Ухвала суду № 117302617, 22.02.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/538/24

1-кп/583/131/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м. Охтирка Сумської області

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених: ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

їх захисників: ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження № 12023200000000208 від 17.07.2023 щодо

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України,

та ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,

встановив:

На розгляді в Охтирському міськрайонному суді Сумської області перебуває зазначена кримінальна справа.

19.02.2024 від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вмотивоване тим, що первинні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 08.12.2023 відносно ОСОБА_6 запобіжного заходуу видітримання підвартою наданий часне зменшилися.При цьомустрок діїзапобіжного заходущодо ОСОБА_6 спливає, а судове провадження не може бути закінчене в межах строку його дії. З огляду на викладене, продовження ОСОБА_6 запобіжного заходуу видітримання підвартою євиправданим,доцільним таздатним запобігтиризикам,передбаченим п.1,п.3,п.5ч.1ст.177КПК України,застосування будь-якогоіншого більшм`якого запобіжногозаходу нездатне гарантованозапобігти реалізаціївказаних ризиківта забезпечитидодержання обвинуваченоюпроцесуальних обов`язків,виконання процесуальних рішеньсуду,а такожне сприятимесудовому розглядусправи урозумні строки,з метоюзабезпечення належногоправосуддя укримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник у судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на можливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, у зв`язку з перебуванням на її утримані малолітньої дитини.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Так, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 08.12.2023 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.02.2023.

Зі змісту ухвали вбачається, що міра запобіжного заходу застосована обвинуваченій ОСОБА_6 з урахуванням тяжкості інкримінованих їй злочинів та даних про її особу.

У подальшомуухвалою Зарічногорайонного судум.Суми від 26.01.2024обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.03.2024.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК Україниклопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу,повинно містити:виклад обставин,які свідчатьпро те,що заявленийризик незменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 доведені прокурором, продовжують існувати та на даний час не зменшились. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого, за які передбачена відповідальність у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років, проживає на території громади, в якій проживають свідки, які у даному кримінальному проваджені ще не допитані у судовому засіданні, а тому існує ризик, що обвинувачена може незаконно впливати на них, оскільки судовий розгляд справи ще не завершено. Крім того ОСОБА_6 має молодий вік, задовільний стан здоров`я, хоча і має сталі соціальні зв`язки, однак схильна до вчинення кримінальних правопорушень, про що свідчить її засудження за вироком Охтирського міськрайонного суду від 25.12.2023 за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, а тому перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином наявний ризик переховування від суду, щоб уникнути покарання.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченої в їх сукупності, суд приходить до висновку, що достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід буде адекватним заходом у даному кримінальному провадженні, при цьому стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу.

Доводи захисника обвинуваченої про те, що ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину не спростовують висновків суду та не зменшують наявні ризики.

Медичних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої в умовах тримання під вартою, суду не надано.

Зважаючи на викладене суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої та запобіганню встановленим ризикам.

При цьому суд, враховуючи наведені вище обставини справи та зважаючи на положення п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави.

Керуючись ст.7-20,22-29,31,35,176-178,183,193,194,196,197, 199, 369-372,376, 392, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у видітримання під вартоюна строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 22 лютого 2024 року до 24.00 год. 21 квітня 2024 року без визначення розміру застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2024 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1