Рішення № 117291515, 28.02.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/782/24

Провадження № 2/463/759/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису № 104749, вчиненого 07.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 007-13252-111213 від 11.12.2013 року на загальну суму 46961,79 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 07.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого в реєстрі за № 104749 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 007-13252-111213 від 11.12.2013 року на загальну суму 46961,79 гривень.

Позивачка вважає, що вчинення виконавчого напису здійснено з порушенням чинного законодавства, а саме з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, провадження щодо виконання зазначеного виконавчого напису є неправомірним, а тому такий виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. При вчиненні зазначеної нотаріальної дії приватний нотаріус керувався ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримав від стягувача первинні документи щодо видачі кредиту (нотаріально посвідченого договору) та здійснення його часткового погашення, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки , чека тощо), а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі є безспірними. Таким чином, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Враховуючи наведене, вважає, що вчинений виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч.1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не надходило.

Позовна заява поступила до суду 31.01.2024 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01.02.2024 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у ній матеріалами. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.

Разом з ухвалою про відкриття провадження суд надіслав сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки.

Сторони отримали ухвалу про відкриття провадження та інформацію про права та обов`язки.

Крім того, позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01.02.2024 року, таку заяву задоволено та зупинено стягнення, яке проводиться на підставі оскаржуваного виконавчого напису.

05 лютого 2024 року представником відповідача подано суду заяву про визнання позову та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України суд розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитний договір № 007-13252-111213 від 11.12.2013 року(а.с.20).

Відповідно до змісту оскаржуваного виконавчого напису, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» на підставі Договору факторингу № 250521-ФК від 25.02.2021 року. Копію такого договору до матеріалів справи не долучено проте, як вбачається з матеріалів справи, цих обставин сторони не оспорюють (а.с.18-19).

За зверненням ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., 07.06.2021 року вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 104749, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 007-13252-111213 від 11.12.2013 року у розмірі 46961,79 гривень (а.с.18).

Виконавчий напис пред`явлено до примусового виконання.

25 серпня 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису № 104749, вчиненого 07.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 007-13252-111213 від 11.12.2013 року у розмірі 46961,79 гривень (а.с.8-9).

Також приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 25.08.2021 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (а.с.11-12).

Крім того, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 25.08.2021 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (а.с.13-14).

Крім того, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 04.01.2024 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (а.с.15-17).

Вважаючи, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст.89 Закону, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувана; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачується стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з п.1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до п.1.2 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Позивачка ставить під сумнів договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, так як договір не був посвідчений нотаріально, оскільки Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса передбачено вчинення виконавчого напису на підставі виключено нотаріально посвідчених договорів.

З огляду на вказані обставини слід також зазначити наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Іншими словами, законодавчо визначені умови вчинення виконавчих написів зобов`язують стягувачів надати нотаріусу виключно документи, які підтверджують безспірність цієї заборгованості і які передбачені відповідним Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, і зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. До 26.11 2014 року, тобто до прийняття постанови № 662, серед документів, які підтверджують безспірність заборгованості були, серед іншого, нотаріально посвідчені угоди. Після 26.11.2014 року до вказаного Переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості були включені кредитні договори, однак, судовим рішенням у справі № 826/20084/14 постанова Кабінету Міністрів України № 662 про внесення таких змін визнана незаконною і нечинною, а відтак, до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Переліку до внесення змін і які не передбачають кредитних договорів документами, які підтверджують безспірність заборгованості, крім випадку, якщо такий кредитний договір посвідчено нотаріально.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

У справі яка розглядається, оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 07.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Однак, кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Висновки аналогічного змісту висловлені Верховним Судом під час розгляду цивільної справи № 172/1652/18 (постанова від 21.10.2020), які в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись судом під час ухвалення рішення.

Як наслідок, немає необхідності досліджувати питання про те, чи був сам розмір заборгованості безспірним, оскільки незалежно від наявності спору нотаріус не вправі був вчиняти виконавчий напис на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчувався.

Окрім цього слід зазначити, що у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд наголосив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Таким чином, нотаріус зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем (боржником) відповідного повідомлення не містять.

Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з принципу змагальності сторін, закріпленому в статті 12 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Представник ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» визнав заявлений позивачем позов, про що подав відповідну заяву від 05.02.2024 року.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Таким чином, позивачем стверджується, а відповідачем визнається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, так як при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано умов для винесення виконавчого напису.

Позивачка у зв`язку із захистом своїх прав понесла судові витрати, які складаються із наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 1211,20 гривень, судового збору при поданні заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5800,0 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача у справі подані докази понесених судових витрат у строк визначений ст.141 ЦПК України (договір-доручення № 11/01/2024 від 11.01.2024 року про надання правової допомоги та представництво інтересів, рахунок від 12.01.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 16.02.2024 року, квитанція на суму 5800,0 гривень).

Згідно вимог ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що представник відповідача позов визнав до початку розгляду справи по суті, дотримуючись правових норм ч.1 ст.142 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність повернути ОСОБА_1 із державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, що становить 605,60 гривень та при поданні заяви про забезпечення позову, що становить 302,80 гривень, тобто у загальному розмірі 908,40 гривень.

Іншу частину судових витрат, яка складається із судового збору у загальному розмірі 908,40 гривень необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Клопотання про компенсацію судових витрат, а також доказів про такі витрати треті особи не подавали. Крім того, вони не наводили попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які треті особи понесли або очікують понести в зв`язку із розглядом справи. Відповідно, такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Із змісту заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи вбачається, що сума витрат на правову (правничу допомогу) позивачу становить 5800,0 гривень.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідач вважає, що у даній справі відшкодування витрат можливе в обсязі 1000,0 гривень.

Під час розгляду цивільної справи № 753/15687/15-ц (постанова від 14.11.2018р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, з огляду на положення ч.3 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі яка розглядається правнича допомога надавалась позивачу на підставі договору-доручення № 11/01/2024 про надання правової допомоги та представництво інтересів від 11.01.2024 року.

Згідно пункту 1.3 Договору, підставою для оплати послуг за цим договором є рахунок-фактура, який надається замовнику адвокатом, доказом оплати є банківська квитанція та/або акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до поданого рахунку від 12.01.2024 року, квитанції від 17.01.2024 року та акту приймання-передачі наданих послуг від 16.02.2024 року, позивачем здійснено оплату послуг адвоката у розмірі 5800,0 гривень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5800,0 гривень, які з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг.

Керуючись ст.ст.76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 104749, вчинений 07.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 007-13252-111213 від 11.12.2013 року на загальну суму 46961,79 гривень.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м.Львова Львівської області повернути ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору у розмірі 605,60 гривень згідно квитанції № 4904-9466-0733-7946 від 22.01.2024 року та 50% сплаченого судового збору у розмірі 302,80 гривень згідно квитанції № 7101-9354-6804-7234 від 22.01.2024 року.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 908,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5800,0 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», місцезнаходження: 03053, м.Київ, вул.Солом`янська, будинок 2, код ЄДРПОУ 40340222.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Янева, будинок 23, під`їзд 1, офіс 1.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Мала Житомирська,6/5.

Суддя Грицко Р.Р.