Рішення № 117251370, 20.02.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/207/24

Номер провадження 2-о/350/53/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

заявниці ОСОБА_1 та її представника адвоката Родікова І.С.,

представника Івано-Франківського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області Люклян М.Б.,

представника Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Зубкової С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Родіков Ігор Степанович, заінтересована особа: Івано-Франківський відділ Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області про встановлення факту постійного проживання на території України -

установив:

у своїй заяві представник заявниці просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В заяві представник заявниці-адвокат Родіков І.С., зіслалався на те, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Івано-Франківську. Вона постійно проживала та проживає на території України, проте по даний час не отримала паспорт громадянина України. Заявниця являється співвласником квартири АДРЕСА_1 де заявниця зареєстрована. Заявниця закінчила у 2007 році Івано-Франківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №17 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області.

Останній рік заявниця проживає на винаймуваній квартирі в смт. Рожнятів, а 20.01.2024 в Івано-Франківському міському клінічному центрі заявниця народила дівчинку, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження № 15 від 22.01.2024.

З метою отримання паспорта громадянина України, заявниця зверталася до Івано-Франківського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, проте згідно листа №2610-3852/2610.1-23 від 15.12.2023 їй відмовлено в оформленні паспорта громадянина України.

Оскільки факт її проживання в Україні станом на 24 серпня 1991 року, неможливо встановити в позасудовому порядку, вона змушена звертатись за захистом своїх законних прав та інтересів до суду.

Ухвалою суду від 06.02.2024 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами окремого провадження у відкритому судовому засіданні на 20.02.2024.

Ухвалою суду від 16.02.2024 до участі в справі залучено у якості заінтересованої особи: Рожнятівську селищну раду.

19.02.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від представника заінтересованої особи - Івано-Франківського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області.

Згідно даних пояснень, 23 листопада 2023 року до Івано-Франківського відділу УДМС в Івано-Франківській області із заявою про виготовлення паспорта громадянина України вперше, після досягнення 18-річного віку звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після чого було сформовано заяву-анкету № 9884144 від 23.11.2023 року. Так, Івано-Франківським відділом УДМС в Івано-Франківській області було здійснено надсилання запитів щодо перевірки інформації, зазначеної заявницею. Однак за її результатами підтвердити факт постійного проживання заявниці в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року не вдалося. За обліками (Г)УДМС України в областях та ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 зареєстрованою чи знятою з реєстрації, набуттям чи припиненням громадянства України та документованою паспортом громадянина України не значиться. Щодо оформлення документів для виїзду на постійне місце проживання не зверталась. Згідно даних відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання (ВОМІРМП) УДМС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою/знятою з реєстрації не значиться. Таким чином, у Заінтересованої особи немає документів та відомостей, які б підтверджували постійне проживання Заявника в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Заявниця та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги просили задоволити.

Представник заінтересованої особи - Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області Люклян М.Б. не заперечила проти задоволення вказаної заяви. Вважає, що встановлення даного факту є в інтересах заявниці, та встановити його можливо тільки в судовому порядку.

Представник заінтересованої особи - Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області - Зубкова С.Л. також не заперечила проти задоволення вказаної заяви. Вважає, що встановлення даного факту є в інтересах заявниці. ОСОБА_1 на даний час проживає на винайманій квартирі на території Рожнятівської селищної ради.

Допитані в судовому засіданні, як свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали, що є подругами заявниці дитинства. Їм достовірно відомо, що ОСОБА_1 проживала на території України 24 серпня 1991 року.

Вислухавши учасників справи, свідків та вивчивши її матеріали, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України» визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Отже, на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» встановлюється набуття громадянства України.

Оскільки заявниця, через свого представника звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, суд приходить до висновку, що вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду).

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі місце народження зазначено: м.Івано-Франківськ, республіка: Українська (а.с.3).

Копією свідоцтва про право власності на житло від 20.05.1996, та копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.2017 (а.с.11, 12) підтверджено, що ОСОБА_1 є співвласником квартирі АДРЕСА_1 , де згідно довідки № 19 від 14. 07.2005 заявниця проживає та прописана (а.с.7)

Згідно записів у будинковій книзі для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_1 від 14.09.1996 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за вищевказаною адресою (а.с.8).

Згідно копії атестату ОСОБА_1 закінчила у 2007 році Івано-Франківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №17 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (а.с.10).

Крім того, суд враховує, що проживання заявниці в неповнолітньому віці на території України підтвердили свідки, допитані у судовому засіданні.

За таких обставин заява щодо встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258-259, 280-289, 293, 294, 315 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання у неповнолітньому віці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.02.2024.

Суддя: