Рішення № 117234094, 01.02.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/6290/23

Провадження № 2/309/1244/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Довжанин М.М., за участю секретаря судового засідання Продан Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, в місті Хуст, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» до ОСОБА_1 про стягнення 3%, інфляційних збитків у відповідності до ст. 625 ЦК України,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3%, інфляційних збитків у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Посилається на те, що між позичальником, яким є ОСОБА_1 та АКБ «ФОРУМ» 11.10.2007 був укладений Кредитний договір №0342/07/26-CL, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 43000 доларів США зі сплатою 13 % річних.

13.07.2009 рішенням у справі N2-н-192/2009, що виніс Хустський районний суд Закарпатської області, стягнуто з ОСОБА_1 , 393483,56 грн. заборгованості за Кредитним договором та 850,00 грн. судового збору та 25 грн. сплачених витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Станом на дату подачі позову вищевказане рішення суду залишається невиконаним.

26.03.2019 року між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №0342/07/26-CL.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 24.02.2020 у справі № 309/3797/19 змінено стягувача на ТОВ «Фінансова компанія «Веста», яку наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ПАТ «Банк Форум» втратив такі права.

Оскільки відповідач не припинив зобов`язання шляхом його виконання у відповідності до кредитного договору, судового рішення або закону, воно є чинним на час подання позову. Отже, у відповідача існує прострочена заборгованість, на яку кредитор має право нарахувати 3% річних та інфляцію згідно частини 2 статті 625 ЦК України. При цьому позивач зазначив, що невиконання відповідачем грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню станом на 15.11.2023, відповідно до розрахунку заборгованості становить 76977,48 грн., з яких: нараховані 3% річних 15070,95 грн.; втрати від інфляції 61906,53 грн. За наведених обставин позивач просив позов задовольнити та стягнути з солідарно відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Веста» вказану суму, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 20000,00 грн.

Ухвалою суду від 27 грудня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання сторони у справі не з`явились.

Представник позивача ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» в особі директора товариства Дяченко Є.Г. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.

У зв`язку з неявкою сторін на розгляд справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріал справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АКБ «ФОРУМ» 11.10.2007 був укладений Кредитний договір №0342/07/26-CL, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 43000 доларів США зі сплатою 13 % річних.

У зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором позивач звернувся в суд про її стягнення.

Згідно судового наказу № 2-н-192/2009 р, виданого Хустським районним судом Закарпатської області 13 липня 2009 року, який набрав законної сили 30 липня 2009 року, з ОСОБА_1 стягнуто на користь АКБ «Форум» 370428,57 гривень заборгованості по кредиту, 23054,99 гривень відсотки за користування кредитом, 850 гривень державного мита та 25 гривень сплачених витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Станом на дату подачі позову вищевказане рішення суду залишається невиконаним.

26.03.2019 року між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №0342/07/26-CL.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року замінено стягувача на ТОВ «Фінансова компанія «Веста», отримало право вимоги до відповідача.

Згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Веста», яке оформлено протоколом № 06/08-2019 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Веста» від 06 серпня 2019 року, ТОВ «ФК «Веста» перейменовано на ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ «ФК «Веста».

Таким чином, усі права кредитора за Кредитним договором №0342/07/26-CL від 11 жовтня 2007 року на даний час належать ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА».

Доказів повного чи часткового виконання вищевказаного рішення суду не подано і згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» станом на 15 листопада 2023 року за період з 15 листопада 2020 року по 23 лютого 2022 року 3% річних на суму заборгованості згідно рішення суду в сумі 393483 грн. 56 коп., становлять 15070 грн. 95 коп., інфляційні втрати 61906 грн. 53 коп., загалом 76977 грн. 48 коп.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та три проценти річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року (справа №127/15672/16-ц, провадження № 14-254цс19).

ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за Кредитним договором №0342/07/26-CL від 11 жовтня 2007 року, у зв`язку із чим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення з нього заборгованості за кредитом. За судовим наказом № 2-н-192/2009 р, виданим Хустським районним судом Закарпатської області 13 липня 2009 року з відповідача на користь банку стягнуто заборгованість за Кредитним договором №0342/07/26-CL від 11 жовтня 2007 року. Судове рішення відповідачем не виконано в повному обсязі, протилежного суду не доведено.

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2009 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість не припинилося та триває по час розгляду даної справи. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

У цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», яке набуло всіх прав кредитора по Кредитному договору №0342/07/26-CL від 11 жовтня 2007 року, пред`явило позов в межах строку позовної давності, перебіг якого зупинений в період дії воєнного стану в Україні.

Позивачем проведено та надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 61906 грн. 53 коп. та трьох процентів річних в сумі 15070 грн. 95 коп., станом на 15.11.2023 за період з 15.11.2020 по 23.02.2022, який відповідачем не спростований, перевірений судом, а тому приймається судом як належний.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати в та три проценти річних в сумі 76977 грн. 48 коп.

Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 20 000 грн. 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надання правничої допомоги підтверджені належними доказами, а саме позивачем надано Договір №02-01/2023 про надання правової допомоги від 03 січня 2023 року, Заявку на надання юридичної допомоги №1 від 07 листопада 2023 року та Акт № 33 приймання-передачі наданих послуг від 21 листопада 2023 року, у якому здійснено детальний опис робіт, виконаних для надання правничої допомоги.

Оскільки понесення позивачем зазначених витрат підтверджено належними доказами вони підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 20000 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 526, 530, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 41264766, місцезнаходження: 03035, місто Київ, вул. Сурикова, будинок 3, корпус 8Б, офіс 103) інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 76977,48 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят сім) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 41264766, місцезнаходження: 03035, місто Київ, вул. Сурикова, будинок 3, корпус 8Б, офіс 103) судові витрати у розмірі 22 684 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М.М.