Рішення № 117277750, 27.02.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/35962/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42663493) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, 35, ідентифікаційний код юридичної особи 44045187) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.08.2023 №681/33000703, №682/3300703, №683/3300703, №684/3300703; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судовий збір в сумі 3432 (три тисячі чотириста тридцять дві) гривні 75 копійок.

23.02.2024 представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

26.02.2024 на адресу суду надійшли заперечення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких представник відповідача просить відмовити у задоволенні заяви представника позивача. Зазначає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою., оскільки значна частка аргументів представника позивача стосувалася пошуку та цитування судової практики Верховного Суду щодо релевантних норм права та способу їх застосування до спірних правовідносин.

Позивач вільний у виборі представника, місцезнаходженні такого представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Крім того, звертає увагу на необхідність врахування відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені v адміністративному позові позивача, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці до справи.

Крім того, позовна заява так само і відповідь на відзив ґрунтуються на цитуванні норм законодавства та практики Верховного Суду, що у свою чергу спростовувало підготовку тексту позовної заяви представником Позивача, оскільки послуга щодо аналізу судової практики апеляційних судів, судів першої інстанції та Верховного Суду не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, та не є співмірним зі складністю справи.

Окрім того, щодо надання послуг згідно поданих документів, а саме: за вивчення матеріалів акту фактичної перевірки від 28.07.2023 №6913/ж5/17-00-07-17/42663493; підготовка та подання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2023 №681/33000703, 682/33000703, 683/33000703 та 684/33000703, представник Західного МУ ДПС о роботі з ВПП. Зазначає, що позивач оскаржував висновки акту фактичної перевірки від 28.07.2023 №6913/ж5/17-00-07-17/42663493 шляхом подання заперечень, а також було подано скаргу до ДПС України на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, отже із матеріалами перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями був ознайомлений ще до подання позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду, а текст позовної заяви та скарги дублюється із позовною заявою, що ставить під сумнів реальність адвокатських послуг.

Також позовна заява подана через підсистему «Електронний Суд», що значно спростовувала роботу представника при її роздруку та подачі до суду та направленні примірника такої із додатками стороні відповідача та не потребувала здійснення витрат коштів та часу на виготовлення таких примірників (копій), поштову кореспонденцію.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки розгляд адміністративної справи №140/35962/23 на підставі ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи згідно з вимогами статті 262 КАС України, відтак розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення також здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши заяву представника позивача, ознайомившись із доводами та запереченнями представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви, з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішення у даній справі було прийнято 20.02.2024, копію якого представник позивача отримав 20.02.2024 через підсистему «Електронний суд». Із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» 23.02.2024. Заява про те, що відповідні докази, які підтверджують розмір судових витрат, які позивач поніс або має понести у зв`язку з розглядом справи №140/35962/23 будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подана позивачем 23.01.2024.

Враховуючи те, що розгляд даної справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, суд вважає, що заява представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами подана до суду в межах визначеного законом п`ятиденного строку, передбаченого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів: договору про надання правничої допомоги №24/03 від 24.01.2022, додаткової угоди від 23.11.2023 до договору про надання правничої допомоги №24/03 від 24.01.2022; акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.02.2024 на суму 10000,00 грн, детального опису виконаних робіт (наданих послуг) від на суму 10000,00 грн, платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 23.02.2024 №4272748628 на суму 10000,00 грн, ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АС №1037102, адвокатом Ємчиком Р.І. надано ТзОВ «Вест Петрол Маркет» послуги з надання правничої допомоги на суму 10000,00 грн, які складаються з: вивчення матеріалів акту фактичної перевірки від 28.07.2023 №6913/ж5/17-00-07-17/42663493; підготовки та подання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2023 №681/33000703, 682/33000703, 683/33000703 та 684/33000703.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 по справі №320/3271/19, від 10.03.2020 по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг та заперечення представника відповідача, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (10000,00 грн) є надмірним. При цьому суд зазначає, що такі послуги як: вивчення матеріалів акту фактичної перевірки від 28.07.2023 №6913/ж5/17-00-07-17/42663493 включаються до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен нести позивач.

Суд також враховує, що нормативно-правове регулювання спірних відносин не змінювалося, а судова практика щодо вирішення спірних правовідносин є сталою, ця справа незначної складності (розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб), а наявність відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені в адміністративному позові, значно спрощувало роботу адвоката при підготовці до справи.

Таким чином, враховуючи предмет спору та заперечення відповідача, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (яким винесено протиправні рішення) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. Решту витрат на правничу допомогу залишити за позивачем.

Керуючись статтями 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (79026, місто Львів, вулиця Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 44045187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, 1, код ЄДРПОУ 42663493) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський