Рішення № 117241988, 26.02.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/26604/23

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії начальника Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у звільненні його з військової служби з лав Збройних Сил України у зв`язку із сімейними обставинами, відповідно до п.п «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- зобов`язати начальника Житомирського районний територіального центру комплектування та соціальної підтримки звільнити його з військової служби з лав Збройних Сил України відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я на підставі його рапорту від 11.08.2023.

Заявлені позовні вимоги до Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач, ЖРТЦКСП) позивач обґрунтовує тим, що має право на звільнення з військової служби відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки відповідно до довідки Лікувально-консультативної комісії (далі - ЛКК) його мати визнана такою, що не здатна себе обслуговувати самостійно та потребує постійного стороннього догляду. Пояснює, що у зв`язку із визнанням його таким, що за станом здоров`я може бути піклувальником для своєї матері та з метою звільнення із військової служби, звернувся із відповідним рапортом до відповідача, у задоволенні якого йому відмовлено з підстав неподання необхідного висновку медико-соціальної експертної комісії.

Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

15.11.2023 від представниці відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Вказує, що довідка ЛКК, яку долучив до рапорту позивач не передбачена чинним законодавством, тобто не є встановленої форми, як первинно-облікова документація, та не є висновком.

23.11.2023 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій спростовуючи доводи представниці відповідача зауважив, що в даних спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", а не постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" №413 від 12.06.2013, яка суперечить, вказаному закону. Вважає, що поданий до матеріалів справи висновок ЛКК, який містить інформацію щодо необхідності постійного стороннього догляду за членом його сім`ї - матір`ю, є рівнозначним довідці ЛКК та додатково підтверджує такий факт.

Заперечення на відповідь на відзив, які надійшли до суду 12.12.2023 від представниці відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем до рапорту від 11.08.2023 щодо його звільнення з військової служби не надано ні висновку МСЕК, ні висновку ЛКК, а надана довідка не містила часових термінів та є не встановленої форми. Представниця відповідача, зауважує, що висновок про потребу в постійному сторонньому догляді не може містити посилання на безтермінову необхідність постійного отримання стороннього догляду матір`ю позивача, що очевидно вказує на обмежену часову компетенцію ЛКК з цього питання. Крім того звертає увагу на те, що надана довідка від 15.11.2022 є довільної форми та не містить часових термінів, а при правильному оформленні строк її дії сплинув 15.11.2023.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 відділом Коростенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 24.02.2022 призваний на військову службу за мобілізацію в період дії правового режиму військового стану, про що свідчить військовий квиток серії НОМЕР_1 , який міститься в матеріалах справи.

Наказом начальника ЖРТЦКСП №167 від 14.06.2023 позивач з 14.06.2023 зарахований до списку особового складу ЖРТЦКСП.

11.08.2023 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року, а саме: по догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.08.1971 є матір`ю позивача.

За інформацією викладеною у довідці ЛКК №КНП "Овруцька міська лікарня" Овруцької міської ради Житомирської області №1105 від 15.11.2022 ОСОБА_2 хвора та потребує постійного стороннього догляду (діагноз: зрілі катаракти обох очей).

Заключенням ЛКК №494 від 27.04.2023, виданим КНП «Овруцька міська лікарня» Овруцької міської ради Житомирської області, встановлено, що позивач може бути піклувальником.

Відповідно до довідки про склад зареєстрованих осіб №400 від 14.08.2023, виданої виконавчим комітетом Овруцької міської ради, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 одна.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні його з військової служби протиправними, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону , військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 2 ч.6 ст.2 Закону №2232-XII статті передбачено, що одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підпунктом "г" пункту 2 статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Як встановлено судом, позивач призваний на військову службу під час загальної мобілізації з 24.02.2022. Під час проходження військової служби, ОСОБА_1 подав до відповідача рапорт про звільнення з підстав передбачених п.п "г" п. 2 ст. 26 Закону №2232-XII до якого долучив копію довідки ЛЛК №1105 від 15.11.2022 щодо необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, однак у задоволенні такого йому відмовлено.

Тобто, спірні правовідносини виникли з приводу наявності/відсутності підстав для звільнення позивача, призваного по мобілізації, з військової служби під час дії воєнного стану.

Щодо допустимості довідки ЛКК №1105 від 15.11.2022, для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача та його звільнення з військової служби за сімейними обставинами, суд вважає за необхідне зауважити.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 (далі - Положення).

Підпунктом 1 п.11 цього Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ №189 від 09.04.2008, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, яка прийнята в тому числі відповідно до ст.26 Закону №2232-XII, затверджено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Постанова №413).

Абзацом 5 Постанови №413 визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Зміст наведеного правового регулювання свідчить про те, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини (необхідність постійного догляду за членом сім`ї) мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.

Крім того, примітки зазначеною у Постанові №413 визначено, що членами сім`ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу є особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, який би міг підтвердити необхідність постійного догляду за матір`ю, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій відповідача у даних спірних правовідносинах.

Окрім цього, суд не погоджується із твердженням представника позивача про те, що при вирішенні спірних правовідносин підлягають застосуванню лише норми Закону №2232-XIІ, а не положення Постанови №413, яка суперечить нормам Закону №2232-XIІ, так як у даному випадку відсутня суперечність правових норм, оскільки нормативно-правові приписи Постанови №413 не суперечать Закону №2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров`я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи Постанови №413 розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.

З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною може бути підтверджено висновком ЛКК.

Враховуючи викладене, долучена позивачем довідка ЛКК №1105 від 15.11.2022 до поданого рапорту про звільнення не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, так як така довідка, видана саме комісією, що може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно осіб, які не досягли 18 років.

За наведеного, суд зауважує, що надана позивачем довідка (заключення) ЛКК, не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа (МСЕК).

Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявними у матеріалах справи доказами, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації через сімейні обставини, а саме: у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворою матір`ю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Т.Бульби-Боровця, 21, м.Житомир,10031. ЄДРПОУ: 26629480) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 26 лютого 2024 р.