Рішення № 117306835, 08.02.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024м. ХарківСправа № 922/3976/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м.Харків про стягнення 70 977 023,92 грн за участю представників:

позивача - Лещенко Л.С.

відповідача - Батракової О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 11 вересня 2023 року із позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (надалі - Відповідач) нанесені прямі (реальні) збитки у розмірі 70 977 023,92 грн, а також суму судового збору .

Ухвалою суду від 14.09.2023 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/3976/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 11 жовтня 2023 року о 11:00. Ухвалою суду від 02.11.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "14" грудня 2023 р. та відкладено підготовче засідання на 16.11.2023 о 12:15.

Судом було вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11 січня 2024 року о 11:45, про що постановлено ухвалу від 14.12.2023. У судовому засіданні, яке відбулося 11.01.2024 оголошено перерву та розгляд справи відбудеться 01 лютого 2024 року о 11:30. Після перерви суд продовжив розгляд справи у тому ж склад. Також, судом повідомлено учасників справи, своєю ухвалою від 01.02.2024, що судове засідання відбудеться 08.02.2024 о 12:00.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.

Суд констатує, що учасниками справи вчинені дії по пред`явленню до суду своїх позицій, які прийняті судом та враховуються під час прийняття рішення.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, заперечення проти такого позову, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

27.09.2013 публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" (Сторона-1) та публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (Сторона-2) укладено Угоду.

Відповідно до пункту 1.1 Угоди ця технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу Стороною-1 до газопроводів Сторони-2. Перелік пунктів приймання-передачі газу ГВС, ПВВГ, ГРС (далі - ПППГ), згідно з якими Сторона-1 передає газ Стороні-2, наведено у додатку "Перелік пунктів приймання-передачі природного газу", який є невід`ємною частиною цієї Технічної угоди.

Згідно з пунктом 1.2 Угоди на кожен ПППГ сторони складають акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін зі схемою підключення ПППГ.

Розділом 5 Угоди передбачений порядок оформлення актів приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 5.1 Угоди кількість переданого та прийнятого газу за календарний місяць визначається диспетчерськими службами сторін на підставі показань вимірювальних комплексів комерційних вузлів обліку газу.

Згідно з пунктом 5.3 Угоди місячний акт приймання-передачі газу (з розшифруванням по кожному ПППГ) складається та підписується представниками Сторони-1 та Сторони-2 п`ятого числа місяця, наступного за звітним, у чотирьох примірниках українською мовою - по два примірники кожній стороні. Підставою для складання місячних актів приймання-передачі газу є подобова роздруківка за звітний місяць (погодинна роздруківка об`ємів протранспортованого газу надається за вимогою Сторони-2, при виникненні спірних питань) з автоматичних обчислювачів для кожного комерційного ВОГ. У разі допущення помилки в одному з місячних актів її треба виправити і оформити окремим протоколом.

Пунктом 5.4 Угоди передбачено, що місячні акти приймання-передачі, оформлені та підписані представниками сторін, та роздруківки з автоматичних обчислювачів повинні зберігатися у Сторони-1 та Сторони-2 протягом одного року, після чого мають бути передані до архіву.

Відповідно до пункту 5.5 Угоди у разі непідписання Стороною-2 місячних актів приймання-передачі Сторона-1 оформляє акти в односторонньому порядку на підставі показників приладів обліку власника комерційного ПППГ, про що сповіщає Сторону-2. Указані односторонні акти вважаються чинними для сторін і діють до їх скасування в установленому порядку.

Згідно з пунктом 10.1 Угоди ця технічна угода укладена на термін до 31.12.2013, набирає чинності з дня її підписання та вважається щорічно продовженою, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде заявлено про відмову від цієї технічної угоди або її перегляд.

Сторонами не було зазначено та до матеріалів справи не надано доказів припинення дії цієї Угоди.

Пункт приймання-передачі газу УКПГ «Кегичівка» обладнаний комерційним вузлом обліку газу - комплекс «Супер Флоу-2» зав. № 1221, який був введений в промислову експлуатацію актом 03.04.1997 р., що підтверджується актом вводу в промислову експлуатацію расходомірних комплексів природного газу «Супер Флоу-2» від 02.04.1997 р.

Пункт приймання-передачу газу УКПГ «Ланна» обладнаний комерційним вузлом обліку газу - комплекс «Флоутєк» зав. № 019, який був введений в промислову експлуатацію 15.05.2009 р., що підтверджується актом вводу в промислову експлуатацію автоматичного расходомірного комплексу «Флоутєк» від 15.05.2009 р.

Пункт приймання-передачу газу Балаклійська ГРС обладнаний комерційним вузлом обліку газу - комплекс «Флоутєк» зав. № 2902, який введений в комерційну експлуатацію 21.12.2017 р., що підтверджується актом введення в комерційну експлуатацію автоматизованого комплексу вимірювання кількості газу на ГРС Балаклійська від 21.12.2017 р.

Відповідно до рішення акціонера від 21.05.2018 № 237, Статуту Товариства, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.05.2020 № 25264612 найменування ПАТ "Укргазвидобування" змінено на Товариство.

22.05.2019 внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме зареєстровано зміну повного найменування Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" на Оператора.

Так, Позивач посилається у своєму позові на те, що за умовами Угоди кількість переданого та прийнятого газу за календарний місяць визначається сторонами на підставі показань вимірювальних комплексів комерційних вузлів обліку газу, зокрема, розміщених на УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка та Балаклійської ГРС.

У позові Позивач вважає, що Відповідач в порушення вимог глави 9 розділу X Кодексу газорозподільних систем провів позачергові перевірки без належних правових підстав та з порушенням встановленого Кодексом порядку (Відповідач протиправно вийшов за коло питань, щодо яких мав право здійснити позачергову перевірку). Хоча за результатами проведених позачергових перевірок вузлів обліку газу, розміщених на УКПГ «Кегичівка», УКПГ «Ланна» та Балаклійська ГРС порушень, передбачених п. 7 глави 9 розділу X Кодексу газорозподільних систем Відповідачем встановлено не було, ним були складені акти перевірки стану обліку природного газу зі звужуючим пристроєм в яких Відповідач зазначив, що вузли обліку природного газу не можуть вважатись комерційними. Такі висновки зроблені Відповідачем безпідставно адже, відповідно до п. 9 гл. 2 Розділу IX Кодексу ГРС у разі виникнення у АТ «Харківгаз» сумнівів щодо результатів вимірювань об`єму газу або технічних та метрологічних характеристик ЗВТ, АТ «Харківгаз» мав лише право вимагати проведення експертизи ЗВТ та/або пломб, перевірки метрологічних характеристик ЗВТ (експертної чи позачергової повірки) у порядку. визначеному Кодексом.

Позивач вважає, що Відповідач не мав право надавати висновки стосовно того, що ВОГ не відповідає встановленим вимогам і не може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології, оскільки АТ «Харківгаз» не є органом з оцінки відповідності, Товариство не внесено до Реєстру призначених органів з оцінки відповідності продукції вимогам технічних регламентів, розміщеному на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. З підстав зазначено, Позивач вважає такі висновки Відповідача, які наведені в актах, необґрунтованими та не позбавляють вузли обліку газу статусу комерційних. Позивач вважає, що ці вузли обліку газу, розміщені на УКПГ «Кегичівка», УКПГ «Ланна» та Балаклійська ГРС, відповідають вимогам чинного законодавства України. Щодо підтвердження Позивач у позові викладає обставини, які вже були дослідженні та зазначені в судових рішеннях у справі №922/2919/20, першої, апеляційної та касаційної інстанції.

На думку Позивача протиправність дій Відповідача полягає у відсутності підписів місячних актів приймання-передачі природного газу з травня серпня 2019 року, який надходить з мереж Товариства у мережі Оператора, мотивуючи це тим, що вузли обліку природного газу на УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійської ГРС виведено з комерційної експлуатації. Посилаючись на пункт 5 глави 5 розділу XII Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), Товариство вказує, що для здійснення Оператором ГРМ алокації (обліку) подач природного газу газовидобувного підприємства у точках входу з газорозподільних систем (місце надходження природного газу від газодобувного підприємства в точці його підключення до газорозподільної системи) оператор газотранспортної системи використовує інформацію, про такі обсяги подач, надану оператором газорозподільної системи (у розрізі газовидобувних підприємств). Таким чином, обсяги видобутого філією ГПУ "Шебелинкагазвидобування", які передано на потреби виконання спеціальних обов`язків НАК "Нафтогаз України" на підставі показів вузлів обліку природного газу про фактичну подачу в газорозподільні мережі Оператора та які не визнані ним, Оператором ГТС взагалі не алокуються (не обліковуються), чим занижуються обсяги товарного газу поданого у ГТС. У зв`язку з наведеним, за період з травня 2019 року по червень 2020 року виник негативний небаланс газу по ВОГ УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійської ГРС.

Як вбачається з матеріалів справи, наявних доказів, а також, що підтверджується викладеними обставинами, встановленими фактами у рішенні Господарського суду Харківської області від 23.12.2020, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 922/2919/20 та залишеними без змін поставною Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2021 у справі №922/2919/20, що Оператором, у порядку пункту 9 глави 2 розділу IX Кодексу ГРС, здійснено перевірку стану вузлів обліку газу УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійської ГРС.

Суд зазначає, що у зазначеній вище постанові Верховним судом було визначено, щодо відсутності жодного доказу на підтвердження негативного небалансу та його врегулювання оператором ГТС за заявлений період по вимірювальних дільницях УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійська ГРС, що, у свою чергу, свідчить про індивідуальність правовідносин, які склались між сторонами у даній справі. Нижчевикладене співпадає зі справою №922/2919/20 та даною позовною заявою, де Позивач посилається на ті самі обставини та докази.

Стосовно УКПГ Ланна встановлені такі обставини: 03.06.2019 за результатами перевірки AT "Харківгаз" складено акт перевірки стану вузла обліку природного газу зі звужуючим пристроєм від 03.06.2019 № 318, в якому викладено висновок щодо виявленої невідповідності максимальної границі вимірювання перетворювача тиску згідно зі свідоцтвом про повірку вимірювального комплексу "Флоутек Тм" № 019, максимальної границі вимірювання тиску згідно з протоколом розрахунку витратоміру та фактичного значення границі вимірювання тиску згідно з вимірювальним комплексом.

06.06.2019 за результатами перевірки Оператором складено акт перевірки стану вузла обліку природного газу зі звужуючим пристроєм від 06.06.2019 № 2181, з висновком щодо відсутності формуляру на комплекс для перевірки комплектуючих виробів комплексу на предмет його відповідності, порушення пункту 9.1 Методики повірки МПУ 290/03-2013; відсутності маркування обчислювача, порушення пункту 9.1 Методики повірки МПУ 290/03-2013; неможливості проведення позачергової повірки, відповідно до пункту 10.2 Методики повірки МПУ 290/03-2013; неусунення недоліків згідно з актом від 03.06.2019; невідповідності складу комплексу згідно із свідоцтвом про повірку від 13.09.2018 до конфігурації вимірювального комплексу "Флоутек Тм". У висновку також зазначено, що до усунення зауважень вимірювальний комплекс не може використовуватись для комерційного обліку.

Відповідно до акта контрольного вузла обліку природного газу із звужуючим пристроєм від 30.07.2019 № 329 Оператором перевірено готовність вводу комерційного ВОГ до експлуатації. При проведенні перевірки виявлено такі зауваження: щодо невідповідності наданого проєкту вимогам Кодексу ГРС, ДБН та ДСТУ; невідповідності монтажу комерційного ВОГ вимогам Кодексу ГРС, не надано акт розмежування балансової належності, не надано оригіналів паспортів перетворювачів. За виявленими зауваженнями викладено висновок - не може використовуватися як комерційний та не готовий до введення у комерційну експлуатацію.

В акті Оператора про заміну діафрагми на звужуючому пристрої, розташованому на витратомірному вузлі УКПГ Ланна від 28.10.2019, зафіксовано, що раніше виявлені порушення не усунені, а також зазначено щодо можливості прийняття в комерційну експлуатацію ВОГ після усунення попередніх зауважень та приведення ВОГ у відповідність до вимог чинного законодавства.

Щодо УКПГ Кегичівка встановлені такі обставини: 24.06.2019 за результатами перевірки АТ "Харківгаз" складено акт перевірки ВОГ зі звужуючим пристроєм від 24.06.2019 № 323, в якому викладено висновок щодо виявленої невідповідності технічного стану вузла обліку газу вимогам діючих нормативних документів, а саме: обчислення тиску газу проводиться надлишковим датчиком тиску; в обчислювачі відсутній захист від несанкціонованого втручання у роботу комплексу; відсутні паспорта на складові комплексу; відсутня проєктно-технічна документація на ВОГ, що унеможливлює проведення перевірки на відповідність складу ВОГ. У висновку також зазначено, що, враховуючи порушення ВОГ, УКПГ Кегичівка не може використовуватись як комерційний.

В актах Оператора про заміну діафрагми на звужуючому пристрої, розташованому на витратомірному вузлі УКПГ Кегичівка, від 28.10.2019 та від 28.04.2020 зафіксовано, що раніше виявлені порушення не усунені та викладено висновок щодо можливості прийняття у комерційну експлуатацію ВОГ після усунення попередніх зауважень та приведення ВОГ у відповідність до вимог чинного законодавства.

Стосовно Балаклійської ГРС встановлені такі обставини: 29.08.2019 за результатами перевірки Оператором складено акт перевірки стану вузла обліку природного газу зі звужуючим пристроєм від 29.08.2019 № 339, в якому викладено висновок щодо виявленої невідповідності схеми ВОГ робочому проєкту, який погоджено Оператором; складові витратомірного комплексу не відповідають проєктному рішенню; а також встановлено відсутність оригіналу паспорту витратомірної ділянки; відсутність формуляру на комплексу "Флоутек Тм"; заводське налаштування перепаду тиску, які входять до складу ВОГ, змінено. Висновок - до моменту усунення зазначених порушень ВОГ не може вважатися комерційним.

21.11.2019 за результатами перевірки Оператором складено акт перевірки стану вузла обліку природного газу зі звужуючим пристроєм від 21.11.2019 №192/11 з висновком щодо неусунення попередніх зауважень, неможливості використання ВОГ як комерційного.

02.03.2020 за результатами перевірки Оператором складено акт перевірки стану вузла обліку природного газу зі звужуючим пристроєм від 02.03.2020 № 374, в якому повторно зафіксовані раніше виявлені порушення. За виявленими зауваженнями викладено висновок - не може використовуватися як комерційний та не готовий до введення у комерційну експлуатацію.

За поясненнями Оператора, при проведенні сумісної перевірки вузла обліку газу проводилася перевірка окремих складових засобів вимірювальної техніки зразковим приладом ГПУ "Шебелинкагазвидобування" для перевірки метрологічних характеристик, що передбачає зняття пломб з окремих складових. Пломби були зняті за домовленістю представників обох сторін. Повторне опломбування не проводилося у зв`язку з виявленими та зафіксованими у акті зауваженнями.

Судом встановлено, що Оператором до матеріалів справи надані висновки ДП "Укрметртестстандарт" за результатами проведеної експертизи та інспектування монтажу ВОГ на відповідність вимогам чинних нормативних документів та вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586.1:2009 УКПГ Ланна та УКПГ Кегичівка:

- по УКПГ Ланна:

звіт від 14.09.2020 № 2382 про інспектування монтажу автоматизованої вимірювальної системи. Висновок про відповідність монтажу автоматизованої вимірювальної системи природною газу НД: Монтаж вузла обліку не відповідає вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586.(1,2,5):2009;

протокол від 14.09.2020 № 2382 про інспектування вимірювальної системи (вузла обліку газу: Таблиця 5. (Відповідність вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586.(1,2,5):2009). Висновок: не відповідає вимогам п.п. 7.1.5 ДСТУ ГОСТ 8.586.1:2009: Таблиця 7. (Результати вимірювань довжини прямолінійних ділянок ВТ до та після СД). Висновок: монтаж вузла обліку не відповідає вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586.1:2009;

- по УКПГ Кегичівка:

звіт від 15.09.2020 № 2383 про інспектування монтажу автоматизованої вимірювальної системи. Висновок про відповідність монтажу автоматизованої вимірювальної системи природною газу НД: Монтаж вузла обліку не відповідає вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586.(1,2,5):2009.

Протокол від 15.09.2020 № 2383 про інспектування вимірювальної системи (вузла обліку газу): Таблиця 5. (Відповідність вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586.(1,2,5):2009). Висновок: не відповідає вимогам п.п. 7.1.5 ДСТУ ГОСТ 8.586.1:2009; Таблиця 7. (Результати вимірювань довжини прямолінійних ділянок ВТ до та після СД). Висновок: монтаж вузла обліку не відповідає вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586. (1,2,3):2009.

Крім того, Оператором також були надані висновки проведеної ДП "Укрметртестстандарт" експертної повірки вимірювального комплексу Балаклійської ГРС на предмет оцінки відповідності законодавчо регульованих ЗВТ вимогам технічних регламентів, встановлення відповідності комплектності вимірювальних комплексів даним формуляру у частині складових комплексу, а саме: вимірювальних перетворювачів диференційного тиску та температури. Висновок за результатами експертної повірки: наданий на експертну повірку комплекс вимірювальний "Флоутек-ВР-2", заводський номер 2-2902, визнано таким, що не відповідає встановленим вимогам на підставі невідповідності критеріям, встановленими пункту 9.1 Методики повірки МПУ 290/03-13.

Тобто за результатами експертизи та інспектування монтажу вимірювальних комплексів УКПГ Ланна та УКПГ Кегичівка встановлено невідповідність умовам монтажу. За результатами експертної повірки вимірювальної техніки Балаклійської ГРС виявлено невідповідність встановленим вимогам на підставі невідповідності критеріям, визначеним пунктом 9.1 Методики повірки МПУ 290/03-13.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається у точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктами 1, 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ).

Комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природний газ. Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.

Отже, необхідною умовою для використання інформації у взаємовідносинах та взаєморозрахунків між суб`єктами ринку природного газу щодо об`ємів (обсягів) передачі природного газу є отримання таких даних на підставі комерційних вузлів обліку газу.

Абзацом другим пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що доступ газодобувних підприємств та виробників біогазу чи іншого виду газу з альтернативних джерел, а також суміжних операторів газорозподільної системи з метою забезпечення передавання видобутого (виробленого) ними газу в ГРМ та відповідно отримання газу з ГРМ надається за умови та на підставі укладеної ними з Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключені їх об`єкти) технічної угоди про умови приймання-передачі газу ГРМ, яка укладається з урахуванням вимог глави 2 цього розділу.

Відповідно до пункту 9 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та операторами суміжних систем (окрім оператора газорозподільних систем) або іншими суб`єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, регулюються Кодексом та технічною угодою, що укладається між вказаними суб`єктами (далі - Технічна угода). Особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи регулюються положеннями Кодексу та у випадку необхідності Технічною угодою, яка не може суперечити положенням Кодексу.

Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями глави 2 розділу ІХ Кодексу ГРС встановлений порядок комерційного обліку в точках його надходження у ГРМ від газодобувних підприємств (далі - ГДП), зокрема:

- для визначення об`єму (обсягу) надходження природного газу у ГРМ від ГДП (ВБГ) приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку ГДП (ВБГ) - пункт 3;

- при виході з ладу комерційного вузла обліку на ГРС (НВВГ) кількість поданого природного газу за звітний період визначається за даними дублюючого ВОГ (ЗВТ), а при його (їх) відсутності згідно з вимогами цього Кодексу - пункт 8;

- суб`єкт ринку природного газу, який не є власником комерційного ВОГ, має право контролювати правильність експлуатації комерційного ВОГ, здійснювати його плановий або позаплановий контрольний огляд та/або технічну перевірку. У разі необхідності позапланового контрольного огляду та/або технічної перевірки комерційного ВОГ власник комерційного ВОГ має бути письмово повідомлений про здійснення таких заходів. Перевірка (огляд) проводиться у присутності інженерно- технічного персоналу власника вузла обліку не пізніше ніж у п`ятиденний строк з дня надходження письмового повідомлення - абзац перший пункту 9;

- у разі виникнення між суміжними суб`єктами ринку газу (крім споживачів) спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму газу або технічних та метрологічних характеристик ЗВТ сторони (або одна зі сторін) мають право вимагати проведення експертизи ЗВТ та/або пломб, перевірки метрологічних характеристик ЗВТ (експертної чи позачергової повірки) у порядку, визначеному цим Кодексом - абзац другий пункту 9;

- об`єми (м.куб.) та обсяги (кВт год, Гкал МДж) приймання-передачі природного газу в точках його надходження в/з ГРМ мають бути документально підтверджені не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним, шляхом складання актів приймання-передачі природного газу, що підписуються між суміжними суб`єктами ринку природного газу. За наявності розбіжностей щодо визначених об`ємів (обсягів) природного газу вони підлягають врегулюванню відповідно до умов технічної угоди, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До прийняття рішення судом об`єм (обсяг) надходження природною газу від ГДП (ВБГ) встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ, а на межі балансової належності між суміжними Операторами - встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ, який передає природний газ - пункт 10.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 3 Розділу ІХ Кодексу ГРС визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача.

Згідно з пунктом 3 глави 6 розділу X Кодексу ГРС власники комерційних ВОГ протягом всього строку їх експлуатації повинні мати, зберігати та надавати на вимогу представника оператора ГРМ при проведенні перевірок ВОГ чи передбачених пунктом 2 цієї глави заходів оригінали документів, які пред`являлися при введені комерційного ВОГ в експлуатацію та передбачені главою 4 цього розділу.

Експлуатація комерційного ВОГ та його складових без наявності визначених в главі 4 цього розділу документів не допускається. У разі втрати будь-якою з документів власник комерційного ВОГ зобов`язаний їх відновити.

Пунктом 2 глави 2 розділу X Кодексу ГРС до складу комерційного ВОГ на базі звужуючого пристрою з обчислювачем об`єму газу входять: стандартний звужуючий пристрій; потоковипрямляч (за необхідності); фільтр газу; вимірювальний трубопровід з прямими ділянками та місцевими опорами; засоби вимірювальної техніки та/або вимірювальні перетворювачі тиску, перепаду тиску та температури і параметрів газу; обчислювач об`єму газу; автоматизовані пристрої передачі результатів вимірювання вузла обліку, лінії зв`язку і допоміжні засоби; обвідний газопровід (за необхідності); вимикаючі засувки на вході та на виході з комерційного ВОГ; захисні шафи комерційного ВОГ та/або його складових.

Доводи Товариства про те, що свідоцтва про повірку ЗВТ від 24.07.2020 № 0082Р/034, від 05.07.2019 № 39-1/0351, від 27.07.2020 № 0083Р/035, від 19.02.2020 № 0020Р/005, від 20.02.2019 № 0027Р/001, від 10.10.2018 № 0306Р/1, від 23.07.2020 № 0079Р/1 є достатніми підставами вважати засоби вимірювальної техніки такими, що відповідають встановленим відхиляються судом з посиланням на те, що:

- зауваження щодо складових УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійської ГРС здійснені після введення ВОГ в експлуатацію та після здійснення повірок;

- у розумінні пункту 2 глави 2 розділу X Кодексу ГРС засоби вимірювальної техніки (ЗВТ) є лише складовими відповідного вузла обліку газу, тому придатність до експлуатації ЗВТ не свідчить про придатність ВОГ для здійснення комерційного обліку природного газу;

- проведення повірки не виключає можливість пошкодження ЗВТ (чи взагалі ВОГ) при подальшій експлуатації пристроїв обліку.

Таким чином, посилання Товариства на лист ДП "Укрметртестстандарт" від 16.07.2019 № 39-21/126 не були взяті судами до уваги, оскільки викладені у ньому висновки не спростовують виявлені Оператором порушення ВОГ, що зафіксовано у відповідних актах.

Також судом оцінено дотримання сторонами порядку оформлення актів приймання-передачі газу від 05.06.2019, 05.07.2019, 05.08.2019, 05.09.2019, 04.10.2019, 05.11.2019, 05.12.2019, 06.01.2020, 05.02.2020, 05.03.2020, 06.04.2020, 05.05.2020, 05.06.2020, які оформлені в односторонньому порядку ГПУ "Шебелинкагазвидобування", який (односторонній порядок) передбачений Угодою та встановлено, що такі акти не можна вважати чинними, оскільки Товариством не доведено належними доказами дати отримання Оператором цих актів для підписання та не подано доказів про сповіщення останнього у порядку, передбаченому пунктом 5.5 Угоди, тому доводи Товариства про відмову Оператора від підписання актів приймання-передачі природного газу визнані судами безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Положеннями Кодексу ГРС на Оператора як оператора ГРМ покладено повноваження щодо здійснення з дотриманням вимог Кодексу ГРС перевірки комерційного ВОГ та його складових на відповідність умовам експлуатації та узгодженій проектній документації. При цьому Товариство не позбавлено права вирішити спірні питання з Оператором шляхом ініціювання експертної повірки, експертизи проєктної документації тощо. Матеріали справи не містять висновків експертизи, які б спростовували зауваження Оператора до складових ВОГ УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійської ГРС, та висновків щодо неможливості їх використання як комерційних.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС оператор ГТС на підставі інформації про виміряний за газову добу обсяг природного газу та всі його подачі та відбори, яка надається оператором газорозподільної системи, суміжним газовидобувним підприємством, газовидобувним підприємством, підключеним безпосередньо до газорозподільної системи, оператором газосховищ, оператором установки LNG та прямим споживачем, надає кожному замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його подачі та відбори в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за відповідну газову добу (D) в порядку, встановленому цим розділом. Інформація про відбори в точках виходу до газорозподільних систем надається в розрізі споживачів замовника послуг транспортування.

Викладене свідчить про те, що оператор ГРМ передає відомості (відомості прогнозу відборів/споживання природного газу, відомості про фактичні обсяги природного газу тощо) оператору ГТС у порядку та на умовах, визначених Кодексом ГТС, який, у свою чергу, встановлює щодобовий порядок обміну інформацією в конкретно визначені часові рамки.

Враховуючи наведене, вузли обліку природного газу на УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійської ГРС виведено з комерційної експлуатації у зв`язку із чим AT «Харківгаз» правомірно розраховувало кількості переданого та прийнятого газу за календарні місяці в період з травня 2019 року по грудень 2021 року на підставі вимог Кодексу ГРМ.

Вказані обставини встановлені у рішенні та постанові господарських судів у справі № 922/2919/20, залишених в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2021.

Окрім того, Позивачем надано до суду висновки технічної експертизи ПрАТ «Інститут енергоаудиту та обліку енергоресурсів» від 23.06.2022 щодо вузлів обліку природного газу на УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійської ГРС.

У технічній експертизі ПрАТ «Інститут енергоаудиту та обліку енергоресурсів» від 23.06.2022 зроблені висновки щодо роботи вузлів обліку природного газу на УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійської ГРС у період з травня 2019 року по грудень 2021.

Але, така експертиза проведена після реконструкції цих вузлів.

Так, вузол обліку газу на УКПГ Ланна прийнято 08.06.2022 в комерційну експлуатацію після його реконструкції.

Вузол обліку газу на УКПГ Кегичівка прийнято 09.06.2022 в комерційну експлуатацію після його реконструкції.

Вузол обліку газу на Балаклійській ГРС прийнято 18.11.2021 в комерційну експлуатацію після його реконструкції.

Враховуючи наведене, висновки технічної експертизи ПрАТ «Інститут енергоаудиту та обліку енергоресурсів» не можуть бути належними доказами на підставі яких можна встановити фактичні обставини справи, оскільки така експертиза була проведене після реконструкції вузлів обліку природного газу на УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійської ГРС.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох із зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

Оскільки у розгляді справи за результатами оцінки наявних у її матеріалах доказів, поданих учасниками справи, з`ясовано недоведеність Позивачем наявності складу цивільного правопорушення з боку Відповідача, вказане унеможливлює застосування до останнього цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків (відшкодування шкоди).

Наявність збитків Позивач обґрунтовує зменшенням майнових благ на суму 70 977 023,92 грн., що обмежує його інтереси як учасника господарських відносин і проявляється у завданих Позивачем прямих (реальних) збитках за договорами транспортування природного газу №1810000241 від 08.10.2018, №1907000615 від 31.12.2019, які б він не поніс, якби зобов`язання з визначення фактичного обсягу кількості поданого Позивачем природного газу до газопроводів Відповідача було виконано боржником відповідно до вимог Кодексу ГРМ та умов Технічної угоди № 4 від 27.09.2013.

Проте, посилаючись на положення транспортування природного газу №1810000241 від 08.10.2018, №1907000615 від 31.12.2019, Позивач не вказує конкретно в чому саме полягають прямі (реальні) збитки та якими доказами це підтверджується.

Так, згідно предмету договору транспортування природного газу №1810000241 від 08.10.2018 Оператор газотранспортної системи (Оператор) надає Замовнику (АТ «Укргазвидобування») послуги транспортування природного газу (далі послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Згідно п. 2.3 Договору №1810000241 від 08.10.2018 послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим Договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі балансування).

Відповідно до п. 2.6. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі.

Пункт 2.7. передбачає, що Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

Розділ IX Договору №1810000241 від 08.10.2018 передбачає порядок визначення вартості щодобових небалансів та порядок розрахунків за них, зокрема:

9.1. Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу.

9.2. У разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У разі виникнення у Замовника позитивного добового небалансу Оператор здійснює купівлю у Замовника, а Замовник продаж природного газу Оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

Період дії Договору №1810000241 від 08.10.2018 до 1 січня 2020 року. Аналогічні положення містить і Договір транспортування природного газу №1907000615 від 31.12.2019 (період дії з 01 січня 2020 року). Тобто, згідно положень вищевказаних Договорів транспортування платником послуг є саме Замовник (АТ «Укргазвидобування»). Договори транспортування природного газу №1810000241 від 08.10.2018, №1907000615 від 31.12.2019 не є дохідними для Замовника (АТ «Укргазвидобування»).

Положення цих Договорів передбачають виплату Оператором грошових коштів на рахунок Замовника, лише у випадках виникнення щодобових позитивних небалансів. В свою чергу, порядок визначення небалансів природного газу передбачається нормами Кодексу ГРМ та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 р. (далі Кодекс ГТС).

Відповідно до п. 5 глави 5 розділу ХІІ Кодекс ГТС для здійснення оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) алокації в точках входу з газорозподільних систем (місце надходження природного газу від газовидобувного підприємства в точці його підключення до газорозподільної системи, через яку, у тому числі, може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств) оператор газорозподільної системи надає оператору газотранспортної системи відповідну інформацію про обсяги подач природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи в розрізі газовидобувних підприємств не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором газотранспортної системи, встановленого пунктом 1 цієї глави, в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором.

При цьому газовидобувне підприємство, що безпосередньо підключене до газорозподільної системи, зобов`язане надати відповідному оператору газорозподільної системи інформацію (за формою цього оператора) щодо фактичного обсягу подачі природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи у розрізі підключених до/через нього газовидобувних підприємств не пізніше ніж за три години до закінчення строку надання інформації оператором газотранспортної системи, встановленого пунктом 1 цієї глави, в а Замовник продаж природного газу Оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

Період дії Договору №1810000241 від 08.10.2018 до 1 січня 2020 року. Аналогічні положення містить і Договір транспортування природного газу №1907000615 від 31.12.2019 (період дії з 01 січня 2020 року). Тобто, згідно положень вищевказаних Договорів транспортування платником послуг є саме Замовник (АТ «Укргазвидобування»). Договори транспортування природного газу №1810000241 від 08.10.2018, №1907000615 від 31.12.2019 не є дохідними для Замовника (АТ «Укргазвидобування»).

Положення цих Договорів передбачають виплату Оператором грошових коштів на рахунок Замовника, лише у випадках виникнення щодобових позитивних небалансів.

В свою чергу, порядок визначення небалансів природного газу передбачається нормами Кодексу ГРМ та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 р. (далі Кодекс ГТС).

Відповідно до п. 5 глави 5 розділу ХІІ Кодекс ГТС для здійснення оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) алокації в точках входу з газорозподільних систем (місце надходження природного газу від газовидобувного підприємства в точці його підключення до газорозподільної системи, через яку, у тому числі, може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств) оператор газорозподільної системи надає оператору газотранспортної системи відповідну інформацію про обсяги подач природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи в розрізі газовидобувних підприємств не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором газотранспортної системи, встановленого пунктом 1 цієї глави, в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором.

При цьому газовидобувне підприємство, що безпосередньо підключене до газорозподільної системи, зобов`язане надати відповідному оператору газорозподільної системи інформацію (за формою цього оператора) щодо фактичного обсягу подачі природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи у розрізі підключених до/через нього газовидобувних підприємств не пізніше ніж за три години до закінчення строку надання інформації оператором газотранспортної системи, встановленого пунктом 1 цієї глави, в електронному вигляді. Тобто, норми чинного законодавства передбачають, що саме Газовидобувне підприємство передає дані фактичного обсягу подачі у віртуальній точці входу з газорозподільної системи Оператору ГРМ, які останній через інформаційну платформу передає Оператору ГТС.

Фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ визначається Оператором ГРМ в порядку глави 1 розділу ІX Кодексу ГРМ. В подальшому, інформація щодо фактичного об`єму розподіленого/спожитого природного газу та передається Оператору ГТС в порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Так, зокрема, відповідно глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Надалі, згідно пункту 1 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень). Відповідно до п. 3 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

В позовній заяві, АТ «Укргазвидобування» зазначає, що оскільки обсяг природного газу у розмірі 10 859,894 тис.м3 поданий Позивачем через ПППГ УКПГ «Ланна», УКПГ «Кегичівка», Балаклійська ГРС до газопроводів Відповідача за період з травня 2019 по грудень 2021 року не був переданий Відповідачем на інформаційну платформу Оператора газотранспортної системи, у зв`язку з чим не був врахований Оператором газотранспортної системи при алокації (обліку) подач природного газу Позивача у точках входу з газорозподільних систем Відповідача, а тому зазначений обсяг природного газу при розрахунку добового небалансу за договорами транспортування природного газу №1810000241 від 08.10.2018, №1907000615 від 31.12.2019 не був врахований, що призвело до неотримання Позивачем доходів, які він міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право (визначення фактичного об`єму кількості поданого Позивачем прироодного газу до газопроводів Відповідача згідно з вимогами Кодексу ГРМ та Технічної угоди) не було порушено Відповідачем.

За даними Позивача вказаними діями Відповідача йому завдано прямі (реальні) збитки у розмірі 70 977 023,92 грн. які Позивач поніс, оскільки його право було порушене Відповідачем. Реальні збитки входять до складу збитків та визначається як втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК України).

При цьому саме Позивач повинен довести факт протиправної поведінки, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Особа, яка порушила зобов`язання, доводить відсутність своєї вини. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ст. 614 ЦК України).

Розмір збитків, завданих порушення зобов`язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України). Зміст позовної заяви, посилання Позивача на Договори транспортування природного газу №1810000241 від 08.10.2018 та №1907000615 від 31.12.2019 та складові Розрахунку збитків (обсяг небалансу тис.м3 х вартість, грн.) свідчить, що збитки у вигляді прямих (реальних) збитків Позивач пов`язує саме із існуванням небалансу природного газу, що виник в рамках зазначених Договорів. Водночас, відсутні пояснення/обґрунтування Позивача щодо понесення АТ «Укргазвидобування» збитків у розмірі 70 977 023,92 грн. (заявлений як прямі (реальні) збитки).

На підставі вищевикладеного, Позивачем не доведено наявність збитків, як зменшення майнових благ Позивача у розмірі 70 977 023,92 грн., що обмежує його інтереси як учасника господарських відносин і проявляється у не одержаних Позивачем доходах за транспортуванням природного газу №1810000241 від 08.10.2018, №1907000615 від 31.12.2019, які б він одержав, якби зобов`язання з визначення фактичного обсягу кількості поданого Позивачем природного газу до газопроводів Відповідача було виконано відповідно до вимог Кодексу ГРС та умов Технічної угоди № 4 від 27.09.2013.

Крім того Позивачем не надано жодного належного, допустимого, чи вірогідного доказу, який би зазначив, що саме з вини Відповідача сталися збитки у вигляді зменшення майнових благ Позивача у розмірі 70 977 023,92 грн., що обмежує його інтереси як учасника господарських відносин і проявляється у не одержаних Позивачем доходах за транспортуванням природного газу №1810000241 від 08.10.2018, №1907000615 від 31.12.2019. Позивачем не доведено, що Позивачем здійснено всі дії, які спрямовані на врегулювання з Відповідачем таких недоліків, що на думку Позивача підпадають про невиконання укладеної Технічної угоди №4 від 27.09.2013 з урахуванням узгодженого та підписаного сторонами Додатку 1 до Технічної угоди "Перелік пунктів приймання-передачі природного газу", з якої вбачається про відсутність у ньому вузлів обліку природного газу УКПГ Ланна та УКПГ Кегичівка, а отже сторонами не було обумовлено щодо даних вузлів обліку газу порядок приймання-передачі газу, оформлення актів приймання-передачі газу тощо.

А отже Позивачем не доведено, що з боку Відповідача наявні порушення умов технічної угоди, що визначає порядок приймання-передачі природного газу Стороною-1 до газопроводів Сторони-2. Перелік пунктів приймання-передачі газу ГВС, ПВВГ, ГРС (далі - ПППГ), згідно з якими Сторона-1 передає газ Стороні-2, наведено у додатку "Перелік пунктів приймання-передачі природного газу", який є невід`ємною частиною цієї Технічної угоди, як це зазначено у пункті 1.1 Угоди.

Суд визнає помилковим і посилання Позивача на існування причинного зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданням Позивачу збитків, оскільки останнім не доведено порушення Відповідачем неналежного виконанням зобов`язання, що були узгодженні між сторонами Угоди. В доказувані порушення таких зобов`язань Позивач навіть не навів аргументів щодо обов`язку Відповідача оформлювати акти приймання-передачі газу щодо спірних вузлів обліку природного газу УКПГ Ланна та УКПГ Кегичівка.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі,наслідком такої протиправної поведінки. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи№916/477/18.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд не може взяти до увагу надані Позивачем докази, в їх сукупності, що надані на підтвердження своїх доводів та не може визнаватися судом більш вірогідними, оскільки не мають фактичного та правового підтвердження, а тому позов визнається необґрунтованим і з підстав, заявлених у ньому, в задоволенні позову Позивачу слід відмовити повністю.

На думку суду, було надано оцінку кожному доказу, який містився в матеріалах справи, а також визначив певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємозв`язку, що дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування у розумінні вимог статей 86, 236 ГПК України щодо дотримання стандарту "вірогідності доказів" та обґрунтованості судового рішення, а також врахував висновки Верховного Суду стосовно стандартів доказування, наведених у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі N 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі N 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі N 917/2101/17, від 29 січня 2021 року у справі N 922/51/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частин першої та восьмої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вже суд зазначав посилаючись на правову позицію викладену у постанові від 21.2023у справі № 916/3027/21, де Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі N 904/2104/19, провадження N 12-57гс21).

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі статті 207 ЦК України (на момент підписання учасниками Технічної угоди №4) вбачається, що равочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, спір який виник щодо невиконання Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу, це письмова угода між Оператором газорозподільної системи та суміжним суб`єктом ринку газу, крім споживачів та Оператора газотранспортної системи, яка визначає порядок приймання-передачі природного газу між сторонами.

Що ж до посилань Позивача на застосування статей 224 ГК України у подібних правовідносинах, то вбачається, що у суду відсутні підстави для формування такого висновку у даній справі, оскільки при розгляді справи встановлено, що п. 1.1. Технічної угоди врегульовує питання "Перелік пунктів приймання-передачі природного газу", який є невід`ємною частиною цієї Технічної угоди, зокрема, відповідно до пункту 10.1 сторони передбачили можливість змінювати чи доповнювати цю Технічну угоду. Розділ 6 Технічної угоди передбачає відповідальність сторін: сторони у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цією Технічною угодою несуть відповідальність відповідно до законодавства. Тобто у розумінні розділ 1, п. 10.1 та розділ 6 Технічної угоди для визначення розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності на пункти приймання-передачу газу та відповідальності за їх недотримання відсилають до нормативних актів, які встановлюють вимоги щодо встановленого запланованих обсягів транспортування газу у пункти приймання-передачі газу визначених у переліку та, відповідно, застосування відповідальності за їх недотримання.

Як вбачається з позовної заяви та посилань Позивача, що Відповідач повинен відшкодувати майнову шкоду - нанесені прямі (реальні) збитки в сумі 70977023,92грн, посилаючись на прийняття останнім неправомірного рішення.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно із частиною другою цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стосовно вирішення питання у зазначених спорах стосовно стягнення збитків суд повинні встановити відповідний та повний склад правопорушень (зазначена правова позиція визначалась у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №904/1448/20 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №911/682/21):

- для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки;

- протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода- наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Так, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 статті 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

При цьому, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Отже, для правильного вирішення спору, пов`язаного з відшкодуванням збитків, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести Позивач або Відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Виходячи з викладеного, Позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, яка заподіяна.

Посилання Позивача на те, що у в діях Відповідача наявну елементи складу цивільного правопорушення є хибними виходячи з такого.

Так, Позивач вважає, що протиправна поведінка Відповідача полягає у порушенні останнім зобов`язань за Технічною Угодою від 27.09.2013 № 4 (визначення кількості переданого та прийнятого газу за календарні місяці в період з травня 2019 року по грудень 2021 року не на підставі показань вимірювальних комплексів комерційних вузлів обліку газу) та вимог Кодексу ГРС (надання неповної та недостовірної інформації оператору газотранспортної системи про обсяги подач природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи в розрізі Позивача).

Такі висновки Позивача спростовуються тим, що Відповідач, під час дії Технічної Угоди від 27.09.2013 № 4 діяв відповідно до вимог Кодексу ГРМ, що підтверджується обставинами встановленими у рішенні та постанові господарських судів у справі № 922/2919/20, залишених в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2021.

Отже суд дійшов до висновку, що з боку Позивачем не доведена протиправна поведінка Відповідача.

Також, Позивач обґрунтовує наявність у нього збитків зменшенням майнових благ на суму 70977023,92 грн, що обмежує його інтереси як учасника господарських відносин і проявляється у додаткових витратах за договорами транспортування природного газу від 08.10.2018 р. № 1810000241 та від 31.12.2019 р. № 1907000615, які б він не поніс, якби зобов`язання з визначення фактичного обсягу кількості поданого Позивачем природного газу до газопроводів Відповідача було виконано боржником відповідно до вимог Кодексу ГРС та умов Технічної угоди від 27.09.2013 р. № 4.

Але, такі висновки Позивача спростовуються тим, рішенням та постановою господарських судів у справі № 922/2919/20, залишених в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2021 встановлено, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження негативного небалансу Позивача та його врегулювання оператором ГТС за заявлений період по вимірювальних дільницях УКПГ Ланна, УКПГ Кегичівка, Балаклійська ГРС.

Існування безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданими збитками, Позивач обґрунтовує тим, що оскільки збитки виступають об`єктивним наслідком протиправної поведінки Відповідача внаслідок порушення зобов`язань за Технічною угодою від 27.09.2013 р. № 4 та неналежне виконання вимог Кодексу ГРС.

Але, в даному випадку існування безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданими збитками взагалі не можливе, оскільки Позивачем не доведені така протиправна поведінка Відповідача та виникнення у Позивача збитків. Це стосується і вини Відповідача, яку намагається довести Позивач.

Отже, висновки Позивача покладення відповідальності за відшкодування збитків на Відповідача є необґрунтованими, оскільки, за встановленими обставинами справи, в діях Відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення у зв`язку з чим позовна заява не підлягає задоволенню.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Позивача.

З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, великий обсяг поданих документів та доказів, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 08 лютого 2024 року у справі №922/3976/23 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено "27" лютого 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін