Рішення № 117289170, 21.02.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6220/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

секретаря судових засідань Курилюк А.І.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ) «Приватбанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість:

-за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 21.06.2017 року у розмірі 221423,18 грн., з якої станом на 07.07.2023 року: 201022,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20401,17 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

-за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 21.06.2018 року у розмірі 150520,38 грн., з якої станом на 07.07.2023 року: 132983,18 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17537,20 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до вказаних вище договорів відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 185000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом.

Своїми підписами на анкетах-заявах відповідач підтвердив, що підписані анкети-заяви разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на офіційному банківському сайті, складають між ним та банком договори про надання банківських послуг.

Позивач зазначає, що при укладенні договорів сторони керувались положеннями ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, і такими формулярами та стандартами в даному випадку є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті і згідно яких обслуговується відповідач.

Звертає увагу, що право зміни кредитного ліміту врегульоване п.п.1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг (договору), згідно з якими, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до Умов та правил надання банківських послуг.

Зазначає, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.08.2023 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 30.11.2023 року були об`єднані цивільні справи №461/6220/23 та №461/7053/23 за позовами Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Призначено судове засідання по справі. Визнано обов`язковою явку представника позивача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, шляхом скерування судової повістки та ухвали про визнання його явки обов`язковою на його електронну адресу, зазначену у заяві останнього про отримання процесуальних документів в електронному вигляді. У позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі.

У наданих письмових поясненнях зазначив, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутність заборгованості. Вказав, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також обов`язок щодо їх сплати передбачено положеннями Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк». При цьому, відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, погодився із вказаними умовами та підтвердив, що примірник зазначених правил отримав шляхом самостійного друкування. Зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, а відтак просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти задоволення позову заперечував повністю. Зазначив, що з наданої копії анкети-заяви не вбачається, яку саме банківську картку (чи послугу) бажав отримати відповідач, не вказано бажаний кредитний ліміт взагалі.

При цьому позивачем не зазначений вид кредитної картки, окрім того позивачем не зазначено, за чиєю ініціативою змінювався кредитний ліміт. Вказав, що з наданого позивачем розрахунку, вбачається, що відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, однак не зазначено процентну ставку за користування кредитом. А отже вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитним лімітом є безпідставними. Додатково зазначив, що інформація викладена в наданому розрахунку не відповідає інформації яка міститься в долученій виписці, оскільки наданий розрахунок не містить всіх витрат та доходів відповідача, які зазначені у виписці.

Наголосив, що відповідач вносив кошти на погашення кредиту, частина яких безпідставно зараховувалась банком на погашення (списання) процентів за користування кредитними коштами. Надав власний розрахунок, відповідно до якого заборгованість відповідача за вказаними кредитними договорами становить 59891,65 грн. З посиланням на правові позиції Верховного суду, просив у задоволенні позову відмовити.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

21.06.2017 року відповідачем була підписана заява б/н на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Крім того, 21.06.2018 року відповідачем була підписана заява б/н на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, розмір якого з 27.08.2019 року було збільшено до 185 000,00 грн (картковий рахунок НОМЕР_1 ). Анкета-заява містить анкетні дані, контактну інформацію та підпис відповідача.

Відповідно до довідки банку відповідачу надавались наступні кредитні картки:

НОМЕР_2 від 02.02.2017 року, термін дії до липня 2018 року;

НОМЕР_4 від 21.05.2019 року, термін дії до червня 2022 року;

НОМЕР_1 від 04.08.2016 року, термін дії до березня 2023 року

НОМЕР_5 від 16.06.2022 року, термін дії до травня 2025 року.

З матеріалів судових справ № 461/6220/23 та № 461/7053/23, які ухвалою суду були об`єднані в одне провадження за № 461/6220/23 вбачається, що на обґрунтування позовних вимог позивачем долучену одну і ту ж виписку за договором № б/н за період з 04.08.2016 року по 10.07.2023 року стосовно ОСОБА_1 .

Із вказаної виписки вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості, однак баланс між витратами на надходженнями станом на 10.07.2023 становив: - 221423,18 грн.

При цьому, позивачем у вказаних судових справах долучено різні розрахунки заборгованості відповідача.

Оскільки, банківська виписка з рахунку відповідача є первинним обліковим документом, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем заборгованість за договором № б/н від 21.06.2017 року вже включає в себе заборгованість за договором № б/н від 21.06.2018 року, що може призвести до подвійного стягнення коштів з відповідача.

На підтвердження зазначеного, судом також враховується, що позивач, окрім банківської виписки, долучив до вищевказаних судових справ і інші ідентичні письмові докази, зокрема:

-довідку банку про видані ОСОБА_1 банківські картки;

-довідку про зміну умов кредитування та обслуговування банківської картки.

Мотиви прийняття рішення судом

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договорами № б/н від 21.06.2017 року та № б/н від 21.06.2018 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Тарифів обслуговування преміальних банківських карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, Visa Signature, паспорт споживчого кредиту та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Окрім того, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту. Водночас, вказаний паспорт одночасно містить умови щодо кредитування декількома кредитними продуктами у вигляді кредитних карт Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, Visa Signature В ньому не зазначено, якою саме карткою користувався відповідач. Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 11.09.2019 року. Поряд з цим зі змісту споживчого паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Також, у зазначеному паспорті відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці та зазначено, що обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування та припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься чинним протягом погодженого строку. При цьому, суд також враховує, що на паспорті споживчого кредиту відсутній підпис боржника ОСОБА_1 .

На переконання суду, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (21.06.2017 року та 21.06.2018 року) до моменту звернення до суду із вказаними позовами, тобто кредитор міг додати до позовних заяв Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Враховуючи вказане, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитних договорів, укладених між сторонами 21.06.2017 року та 21.06.2018 року шляхом підписання відповідних анкет-заяв. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договорів, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вказані висновки суду повністю узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), згідно з якими, Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, з огляду на укладеність договору й вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вказала на те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

В іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.

З матеріалів справи встановлено, що у підписаних відповідачем анкетах-заявах від 21.06.2017 року та 21.06.2018 року не визначено розміру процентів за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, витяги з яких долучено до позовних заяв не містять підпису позичальника.

Таким чином, правових підстав для нарахування процентів за вказаними кредитними договорами у спірний період не було.

Судом встановлено, що для обґрунтування вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами № б/н від 21.06.2017 року та № б/н від 21.06.2018 року позивачем долучено ідентичні письмові докази, а саме

-виписку за договором № б/н за період з 04.08.2016 року по 10.07.2023 року,

-довідку про видані ОСОБА_1 банківські картки,

-довідку про зміну умов кредитування та обслуговування банківської картки.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

Таким чином, з огляду на надані позивачем письмові докази, зокрема на виписку з рахунку боржника, яка є первинним обліковим документом, наявність у відповідача одних і тих же банківьских карток, суд приходить до висновку, що розрахунки заборгованості станом на одну і ту ж дату (07.07.2023 року) свідчать, що позивач намагається стягнути з відповідача подвоєну суму грошових коштів.

Суд вважає, що дійсна сума заборгованості відповідача за кредитними договорами становить саме 221423,18 грн.

Разом з тим, з наданої позивачем виписки за договором № б/н за період з 04.08.2016 року по 10.07.2023 року щодо ОСОБА_1 вбачається, що відповідач вносив кошти на погашення кредиту, частина яких зараховувалась банком на погашення (списання) процентів за користування кредитними коштами. Так, у спірний період банк нараховував та фактично стягував з відповідача проценти за користування кредитом, зокрема:

1)18.06.2018 року на суму 1337,69 грн.;

2)16.10.2018 року на суму 5735,00 грн.;

3)31.10.2018 року на суму 2853,49 грн.;

4)30.11.2018 року на суму 5734,05 грн.;

5)31.12.2018 року на суму 5521,32 грн.;

6)28.02.2019 року на суму 955,84 грн.;

7)29.03.2019 року на суму 1337,98 грн.;

8)30.04.2019 року на суму 4551,35 грн.;

9)31.05.2019 року на суму 4011,55 грн.;

10)01.10.2019 року на суму 6662,76 грн.;

11)01.11.2019 року на суму 5083,81 грн.;

12)01.02.2020 року на суму 11830,09 грн.;

13)01.03.2020 року на суму 1423,73 грн.;

14)01.04.2020 року на суму 10362,41 грн.;

15)01.05.2020 року на суму 5923,54 грн.;

16)01.06.2021 року на суму 11248,98 грн.;

17)01.09.2021 року на суму 11284,43 грн.;

18) 01.11.2021 року на суму 10651,24 грн.;

19) 01.12.2021 року на суму 4848,77 грн.;

20) 01.01.2022 року на суму 6990,59 грн.;

21) 01.02.2022 року на суму 959,95 грн.;

22) 01.03.2022 року на суму 9931,26 грн.;

23) 01.05.2022 року па суму 3324,00 грн.;

24) 01.06.2022 року на суму 3434,80 грн.;

25) 01.08.2022 року на суму 5166,55 грн.;

26) 01.09.2022 року на суму 2072,62 грн.;

27) 01.10.2022 року на суму 2010,30 грн.;

28) 01.11.2022 року на суму 2077,31 грн.;

29) 01.12.2022 року на суму 2010,30 грн.;

30) 01.01.2023 року на суму 2077,31 грн.;

31) 01.02.2023 року на суму 2077,31 грн.;

32) 01.03.2023 року на суму 1876,28 грн.;

33) 01.04.2023 року на суму 2077,31 грн.;

34) 01.05.2023 року на суму 2010,30 грн.;

35) 01.06.2023 року на суму 2077,31 грн.

Вказане, повністю узгоджується із розрахунком заборгованості, наданим представником відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача безпідставно збільшилась на суму 161531,53 грн., а отже, заборгованість за кредитом станом на 07.07.2023 року, яка визначена банком у розмірі 221423,18 грн., є неправильною та у зв`язку з неправомірним нарахуванням процентів за користування кредитними коштами судом до уваги не береться.

Суд звертає увагу, що сума у розмірі 161531,53 грн. зарахована позивачем у розмір заборгованості за тілом кредиту не є коштами, які отримав відповідач від позивача, а є відсотками, які погашалися за рахунок кредиту, тобто відсотками нарахованими на основну суму боргу банком, які зараховані останнім в основну суму боргу.

Враховуючи наведене, з урахуванням доводів сторони відповідача, суд приходить до висновку вказана частина заборгованості у розмірі 161531,53 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки безпідставно включена відповідачем до заборгованості за тілом кредитом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 59891.65 грн. ( 221423,18 грн. (загальна заборгованість) - 161531,53 грн. (безпідставно нараховані відсотки за користування кредитом) = 59891.65 грн.).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 967 грн. (з розрахунку 82121.7 грн./ 122491.6 грн. х 2684 = 2014,30 грн.).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 967 грн. ((59891.65/371943.56 (загальна сума позовних вимог) *6005.35 (загальний розмір судового збору) = 967) судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 59891 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 65 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у розмірі 967 (дев`ятсот шістдесят сім) грн. 00 коп.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, електронна адреса: zapros.v.sud@privatbank.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суддя Мироненко Л.Д.