/1229/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, розрахунок, перерахунок пенсії, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути по суті заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 20.11.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 536,80грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 23.11.2023 №172750006303 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації з 08.01.1992 по 30.11.1998, з 01.12.1998 по 31.12.2002, з 03.01.2003 по 31.10.2023, з 03.11.2003 по 30.07.2004, з 02.08.2004 по 28.02.2006, з 01.03.2006 по 22.06.2007, з 30.08.2007 по 21.12.2007, з 19.06.2008 по 23.09.2008, з 24.09.2008 по 29.06.2009, з 16.11.2009 по 16.06.2010 та з 27.07.2010 по 01.04.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.11.2023 та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 лютого 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001, ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769)

Суддя Д.П. Зозуля