Рішення № 117340061, 29.02.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5095/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА", 08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2 доПриватного акціонерного товариства "Балаклійське хлібоприймальне підприємство", 64200, Харківська обл., Ізюмський р-н., м. Балаклія, вул. Вторчорметова, буд. 1 простягнення 254 405,96 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Балаклійське хлібоприймальне підприємство" про стягнення суми основного боргу у розмірі 189 201,44 грн., 3 % річних у розмірі 9 314,93 грн., плати за користування товарним кредитом у розмірі 55 889,59 грн., всього 254 405,96 грн.

Також до стягнення заявлені судові.

Ухвалою суду від 04.12.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (вх. 5095/23) залишено без руху.

18.12.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. 3 34807/23) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/5095/23. Розгляд справи № 922/5095/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

27.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 35822/23).

16.01.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 1402/24).

22.01.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 1764/24).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до наказу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 року № 11-в суддя Ємельянова О.О. з 19 по 22.02.2024 року перебувала у відпустці.

Згідно із наказом Господарського суду Харківської області від 16.02.2024 року № 02-вд суддя Ємельянова О.О. з 22 по 24.02.2024 перебувала у відрядженні до м. Києва до касаційного господарського суду у складі Верховного суду.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 15.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Балаклійське хлібоприймальне підприємство" (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі продажу № А -18070/001623.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що договір вступає в дію з моменту його підписання повноваженими особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року. Якщо за десять днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону рекомендованим листом про розірвання договору, строк дії даного договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 1.1. договору, постачальник зобов`язується протягом дії даного договору поставляти покупцю запасні частини для сільськогосподарської та будівельної техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, автохімію, мастила (оливи), покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки (далі за текстом «товар2) за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних або додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Відповідно до пункту 1.2. договору, загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії.

Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого покупцю товару та наданих послуг з сервісного обслуговування, за весь період дії даного договору, у відповідності з видатковими накладними та наряд-замовленнями (пункт 1.4. договору).

Пунктом 4.1. договору, сторони визначили, що ціни товару вважається остаточно погодженими сторонами у видаткові накладній на момент постачання товару.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умовах 100 % передоплати за замовлену партію товару згідно рахунка постачальника (пункт 5.1. договору).

Рахунок підлягає оплаті протягом 3 банківських днів з дати його виставлення. У разі порушення покупцем даної умови рахунок вважається недійним, а постачальник має право замінити ціну товару (підпункт 5.1.1. договору).

При проведенні поставки з відстроченням оплати, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару після його поставки, у строк, зазначений у відповідному додатку до цього договору (пункту 5.2. договору).

Відповідно до пункту 5.3. договору, якщо товар постачається без попередньої оплати, а додаток про відстрочення оплати укладеного не було, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом трьох банківських днів з дати поставки товару вказаної у видатковій накладній.

Згідно з пунктом 6.1. договору, поставка здійснюється самовивозом товару покупцем зі складу позивача протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок позивача 100% загальної вартості товару, якщо інше не передбачено додатком до цього договору.

Відповідно до пункту 6.3 договору, сторони можуть в додатках до цього договору визначити інший порядок поставки товару.

Пунктом 6.6. договору встановлено, що факт поставки товару засвідчується видатковою накладною.

Ризики загибелі або пошкодження товару, а також право власності на товар переходять до відповідача з моменту поставки товару відповідачеві відповідно до видаткової накладної (пункт 6.7. договору).

Також між сторонами було підписано додаток № 1 до договору.

Пунктом 1.1. додатку № 1 сторони погодили, що в межах терміну дії цього додатку позивач поставляє відповідачу запасні частини, автохімію, мастила (оливи), шини, супутні товари тощо (далі за текстом "товар"). Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад позивача: Київська обл., с. Проліски, вул. Броварська, 2), згідно Інкотермс 2000 року.

Відповідно до пункту 1.3. додатку № 1, товар, в межах дії цього додатку до договору, постачається на умовах відстрочки платежу і товарного кредиту (у випадках, визначених цим договором). Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого товару згідно із договором та цим додатком протягом 150 календарних днів з дня отримання відповідного товару.

Загальний розмір несплаченої вартості отриманого товару покупцем (дебіторська заборгованість) не може перевищувати 800000,00 грн. (пункт 1.4. договору № 1).

Цей додаток вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року, а в частині взаєморозрахунків між сторонами до повного взаєморозрахунку сторін. Якщо за десять днів до закінчення строку дії даного додатку жодна із сторін не повідомить іншу сторону рекомендованим листом про розірвання додатку, строк дії даного додатку вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно. В будь якому випадку, оплата за отриманий товар має бути здійснена покупцем у повному обсязі до 30 листопада поточного року у якому товар був отриманий покупцем. У разі отримання товару у період з 01 по 31 грудня, оплата за отриманий товар повинна бути здійснена протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару (пункт 2 додатку № 1).

За твердженнями позивача, останнім на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 1720641,19 грн., про що свідчать наступні видаткові накладні, а саме: № Kh000463/001623 від 18.03.2021 року на суму 139569,90 грн.; № Kh000461/001623 від 18.03.2021 року на суму 55577,42 грн.; № Kh000460/001623 від 18.03.2021 року на суму 41912,35 грн.; № Kh000465/001623 від 18.03.2021 року на суму 2 008,49 грн.; № Kh000459/001623 від 18.03.2021 року на суму 25547,14 грн.; № Kh000509/001623 від 23.03.2021 року на суму 8239,32 грн.; № Kh000527/001623 від 24.03.2021 року на суму 49361,75 грн.; № Kh000528/001623 від 24.03.2021 року на суму 24838,74 грн.; № Kh000529/001623 від 24.03.2021 року на суму 2107,79 грн.; № Kh000530/001623 від 24.03.2021 року на суму 13371,49 грн.; № Kh000508/001623 від 25.03.2021 року на суму 21749,75 грн.; № Kh000557/001623 від 26.03.2021 року на суму 1601,17 грн.; № Kh000558/001623 від 26.03.2021 року на суму 26560,12 грн.; № Kh000559/001623 від 26.03.2021 року на суму 4641,62 грн.; № Kh000556/001623 від 26.03.2021 року на суму 327,96 грн.; № Kh000585/001623 від 29.03.2021 року на суму 3622,80 грн.; № Kh000586/001623 від 29.03.2021 року на суму 1217,30 грн.; № Kh000587/001623 від 29.03.2021 року на суму 16842,67 грн.; № Kh000609/001623 від 31.03.2021 року на суму 22297,85 грн.; № Kh000610/001623 від 31.03.2021 року на суму 2417,69 грн.; № Kh000657/001623 від 02.04.2021 року на суму 4524,36 грн.; № Kh000631/001623 від 05.04.2021 року на суму 5578,73 грн.; № Kh000690/001623 від 05.04.2021 року на суму 13039,56 грн.; № Kh000689/001623 від 05.04.2021 року на суму 4717,74 грн.; № Kh000789/001623 від 12.04.2021 року на суму 15260,40 грн.; № Kh000816/001623 від 13.04.2021 року на суму 14335,18 грн.; № Kh000826/001623 від 14.04.2021 року на суму 32307,05 грн.; № Kh000827/001623 від 14.04.2021 року на суму 4955,14 грн.; № Kh000852/001623 від 15.04.2021 року на суму 1443,72 грн.; № Kh000853/001623 від 15.04.2021 року на суму 526,68 грн.; № Kh000911/001623 від 20.04.2021 року на суму 4286,45 грн.; № Kh000960/001623 від 26.04.2021 року на суму 1008,00 грн.; № Kh000961/001623 від 26.04.2021 року на суму 19118,33 грн.; № Kh000983/001623 від 27.04.2021 року на суму 5222,59 грн.; № Kh001009/001623 від 29.04.2021 року на суму 703,10 грн.; № Kh001010/001623 від 29.04.2021 року на суму 53550,00 грн.; № Kh001093/001623 від 07.05.2021 року на суму 13051,76 грн.; № Kh001182/001623 від 13.05.2021 року на суму 37489,86 грн.; № Kh001183/001623 від 13.05.2021 року на суму 8231,18 грн.; № Kh001184/001623 від 13.05.2021 року на суму 13371,49 грн.; № Kh001185/001623 від 13.05.2021 року на суму 1640,09 грн.; № Kh001254/001623 від 18.05.2021 року на суму 20780,24 грн.; № Kh001301/001623 від 21.05.2021 року на суму 18767,52 грн.; № Kh001322/001623 від 24.05.2021 року на суму 2686,32 грн.; № Kh001323/001623 від 24.05.2021 року на суму 80645,04 грн.; № Kh001486/001623 від 07.06.2021 року на суму 368722,01 грн.; № Kh001564/001623 від 15.06.2021 року на суму 10512,60 грн.; № Kh001639/001623 від 17.06.2021 року на суму 5009,81 грн.; № Kh001658/001623 від 18.06.2021 року на суму 24809,14 грн.; № Kh001768/001623 від 28.06.2021 року на суму 45508,55 грн.; №Kh001769/001623 від 28.06.2021 року на суму 6775,97 грн.; № Kh001770/001623 від 28.06.2021 року на суму 4202,59 грн.; № Kh001966/001623 від 13.07.2021 року на суму 3828,00 грн.; № Kh001990/001623 від 14.07.2021 року на суму 1263,94 грн.; № Kh002043/001623 від 19.07.2021 року на суму 20210,45 грн.; № Kh002129/001623 від 22.07.2021 року на суму 6132,05 грн.; № Kh002324/001623 від 05.08.2021 року на суму 10080,00 грн.; № Kh002494/001623 від 20.08.2021 року на суму 99351,70 грн.; № Kh002495/001623 від 20.08.2021 року на суму 15739,28 грн.; № Kh002496/001623 від 20.08.2021 року на суму 17438,93 грн.; № Kh002534/001623 від 25.08.2021 року на суму 1982,23 грн.; № Kh002562/001623 від 26.08.2021 року на суму 53468,74 грн.; № Kh002563/001623 від 26.08.2021 року на суму 11014,16 грн.; № Kh002564/001623 від 26.08.2021 року на суму 22326,79 грн.; № Kh002745/001623 від 07.09.2021 року на суму 50110,68 грн.; № Kh002746/001623 від 07.09.2021 року на суму 1246,56 грн.; № Kh002748/001623 під 07.09.2021 року на суму 4734,54 грн.; № Kh002878/001623 від 15.09.2021 року на суму 3107,16 грн.; № Kh003026/001623 від 30.09.2021 року на суму 5327,53 грн.; № Kh003030/001623 від 30.09.2021 року на суму 10064,60 грн.; № Kh003031/001623 від 30.09.2021 року на суму 41412,19 грн.; № Кh003209/001623 від 13.10.2021 року на суму 4637,98 грн.; № Kh003249/001623 від 19.10.2021 року на суму 1344,84 грн.; № Kh003254/001623 від 20.10.2021 року на суму 3705,17 грн.; № Kh003255/001623 від 20.10.2021 року на суму 1869,26 грн.; № Kh003376/001623 від 02.11.2021 року на суму 22478,93 грн.; № Kh003378/001623 від 02.11.2021 року на суму 1170,96 грн.

Проте відповідач за отриманий товар розрахунок здійснив частково, а саме на суму 1523138,70 грн.

Також позивач зазначає, що відповідачем було часткове здійснено повернення товару на суму 8 301,05 грн., а саме відповідно до видаткових на повернення від покупця № Kh000000015/001623 від 02.04.2021 року на суму 5883,36 грн. та № Kh000000016/001623 від 02.04.2021 року на суму 2417,69 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов договору, не здійснено повну оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку із чим, за розрахунком позивача у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 189201,44 грн.

Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач зобов`язання за договором купівлі продажу № А -18070/001623 від 15.03.2021 року виконано належним чином, та поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 1720641,19 грн. про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, та не у повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар, у зв`язку із чим за розрахунком позивача, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у вигляді суми боргу у розмірі 189201,44 грн. (1720641,19 грн. 1523138,70 грн.)

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 189201,44 грн. є обґрунтованою, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 9 314,93 грн., та плату за користування товарним кредитом у розмірі 55 889,59 грн., відповідно до наданого розрахунку.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем 3 % у розмір 9 314,93 грн., (відповідно до наданого розрахунку за період з 02.04.2022 року по 21.11.2023 року на суму боргу 189201,44 грн.), суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Заперечуючи щодо позовних у наданому до суду відзиву на позовну заяву (вх. № 35822/23 від 27.12.2023 року) в частині стягнення 3 % річних, відповідач зокрема зазначає, що враховуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, він відповідає умовам договору купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням платежу. Проте, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вищевикладене, на думку відповідача свідчить про те, що на час дії воєнного стану покупець, як позичальник, якому було надано товарний кредит позивачем відповідно до умов додатку № 1 до договору № А-18070/001623 від 15 березня 2021 року, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, зокрема сплати 3% річних від простроченої суми. Тому, вимога позивача про стягнення із відповідача 3 % річних в сумі 9 314,93 грн. порушує вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та не підлягає задоволенню.

Суд не приймає вищезазначені заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається із положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу вищевикладеного слідує, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, та пункту 1.1. укладеного між сторонами договору купівлі продажу № А -18070/001623 від 15.03.2021 року предметом договору є поставка запасних частин для сільськогосподарської та будівельної техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, авто хімії, мастила (оливи), покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки (далі за текстом «товар») за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, що остаточно погоджується сторонами в накладних або додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на встановлених договором умова.

З вищевикладеного слідує, що позивач не надавав відповідачу кредит чи позику, а зобов`язання відповідача виникли, за несплату останнім заборгованості з оплати вартості отриманого товару та є невиконанням зобов`язань по договору поставки. При цьому, розстрочення платежу за товар (товарного кредиту) не змінює суть правовідносин та не призводить до поширення на них норм законодавства щодо позики.

У зв`язку із чим, відповідач помилково прирівнює прострочення ним оплати за поставлений товар по договору під визначення «грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем)».

Суд зазначає, що згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З вищевикладеного слідує, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені ними строки здійснення оплати за товар, у зв`язку із чим, суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача.

У постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

При цьому, Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі № 922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми 3 % річних у розмірі 9 314,93 грн. (відповідно до наданого розрахунку за період з 02.04.2022 року по 21.11.2023 року на суму боргу 189201,44 грн.) та встановлено, що такий розрахунок було здійснено не вірно, оскільки позивачем здійснено нарахування 3 % річних за період з 02.04.2022 року по 21.11.2023 року на загальну суму залишку боргу 189201,44 грн., а не за кожною видатковою накладною окремо.

Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок суми 3 % річних із урахуванням заявленого позивачем періоду, в онлайн системі "Ліга Закон" та встановлено, що сума 3% річних яка заявлена позивачем у розрахунку не перевищує суму за розрахунком суду, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає сума 3 % річних у розмірі 9 314,93 грн.

При цьому, відповідачем будь-якого контррозрахунку до відзиву надано не було.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованої позивачем плати за користування товарним кредитом у розмірі 55 889,59 грн. (відповідно до наданого розрахунку за період з 02.04.2022 року по 21.11.2023 року на суму боргу 189201,44 грн.), зазначає настуне.

Заявляючи позовні вимоги у цій частині, позивач зазначає, що відповідно до пункту 1.6. додатку № 1 від 15.03.2021 року до договору за користування товарним кредитом з моменту закінчення строку, зазначеного у пункті 1.3. цього додатку, відповідач повинен сплатити 1,5% у місяць (18 % річних) від суми неоплаченої у строк дебіторської заборгованості до повного погашення дебіторської заборгованості.

У зв`язку із чим, позивачем для розрахунку плати за користування товарним кредитом було взято термін відрахування з 151 дня від дати останньої поставки (02.11.2021 року) 02.04.2022 року та здійснено нарахування на суму боргу 189201,44 грн. за період з 02.04.2022 року по 21.11.2023 року у загальному розмірі 55889,59 грн.

Заперечуючи щодо позовних у наданому до суду відзиву на позовну заяву (вх. № 35822/23 від 27.12.2023 року) в частині плати за користування товарним кредитом, відповідач зокрема зазначає, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Проте відповідач не отримував від постачальника розрахунку (довідки-розрахунку) суми процентів за користування товарним кредитом, відповідно до умов договору та додатку № 1 до договору, а позивачем не надано до суду доказів протилежного, тому строк сплати суми процентів за користування товарним кредитом не настав.

Також відповідач зазначає, що нарахування постачальником процентів щомісячно та надання покупцю довідки-розрахунку суми процентів за користування товарним кредитом є обов`язковою умовою для сплати покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від постачальника відповідного розрахунку суми нарахованих процентів за користування товарним кредитом.

Належне виконання зобов`язання покупцем за договором залежить від нарахування постачальником процентів щомісячно та надання покупцю довідки-розрахунку суми процентів за користування товарним кредитом. Невчинення постачальником вищезазначених дій, що встановлені договором є простроченням кредитора, а тому вимога позивача про стягнення суми процентів за користування товарним кредитом є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Також за твердженнями відповідача, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок плати за користування товарним кредитом, не відповідає умовам договору, оскільки у договорі визначений розмір 1,5% в місяць, від суми неоплаченої в строк дебіторської заборгованості, натомість у розрахунку, наданому позивачем 18% річних від суми боргу Тому просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також відповідач посилається на форс мажорні обставини, та зазначає, що місцем провадження господарської діяльності відповідача є: 64200, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Вторчерметова, буд. 1.

Відповідно до Наказу Мінреінтеграції України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» територія, де розташований платник податків, а саме: м. Балаклія Балаклійської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області перебувало в тимчасовій окупації з 02.03.2022 року до 11.09.2022 року. Оскільки територія, де розташоване Приватне акціонерне товариство «Балаклійське хлібоприймальне підприємство» перебувала в окупації збройних формувань російської федерації до 11.09.2022 року, у керівництва був відсутній ефективний контроль за майном підприємства, частина майна підприємства було зруйноване, пошкоджене та викрадене невстановленими особами, одягненими в військову форму збройних формувань російської федерації. 03.03.2023 року Позивачем було подано заяву до Управління СБУ в Харківській області про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення частини 1 статті 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №22023220000000304, дата реєстрації провадження: 03.03.2023 року. Крім того, в період березня по квітень 2022 року на центральному току Приватного акціонерного товариства «Балаклійське хлібоприймальне підприємство» за адресою: Харківська область, Ізюмський район, Савинська селищна територіальна громада, с. Вишнева, вул. Миру, 42 Б виникла пожежа в результаті проведення бойових (воєнних) дій, в результаті якої було знищено рухоме майно: автомобілі, машини та обладнання, добрива, насіння, засоби захисту рослин, документація завідувача токовим господарством, вагаря, агрономів (сертифікати на насіння, добрива, ЗЗР, Журнали вагаря, акти на списання насіння, добрива, ЗЗР, ТТН, накладні на відпуск, переміщення, подорожні листи та інша документація) за 5 років. Також пожежею пошкоджено нерухоме майно: зерновий тік площею 3092,2 кв.м.; зерносклад площею 1041,7 кв.м. Вищезазначені факти зафіксовано актом про пожежу від 11 січня 2023 року.

Вищевикладене за твердженнями відповідача свідчить про те, що відповідач наполягає на наявності форс - мажорних обставин, які унеможливлюють часткове або повне виконання відповідачем умов укладеного договору.

У відповіді на відзив (вх. № 1402 від 16.01.2024 року) позивач зокрема зазначив, що відповідач зазначає, що розрахунок плати за користування товарним кредитом, не відповідає умовам договору, при цьому відповідачем не обґрунтовано відповідні посилання будь-якими доказами. Розмір плати за користування товарним кредитом становить 1,5 % у місяць, що відповідає 18 % річних (1,5 % * 12 місяців). Заборгованість на момент подачі позову складає більше ніж за 19 місяців, період з 02.04.2022 року по 21.11.2023 року.

Щодо посилання відповідача на форс мажорні обставини, позивач зазначає, що останнім не надано доказів повідомлення позивача, та доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази у разі виникнення спору.

Суд дослідивши матеріали справи, вищевикладені заперечення позивача та відповідача, надані сторонами докази, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання обов`язків по договору у випадку настання форс-мажорних обставин. Форс-мажорними обставинами вважаються обставини, що унеможливлюють часткове або повне виконання однією стороною або обома сторонами умов дійсного договору.

Згідно пункту 11.2. договору, сторони погодили, що форс-мажорні обставини включають: пожежу, викликану природними силами, повінь, землетрус і інші стихійні лиха, страйки, безладдя, блокаду, військові дії (в тому числі, але не виключно проведення антитерористичних операцій, введення військового стазу, надзвичайного стану), зміни графіку роботи заводу-виготовлювача, розклад руху кораблів, ембарго або інші обставини, що знаходяться поза контролем сторін і впливають на виконання ними своїх зобов?язань, крім того, до форс-мажорних обставин включаються дії державних органів щодо введення нормативних актів, які виливають на виконання договору. Сторона для якої наступили форс-мажорні обставини, повинна негайно, протягом 15-ти днів з настання таких обставин, повідомити іншу сторону в письмовому вигляді про виникнення таких обставин. Дане повідомлення повинне включать: характер форс-мажорних обставин, дату Їх початку і очікувану дату закінчення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України вказаний строк неодноразово продовжувався і, як станом на дату вирішення судом першої інстанції спору сторін по суті, так і станом на дату винесення цієї постанови строк дії воєнного стану в Україні триває.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

При цьому, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 року в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 року у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17.

При цьому, пунктом 11.3. договору, сторони визначили, що військові дії (в тому числі, але не виключно проведення антитерористичних операцій, введення військового стану та надзвичайного стану) вважаються підтвердженими, якщо зазначена інформація буде офіційно опублікована на будь-якому із сайтів: Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, Президент України.

Якщо форс-мажорні обставини для однієї зі сторін будуть продовжуватися більше 1 (одного) місяця, інша сторона має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань за даним договором і в цьому випадку, жодна зі сторін не буде нести відповідальність за невиконання своїх зобов`язань за даним договором.

З аналізу вищевикладеного слідує, що сторонами у договорі визначено що військові дії (в тому числі, але не виключно проведення антитерористичних операцій, введення військового стану та надзвичайного стану) вважаються підтвердженими, якщо зазначена інформація буде офіційно опублікована на будь-якому із сайтів: Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, Президент України, що спростовує твердження позивача викладені у наданій до суду 16.01.2024 року відповіді на відзив (вх. № 1402).

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи та вставнолено судом, місцезнаходження відповідача - Приватного акціонерного товариства "Балаклійське хлібоприймальне підприємство" є м. Балаклія, Ізюмський р-н., Харківська обл. яке з 02.03.2022 року по 11.09.2022 року відповідно до наказу Мінреінтеграції України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» перебувало в тимчасовій окупації.

Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Враховуючи вищевикладене, інформація про те, що м. Балаклія у період з 02.03.2022 року по 11.09.2022 року було тимчасово окуповане Російською Федерацією є загальновідомою, а тому не потребує доказуванню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається із умов договору, саме пункту 11.4. договору, сторони погодили, що існування обставин непереборної сили звільняє сторону, яка підпала під їх дію, від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором, але не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, пункті 11.3. та 11.4 договору, суд дійшов висновку про безпідставне та необґрунтоване нарахуванням позивачем відповідачу плати за користування товарним кредитом у розмірі 55 889,59 грн. (відповідно до наданого розрахунку за період з 02.04.2022 року по 21.11.2023 року на суму боргу 189201,44 грн.).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення із відповідача суму основного боргу у розмірі 189 201,44 грн., та 3 % річних у розмірі 9 314,93 грн.

В частині стягнення плати за користування товарним кредитом у розмірі 55 889,59 грн. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим, до стягнення із відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 2977,75 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями73, 74, 86, 123, 126, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Балаклійське хлібоприймальне підприємство" (64200, Харківська обл., Ізюмський р-н., м. Балаклія, вул. Вторчорметова, буд. 1, ЄДРПОУ 00956460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2, ЄДРПОУ 21665011) суму основного боргу у розмірі 189 201,44 грн., 3 % річних у розмірі 9 314,93 грн. та 2977,75 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення плати за користування товарним кредитом у розмірі 55 889,59 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2, ЄДРПОУ 21665011);

відповідача: Приватного акціонерного товариства "Балаклійське хлібоприймальне підприємство" (64200, Харківська обл., Ізюмський р-н., м. Балаклія, вул. Вторчорметова, буд. 1, ЄДРПОУ 00956460).

Повне рішення складено "29" лютого 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова