Вирок № 117299057, 28.02.2024, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/1356/23

№ 12023041460000041

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2024 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Кринички кримінального провадження відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Дружба Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, голови ФГ «Прерія», не судимого, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_5 у невстановлений в ході досудового слідства час, приблизно у2017році, перебуваючи за місцем свого мешкання та реєстрації по АДРЕСА_1 , у раніше знайомої особи незаконно, не маючи передбаченого законом дозволу, придбав дві гранати Ф-1 з запалами та дві гранати РГД-5 з запалами, після чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на подальше зберігання вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Усвідомлюючи заборону вільного обігу боєприпасів та вибухових речовин, а також його карність, не маючи дозволу на придбання та зберігання зазначених предметів, в порушення Інструкції «Пропорядок виготовлення,придбання,зберігання,обліку,перевезення тавикористання вогнепальної,пневматичної іхолодної зброї,пристроїв вітчизняноговиробництва длявідстрілу патронів,споряджених гумовимичи аналогічнимиза властивостямиметальними снарядаминесмертельної дії,та зазначенихпатронів,а такожбоєприпасів дозброї тавибухових матеріалів» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, у ОСОБА_5 реалізовуючи свійзлочинний умисел,направлений нанезаконне зберіганнябойових припасівта вибуховихречовин,діючи умисно,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дій,почав зберігатидві гранатиФ-1з запаламита двігранати РГД-5з запалами замісцем мешкання,а самепо АДРЕСА_1 ,де умиснозберігав їхбез передбаченогозаконом дозволудо 27лютого 2023року.

27лютого 2023року,в періодчасу з10год.50хв.по 12год.15хв.,на підставіухвали слідчогосудді Криничанськогорайонного судуДніпропетровської областібув проведенийобшук приміщеньта ділянкимісцевості,що розташованіпо АДРЕСА_1 ,за якоюфактично проживаєта зареєстрований ОСОБА_5 , в ході якого працівниками поліції ВП № 6 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було виявлено та в подальшому вилучено, дві гранати Ф-1 з запалами та дві гранати РГД-5 з запалами, які згідно висновку експерта №СЕ-19/104-23/7736-ВТХ від 06 березня 2023 року являються: двома спорядженими корпусами ручної, осколочної, оборонної гранати Ф-1, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових речовин; конструктивно оформленими зарядами вибухової речовини, a саме двома спорядженими корпусами ручної, осколкової, наступальної гранати РГД-5, промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових речовин, чотирма уніфікованими запалами ручних гранат модернізовані типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових пристроїв та придатні для здійснення вибуху, які ОСОБА_5 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, органами досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, за ознаками незаконного придбання, зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Обвинувачений ОСОБА_5 винним себе не визнав і пояснив, що він проживав із своєю дружиною по АДРЕСА_1 . Відносини з дружиною не склались і постало питання про розірвання шлюбу, але почалася війна і дружна з дитиною виїхала за кордон. В будинку він поселив біженців з зони бойових дій, а сам переїхав до м.Кам`янське, а в с.Дроужба тільки навідувався. На початку 2023 року йому подзвонила дружина і повідомила, що в нього будуть неприємності, оскільки вона була проти проживання в будинку біженців, про яких вона взнала, коли на короткий час приїжджала з-за кордону. Через деякий час він виявив в будинку гранати і зрозумів, що їх туди могла покласти дружина. Повідомити про гранати правоохоронні органи він не встиг, оскільки правоохоронці самі приїхали до нього з обшуком і він добровільно видав їм гранати. Не до кінця вірячи в підлість дружини він повідомив працівникам поліції, що гранати йому подарував чоловік, який давно помер, але це не відповідало дійсності. Таким чином він достовірно знав, що в його будинку знаходяться гранати, але він їх не придбав і не зберігав.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що працівниками поліції йому було запропоновано бути свідком під час участі у слідчих діях, на що він погодився та поїхав з працівниками поліції за місцем мешкання обвинуваченого. В ході проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_5 , а саме в шафі, яка стояла у коридорі будинку було виявлено гранати. В ході проведення вказаного обшуку, ОСОБА_5 сам вказав не місце схову гранат. Після виявлення, зазначені гранати було вилучено та опечатано працівниками поліції.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 29 березня 2022 року вона переїхала проживати до раніше знайомого її свекрухи ОСОБА_5 , який на той час проживав сам по АДРЕСА_1 , оскільки за місцем її мешкання на той час проходили бойові дії. Приблизно в серпні 2022 року повернулась за місцем мешкання дружина ОСОБА_5 ОСОБА_8 та згодом повідомила, що вдома зберігаються гранати, з якою метою остання повідомляла про гранати, їй не відомо. Де саме зберігались ці гранати їй не відомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 29 березня 2022 року вона разом з ОСОБА_7 переїхали проживати з м. Сєвєродонецьк до раніше знайомого ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 . Приблизно в серпні 2022 року за місцем мешкання повернулась ОСОБА_10 , яка є дружиною ОСОБА_5 та почала проживати за вказаною адресою з чоловіком. Приблизно у другій половині серпня 2022 року, під час спілкування, ОСОБА_10 повідомила їй, що на території домоволодіння зберігаються вибухові пристрої, а саме гранати, де саме вони зберігались не повідомляла. З якою метою було оголошено цю новину, їй не відомо. Кому саме належали гранати їй невідомо.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала 29 березня 2022 року вона спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 приїхали за місцем мешкання до раніше знайомому останній, ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , оскільки там проходили бойові дії. За вказаною адресою почали спільно проживати та приблизно в другій половині серпня 2022 року з іншого населеного пункту повернулась ОСОБА_8 , яка є дружиною ОСОБА_5 . Одного разу, в ході спілкування, ОСОБА_8 повідомила, що за їх місцем мешкання зберігаються гранати, на що вона відреагувала з гумором та не взяла до уваги. Більше до цієї теми розмови вони не повертались.

Сторона обвинувачення в судовому засіданні вказує, що винність обвинуваченого доведена матеріалами, наявними в кримінальному провадженні - протоколом обшуку, а також microSD картою з відеозаписом проведення обшуку, зафіксувавшими виявлення в ході обшуку у коридорі домоволодіння по АДРЕСА_1 гранати Ф-1 та РГД-5 із запалами до них / а. с. 22-27 /; висновком експерта № СЕ-19/104-23/7736-ВТХ від 06 березня 2023 року та фото таблицею до нього, встановившими, що надані на дослідження предмети, які було вилучено в ході обшуку приміщення житлового будинку по АДРЕСА_1 , являються: конструктивно оформленими зарядами вибухової речовини, а саме - двома спорядженими корпусами ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1, промислового виготовлення, двома спорядженими корпусами ручної, осколкової, наступальної гранати РГД-5, промислового виготовлення, чотирма уніфікованими запалами ручних гранат модернізовані типу УЗГРМ (УЗГРМ-2) промислового виготовлення відносяться до категорії вибухових пристроїв та придатні для здійснення вибуху / а. с. 36-43 /; висновком експерта № 644/848-БД від 10 березня 2023 року, встановившим відсутність клітин з ядрами на поверхні змивів з двох гранат Ф-1 та двох гранат РГД-5 / а.с. 74-75 /, речовими доказами - змивами з гранат Ф-1 (І), гранати Ф-1 (ІІ), та з обох гранат РГД-5, які було здійснено за допомогою марлевих тампонів та дистильованої води та поміщено до паперового конверту сірого кольору / а. с. 76 /.

Заслухавши показання обвинуваченого, свідків, вивчивши матеріали кримінального провадження, аналізуючи зібрані в ході досудового слідства та перевірені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що інкриміноване ОСОБА_5 обвинувачення за ч.1ст.263 КК Українияк незаконне придбання,зберігання вибуховихречовин тавибухових пристроїв,без передбаченогозаконом дозволу не знайшло свого підтвердження у зв`язку із недоведеністю вчинення саме ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення з наступних підстав.

Причетність ОСОБА_5 до скоєннякримінального правопорушеннягрунтується лишена йоговласних показаннях,даних придосудовому розслідуванні,які обвинуваченимспростовані всудовому засіданні. Свідок ОСОБА_6 , який був понятим про проведенні обшуку в будинку обвинуваченого, підтвердив в судовому засіданні те, що обвинувачений сам видав зберігаємі в його будинку гранати. Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 повідомили, що про наявність гранат б будинку обвинуваченого їм повідомив не сам обвинувачений, а його дружина. Сліди пальців рук обвинуваченого не гранатах виявлені не були і можливість їх виявлення втрачена через знищення гранат в процесі експертного дослідження, на зроблених з гранат змивах клітини з ядрами відсутні, про що свідчить висновок експертизи. Тобто в справі зібрані докази лише наявності гранат в будинку обвинуваченого, що і було підтверджено в судовому засіданні, але докази того, що саме обвинувачений, який мешкав в будинку не сам, якимось чином торкався вилучених в його будинку гранат, чи мав відношення до їх придбання та зберігання без передбаченого законом дозволу - відсутні. А висновок органів досудового розслідування про те, що саме обвинувачений придбав і зберігав гранати за умови того, що слідчим не встановлювався круг осіб, які проживали в будинку обвинуваченого чи мали до нього вільний доступ, є лише припущенням.

Більш того до ЄРДР внесена інформація лише про те, що до чергової частини поліції надійшла заява про те, що місцевий житель Криничанської ОТГ Кам`янського району Дніпропетровської області незаконно зберігає за місцем свого мешкання два предмета схожі на гранату Ф-1. Ніякої інформації щодо обвинуваченого до ЄРДР внесено не було. Під час обшуку в будинку обвинуваченого невідомо з яких підстав була вилучена мисливська вогнепальна зброя - рушниця "Сайга-20К", яка невідомо чому визнана по справі речовим доказам і стосовно якої в рамках цього ж кримінального провадження проведена криміналістична експертиза. Наведені обставини свідчать, що досудове розслідування по цьому кримінальному провадженню проведено з численими грубими порушеннями кримінального процесуального законодавства.

Як підстави для проведення обшуку в будинку обвинуваченого в клопотанні слідчого від 15 лютого 2023 року вказані протоколи допиту свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Ці протоколи допитів в самому кримінальному провадженні відсутні, як і відсутні прізвища вказаних свідків в доданому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування. Клопотання про допит цих свідків в судовому засіданні стороною обвинувачення заявлено не було, що дає суду підстави вважати надані цими свідками показання такими, що не відповідають дійсності.

Ст. 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У п.18Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" № 9 від 01 листопада 1996 рокузазначено, що при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріпленого у ч. 1ст. 62 Конституції Українипринципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості.

Пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" № 5 від 29 червня 1990 року, в редакції від 30 травня 2008 року, встановлена недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність обвинуваченого. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 2 ст. 8КПК Українипринцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у справі "Шагін проти України" від 10 грудня 2009 року Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип забезпечення презумпції невинуватостіпроголошується статтею62Конституції України. Устатті 2Кримінального кодексузазначено: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду".

У справі"Алленеде Рібемонпроти Франціївід 10лютого 1995року ЄвропейськийСуд зправ людинивизначив,що презумпція невинуватості, закріплена в п.2 статті 6, є одним зелементів справедливого судового розгляду, про який говорить п.1 тієї жестатті (див., зокрема, постанову по справі Девеєр проти Бельгії від 27 лютого 1980 року та постанову по справі Мінеллі проти Швейцарії від 25 березня 1983 року). Цей принцип порушується, якщо суд визнає обвинуваченого винним, в той час як його винність не булапопередньо доведена.

Передбачена ст. 17 КПК України засада кримінального провадження презумпція невинуватості передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ст. 3 КПК України державне обвинувачення - це процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення;

Положення ст. 92 КПК України передбачають, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора, обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Згідно ст. 91 КПК України

1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Ст. 22 КПК України передбачає засаду кримінального провадження змагальність сторін, яка полягає в тому, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, отриманих безпосередньо в суді показань свідків, які не надали об`єктивних, конкретних і неоспорюваних показань про вчинення саме обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також у зв`язку з відсутністю підстав для спростування виправдовувальних показань обвинуваченого суд відповідно до ст.62 Крнституції України тлумачить ці обставини на користь обвинуваченого і приходить до висновку про недоведеність вини обвинуваченого.

Надані стороною обвинувачення докази ніяк не викривають обвинуваченого у причетності до інкримінованого йому кримінального правопорушення, а лише доводять факт придбання,зберігання невідомоким вибуховихречовин тавибухових пристроївбез передбаченогозаконом дозволу в будинку обвинуваченого, доступ до якого мало не встановлене досудовим розслідуванням коло осіб.

Таким чином суд, обов`язком якого згідно ст. 30 КПК України є здійснення правосуддя, за умови не встановлення в судовому засіданні достатніх доказів винуватості саме ОСОБА_5 , не доведеності прокурором обвинувачення, приходить до висновку про обов`язок суду ухвалити по справі виправдувальний вирок, як те передбачено ст. 373 КПК України.

Питання про долю речових доказів по даним матеріалам кримінального провадження, суд вирішує відповідно до вимогст.100 КПК України.

Процесуальні витрати необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.370,373-374,376КПК України суд, -

УХ В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати невинуватим по пред`явленому йому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК Українита виправдати у зв`язку із недоведеністю скоєння ним вказаного кримінального правопорушення.

Витрати на залучення експертів, а саме, за проведення судової експертизи № СЕ-19/104-23/7736-ВТХ від 06 березня 2023 року в сумі 755,12 грн., та судової експертизи № СЕ-19/104-23/9627-БЛ від 23 березня 2023 року в сумі 755,12 грн. - віднести за рахунок держави.

Речові докази - змиви з гранат Ф-1 (І), гранати Ф-1 (ІІ), та з обох гранат РГД-5, - знищити, рушницю моделі "Сайга-20К", заводський номер НОМЕР_1 , - повернути ОСОБА_5 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Суддя: ОСОБА_1