Ухвала суду № 117300281, 28.02.2024, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/61/24

провадження № 2/619/347/24

Ухвала

28 лютого 2024 року,

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., секретаря судового засідання Алфьорової В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 619/61/24,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

вимоги позивача: про зняття арешту з рахунку,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

представник відповідача: Бєльський А.Ю.

Питання, що вирішується ухвалою.

ОСОБА_1 , у інтересах якого діє представник адвокат Шандула О.О., в системі «Електронний суд» 03.01.2024 звернувся з позовом, у якому просить скасувати обтяження у вигляді арешту поточного рахунку для пенсійних виплат.

Ухвалою суду від 04.01.2024 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.01.2024.

Ухвалою суду від 25.01.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 12.02.2024, який відкладено на 28.02.2024 за заявою представника відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 23).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надіславши в системі «Електронний суд» заяву, у якій просить провести судове засідання за його відсутності.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на таке.

За інформацією з Єдиного реєстру боржників установлено, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 69317811 від 30.06.2022, стягувачем якого є ГУ ДПС у Харківській області, категорія стягнення: інші стягнення на користь державного бюджету (санкції, платежі, штрафи), стадія вп: завершено.

З вимоги про сплату боргу (недоїмки) установлено, що ОСОБА_1 повинен сплатити заборгованість (недоїмку, штраф, пеню) в сумі 8931,17 грн на користь Головного управління ДПС у Харківській області (а.с. 15).

Перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень було встановлено, що виконавче провадження № 69317811 завершено на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» згідно постанови № 69317811 від 08.08.2022 та виконавчий документ повернуто стягувачу, про що свідчить лист Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 33827 від 116.06.2023 (а.с. 14).

Згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПКУкраїнизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПКУкраїникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник абоособа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) зроблено висновок, що: «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

Отже, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

У цьому випадку боржник має право оскаржити дії чи рішення державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, а не у порядку позовного провадження.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, щовимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченомурозділом VIIЦПК України,оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Згідно з частинами 2, 3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченомупунктами 10,15частини першої статті 34 цього Закону. 3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, отже не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у зв`язку з чим суд помилково прийняв позов до розгляду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 2 ст. 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до квитанції від 22.12.2023 ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Оскільки провадження по справі закривається на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, то з урахуванням вищезазначеного, підлягає поверненню судовий збір, який був сплачений при поданні заяви.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, суд

постановив:

Закрити провадження по справі №619/61/24 за позовом ОСОБА_1 до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з рахунку.

На виконання вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України роз`яснити позивачу, що він має право оскаржити дії чи рішення державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок), сплачений за квитанцією № 25 від 22.12.2023 на рахунок UA878999980313161206000020599, отримувач: ГУК Харків.обл/МТГ м. Дергачі/22030101, код отримувача 37874947.

Ухвала в частині закриття провадження може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Нечипоренко