Рішення № 117289319, 20.02.2024, Личаківський районний суд м.Львова

463/7905/23

2-о/463/13/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Нора Н.В.

за участю секретаря - Заверуха О.Б.

заявника - ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2

представника заінтересованої особи - Горбань О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку окремого провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу зазаявою ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 11, м.Львів, 79007) про встановлення особи заявника,

в с т а н о в и в:

заявник звернувся до суду із заявою про встановлення особи ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Самсоново, Новоазовського р-ну, Сталінської обл. (на даний час - Донецька обл.).

Подану заяву мотивує тим, що до «24» серпня 1991 року, а також після «24» серпня 1991 року постійно проживав в Україні. Народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Самсоново, Новоазовського р-ну, Сталінської обл. (на даний час - Донецька обл.) та проживав по АДРЕСА_2 , а з березня 1992 року по 2003 рік проживав за адресою: АДРЕСА_3 . В 2003 році змінив місце проживання і по даний момент проживав за адресою: АДРЕСА_4 . З 1992 року проживає в цивільному шлюбі зі своєю дружиною ОСОБА_3 . В них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала з ними. 3 1989 по 1992 рік заявник працював в рибколгоспі в стройбригаді. Зазначає також, що 06.07.1993 року прийнятий на роботу в кооператив Весна на посаду робітника утримання доріг. Звільнений по власному бажанню 06.07.1994. Після цього працював різноробочим неофіційно та будував будинки.

У 2008 році знаходився на лікуванні в Лікарні №9 м. Маріуполь з 17.11.2008 року по 28.11.2008 рік в хірургічному відділі. Після травми заявник рік не працював, а пізніше неофіційно влаштувався по найму різноробочим. В 2021 році попав в Маріупольську міську лікарню швидкої медичної допомоги з діагнозом інфаркт міокарда і знаходився там з 19.09.2021 року по 01.10.2021 рік. В подальшому проходив реабілітацію вдома. Додатково зазначає, що 10.04.2022 року він зі своєю цивільною дружиною покинули місце проживання, прибули на автобусі в безпечне місце. Тимчасово знаходилися в с. Самсоново, Донецька область. Потім переїхали з непідконтрольної території на підконтрольну територію в Запоріжжя, а згодом - до Львова, до знайомих дочки, де знайшли квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Коли міняли паспорти на українські - заявник такого не поміняв, а ідентифікаційний код, коли працював офіційно на роботі, не видавався і коли звільнився за власним бажанням, працював різноробочим неофіційно, і він був без потреби. Радянський паспорт був знищений при обстрілі. Маючи в наявності воєнний білет, диплом, трудову книжку колгоспника, довідку про фактичне місце проживає по адресу АДРЕСА_4 з 2003 року, свідоцтво про народження дочки, ОСОБА_4 , свідоцтво про встановлення батьківства ОСОБА_1 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 , копію паспорта ОСОБА_3 , ідентифікаційний код ОСОБА_3 , довідку хворого ОСОБА_1 , виписку із карти стаціонарного хворого Кардіологічного відділення ОСОБА_1 , талон-повідомлення єдиного обліку, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , переклад українською мовою та завірено в нотаріуса відповідь з Державної міграційної служби України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області Львівського міського управління, ОСОБА_1 звернувся до Державної міграційної служби України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області Львівського міського управління щодо умов та порядку набуття громадянства України. Проте, йому було повідомлено про неможливість підтвердження факт документування його паспортом. У зв`язку з наведеним змушений звернутися до суду з заявою про встановлення особи заявника.

У судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали, просять таку задоволити.

Представник заінтересованої особи проти задоволення відповідної заяви не заперечив, надав письмові пояснення, в яких зазначив про необхідність дотримання передбаченої законом процедури встановлення особи з метою видачі документів що посвідчують особу та громадянство України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про підставність заяви.

Як вбачається із відповіді Державної міграційної служби України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області Львівського міського управління щодо умов та порядку набуття громадянства України, заявника було повідомлено про неможливість підтвердження факт документування його паспортом.

Згідно з рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 17.05.2023 року, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Самсонове, Новоазовський р-н, Сталінська обл.,станом на сьогодні ця область називається Донецька область.

Також встановлено, що з 1992 року проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_3 . В них народилася дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала з ними. З 1989 по 1992 заявник працював в рибколгоспі в стройбригаді. 06.07.1993 року прийнятий на роботу в кооператив Весна на посаду робітника отримання доріг. 06.07.1994 звільнений по власному бажанню. Після цього працював різноробочим неофіційно та будував будинки. У 2008 році знаходився на лікуванні в Лікарні №9 м.Маріуполь, з 17.11.2008р.-28.11.2008р. в хірургічному відділі. Після травми рік не працював, а пізніше неофіційно влаштувався по найму різноробочим. В 2021 році потрапив в Маріупольську міську лікарню швидкої медичної допомоги з діагнозом інфаркт міокарда і знаходився там з 19.09.2021 року по 01.10.2021 рік. Проходив реабілітацію вдома.

В судовому засіданні заявник пояснив, що після початку війни його будинок потрапив під обстріл, частина документів, зокрема, радянський паспорт був знищений. Паспорт громадянина України він не виробляв, ідентифікаційний код не отримував. 10 квітня 2022 року він зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_3 покинули місце проживання. Тимчасово були у с. Самсоново, Донецька область. Потім переїхали з непідконтрольної території на підконтрольну територію в Запоріжжя, а потім - до Львова, до знайомих дочки і знайшли квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Дані обставини підтверджує долученими до справи документами: воєнним білетом НУ 7439991; дипломом НОМЕР_1 , згідно з яким такий отримав професію механізатора тваринних ферм; трудовою книжкою колгоспника від 10 червня 1980 року; трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28 вересня 1987року; довідкою, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 2003 року; свідоцтвом НОМЕР_3 про народження дочки ОСОБА_4 ; свідоцтвом про встановлення батьківства ОСОБА_1 НОМЕР_4 ; довідкою від 14 червня 2022 року №1309-7001281919 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 ; копією паспорта ОСОБА_3 ; ідентифікаційним кодом ОСОБА_3 ; випискою із карти стаціонарного хворого Кардіологічного відділення ОСОБА_1 ; талоном-повідомленням єдиного обліку №l9464; свідоцтвом про народження ОСОБА_1 з перекладом українською мовою та завіреного в нотаріуса; відповіддю з Державної міграційної служби України Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області Львівського міського управління.

Як зазначає ОСОБА_1 , вищезгадані документи підтверджують, в тому числі, його особу.

З метою встановлення особи заявника звертає також увагу на необхідність врахування показів свідка - цивільної дружини ОСОБА_3 .

Допитана як свідок ОСОБА_3 суду показала, що знає заявника з 1987 року. Коли почали зустрічатись, він проживав в с. Самсоново. Потім почали жити у неї. З 1992 року жили у м. Маріуполь. У них в 1992 році народилась донька. Разом жили в м. Маріуполь до 2022 року. Проте їх будинок було розбомблено. Радянський паспорт був в куртці в сараї, проте такий згорів при обстрілі.

Так, у частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України регламентовано розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це можуть бути справи про встановлення фактів: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України».

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Частиною першою статті 4 вказаного Закону передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту б частини першої статті 3 зазначеного Закону ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, визначено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» визначено загальний порядок видачі та відновлення паспорта (далі - Порядок № 302).

В пунктах Порядку № 302 передбачено:

П.33. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи.

П.34. У разі відсутності документів (у тому числі офіційних довідок з фотокартками), згідно з якими може бути встановлено особу, з метою встановлення особи за її письмовою згодою проводяться опитування родичів, сусідів (не менше трьох осіб) та всі можливі перевірки за місцем проживання особи, за обліками МВС, МЗС та Мін`юсту, за результатами яких складається акт про встановлення особи.

П.35. Процедура встановлення особи проводиться протягом місяця, а у разі потреби - двох місяців.

П.36. Під час видачі паспорта проводиться перевірка персональних даних особи, на ім`я якої оформлено паспорт, шляхом зчитування інформації з безконтактного електронного носія (у разі оформлення паспорта, що містить безконтактний електронний носій).

Підстави для відмови в оформленні та видачі паспорта 37. Територіальний підрозділ ДМС має право відмовити в оформленні та видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) стосовно видачі паспорта звернулася особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документа, що підтверджує його повноваження як законного представника; 3) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення та видачі паспорта; 4) дані, отримані з Реєстру, не підтверджують інформації, наданої особою або її законним представником.

П.38. У рішенні про відмову в оформленні та видачі паспорта, яке доводиться до відома особи в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави для відмови. Особа має право звернутися до територіального підрозділу ДМС з повторною заявою про оформлення та видачу паспорта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їй було відмовлено в оформленні та видачі паспорта.

В абзаці третьому пункту 43 Постанови за відсутності документів з фотокарткою/відцифрованим образом обличчя особи, отриманих з державних, єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи шляхом опитування свідків, які були зазначені в письмовій заяві заявника. Свідками можуть бути дієздатні один із членів сім`ї особи (у тому числі колишня дружина/чоловік) чи її родич або сусіди (не менше двох), які досягли 14-річного віку та мають документи, що посвідчують особу, які підлягають обов`язковому пред`явленню. Для підтвердження сімейних (родинних) відносин подаються документи, що посвідчують відповідні факти (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про народження, рішення суду та інші документи). У разі відсутності документів, що підтверджують сімейні (родинні) відносини, такі відомості перевіряються за наявними даними державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій. Для підтвердження зареєстрованого місця проживання сусіди особи подають довідку про реєстрацію місця проживання, видану органом реєстрації в установленому законодавством порядку, а в разі її відсутності такі відомості перевіряються за наявними даними відомчої інформаційної системи ДМС (для осіб, яким оформлено документи з використанням засобів Реєстру із внесеною до них інформацією про зареєстроване місце проживання) або за відомостями, внесеними до документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи її спеціальний статус. За результатами опитування свідків складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

У розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez deRada Cavanilles проти Іспанії» № 2809095).

Отже, необхідною умовою забезпечення доступу заявника в цій справі до правосуддя є надання судом оцінки доводам його заяви.

Згідно з вимогами вищевказаного законодавства України, у разі, якщо ДМС України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться у судовому порядку.

До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Згідно з вищевказаними нормативними актами, основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути: свідоцтво про народження особи та рішення ДМС України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації.

У своїй заяві до суду заявник має вказати, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт (показання свідків, біографічні дані заявника та будь-які документи, які надають можливість перевірити інформацію щодо його особи).

Під час розгляду справи особу заявника підтверджено показами свідка. Надані заявником копії документів, долучених до матеріалів справи, також дають підстави дійти висновку, що заяву слід задовольнити.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що під час судового розгляду встановлено, що заявником у справі згідно зі свідоцтвом про народження з перекладом українською мовою та завіреного в нотаріуса, є ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Самсонове, Новоазовського р-ну, Сталінської обл. (на даний час - Донецька обл.), орган реєстрації: Новоазовське р/б ЗАГС Сталінської області, номер запису в реєстрі : 103, дата видачі свідоцтва про народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , і даний факт має для останнього юридичне значення, оскільки дозволяє звернутися до Львівського міського управління Головного управління ДМС у Львівській області для вирішення питання щодо оформлення паспорта громадянина України, суд вважає, що даний факт може бути встановлений судом.

Судові витрати по справі суд покладає на заявника відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 259, 263-265, 293, 294 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити особу ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Самсоново, Новоазовського району, Сталінської області, що на даний момент називається - Донецька область.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.02.2024 року.

Суддя Н.В. Нор