Ухвала суду № 117289329, 22.02.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/9293/23

Провадження №2/463/406/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Леньо С.І.

з участю секретаря - Станько Р.О.

розглянувши взалі судув м.Львові впорядку спрощеногопозовного провадженнябез проведеннясудового засіданняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 доКомунального некомерційногопідприємства Львівськоїобласної ради«Львівський обласнийклінічний психоневрологічнийдиспансер» простягнення коштів-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 3248,42 грн. як відшкодування витрат, понесених на придбання медичного препарату «Флюанксол-депо» в період з 2018 року до 2021 року.

Мотивує тим, що є інвалідом другої групи по інвалідності загального захворювання та отримує медичний препарат «Флюанксол-депо». На підставі ч. 2 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу», п. 2 Постанови КМУ від 17.08.1998 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» передбачено, що відпуск лікарських засобів провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями ЛПЗ за місцем проживання цих осіб. Однак, протягом останніх років Львівським обласним клінічним психоневрологічним диспансером дані норми порушувалися. В період з 2018 року до 2021 року він змушений був придбати вище вказаний препарат на загальну суму 3248,42 грн., за що жодної компенсації не отримав, тому просить стягнути вказані грошові кошти з відповідача.

Ухвалою суду від 14.12.2023 за клопотанням сторони позивача замінено відповідача Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації на належного відповідача Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на таке.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Під час розгляду цивільної справи № 640/7778/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 22.05.2019) вказав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

В свою чергу, за змістом ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є лише позивач і відповідач.

Відповідно до встановлених судом обставин, ОСОБА_2 раніше вже звертався з вимогою про стягнення грошових коштів в сумі 3248,42 грн. як відшкодування витрат, понесених на придбання медичного препарату «Флюанксол-депо» в період з 2018 року до 2021 року, на користь та в інтересах ОСОБА_1 , яка була заявлена до того самого відповідача і з тих самих ідентичних підстав, які наведено вище (справа № 463/11240/21).

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12.04.2022 у справі № 463/11240/21, яке не оскаржувалось і набрало законної сили, в задоволенні позовної вимоги про стягнення грошових коштів відмовлено.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення грошових коштів у справі № 463/11240/21 та у справі яка розглядається є тотожними, оскільки в цій частині повністю збігаються сторони, предмет і підстави позовів, а це в свою чергу з огляду на принцип поваги до судового рішення та в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України виключає можливість повторного розгляду вимоги про стягнення грошових коштів. Відтак, провадження у справі підлягає закриттю. .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 42, 48, 255 ч.1 п.3, 260 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 доКомунального некомерційногопідприємства Львівськоїобласної ради«Львівський обласнийклінічний психоневрологічнийдиспансер» простягнення коштів закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.