Ухвала суду № 117241643, 26.02.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

26 лютого 2024 р.Справа № 120/13573/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку заяву про зміну способі та порядку виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2022 у справі № 120/13573/21-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги за 2020 рік у розмірі 8000 грн., передбаченою статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Зобов`язано Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень), яка передбачена статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

09.02.2024 до суду надійшла заява старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу, порядку виконання рішення, у якій державний виконавець просить змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 120/13573/21-а від 14.11.2022, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов`язати Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень), яка передбачена статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запровадження з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (8000 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Ухвалою від 14.02.2024 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2024.

20.02.2024 до суду надійшли пояснення Державної казначейської служби України щодо заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду. За змістом поданих пояснень Державна казначейська служба України заперечує щодо задоволення заяви державного виконавця та зазначає, що судом першої інстанції про розгляді даної справи не вирішувались позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів. Натомість, заявник фактично просить суд змінити рішення по суті спору з виходом за межі позовних вимог та вирішити питання, що не було предметом дослідження під час розгляду справи.

Також представник Державної казначейської служби України звертає увагу, що державний виконавець не надав доказів щодо неможливості виконання рішення суду у справі №120/13573/21-а за рахунок бюджетної програми 2506080.

26.02.2024 до суду надійшла заява Державної казначейської служби України, у якій представник заявника просить розгляд заяви здійснити без її участі та відмовити у задоволенні заяви про зміну порядку та способу виконання рішення суду.

Сторони та заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви.

Згідно ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду за відсутності сторін (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи заявника та заінтересованої особи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати прийняте рішення по суті.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а.

Суд зазначає, що поняття "спосіб і порядок виконання судового рішення" мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

При цьому, це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Як видно з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2022 у справі № 120/13573/21-а Пенсійний фонд України зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу за 2020 рік у розмірі 8000 грн., яка передбачена статтею 2 Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача.

Натомість у поданій заяві державний виконавець просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (8000 грн.) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Суд зазначає, що обраний заявником спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов`язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18).

При цьому, державний виконавець мотивуючи подану заяви, посилається на лист Пенсійний фонд України від 29.11.2023 № 186323-12-23, яким боржник повідомив про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 120/13573/21 від 14.11.2022, оскільки невиплачена або відшкодована одноразова матеріальна допомога застрахованій особі в повному обсязі повернута Пенсійним фондом України до Міністерства соціальної політики України, як головного розпорядника бюджетних коштів.

Водночас, заявником не обґрунтовано неможливість виконання рішення суду у даній справі за рахунок інших бюджетних програм Пенсійного фонду України. Також ані боржником, ані виконавцем не вказано, які дії вчинялись з метою виконання рішення суду від 25.04.2022 у справі № 120/13573/21-а, яке набрало законної сили та не обґрунтовано неможливість виконання рішення суду, у розрізі вжитих заходів.

При цьому суд критично оцінює твердження про неможливість виконання рішення суду зобов`язального характеру в частині виплати ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги за 2020 рік у розмірі 8000 грн., оскільки за приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).

Тобто, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача має бути виконане, тим паче, боржником у даному випадку є орган влади.

Також суд враховує, що порядок і спосіб виконання рішення про зобов`язання боржника вчинити дії регламентований законом, і незгода стягувача з цим порядком не може бути підставою для зміни прийнятого рішення.

З огляду на викладене та керуючись ст. 248, 256, 378, 294, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна