Рішення № 117256772, 21.02.2024, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 295/5698/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Дарії Кравчук, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Вальчук Олег Миколайович про встановлення факту батьківства, -

В С Т А Н О В И В :

Направленим і уточненим 29 вересня 2023 року позовом (а.с.21 т.2) заявниця просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт батьківська померлого ОСОБА_6 відносно своєї дочки ОСОБА_7 . У обґрунтування заявленого суду повідомлено наступне. Заявниця разом із померлим перебували у фактичних шлюбних стосунках за час яких народилась дочка. Відомості про батька такої дитини у свідоцтві про народження здійснено у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України. Наразі, після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на майно останнього і позивачка вважає дочку спільною із спадкодавцем, а отже такою, яка претендує на спадщину. Відсутність зареєстрованого батьківства померлого щодо дочки заявниці унеможливлює спадкування у зв`язку із чим і скеровано розглядувану заяву.

У судовому засіданні позивачка разом з представницею вимоги підтримати і просили задовольнити з підстав викладених у позові й з урахуванням наданих доказів.

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заперечували задоволення позову через відсутність доказів про це. Батьківство померлого щодо дочки позивачки вважають голослівним.

Інші учасники будучи належним чином й неодноразово повідомленими про існування даного судового провадження свого ставлення до заявлених вимог не висловили і жодних доказів суду не надали.

Заслухав пояснення учасників розгляду, дослідив надані матеріали, а також заслухав пояснення автора експертного дослідження ОСОБА_8 , судом установлено наступні фактичні обставини справи і відповідно ним правовідносини.

Позивачка є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання, отримувала код платника податків і при зверненні до суду сплатила судовий збір. Також позивачка є дочкою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10 т.1). Відомості про батька такої дитини здійснені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.11 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 44 років у м. Житомирі помер ОСОБА_6 про що 18 січня 2022 року складено актовий запис про смерть.

7 лютого 2022 року приватним нотаріусом Вальчуком О.М. заведено спадкову справу. Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли: дружина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочки - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; мати ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.235 т.1).

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду (ст. 125 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені (ст. 126 СК України).

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ст. 128 СК України).

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (ст. 130 СК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 СК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Проаналізувавши фактичні обставини справи разом із законодавством у даній сфері, а також вимоги процесуального закону, яким врегульовано порядок розгляду справ, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Суд не вважає, що позивачем надано достатній обсяг матеріалів, який би підтверджував заявлені вимоги. Так, у судовому засіданні позивачка не змогла повідомити суду причини зазначення при реєстрації народження дитини ОСОБА_11 відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, хоча, як стверджує заявниця, ОСОБА_6 перебував з нею у фактичних шлюбних стосунках і визнавав батьківство щодо такої дитини.

Інші матеріали, такі як фотокартки, відеозаписи із зображенням певних осіб у процесі життєдіяльності, переписка у соціальних мережах, заяви не доведеного походження, на переконання суду, не підтверджують як окремо так і у сукупності з усіма іншими й дослідженими судом у рамках даного провадження матеріалами заявлені позивачкою вимоги. Так, ніхто крім позивачки не підтверджував зображення на фотографіях, наявності переписки і виконання заяв саме ОСОБА_6 . Ідентифікування саме ОСОБА_6 на зазначених носіях будь-якими засобами доказування проведена не була.

Висновок експертного дослідження є не допустимим доказом у розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК України, а отже не може бути прийнятий судом до уваги при прийнятті рішення. Так, ТОВ "МАМА ПАПА" всупереч вимогам ухвали суду від 6 квітня 2023 року про призначення експертизи надали висновок експертного дослідження й не зазначило причин надання саме висновку експертного дослідження, а не висновку експертизи. Дослідження не мітить підтвердження про попередження щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, хоча ухвалою про призначення експертизи дані відомості роз`яснювались. Допит автора дослідження не надав відповідей на зазначені запитання. Не зазначено було під час допиту й правові підстави для здійснення експертної діяльності загалом так і здійснення даного виду безпосередньо. Подібного висновку, а саме про те що медико-генетичний центр ТОВ "МАМА ПАПА" не належить до суб`єктів, які відповідно до законодавства мають право проведення судово-медичних, зокрема молекулярно-генетичних експертиз, дійшов і ВС рішенням від 15 серпня 2022 року у справі 306/226/20 (номер рішення у реєстрі 105774714). Виходячи з викладеного, ані самі висновки ані наведені під час його дослідження матеріали суд не приймає до уваги при ухваленні даного судового акту.

Інших доказів позивачкою не надано і судом не досліджено.

Клопотання представниці позивачки про призначення у справі повторної експертизи судом відхилено, як таке, яке визнано зловживанням процесуальними правами, що направлене на затягування розгляду справи. Суд з даного приводу зазначає наступне. Після відкриття провадження у справі позивачка скеровувала до суду клопотання про призначення генетичної експертизи з метою встановлення кровного споріднення померлого ОСОБА_6 із своєю дочкою. Дане клопотання задоволено і призначено експертизу у Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи. Останнє повідомило суд про неможливість проведення експертизи у зв`язку із відсутністю наразі відповідної методики, за допомогою якою можливо вирішити заявлені питання. У зв`язку із цим судом скасовано ухвалу про призначення експертизи і роз`яснено позивачці її право на можливість повторного ініціювання даного питання у належну експертну установу. Однак, дане питання стороною позивачки було досліджено поверхнево і запропоновано провести експертизу у ТОВ "МАМА ПАПА", яка не має права здійснювати подібну діяльність. Чергова спроба призначення у справі експертизи, за наявних обставин даної справи і є, на переконання суду, зловживанням процесуальними правами із відображеною метою. Більше того, повторна експертиза у справі проведеною бути не може і з тих, підстав, що первинного висновку судового експерта у справі проведено не було.

Таким чином, підсумовуючи наведене, суд не вважає наявними підстави для задоволення заявлених вимог.

Довідка № 68 від 7 лютого 2022 року видана Житлово експлуатаційним підприємством № 1 м. Житомира, про те, що ОСОБА_6 1977 року народження проживав без реєстрації з червня 2016 року по липень 2017 року у АДРЕСА_1 , не підтверджує заявлені вимоги, оскільки не містить відомостей необхідних для підтвердження батьківства померлого щодо дочки позивачки.

30 червня і від 30 вересня 2022 року ОСОБА_12 скеровувала до суду заяви про визнання позову (а.с.53,104 т.1) у первісній редакції. ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_12 померла у віці 78 років. Після уточнення заяви позивачкою, що мало місце 29 вересня 2023 року (а.с.21 т.2) ОСОБА_12 , відповідно, не була включена до кола відповідачів даної судової справи. Оцінюючи заяву ОСОБА_12 про визнання позову у первісній редакції, суд зазначає, що така заява не може бути прийнята судом до уваги при прийнятті рішення, оскільки однієї заяви матері померлого, суд вважає недостатньо для підтвердження заявленого факту. Більше того, заява у первісній редакції судовому розгляду не підлягала, оскільки була змінена іншою.

Результати вирішення спору не дають підстав для стягнення з відповідачів на користь позивачки понесених останньою та документально підтверджених судових витрат. Витрати відповідачів перед судом не декларувались. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 26 лютого 2024 року.

Суддя Євген Татуйко