Рішення № 117269371, 23.02.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/617/24

Провадження № 2/235/493/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Леонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі ТОВ «Краснолиманське») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.03.2018 по 11.10.2023, де працював в якості електрослюсаря 5 розряду з повним робочим днем в шахті, звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

При звільненні йому не були сплачені суми, які повинні бути виплачені при розрахунку. 7 грудня 2023 року він звернувся до ДП ВК «Краснолиманська» із заявою про надання інформації щодо сум заборгованості та розрахунку середньоденної заробітної плати, але відповідь відповідач так і не надав.

Оформивши його звільнення та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок щодо проведення із ним розрахунку не здійснив, а тому наявні підстави для застосування до нього відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.

На підставі наведеного просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать йому при звільненні, з 11.10.2023 по день ухвалення рішення (а.с.2-4).

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 січня 2024 року відкрито провадження у справі за даним позовом; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено строк для подання відповідачем відзиву на позов п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.16).

У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з оплати праці визнав за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року включно у розмірі 92581,15 грн.

В день звільнення 11.10.2023 позивач не працював, так як знаходився на лікарняному, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні до відповідача не звертався, про вимогу позивача щодо виплати йому заборгованості по заробітній платі відповідачу стало відомо з ухвали суду від 24.01.2024, яку разом з позовом він отримав 13.02.2024.

На підставі наведеного просив відмовити позивачу у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у повному обсязі (а.с.20-22).

Проаналізувавши позовні вимоги і заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, оцінивши письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наданих сторонами письмових доказів, суд доходить наступних висновків.

Позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 1 березня 2018 року (наказ № 455/к від 01.03.2018) по 11.10.2023 (наказ № 312/к від 11.10.2023), працюючи електрослюсарем підземним 5, 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, звільнений у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок здоров`я за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7-8).

Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ч.2 ст.116 ЦПК України).

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч.1); при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ч.2).

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з довідкою ТОВ «Краснолиманське» № 67 від 29.01.2024 сума заборгованості із заробітної плати ОСОБА_2 на дату складання довідки за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року становить 92581,15 грн (сума заборгованості із заробітної плати зазначена після утримань всіх обов`язкових податків та зборів) (а.с.24).

За таких обставин суд доходить висновку, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: лютий 2020 року грудень 2020 року в сумі 92581,15 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

З електронного лікарняного листка № 8543466-2017251473-1 вбачається, що позивач в день звільнення не працював, так як знаходився на лікарняному з 05.10.2023 по 11.10.2023 (а.с.27), вимоги про розрахунок пред`явлені позивачем 13.02.2024 шляхом отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та судової повістки про виклик (а.с.28).

Згідно з довідкою ТОВ «Краснолиманське» № 68 від 29.01.2024 середньоденний заробіток ОСОБА_2 на дату звільнення 11.10.2023 склав 2332,88 грн (а.с.24 зв.).

Таким чином, позивач має право на відшкодування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 14 лютого 2024 року по 22 лютого 2024 в сумі 16330,16 грн (2332,88 грн х 7 днів), де 2332,88 грн - середньоденний заробіток позивача, 7 - кількість робочих днів затримки розрахунку.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 87,45 грн необхідно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (16330,16 грн х 100 : 226289,36 грн х 1211,20 грн : 100) (а.с.1).

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України у зв`язку з тим, що позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі задоволених позовних вимог в сумі 1211,20 грн.

Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Київ, вулиця Прорізна, будинок 12А, код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період: лютий 2020 року грудень 2020 року в сумі 92 581 (дев`яноста двох тисяч п`ятисот вісімдесяти однієї) гривні 15 копійок без утримання податків та інших обов`язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 лютого 2024 року по 22 лютого 2024 року в сумі 16 330 (шістнадцяти тисяч трьохсот тридцяти) гривень 16 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 87 (вісімдесят сім) гривень 45 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Київ, вулиця Прорізна, будинок 12А, код ЄДРПОУ 32281519) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (однієї тисячі двохсот одинадцяти) гривень 20 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції за правилами ст.ст.354, 355 ЦПК України.

Суддя Г.В. Назаренко