Рішення № 117295370, 27.02.2024, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/8030/23

Провадження № 2/211/663/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання Бірж Д.В.,

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,

встановив:

позивач через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому зазначив, що з 03.06.2002 року він працював на різних посадах в АТ «Українська залізниця» та 07.06.2023 року був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України відповідно до Наказу від 07.06.2023 року № 102/ОС. Однак, в день звільнення відповідач не повідомив його про розмір нарахованих та виплачених сум.

05.12.2023 йому стало відомо про порушення його трудового права з Довідки відповідача № 252/1013 від 05.12.2023, а саме про невиплату в день його звільнення всіх належних йому сум одноразової допомоги у розмірі 4 середньомісячних заробітків ( посадових окладів), встановленому Колективним договором, що у сумі складає 548820,88 грн. Але в день звільнення відповідач не провів повний розрахунок та по цей час компенсацію за час затримки повного розрахунку не виплатив.

Відповідач відповідно до протоколу № Ц-54/90 від 24.10.2022 засідання правління АТ «Укрзалізниця» ухвалив: здійснити нарахування та виплату працівникам «АТ Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022. (Копія витягу протоколу у додатку №7)

Відповідач відповідно до протоколу № Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 ухвалив: здійснити нарахування та виплату працівникам «АТ Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління віл 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т). (Копія витягу протоколу у додатку №8)

Відповідач не провів у день звільнення з ним повного розрахунку, не виплатив заробітну плату - одноразову грошову допомогу 4 середньомісячних заробітків (посадових окладів), встановлену Колективним договором, що у сумі складає 54820,88 грн. Щодо самого розміру заборгованості між ними спір відсутній.

Просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 08.06.2023 по день винесення судом рішення, виходячи з розміру 618,24 гривень середнього заробітку, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 26.12.2023 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.01.2024до системи «Електронний суд» представником відповідача Савчуком О.С. скерованоклопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву та 25.01.2024 до системи «Електронний суд» скеровано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву представник відповідача Савчук О.С. зазначив, що в умовах дії воєнного стану АТ "Укрзалізниця" для збалансування доходів та витрат змушена була переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів, у тому числі витрат на персонал шляхом введення режиму простою працівників, обмеження таких виплат як матеріальна допомога, одноразові заохочення та інші компенсаційні виплати.

В таких умовах можливості компанії здійснювати інші виплати вкрай обмежені, тому АТ "Укрзалізниця" вимушено приймає складні та непопулярні рішення.

Враховуючи обмеження на період дії воєнного стану конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статті 43 Конституції України, що необхідні для забезпечення можливості здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану", керівництвом АТ "Укрзалізниця" протоколом правління від 14.03.2022 № Ц -54/31 Ком.т. було прийнято низку рішень, спрямованих на стабілізацію фінансово-економічного стану на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, в т.ч. рішення щодо призупинення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (окрім матеріальної допомоги на лікування та на поховання).

Тобто, виходячи з вищевикладеного слідує, що відповідач не відмовив у нарахуванні та виплаті одноразової матеріальної допомоги при звільненні вперше з роботи передбаченої Колективним договором у зв`язку із звільненням на пенсію за віком, а відповідно до протоколу правління від 14.03.2022 №Ц-54/31 Ком.т. призупинив.

З цими доводами погодився і Дніпровський апеляційний суд у своїй постанові від

23.05.2023 у справа 211/2851/22 (провадження № 22-ц/803/2805/23) було зазначено "Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 3.1.5 та 3.1.17 Колективного договору, їх призупинення відповідачем відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не скасованим, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, в тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22".

З цього приводу є висновки судів різних інстанцій у справах №№ 211/2703/23, 197/594/22, 211/2561/22, 211/2851/22, 211/3626/22, 211/3627/22, 211/2582/22, 211/2573/22, 211/2575/22, 211/2618/22, 212/4788/22.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 по справі № 211/8030/23 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідають положенням ст. 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022).

Так, відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління АТ "Українська

залізниця" від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено.

Відповідно до пункту 13.1 рішення правління АТ "Українська залізниця" від 24.10.2022 (протокол №Ц-54/90 Ком.т.) ухвалено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ "Укрзалізниця", які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.).

Згідно з пунктом 13.2 рішення правління АТ "Українська залізниця" від 24.10.2022

(протокол №Ц-54/90 Ком.т.) ухвалено нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 13.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення.

Відповідно до пункту 26.1 рішення правління АТ "Українська залізниця" від 17.07.2023 (протокол №Ц-85/44 Ком.т.) ухвалено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ "Укрзалізниця", які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2023 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.).

Згідно з пунктом 26.2 рішення правління АТ "Українська залізниця" від 24.10.2022 (протокол №Ц-54/90 Ком.т.) ухвалено нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 13.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення.

Враховуючи вищевикладене, виплата одноразової матеріальної допомоги залежно

від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди здійснюється не в день звільнення, а не пізніше згідно з графіком погашення.

Вказане підтверджується копією наказу (розпорядження) від 07.06.2023 № 102/ОС

яким було припинено трудовий договір між позивачем та відповідачем. У наказі (розпорядженні) від 07.06.2023 № 102/ОС зазначено, виплати передбачені колективним договором п. 3.1.18 виплати здійснити згідно рішення правління від 24.10.2022 № 54-90 Ком.т. з вказаним наказом позивача було ознайомлено під особистий підпис 07.06.2023.

Тому твердження позивача, що про порушення своїх прав він довідався лише 05.12.2023 є помилковим та не припустимим оскільки вводить суд в оману.

Згідно протоколу засідання комісії з питань оплати праці працівників структурного

підрозділу "Вагонне депо Батуриська" від 28.06.2023 № 9 ВЧДР-2 визначено, що відповідно до п. 3.1.18 Колективного договору Вагонного депо Батуринська, при звільненні працівників вперше з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, одноразова матеріальна допомога токаря вагоноколісних майстерень ОСОБА_1 складає 4 середньомісячних заробітку.

В той же час під час засідання комісією було взято до уваги протокольне рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 24.10.2022 №Ц-54/90 Ком.т. Відповідно до вказаного рішення виплати для працівників, які звільняються на пенсію вперше нараховувати та виплачувати відповідно до затверджених графіків. На підставі відповідного рішення правління АТ "Укрзалізниця" комісія з питань оплати праці працівників структурного підрозділу "Вагонне депо Батуринська" ухвалила нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу згідно графіка.

Той факт, що до складу комісії також входить і голова профкому структурного підрозділу "Вагонне депо Батуринська" Оприщенко І.В. і він як представник трудового колективу погодився з висновками комісії про що свідчить відповідний підпис у протоколі засідання комісії структурного підрозділу "Вагонне депо Батуриська" від 28.06.2023 №9 ВЧДР-2.

Оскільки, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідною від одноразової матеріальної при звільненні на пенсію в перше, тому питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті одноразової матеріальної при звільненні на пенсію вперше задоволенню не підлягає. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 по 07 червня 2023 року знаходився у трудових відносинах з АТ "Українська залізниця", працюючи на посаді токаря колісного цеху структурного підрозділу «Вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».

Наказом (розпорядження) начальника СП «Вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 102/ОС від 07 червня 2023 2022 року, позивача було звільнено із займаної посади за ст.38 КЗпП України, у зв`язку з отриманням права виходу на пенсію за віком.

Відповідач відповідно до протоколу № Ц-54/90 від 24.10.2022 засідання правління АТ «Укрзалізниця» ухвалив: здійснити нарахування та виплату працівникам «АТ Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022. (Копія витягу протоколу у додатку №7)

Відповідач відповідно до протоколу № Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 ухвалив: здійснити нарахування та виплату працівникам «АТ Укрзалізниця», які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління віл 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т). (Копія витягу протоколу у додатку №8)

Відповідач не провів у день звільнення повного розрахунку зі звільненим працівником ( позивачем) не виплатив заробітну плату одноразову грошову допомогу 4 середньомісячних заробітків ( посадових окладів), встановленому Колективним договором, що у сумі складає 54820,88 грн. Про вказане свідчить копія довідки Структурного підрозділу «Служба вагонного господарства «Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 05.12.2023 року № 37. Між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо самого розміру заборгованості заробітної плати.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, відповідно дост.47 Кодексу законів про працю України(далі КЗпП), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по належних йому виплатах.

Згідно ч.1ст.116 КЗпПпри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно дост.116 КЗпПна підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбаченаст.117 КЗпПвідповідальність.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19(щодо розмежування спорів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням працівника та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: мають різну правову природу. Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах, а середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати). Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016року у справі № 362/7105/15-цта постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18,від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17,від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/12721/17.

Постанова Верхового Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц(звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця).

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 225/4384/-ц(всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку по день винесення судом рішення, однак з даною вимогою суд не погоджується.

Частиною першоюст. 117 КЗпП Українивстановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, відповідно до змін, внесених уст. 117 КЗпП УкраїниЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, середній заробіток має бути стягнутий не більше як за шість місяців затримки розрахунку за умови відсутності спору про розмір заборгованості. Як позивач зазначає у позові між ним та відповідачем відсутній спір щодо самого розміру заборгованості заробітної плати.

Оскільки позивача було звільнено 07.06.2023, тобто вже після набрання чинності нових змін, період, за який може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить з 08.06.2023 по 08.12.2023.

При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100(далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Встановлений статтею 117 КЗпП України, механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України, положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Подібні за змістом висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18.

У даному випадку судом встановлено, що період не сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 08.06.2023 по 08.12.2023 становить 184 календарних дні.

Відповідно до довідки про нараховану та фактично виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , заробітна плата останнього за два місяці, які передували призупиненню дії трудових відносин, становить 26584,45 грн. та становить 61 календарних днів та відповідно 43 робочі дні.

Враховуючи вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, середньоденна заробітна плата позивача складає 618,24 грн.

Розмір середнього заробітку складає за період з 08 червня 2023 року по 08 грудня 2023 року, складає 618,24 грн. середньодення заробітна плата х 132 робочих дні ( при п`яти денному робочому тижні) = 81607,68 грн. (сума визначена без відрахування податків та інших обов`язкових платежів).

Згідно роз`яснень п.6Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, у зв`язку з чим приходить до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20000,00 грн.

Отже суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи й критеріям, визначеним Великою Палатою Верховного Суду, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним виплати належних при звільненні позивачу і присуджених до стягнення коштів в сумі 20000,00 грн.

Поряд з цим, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, як на законну підставу для невиплати позивачу належних йому сум при звільненні у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

За змістом ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Відповідно до п. 1.6 Колективного договору у період дії колективного договору адміністрація та профспілковий комітет можуть вносити зміни і доповнення лише, які не погіршують умови праці, соціальні і трудові інтереси робітників. Вони вносяться на спільному засіданні адміністрації та профкому за згодою сторін, з обов`язковим інформуванням колективу загону.

Положення п. 1.7 Колективного договору передбачено, що договір не може погіршувати положення працівників по відношенню до діючого законодавства, Генеральної та Галузевої угод. У випадку якщо в період дії колективного договору будуть прийняті державні нормативні акти з гарантіями, нижче ніж передбачено колективним договором, то норми колективного договору діють до закінчення строку його дії.

Доказів внесення змін до колективного договору у 2022 році стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема одноразова допомога у зв`язку з виходом на пенсію за віком та грошової винагороди, відповідачем суду не надано.

15.03.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених ст. 43, ст. 44 Конституції України.

За змістом ст. 11 вказаного закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативною роботодавця.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності лише 24.03.2022, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам посилаючись на правовий режим воєнного стану 14.03.2022 у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії у часі вказаного Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію вперше не було.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючисьст.ст.44,116,117,237-1 КЗпП,ст. ст.10,12,13,141,263-265,354,355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути зАкціонерного товариства«Українська залізниця»(м.Київ,вулиця ЄжиГедройця,5,код ЄДРПОУ40075815)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживаннязареєстровано заадресою: АДРЕСА_1 )середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніза періодз 08.06.2023року по08.12.2023(включно) в сумі 20000(двадцять тисяч )гривень 00копійок тау рахуноквідшкодування витратпо сплатісудового збору 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко