Рішення № 117343084, 19.02.2024, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/4533/23

провадження № 2/570/139/2024

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2024 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю представників позивача адвокатів Вітошка Ю.Г.,

Сенчука В.П.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи адвоката Курганської О.В.,

секретаря судового засідання Захарук Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради,

в с т а н о в и в:

покликаючись на відсутність документів, які підтверджують право власності третьої особи на об`єкт нерухомості, позивач у поданій до суду 22 серпня 2023 року позовній заяві просить визнати незаконним та скасувати рішення Городоцької сільської ради № 1299 від 16 жовтня 2015 року «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки».

У відзиві представник відповідача сільський голова Сергій Поліщук стверджує, що твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки права позивача у даній справі не порушені, а ним обраний неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

У відповіді на відзив позивач вказує, що твердження відповідача щодо наявності у Наконечної Віри об?єкту незавершеного будівництва є помилковим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки відомості про це відсутні. Це підтверджує небажання сільської ради розбиратися у спорі та встановити істину.

Представник третьої особи адвокат Олена Курганська у своїх письмових запереченнях на позов стверджує, що позивач намагається ввести суд в оману щодо обставин справи, які вже неодноразово встановлювалися судовими інстанціями та подав позов без наявних для того правових підстав.

Різними судами неодноразово вирішувалися спори про право на користування земельною ділянкою та об?єктом незавершеного будівництва (фундаментом), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , і рішення судів набрали законної сили. Позивач був стороною спорів, йому відомі як докази, які досліджувались судами, так і ухвалені у справі рішення, які позивачем до суду у цій справі не подані.

Оскільки на момент будівництва ОСОБА_3 фундаменту чинним на той час законодавством не передбачалося обов?язкової реєстрації права власності на незавершене будівництво, то право власності ОСОБА_3 на незавершений будівництвом будинок - фундамент презюмується, і ця обставина була неодноразово встановлена судовими рішеннями.

Щодо долучених позивачем доказів, а саме: рішення Городоцької сільської ради від 22.03.2007 року №390, то воно є нікчемним, оскільки на той час ОСОБА_2 ще не був власником спадкового майна ОСОБА_4 - житлового будинку на АДРЕСА_1 , за ним земельна ділянка у земельно-кадастровій книзі с.Карпилівка не обліковувалася, і в даному рішенні не зазначене місця розташування земельної ділянки. Довідка про перебування у користуванні ОСОБА_2 з 1993 р. земельної ділянки площею 0,59 вже була досліджена судовими рішеннями і неодноразово встановлено, що видана Городоцькою сільською радою помилково та не відповідає даним земельно-кадастрової книги, у якій під № 122 значився ОСОБА_5 із землекористуванням розміром 0,50 га.

Також, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 помилково включена до складу земельної ділянки площею 0,59 га, яка передавалася ОСОБА_2 рішенням Городоцької сільської ради від 28.10.2011 р. № 230, тому рішенням Городоцької сільської ради від 25.06.2012 р. це рішення було скасоване, а у подальшому воно було вже скасоване як незаконне в судовому порядку.

Слід врахувати, що згідно із ч.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Тому ОСОБА_2 не міг двічі отримати безоплатно у власність земельні ділянки для одного і того ж цільового призначення як то рішеннями від 22.03.2007 р. 3390 та від 28.10.2011 р.N?230, до того ж як ніколи не перебували у його користуванні, так як у земельно-кадастровій книзі відсутні відомості про землекористування ОСОБА_2 .

Між сторонами вже вирішувалися судові спори з приводу вказаної земельної ділянки, переданої ОСОБА_3 оспорюваним рішенням Городоцької сільської рад, та спадкового майна ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського районного суду від 14.09.2011 р. по справі №1-1497/11 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі вказаного рішення Рівненського районного суду від 14.09.2011 р. заресстроване право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 в КП «РОБТІ».

Однак рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20.11.2013 р. рішення Рівненського районного суду від 14.09.2011 р. скасоване, в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Городоцької сільської ради № 380 від 26.06.2012 р. «Про скасування рішення по передачу у приватну власність земельної ділянки» скасовано рішення Городоцької сільської ради № 230 від 28.10.2011 р. в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,59 га, яка у зв?язку із тим, що на даній земельній ділянці знаходиться земельна ділянка, яка згідно із рішенням виконавчого комітету Городоцької сільської ради від 13.01.1987 року за № 5 виділена ОСОБА_3 під індивідуальне будівництво. Це рішення було оскаржене ОСОБА_2 в судовому порядку.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову Рівненського районного суду від 03.12.2013 р. про відмову в позові та задоволено позовні вимоги і скасовано рішення Городоцької сільської ради № 380 від 26.06.2012 р. «Про скасування рішення про передачу у приватну власність земельно ділянки» - оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вности до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних суб?єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб?єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення ( покликаючись на п.5 рішення № 7-рп/2009 Конституційного Суду України )

Постановою Рівненського районного суду від 19.11.2014 р. визнано протиправним та скасовано рішення Городоцької сільської ради № 230 від 28.10.2011 р. в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,59 га. А саме: рішенням Городоцької сільської ради № 230 від 28.10.2011 р. у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,59 га, яка включила і земельну ділянку, яка надана ОСОБА_3 під забудову і обліковувалась за нею в земельно кадастровій книзі о/рахунок № НОМЕР_1 .

Рішенням Рівненського районного суду від 14.05.2013 року по справі №570/165/13-ц ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування земельною ділянкою та ділянку площею 0,59 га., визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10.07.2013 р. (провадження № 22-п/787/1230/2013) апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, а рішення Рівненського районного суду від 14.05.2013 року залишене без змін.

У цій справі судом першої інстанції встановлені такі обставина:

« ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 . 14.10.2011 р. він зареєстрував своє право власності в КП РОБТІ. Ні його батько, ні його мати не були власниками земельної ділянки, яка виділялась під будівництво будинку площею 0.25 га, а були лише землекористувачами. Отже, до позивача в порядку спадкування перейшло право користування земельною ділянкою, яка виділялась для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Позивач не є спадкоємцем земельних ділянок в порядку спадкування, оскільки спадкодавці не набули право власності на них, і відповідно позивач не міг успадкувати у власність те, що не належало спадкодавцям.

Також суд вважає, що позивачеві не належить право ініціювання позбавлення відповідачки права користування земельною ділянкою, що була їй надана згідно з рішенням виконавчого комітету Городоцької сільської ради № 5 від 13.01.1987 р. В даному випадку таке право належить Городоцькій сільській раді Рівненського району Рівненської області в силу положень ЗК України (ст.12) та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.26).

Також під час розгляду справи здобуті докази, що відповідачка користувалась та користується наданої їй земельною ділянкою, здійснила на цій ділянці будівельні роботи».

Рішенням Рівненського районного суду від 21.07.2015 р. у справі № 570/2140/15-ц задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Управління Держземагентства в Рівненському районі, Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції про захист прав землекористувача шляхом визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки:

скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, державний реєстратор Репетуха Олександра Миколаївна, індексний номер 16035530, прийняте 25 вересня 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на земельну ділянку в с. Карпилівка Рівненського району площею 0,2723 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624683300:10:034:0162;

скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, державний реєстратор Репетуха Олександра Миколаївна, індексний номер 16033504, прийняте 25 вересня 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на земельну ділянку в с. Карпилівка Рівненського району площею 0,0743 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624683300:10:034:0163;

скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, державний ресстратор Репетуха Олександра Миколаївна, індексний номер 16036961, прийняте 25 вересня 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на земельну ділянку в с. Карпилівка Рівненського району-площею 0,2355 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5624683300:10:034:0164;

визнано недійсним Свідоцтво про право власності не нерухоме майно індексний номер 27257202 на земельну ділянку площею 0,2723 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624683300:10:034:0162, що знаходиться за адресою: с.Карпилівка Рівненського району, видане 25.09.2014 р. Реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції на ім?я ОСОБА_2 ;

визнано недійсним Свідоцтво про право власності не нерухоме майно індексний номер 27253409 на земельну ділянку площею 0,0743 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624683300:10:034:0163, Шо знаходиться за адресою: с.Карпилівка Рівненського району, видане 25.09.2014 р.реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції на ім?я ОСОБА_2 ;

визнано недійсним Свідоцтво про право власності не нерухоме майно. індексни номер 27259895 на земельну ділянку площею 0,2355 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5624683300:10:034:0164, що знаходиться за адресою: с.Карпилівка Рівненського району, видане 25.09.2014 р. реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції на ім?я ОСОБА_2

Рішенням Рівненського районного суду від 22.10.2015 р. по справі №570/815/15-1 задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Рівненська районна нотаріальна контора

усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні та розпорядженні об?єктом будівництва - фундаментом та земельною ділянкою наступним шляхом: визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 2014 року реєстровий N? 1-1080, видане на ім?я ОСОБА_2 державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Кутецькою В.В. на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 у зв?язку із включенням до складу спадщини фундаменту, позначеного літерою "Є"; скасувано запис номер 8150711 від 19.12.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житлового будинку в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 проведеного на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.12.2014 року, де в описі об?єкта, включений фундамент, позначений літерою "Є".

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 08.04.2016 р. апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, рішення Рівненського районного суду від 22.10.2015 р залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ рішення залишені без змін.

При цьому суд касаційної інстанції в ухвалі від 15.12.2016 зазначив таке:

«Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору правильно врахували судові рішення, якими було встановлено порушення прав позивачки як землекористувача та забудовника земельної ділянки, які мають преюдиційне значення, а саме: постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року, якою визнано протиправним та скасовано рішення Городоцької сільської ради від 28 жовтн 2011 року №230 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,59 га; рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2015 року, яким скасовані рішення про державну рестрацію прав власност ОСОБА_2 від 25 вересня 2014 року на земельні ділянки з кадастровими номерам 5624683300:10:034:0162, 5624683300:10:034:0163, 5624683300:10:034:0164., недійсними свідоцтва про право власності від 25 вересня 2014 року на вказані земель ділянки, видані на ім?я відповідача.

Також, щодо преюдиції судових рішень Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2020 р. по справі № ?686/1501/15-ц , провадження №? 61-15007св19 вказав таке: «Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб?єктивними і об?єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини».

Вважає, що рішеннями судів у цивільних спорах, які мають преюдиційне значення при вирішенні цієї справи вже встановлено, що позивач не є спадкоємцем земельних ділянок, які перебували у користуванні його батька ОСОБА_6 в порядку спадкування, оскільки спадкодавці ОСОБА_6 , який був спадкодавцем ОСОБА_7 , яка є спадкодавцем ОСОБА_2 не набули право власності на них, і, відповідно, позивач не міг успадкувати у власність те, що не належало спадкодавцям.

До того ж, на даний час судовими рішеннями визнані незаконними правовстановлюючі документи про набуття позивачем права власності на успадкований ним житловий будинок на АДРЕСА_1 , оскільки:

- рішення Рівненського районного суду від 14.09.2011 р. по справі № 1-1497/11, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасоване рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20.11.2013 р. рішення Рівненського районного суду від 14.09.2011 р., і в позові ОСОБА_2 відмовлено.

- рішенням Рівненського районного суду від 22.10.2015 р. по справі № 570/815/15-11 визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 2014 року реєстровий №? 1-1080, видане на ім?я ОСОБА_2 державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Кутецькою В.В. на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , скасовано запис номер 8150711 від 19.12.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житлового будинку в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 проведеного на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.12.2014 року.

Окрім того, позивач набув лише право на користування земельною ділянкою (і це встановлено судовим рішення у справі № 570/165/13-ц) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель згідно із ст.377 К України, ст.120 ЗК України, максимальний розмір якої згідно із п.«г» ч.1 ст.121 3К України - не більше 0,25 гектара, щодо решти земельної ділянки із користування ОСОБА_6 , то право користування на неї припинилося із його смертю, тому власник земельної ділянки в особі Городоцької сільської ради вправі розпоряджатися нею на власний розсуд відповідно до своїх повноважень та вимог земельного законодавства.

Також, вважаю, що вищенаведеними судовими спорами судами встановлено, що ОСОБА_2 у незаконний спосіб намагався отримати те, що йому по праву не належить - фундамент, зведений ОСОБА_3 та належний їй, та земельну ділянку, на якій він розміщений та яка набута нею на законних підставах. А відсутність реєстрації права власності не вказує на відсутність у ОСОБА_3 права власності на незавершений будівництвом будинок, оскільки на час виникнення права власності чинне законодавство не передбачало такої реєстрації.

На підставі викладеного, вважає, що позовні вимоги необгрунтовані та безпідставні, і будь-які права позивача порушені не були.

Позивач у запереченнях на письмові пояснення та у відповіді на відзив наполягає на своїх вимогах та твердженнях.

Учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Позивач у поданій до суду заяві просить справу слухати у його відсутність та у присутності його двох представників.

Третя особа до суду не з"явилася, передавши повноваження своєму представнику.

Учасники справи та їх представники не заперечують проти розгляду справи у фізичну відсутність позивача та третьої особи.

Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність

Представники позивача, підтримуючи вимоги та аргументацю свого довірителя, стверджують, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Адвокат Юрій Вітошко вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплюються належними, допустимими та достовірними доказами, які підтверджують, що відповідач прийняла незаконне рішення, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення на земельній ділянці не було жодного об?єкта нерухомого майна чи об?єкта незавершеного будівництва, а також те, що дана земельна ділянка,згідно з рішенням Городоцької сільської ради Рівненського району № 390 від 22.03.2007 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" належить (перебуває в користуванні) позивачу ОСОБА_2

Оскаржуваним рішенням Городоцької сільської ради від 16 жовтня 2015 року № 1299 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки» надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) в с.Карпилівка гр. ОСОБА_3 .

На момент спірних відносин ст.120 ЗК України передбачала обов?язкову умову, а саме наявність права власності на об?єкт (жилий будинок, будівлю або споруду), однак, у ОСОБА_3 відсутнє право власності на будь-який із вказаних вище об?єктів, тому дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки надано Городоцькою сільською радою неправомірно.

Рішенням Городоцької сільської ради Рівненського району № 390 від 22.03.2007 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,80 га, із неї для ведення особистого селянського господарства 0,55 га, для будівництва житлового будинку та господарських споруд земельну ділянку в розмірі 0,25 га.

Однак, оскаржуваним рішенням надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) в с.Карпилівка ОСОБА_3 , тому є незаконним у зв?язку із тим, що на даній земельній ділянці розташовані земельні ділянки, надані ОСОБА_2 .

Адвокат Вадим Сенчук вважає, що оспорюване рішення прийняте необгрунтовано, з порушенням норм чинного законодавства: - порушено процедуру надання земельної ділянки, а саме: на земельну ділянку, яка раніше не перебувала в користуванні третьої особи, саме їй надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) в с.Карпилівка; - земельна ділянка, яка передана у приватну власність позивачу, надана іншій особі без попереднього її вилучення (порушено ст.116 ЗК України); - не було погоджено межі земельної ділянки, яка передається у власність третій особі (порушено ч.2 ст.198 ЗК України, ч.6 ст.118 ЗК України); - надання земельної ділянки третій особі - ОСОБА_3 не відповідає затвердженому генплану забудови села (порушено ч.7 ст.118 ЗК України).

З приводу посилання сторони відповідача та третьої особи про те, що рішення Городоцької сільської ради Рівненського району № 390 від 22.03.2007 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" не приймалось, є цілком абсурдні, адже стороною позивача пред?являвся оригінал даного рішення в суді, яке станом на момент вирішення даного спору не оскаржувалось та є чинним, при цьому варто зазначити, що оскаржуване рішення в минулому ніде не фігурувало, не було предметом дослідження в інших судових справах, тому твердження про преюдиційність попередніх рішень є завищенними.

Представник відповідача Лілія Китовська позов не визнає, оскільки оспорюване рішення Городоцької сільської ради від 16.10.2015 р. № 1299 прав позивача не порушує, так як жодним чином не впливає на його права, прийняте у межах повноважень та в порядку і спосіб, визначений законом.

Представник третьої особи адвокат Олена Курганська вважає, що позов безпідставний, бо позивач має довести порушення його права. Відповідно до доданих позивачем документів до позовної заяви неможливо встановити та позивачем не доведено, що відповідачем учинялися або були вчинені такі дії, якими завдано шкоди правам позивача, а ухвалене рішення відновить його права.

Суд, заслухавши їх пояснення, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач та третя особа скористалися правовою допомогою.

Суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 виготовила документи, однак у реєстрації їх відмовлено через накладання цієї земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 5624683300:10:034:0162 (площа 0,2723 га), 5624683300:10:034:0164 (площа 0,2355 га).

З метою усунення перешкод в реєстрації права власності на належну їй земельну ділянку вона звернулась до суду із позовом (справа №570/1528/22), у якому із уточненням позовних вимог, просить суд скасувати державну реєстрацію земельних ділянок із кадастровими номерами 5624683300:10:034:0162 (площа 0,2723 ra), 5624683300:10:034:0164 (площа 0,2355 га), правовстановлюючі документи на які вже скасовані судовими рішеннями.

Відповідно до записів у погосподарських книгах Городоцької сільської ради за життя ОСОБА_6 за ним обліковувалась земельна ділянка загальною площею 0,50 га (0,47+0,02+0,01), а за ОСОБА_3 0,15 га (з яких 0,11 га відведено під забудову, решту виділено за рахунок неугідь). Будь-яких претензій з приводу землекористування ОСОБА_3 ОСОБА_6 не мав, земельних ділянок, які були у його користуванні приватизовував, права власності на них не оформлював.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Спадкоємцем його майна за заповітом була його дружина - ОСОБА_4 , що стверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20.03.2002 р. р. 1-517. До складу спадкового майна увійшов житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 . Інформація про розмір земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок в свідоцтві про право на спадщину за заповітом, відсутня. Земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та для іншого цільового призначення ОСОБА_4 не приватизовувала, права власності на них не оформлювала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, за яким все майно, яке належить їй на праві власності, заповіла ОСОБА_2 .

Земельні ділянки, які перебували у користуванні ОСОБА_6 у розмірі 0,50 га не перебували у його власності, відповідно вони не входять до входять до спадкової маси ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2015 року у справі №570/2140/15-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , управління Держземагенства в Рівненському районі, Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції про визнання недійсним свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки задоволено.

Цим рішенням, поряд з іншим, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (відкриттям розділу) Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції, державний реєстратор Репетуха Олександра Миколаївна, індексний номер 16036961, прийняте 25 вересня 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (індентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на земельну ділянку в с.Карпилівка Рівненського району площею 0,2355 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Також вказаним судовим рішенням визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 27259895 на земельну ділянку площею 0,2355 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5624683300:10:034:0164, що знаходиться за адресою: с.Карпилівка Рівненського району, видане 25.09.2014 Реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції на ім?я ОСОБА_2 .

Зазначене рішення набрало чинності та має предиційний зміст для даної справи.

Слід зазначити, в провадженні Рівненського районного суду перебуває справа №570/1528/22 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_2 , Городоцької сільської ради про скасування рішення державної реєстрації земельних ділянок, а саме скасування державно реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі 3-х кадастрових номерів, в т.ч. і кадастрового номеру 5624683300:10:034:0164 площею 0,2355 га, які розташовані в с.Карпилівка Рівненського району на території Городоцької сільської ради, внесені державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру, шляхом закриття Поземельної книги та скасування кадастрових номерів, в т.ч. і кадастровий номер 5624683300:10:034:0164.

Крім того, постановою Рівненського районного суду від 19.11.2014, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 25.03.2015 залишено без змін, визнано протиправним та скасовано рішення Городоцької сільської ради від 28.10.2011 № 230, яким передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,59 га, в т.ч. для будівництва житлового будинку та господарських споруд в розмірі 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,34 га, до складу якої включено земельну ділянку, яку надано ОСОБА_3 в користування.

До спірних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Згідно з ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Ст.152 Земельного кодексу України передбачає, що держава забезпечує громадяна та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.3 ст.152 3К України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

г) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Ч.1 ст.155 ЗК У встановлює, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За результатами аналізу вищенаведених норм суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України однією із підстав для звільнення від доказування є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер.

Преюдиційність означає обов?язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов?язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів. Суть предиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.

Предиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

?? - обставина встановлена судовим рішенням;

?? - судове рішення набрало законної сили;

- ??у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Виходячи із принципу ефективного способу захисту порушеного права слід зазначити таке.

Стаття 5 ЦПК України передбачає способи захисту, які застосовуються судом, а саме,що ???здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У? випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону

У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №338/180/17 від 05.06.2018, №905/1926/16 від 11.09.2018 та №569/17272/15-ц від 30.01.2019 сформульований висновок про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний спосіб захисту права визначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Зокрема, вказується, що ефективний спосіб захисту прав повинен:

1) забезпечити поновлення порушеного права; 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим); 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії; 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Одне право має захищатися одним позовом.

За приписами ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч.1, 3 ст.124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (ч.4 ст.125 Конституції України).

До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 23 листопада 2018 року N? 10-р/2018, зазначив, що відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки.

Таким чином, у рішеннях Конституційного Суду України сформульовано правовий висновок, відповідно до якого гарантування ефективного поновлення в правах забезпечується, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, яке за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та здійснюється на основі принципу верховенства права; держава має запровадити таку процедуру перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки.

Згідно із зобов?язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Україна, серед іншого, прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій, гарантує права людини і основоположні свободи, а також зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.

Принцип ефективності судового захисту прав та інтересів особи закріплено також у низці міжнародних актів.

Зокрема, загальною декларацією прав людини передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

У статті 3 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов?язується, зокрема, забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні.

Таке право також закріплене у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а саме - у статті 13 визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 22 червня 2020 року у справі № 922/2155/18 сформулював правовий висновок, відповідно до якого з огляду на встановлені ст.152 3К України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені процесуальним законом вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред?явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв?язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред?явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин, для того, щоб обрати відповідний спосіб захисту, має бути наявним факт порушення прав позивача у сфері земельних відносин, оскільки на даний час земельна ділянка під будинком, на який посилається в позові, не відведена в установленому порядку.

В позові оскаржується рішення Городоцької сільської ради від 16 жовтня 2015 року N? 1299 « Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки», яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна) ділянка в с.Карпилівка.

При цьому в позові здійснюється посилання на те, що у позивача перебуває у власності житловий будинок, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5624683300:10:034:0164 площею 0,2355 га, що не відповідає дійсності.

Всі ці обставини вказують на те, що права позивача у даній справі не порушені, оскільки за ним станом на сьогодні не визначена земельна ділянка під будинком, на яку посилається в позові.

Слід також зазначити, що судовими рішеннями визнані незаконними правовстановлюючі документи про набуття позивачем права власності на успадкований ним житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Як сам зазначає в заяві позивач, відповідно до рішення виконкому Ровенської районної ради народних депутатів від 13 січня 1987 року № 5 «Про дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку», ОСОБА_3 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на 4 кімнати, житловою площею 68,2 кв. м. в селі Карпилівка на земельній ділянці площею 0,11 га, виділеної рішенням загальних зборів члені колгоспу ім. ХХІІ з?їзду КПРС № 16 від 13.10.1986 року

Вказане рішення є чинним, тому доводи позивача щодо його сумніву щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_3 , оскільки у протоколі засідання правління колгоспу ім.ХХІ з?їзду КПРС від 13 жовтня 1986 року зазначено про розгляд заяви ОСОБА_3 , на підставі якої їй виділена земельну ділянку в розмірі 0,006 га в селі Карпилівка згідно з пданом генеральної забудови села за рахунок присадибного фонду колгоспу, не є слушними.

В подальшому, ОСОБА_3 ТзОВ «БТІ-ЕКСПЕРТ» 22.04.2013 виготовлено технічний паспорт на об?єкт незавершеного будівництва садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 користується земельною ділянкою, на якій розміщено незавершене будівництво, з кінця 80 років минулого століття.

Згідно з земельно-кадастрої книги по селах Городок, Карпилівка, Караєвичі, Понебель, Метків, Рубче за ОСОБА_3 обліковується 0,15 га в с.Карпилівка.

Крім того, відповідно до п.2 рішення Городоцької сільської ради від 22.04.2016 року № 331 «Про затвердження протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин та екології», надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. З викопіювання до рішення вбачається, що площа для передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки становить 0,15 га .

На даний час, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у сільську раду для затвердження не представлено ОСОБА_3 . Державної реєстрації земельної ділянки, про яку згадується у оскаржуваному рішенні площею 0,15 га, в порядку ст.79-1 3К України, не проведено.

За таких обставин, право позивача винесенням рішення Городоцької сільської ради від 16 жовтня 2015 року № 1299 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельної (відновлення) меж земельної ділянки» не порушено, а позов не підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При вирішенні питання про розподіл судовихвитрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на сторону, яка їх понесла.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити в цивільному позові ОСОБА_2 до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04387183, місце знаходження: 35331, вул.Шевченка, 4 с.Городок Рівненського району Рівненської області.

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя: Кушнір Н.В.