Рішення № 117240568, 14.02.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Справа № 915/1220/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56501, Миколаївська область, м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2, код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі:

позивач: Південний офіс Держаудитслужби України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150) в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 42-а, код ЄДРПОУ 41168670)

до відповідача 1: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: energoatom@atom.gov.ua; ідентифікаційний код 24584661)

в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ; промзона, адреса електронної пошти: office@sunpp.atom.gov.ua; код ЄДРПОУ 20915546)

до відповідача 2: Румянцевої Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20992104, адреса електронної пошти: od@amcu.gov.ua)

про: визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору поставки товару як таких, що суперечать інтересам держави й суспільства та застосування наслідків їх недійсності,

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: Коляда В.М.

від відповідача 2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

прокурор Левкович А.Є.,

в с т а н о в и в:

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №53/5-5727вих-23 від 28.07.2023 в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до відповідачів: 1. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; 2. Фізичної особи-підприємця Румянцевої Наталії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, якою просить суд:

1) залучити до участі у справі Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20992104) як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору;

2) визнати недійсним рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", оформлене протоколом його засідання від 29.01.2018 № 999;

3) визнати недійсним договір поставки товару від 16.02.2018 № 53-123-01-18-04112, укладений між Відокремленим підрозділом "Південноукраїнська атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Фізичною особою-підприємцем Румянцевою Наталією Володимирівною;

4) стягнути з Фізичної особи-підприємця Румянцевої Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 55001, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ: 20915546) 182608,00 грн, а з Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ: 24584661) одержані ним за рішенням суду 182 608,00 грн стягнути в дохід держави;

5) стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UА748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позовної заяви;

6) про дату, час і місце розгляду справи поінформувати Вознесенську окружну прокуратуру Миколаївської області та Миколаївську обласну прокуратуру, якою буде забезпечуватись участь у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, п. 2 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, абз. 1-3 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, ст. 1, 4, п. 1 ч. 1 , ч. 5 ст. 5, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та мотивовано тим, що порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, зокрема вчинення ФОП Румянцевою Н.В. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за рахунок коштів юридичної особи публічного права за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів державного підприємства.

Щодо органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах прокурор посилається на норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", п. 1, пп. 18, 20 п. 6, п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України та зазначає, що Південний офіс Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем ст. 45, п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Ухвалою від 04.09.2023 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 11 жовтня 2023 року о 10:30 год.; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору третю особу на стороні позивача - Південне міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Судом також встановлено сторонам та третій особі процесуальні строки для подання заяв по суті справи та письмових пояснень.

12.09.2023 третьою особою подано суду письмові пояснення щодо позову, які третя особа просить долучити до матеріалів справи.

В поясненнях зазначено, що рішенням адміністративної колегії Відділення від 28.12.2021 № 65/71-р/к ФОП Румянцева Н.В. та ФОП Полторак Ю.О. притягнені до відповідальності за вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів: UA-2017-09-22-000312-a, UA-2017-12-28-001486-b, UA2017-08-17-000310-a та UA-2017-09-07-001506-c, проведених за допомогою системи електронних закупівель "Prozorro" та накладено штрафи на ФОП Румянцеву Н.В. - 70 890 гривень і на ФОП Полторак Ю.О. - 70 890 гривень. Зазначене рішення не оскаржувалось вказаними суб`єктами господарювання у судовому порядку. Рішеннями адміністративної колегії Відділення від 03.02.2022 № 65/3-р/к та від 03.02.2022 № 65/2-р/к ФОП Румянцевій Н.В. та ФОП Полторак Ю.О., відповідно, сплату штрафів розстрочено. ФОП Румянцевою Н.В. та ФОП Полторак Ю.О. штрафи, накладені рішенням адміністративної колегії Відділення від 28.12.2021 № 65/71-р/к, сплачені в повному обсязі.

Заявою від 11.09.2023 третя особа просить суд провести розгляд справи № 915/1220/23 без участі представника Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

15.09.2023 Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подано до господарського суду відзив.

Відповідач заперечує проти викладених в позові обставин, та просить відмовити у задоволенні позову.

Заперечення відповідача обґрунтовано наступним:

ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська АЕС" 28.12.2017 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товарів "ДК 021:2015-33600000-6 - Фармацевтична продукція" (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-12-28- 001486-b), доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-12-28-001486-b. Конкретна назва предмета закупівлі: Бинт - 699 шт, витратні матеріали - 5022 шт, жовтий наконечник для піпеточного дозатору - 5 упак., індикатор медичний - 24 пачки, індикатор медичний - 3 упак., лейкопластир - 20 шт., маска медична - 10 упак, набір гінекологічний - 1170 компл, перчатки - 2000 пар, перчатки - 500 упак., рукавички - 2100 пар, серветки - 200 шт, система для в/в - 20 шт., скарифікатор 60 упак., тонометр - 1шт, шприц - 11751 шт., щіточка - 1170 шт. (пункт РПЗ - 9.1037). Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі становила 184 410,17 грн. без урахування ПДВ. Розмір мінімального кроку пониження ціни: 1800,00 UAН. Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг 55002. Україна, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, ЮУВ ВП "Складське господарство". Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 01 березня 2018 року до 31 травня 2018 року. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 14 січня 2018 14:23. Дата та час розкриття тендерних пропозицій: 15 січня 2018 14:36, після завершення електронного аукціону. Дата та час проведення електронного аукціону: 15 січня 2018 14:36. З метою участі у відкритих торгах двома суб`єктами господарювання подані тендерні пропозиції: ФОП Румянцевою Наталією Володимирівною та ФОП Полторак Юлією Олександрівною. Первинна тендерна пропозиція ФОП Румянцевої Н.В. становила 184408,80 грн, а ФОП Полторак Ю.О. - 184039,95 гри. Остаточна тендерна пропозиція ФОП Румянцевої Н.В. становила 182608,00 грн, а ФОП Полторак Ю.О. - 184039,95 грн. Щодо доводів прокурора відносно підстав для визнання недійсним рішення тендерного комітету ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", оформлене протоколом засідання № 999 від 29.01.2018, відповідач повідомляє, що згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій від 29.01.2018 року № 999 по процедурі відкритих торгів на закупівлю товару - код CPV 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція переможцем торгів визнана ФОП Румянцева Н.В., з остаточною ціною пропозиції 182608,00 гривень, з якою було укладено договір на постачання товару від 16.02.2018 № 53-123-01-18-04112. Договір було виконано сторонами вчасно, зауважень не було. На момент розгляду тендерних пропозицій і прийняття рішення про визначення переможця не було відомо про антиконкурентні дії зазначених учасників (АМКУ було винесено відповідне рішення лише 28.12.2021). Рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 65/71-р/к до ВП ПАЕС не надходило. Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю від 22.06.2018 ВП "Південноукраїнська АЕС" взяті на себе зобов`язання виконали. ФОП Румянцевій Н.В. за поставлений товар сплачено 182608,00 грн. Щодо твердження прокурора, відносно підстав для визнання недійсним договору, відповідач повідомляє, що при виконанні договору від 16.02.2018 № 53-123-01-18-04112 порушень взятих на себе зобов`язань сторонами не допущено. Товар поставлено якісний, в обумовлені договором строки, і використаний для потреб охорони здоров`я працівників об`єкту критичної інфраструктури. Заборгованість за поставлений товар відсутня. Фактів порушення прав підприємства при виконанні згаданого договору немає. Підстави визнання договору про закупівлю нікчемним відповідно до ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" в ВП ПАЕС відсутні. Документи, на які посилається відповідач, знаходяться в вільному доступі на сайті "Prozorro" (оголошення UA-2017-12-28-001486-b).

11.10.2023 Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області подано до суду повідомлення.

Південний офіс Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області вважає, що прокурором не вірно визначено Держаудитслужби як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Управління вважає, що у даному спорі органом уповноваженим державою здійснювати представництво інтересів держави має виступати Антимонопольний комітет України в особі Південного міжобласного територіального відділення, оскільки саме ним винесено рішення про порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", яке стало однією з підстав для пред`явлення позову керівником Вознесенської окружної прокуратури.

11.10.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 01 листопада 2023 року об 11:20 год.

19.10.2023 прокурором подано до господарського суду відповідь на відзив.

Прокурор вважає, що позовні вимоги керівника Вознесенської окружної прокуратури у справі № 915/1220/23 законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, а наведені представником ДП "НАЕК "Енергоатом" міркування є безпідставними.

19.10.2023 прокурором подано до суду заперечення на пояснення Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

Посилаючись на норми ч. 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 1 ст. 1, п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999№ 3-рн/99, п. 1, п. п. 1, 3 п. 3, абз. 1, 3 п. 9 п. 4, п. 20 п.6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, постанову Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби", Положення про управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, затвердженого наказом Південного офісу Держаудитслужби від 18.10.2016 року № 8, наказ Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23, яким затверджено Положення про Південний офіс Держаудитслужби, практику Верховного Суду, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 прокурор зазначає, що саме Південний офіс Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Миколаївської області. Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень. При цьому "нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій" обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. У постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019). У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст.23 Закону України "Про прокуратуру" у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17. Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 15.05.2023 на адресу Південного офісу Держаудитслужби скеровано лист за № 53/5-3799, у якому наведено вищевикладені порушення та запропоновано вжити заходів до звернення до суду із відповідним позовом. Управлінням Південного офісу Держаудитслужби листом від 02.06.2023 № 151425-17/1098-2023 повідомлено про відсутність підстав для вжиття заходів реагування. Також зазначено, що про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, до суду може звернутися виключно особа, якій заподіяна така шкода. Таким чином, Південним офісом Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень. Враховуючи викладене, керівник Вознесенської окружної прокуратури вважає, що при пред`явленні позовної заяви у справі № 915/1220/23 ним дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в повному обсязі, а наведені доводи Управління є безпідставними.

24.10.2023 відповідачем 1 подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач заперечує проти викладених в позові обставин, та просить відмовити у задоволенні позову.

01.11.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 29 листопада 2023 року о 10:45 год.

17.11.2023 прокурором подано до суду додаткові пояснення по справі.

Прокурор зазначає, що згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.06.2006 проведено державну реєстрацію Румянцевої Наталії Володимирівни у якості суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, а 23.09.2023 до такого реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення нею підприємницької діяльності за власним рішенням. Відповідно до п.1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18. Також за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Отже, зобов`язання ФОП навіть у зв`язку із втратою його статусу саме як ФОП не припиняються. Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які безпосередньо пов`язані із спотворенням торгів під час здійснення ФОП Румянцевою Н.В. підприємницької діяльності з торгівлі фармацевтичними товарами, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 і від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №484/3750/18, від 08.03.2023 у справі № 686/28065/20.

Копія ухвали суду від 04.09.2023 надіслана відповідачу-2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_3 та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20.09.2023 повернута відділенням зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В силу пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Беручи до уваги вищевказане суд зауважує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі № 921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).

В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області по даній справі.

Отже, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача-2 про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов. Днем вручення ухвали про відкриття провадження у справі для відповідача-2 є 20.09.2023.

Ухвалою суду від 29.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20 грудня 2023 року о 10:40 год.

Ухвалою від 20.12.2023 суд постановив: задовольнити клопотання Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області від 19.12.2023 про процесуальне правонаступництво, здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача у справі №915/1220/23 - фізичної особи-підприємця Румянцевої Наталії Володимирівни на Румянцеву Наталію Володимирівну, судове засідання у справі відкласти на 24 січня 2024 року о 12:20 год.

Судове засідання у справі № 915/1220/23, призначене на 24 січня 2024 року о 12:20 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 26.01.2024 суд постановив: судове засідання у справі призначити на 14 лютого 2024 року об 11:10 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 14.02.2024 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті, додаткових поясненнях, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Позивач, відповідач 2 та третя особа правом участі у судовому засіданні не скористались.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відокремленим підрозділом «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» 28.12.2017 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товарів «ДК 021:2015-33600000-6-Фармацефтична продукція» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-12-28-001486-b), доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UА-2017-12-28-001486-b.

Відокремленим підрозділом «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 20915546) проведені відкриті торги на закупівлю товару - код СРУ 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua, ідентифікатор закупівлі UA-2017-12-28-001486-b) (далі -Торги). Назва предмета закупівлі: бинт - 699 шт, витратні матеріали -5022 шт, жовтий наконечник для піпеточного дозатору - 5 упак., індикатор медичний - 24 пачки, індикатор медичний - 3 упак., лейкопластир - 20 шт., маска медична - 10 упак, набір гінекологічний - 1 170 компл, перчатки - 2000 пар, перчатки - 500 упак., рукавички - 2100 пар, серветки - 200 шт, система для в/в -20 шт., скарифікатор 60 упак., тонометр - 1 шт, шприц - 11751 шт., щіточка - 1170 шт. (пункт РПЗ-9.1037). Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 184410,17 грн. Розмір мінімального кроку пониження ціни: 1800,00 UAH. Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг 55002, Україна, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, ЮУВ ВП «Складське господарство». Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 01 березня 2018 до 31 травня 2018.

Дата та час проведення електронного аукціону: 15 січня 2018 14:36

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ФОП Румянцевою Наталією Володимирівною та ФОП Полторак Юлією Олександрівною.

Первинна тендерна пропозиція ФОП Румянцевої Н.В. становила 184408,80 грн, а ФОП Полторак Ю.О. - 184039,95 грн.

Остаточна тендерна пропозиція ФОП Румянцевої Н.В. становила 182608,00 грн, а ФОП Полторак Ю.О. - 184039,95 грн.

Згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій від 29.01.2018 №999 по процедурі відкритих торгів на закупівлю товару - код СРУ 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція переможцем торгів визнана ФОП Румянцева Н.В. з остаточною ціною пропозиції 182608,00 грн (т.1, а.с.38-39).

За результатами проведених торгів між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Південноукраїнська АЕС» (далі - покупець, відповідач 1) та ФОП Румянцевою Наталією Володимирівною (далі - постачальник, відповідач 2) 16.02.2018 укладено договір поставки товару № 53-123-01-18-04112 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - СРУ 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція (п. 1.1. Договору) (т. 1, а.с.47-55).

Згідно з пунктом 2.1. вказаного Договору загальна вартість товару без ПДВ складає 182608,00 грн.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю від 22.06.2018 відповідачі взяті на себе зобов`язання виконали.

ФОП Румянцевій Н.В. за поставлений товар сплачено 182608,00 грн (т. 1, а.с.56).

У подальшому, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 65/71-р/к у справі № 2-26.206/7-2019 визнано, що ФОП Румянцева Н.В. та Полторак Ю.О. вчинили порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю товарів «код СРУ 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція, проведених ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідно до ідентифікатору закупівлі UA-2017-12-28-001486-b).

Відповідно до п.4 цього рішення антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким:

- пов`язаність відповідачів через третіх осіб(п.4.1 рішення);

- наявність тривалих довірчих та сталих господарських відносин між учасниками (п.4.2 рішення);

- використання спільних засобів зв`язку (п.4.3 рішення);

- синхронність дій у часі та використання однієї ІР-адреси під час подання тендерних пропозицій та участі в аукціонах Торгах (п.4.4 рішення);

- спільні особливості електронних файлів документів, поданих на торги у складі тендерних пропозицій (п.4.5 рішення);

- аналіз цінових пропозицій учасників, закономірність результатів проведення торгів, в яких вони приймали участь разом, та характер дій відповідачів під час участі в них (п.4.6 рішення).

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 65/71-р/к у справі № 2-26.206/7-2019 дійшла висновку, що ФОП Румянцева Н.В. та ФОП Полторак Ю.О. під час підготовки документації та участі у вказаних торгах, які проводило ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» за допомогою електронних закупівель «Prozorro», ідентифікатор закупівель в системі UA-2017-12-28-001486-b, узгоджували свої дії при підготовці до участі та під час участі у Торгах.

Така поведінка учасників торгів становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), заборонених відповідно до п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, учасники тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши права замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

На запит Вознесенської окружної прокуратури від 15.05.2023 №53/5-379ВИХ-23 листом від 01.06.2023 №65-02/1126 Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило, що рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 65/71-р/к у справі № 2-26.206/7-2019 суб`єктами господарювання у судовому порядку не оскаржувалося, ФОП Румянцевою Н.В. та ФОП Полторак Ю.О. штрафи, накладені рішенням адміністративної колегії Відділення від 28.12.2021 №65/71-р/к сплачені у повному обсязі (т. 1, а.с. 58-59).

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Даний позов подано керівником Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Пунктами 8, 10, 11, 12 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Миколаївської області здійснює Південний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» та Положення про управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, затвердженого наказом Південного офісу Держаудитслужби від 18.10.2016 року № 8.

Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Південний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

Згідно з п.п.18 п.6 зазначеного Положення Південний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Південний офіс Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Миколаївської області.

Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 15.05.2023 на адресу Південного офісу Держаудитслужби скеровано лист за № 53/5-3799, у якому наведено вищевикладені порушення та запропоновано вжити заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Управлінням Південного офісу Держаудитслужби листом від 02.06.2023 № 151425-17/1098-2023 повідомлено про відсутність підстав для вжиття заходів реагування. Також зазначено, що про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, до суду може звернутися виключно особа, якій заподіяна така шкода.

Таким чином, Південним офісом Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту, що суперечать інтересам держави.

Зазначене свідчить, що Південний офіс Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, викладених у листі Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, не звернувся до суду з відповідним позовом.

У п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це с достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.

Таким чином, оскільки уповноважений державою орган упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 1311 Конституції України, ст. 53 ГПК України, має підстави для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні даної справи судом враховано наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За змістом абз. 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Статтею 208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Верховний Суд, у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 виклав правовий висновок щодо застосування ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України в сукупності з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що у законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

У ч.3 ст.5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору у справах про визнання правочину таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 вказує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В свою чергу ч. 5 ст. 13 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У преамбулі до Закону України "Про захист економічної конкуренції" вказано, що цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Як вбачається з абз. 1 ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

У преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу

Закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренція серед учасників (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Румянцева Н.В. та ФОП Полторак Ю.О. узгодивши свою поведінку та свої пропозиції, тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

У зв`язку з чим, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.12.2021 № 65/71-р/к у справі № 2-26.206/7-2019 визнано, що ФОП Румянцева Н.В. та Полторак Ю.О. вчинили порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю товарів «код СРУ 33600000-6 по ДК 021:2015 - Фармацевтична продукція, проведених ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідно до ідентифікатору закупівлі UA-2017-12-28-001486-b). За порушення законодавства про захист економічної конкуренції на зазначених суб`єктів господарювання накладено штраф.

Суд зазначає, що негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів/аукціонів (через узгодження поведінки конкурсантами) (постанова Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 922/2940/20, постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/1490/19).

Однак, через вчинення ФОП Румянцевою Н.В. та Полторак Ю.О. антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії ФОП Румянцевої Н.В. були спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі, тобто, в діях ФОП Румянцевої Н.В. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

У силу положень ст.202 ЦК України рішення тендерного комітету ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», оформлене протоколом його засідання протоколом від 29.01.2018 № 999, яким ФОП Румянцева Н.В., в силу приписів ч.6 ст.28 ЗУ «Про публічні закупівлі», фактично визнано переможцем у закупівлі UА-2017-12-28-001486-b, вирішено акцептувати пропозицію, а також укласти з нею угоду, є правочином, учиненим цим відокремленим підрозділом і спрямованим на набуття у нього і вказаного товариства цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору.

Схожий за змістом висновок щодо застосування ст. 202 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У зв`язку із цим, рішення тендерного комітету ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», оформлене протоколом його засідання від 29.01.2018 № 999, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - ФОП Румянцевої Н.В. і підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.215, ч. 1 ст.203 і ч.3 ст.228 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній станом час розгляду справи.

Як встановлено судом, тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ФОП Румянцевої Н.В. та ФОП Полторак Ю.О., які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» «ДК 021:2015-33600000-6-Фармацефтична продукція» відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ФОП Румянцевої Н.В. та ФОП Полторак Ю.О. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

Тому договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Румянцевої Н.В., на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Крім того, згідно з ч.6 ст.33 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Отже, недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №910/16309/18).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що договір поставки товару від 16.02.2018 №53-123-01-18-04112, укладений між Відокремленим підрозділом «Південноукраїнська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Фізичною особою-підприємцем Румянцевою Наталією Володимирівною, за рішенням тендерного комітету ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», оформленого протоколом його засідання від 29.01.2018 № 999, підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Судом встановлено, що рішення тендерного комітету ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», оформленого протоколом його засідання від 29.01.2018 № 999 та договір поставки товару від 16.02.2018 №53-123-01-18-04112, укладений між Відокремленим підрозділом «Південноукраїнська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Фізичною особою-підприємцем Румянцевою Наталією Володимирівною є такими, що підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу Румянцевої Н.В.

Як встановлено ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як вбачається з матеріалів справи, Румянцевою Н.В. за спірним договором одержано грошові кошти в сумі 182608,00 грн.

Тобто, Румянцева Н.В. з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримала бюджетні кошти в сумі 182608,00 грн.

Вказане свідчить про наявність у відповідача-2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що одержані відповідачем-2 грошові кошти у розмірі 182608,00 грн за спірним договором повинні бути повернуті Відокремленому підрозділу «Південноукраїнська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» як іншій стороні договору, а отримані відповідачем-1 грошові кошти, за рішенням суду - стягуватися в дохід держави.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 2 як особу, винну у вчиненні антиконкуренних згоджених дій, що стали наслідком звернення прокурора до суду з даним позовом.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», оформлене протоколом його засідання від 29.01.2018 № 999.

3. Визнати недійсним договір поставки товару від 16.02.2018 № 53-123-01-18-04112, укладений між Відокремленим підрозділом «Південноукраїнська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Фізичною особою-підприємцем Румянцевою Наталією Володимирівною.

4. Стягнути з Румянцевої Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) 182608,00 грн.

5. Стягнути з Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) в дохід держави одержані ним за рішенням суду у справі №915/1220/23 кошти в сумі 182608,00 грн.

6. Стягнути з Румянцевої Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 8107,12 грн.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

9.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

особа, яка звернулась до суду в інтересах держави: Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56501, Миколаївська область, м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2, код ЄДРПОУ 02910048)

позивач: Південний офіс Держаудитслужби України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150) в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 42-а, код ЄДРПОУ 41168670)

відповідач 1: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; адреса електронної пошти: energoatom@atom.gov.ua; ідентифікаційний код 24584661)

в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ; промзона, адреса електронної пошти: office@sunpp.atom.gov.ua; код ЄДРПОУ 20915546)

відповідач 2: Румянцева Наталія Володимирівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20992104, адреса електронної пошти: od@amcu.gov.ua).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 26.02.2024.

Суддя В.О.Ржепецький