Рішення № 117277937, 19.02.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Справа № 160/31055/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2

до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу Слобожанського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу Слобожанського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу - Слобожанського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, щодо видачі сину ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу - Слобожанського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області оформити та видати сину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що позивач звертався до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про заявника до Єдиного державного демографічного реєстру та без надання згоди на обробку персональних даних, при цьому відповідачем було відмовлено у видачі такого паспорту, оскільки видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних. Позивач вважає вказану відмову відповідача щодо видачі сину ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

29.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 29.11.2023 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений законом строк.

15.12.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04.01.2024 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що під час звернення позивача із заявою до територіального підрозділу щодо видачі паспорта громадянина України у вигляді паспорта книжечки зразка 1994 року, останній не досяг віку передбаченого чинним законодавством після досягнення якого видається паспорт у формі книжечки, тобто 16-річного віку. Також, заява подана без додатків, про що свідчить підпис законного представника позивача. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

17.01.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що у спірній відмові відповідач не вказав жодної підстави для відмови, не зазначив порушення заявником алгоритму звернення до територіального підрозділу ДМС та не вказав зауважень до форми, змісту та переліку наданих документів та не вказав як підставу відмови недосягнення заявником 16 річного віку. Також, вказано, що було подано усі необхідні документи, які вказані у додатках.

22.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу Слобожанського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою №П-19/6/1266-23 від 18.10.2023 року в якій просив, зокрема:

- прийняти заяву про видачу паспорта (Додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України) та повний перелік документів, які додані з цією Заявою, на вимогу пункту 1 глави ІІІ «Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» який затверджений Наказом МВС України №456 від 06.06.2019 року;

- надати адміністративну послугу по оформленню та видачі паспорта громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати паспорт громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року;

- розгляд заяви про видачу паспорта провести відповідно до п.2 Розділу Х Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», який затверджений наказом МВС України №456 від 06.06.2019 року.

Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №1266-614/000388-23 від 28.10.2023 року розглянуто вказану заяву щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки та відповідно до якого вказано, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів. Судове рішення у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) не може бути підставою для видачі паспорту громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, оскільки є індивідуальним актом, та стосується прав та інтересів визначеної в рішенні особи. Крім того, виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежного від його вигляду книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Позивач вважає вказану відмову відповідача щодо видачі сину ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III (далі Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Так, згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин другої, четвертої та шостої статті 14 Закону №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом передбачено можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону №5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Зі змісту вищенаведеної норми встановлено, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявнику у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття "документ".

Разом з цим відповідно до статті 21 Закону №5492-VI паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, відповідач у своєму листі на звернення позивача зобов`язаний був вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови у оформленні паспортів позивачу у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

Суд встановив, що відповідач своїм листом лише повідомив заявнику про те, що паспорт громадянина України по досягненню відповідного віку видається виключно у формі картки, зазначивши при цьому, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів. Судове рішення у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) не може бути підставою для видачі паспорту громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, оскільки є індивідуальним актом, та стосується прав та інтересів визначеної в рішенні особи. Крім того, виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежного від його вигляду книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову чи видачу паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Зважаючи на те, що відповідачем не наведено жодних зауважень щодо поданої заяви, з урахуванням статті 16 Закону №5492-VI суд дійшов висновку, що відповідач проявив бездіяльність щодо не оформлення паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки позивачу.

Крім того, щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач не досяг 16 річного віку суд зазначає, що у листі відмові відповідач посилається на норму статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5192-VІ відповідно до якої кожен громадянин, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ненадання позивачем всіх необхідних документів, при цьому в листі відмові, жодного зауваження до заяви позивача не зазначено. Крім того, відповідач не позбавлений можливості запропонувати позивачу надати необхідні документи, у разі їх відсутності.

Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

З вказаних обставин, посилання відповідача на відсутність можливості у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є безпідставні.

Суд зазначає, що за загальними вимогами, які висуваються до актів суб`єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Загальне посилання відповідача у рішенні на норми закону, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, що є неприпустимим.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статтею 8 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Принцип пропорційності вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача.

Спірна відмова відповідача, за висновком суду, не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві та суперечить принципу пропорційності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби у Дніпропетровській області, щодо видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі територіального підрозділу - Слобожанського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області оформити та видати сину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, суд зазначає наступне.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або чи мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Слід відмітити, що відповідач має виключну компетенцію в питаннях прийняття рішення про оформлення паспорту громадянина України в формі книжечки.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За змістом ч. 4 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише у випадку визнання протиправної бездіяльності такого суб`єкта та якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, суд не вправі перебирати на себе функції органу та своїм рішенням зобов`язувати останнього прийняти відповідне рішення про оформлення паспорта громадянина України в формі книжечки, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача є дискреційним повноваженням та його виключною компетенцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.10.2023 року вх.П-19/6/1266-23, разом з поданими документами, про видачу позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією №179 від 08.12.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 536,80 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця В. Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ 37806243) в особі територіального підрозділу Слобожанського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.Василя Сухомлинського, 38) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління державної міграційної служби у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 18.10.2023 року вх.П-19/6/1266-23, разом з поданими документами, про видачу позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління державної міграційної служби у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв