Ухвала суду № 117232601, 21.02.2024, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

21.02.2024 227/444/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

судді одноособово ОСОБА_1

за участю

секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010000220 від 19.01.2024 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Хомутець, Миргородського району, Полтавської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні утриманців немає, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.

Підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України відсутні.

В підготовчому судовому засіданні перешкод для призначення судового розгляду не встановлено.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Дане кримінальне провадження підсудно Добропільському міськрайонному суду Донецької області.

Від прокурора надійшло клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні та виклику в судове засідання свідків обвинувачення, явку яких буде забезпечено стороною обвинувачення.

Учасники судового провадження проти призначення справи до судового розгляду у закритому режимі не заперечували.

Судом вирішено розгляд даного провадження здійснювати у закритому режимі, оскільки відповідно до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, який затверджено наказом Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383, а саме п.1.4.3. до державної таємниці відносяться відомості про дислокацію, систему охорони, оборони, організаційно-штатну структуру, чисельність особового складу військових частин (установ) в особливий період (на воєнний час).

Крім того, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , на строк 60 днів, посилаючись на обґрунтованість обвинувачення та на існування ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились та мають місце на теперішній час. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ніж тримання під вартою не є можливим, оскільки такі заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання та просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Зазначив, що на даний час ризик встановлений в ухвалі слідчого судді від 28.12.2024 року передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховування від суду не зменшився. Оскільки особа є військовослужбовцем та перебуваючи на волі може ухилитися від явки до суду або залишити самовільно військову частину. Крім того вважає, що на даний час є актуальними ризики передбачені п.3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України. Оскільки є імовірність, що обвинувачений може впливати на свідків, з якими проходить військову службу в одному підрозділі, навіть шляхом застосування до них насилля, а також може вчинити інший подібний злочин, оскільки злочин в якому він обвинувачується пов`язаний з невиконанням наказу командира. А також перешкоджати вказаному кримінальному провадженню, шляхом впливу на свідків, ухиленням від явки до суду. Додав, що в даному кримінальному провадженні свідки ще не допитані, докази не дослідженні, тому існують всі підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що обвинувачений має особисте житло та стійкі соціальні зв`язки, разом з ним мешкає його мати. Крім того має певні захворювання з 2014 року, але добровільно захищав Батьківщину. Щодо впливу на свідків заперечує, оскільки свідки вже є допитаними та обвинувачений не збирається здійснювати на них будь-який тиск. Вважає, що обвинувачений не відмовлявся від виконання бойового завдання, а не міг його виконати за станом здоров`я, тому вважає, що взагалі відсутній склад злочину передбаченого ч.4 ст.402 КК України. Щодо клопотання прокурора, зазначає, що прокурором не дотримано вимог ст.184 КПК України та не надано переліку додатків якими він ці ризики обґрунтовує. Надане нею клопотання про зміну запобіжного заходу підтримує в повному обсязі та просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Захисник ОСОБА_5 підтримав заперечення захисника ОСОБА_4 та просив не продовжувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосувати більш м`який запобіжний захід.

Прокурор заперечував проти застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали та вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд виходить з такого.

Згідно ч.3. ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Правила продовження строку тримання під вартою визначені у статті 199 КПК України, відповідно до якої суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.5 ст.199 КПК України, суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що суд продовжує строк тримання обвинуваченому в разі якщо встановить, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також якщо будуть встановлені обставини, які свідчать, що судовий розгляд не можливо завершити до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що що 26.12.2023 року близько 09:30 тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 у пункті тимчасового перебування особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_2 заступником командира ІНФОРМАЦІЯ_5 з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_7 на виконання бойового розпорядження командира ІНФОРМАЦІЯ_4 № 4286 від 25.12.2023 майора ОСОБА_8 віддано усний наказ з метою посилення взводних опорних пунктів та відбиття наступу противника в районі АДРЕСА_3 , солдату резерву 36 запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_6 до 12.00 26.12.2023 року вибути в підпорядкування командира 7 механізованої роти та разом з особовим складом зведеного підрозділу до 13.00 26.12.2023 року посилити взводний опорний пункт в районі АДРЕСА_3 із завданням - відбити наступ противника, не допустити його прориву в глибину оборони та сторони флангів, нанести противнику максимальних втрат, утримати підступи до північно східної частини н.п. Авдіївка, чим створити сприятливі умови для оборони міста.

При цьому вказаний бойовий наказ виданий в установленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечить чинному законодавству, та не був пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_6 не носив в собі явно злочинного змісту, у зв`язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку солдата ОСОБА_6 .

Однак, солдат ОСОБА_6 у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 26.12.2023 приблизно о 09 год. 30 хв., тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 у пункті тимчасового перебування особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, відданий заступником командира ІНФОРМАЦІЯ_5 з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_7 , чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.

В межах досудового розслідування відносно ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.02.2024 року.

Судом встановлено, що дана справа знаходиться на початковому її розгляді, а саме у справі проведено підготовче засідання та призначено судовий розгляд.

Вказане свідчить, що завершити судовий розгляд до 23.02.2024 року, а саме до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою від 28.12.2024 року не є можливим.

Суд вважає, що в судовому засіданні прокурором доведено, що ризик, який існував під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України не зменшився, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який відповідно передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, у зв`язку з чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може переховуватися від суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки.

Крім того суд вважає, що прокурором доведено існування ризиків передбачених п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України слід зазначити, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. При цьому, суддя бере до уваги, що в ході розгляду даного клопотання обвинуваченому стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх, в тому числі і враховуючи те, що свідки, це особи з якими разом він проходить військову службу в одній військовій частині.

Також на думку суду, на даному етапі судового розгляду, існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у злочині, вчиненому ним як військовослужбовцем в умовах воєнного стану, а саме у відкритій відмові виконати наказ командира, що не виключає ймовірність того, що останній не продовжить своєї неправомірної поведінки як військовослужбовець.

Разом з цим, суд вважає необґрунтованим та недоведеним зазначений у клопотанні прокурора ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки прокурором не було наведено належних обставин, які б вказували на наявність зазначеного ризику, ані надано доказів на його підтвердження.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, з огляду на характер інкримінованого злочину, який є умисним злочином вчиненим військовослужбовцем в умовах воєнного стану, фактичною відмовою виконувати наказ командира, що потягло за собою перекладення обов`язків ОСОБА_6 на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю, чітким є переконання суду, що інші, більш м`які запобіжні заходи, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

За вищевказаних обставин суд вважає, що продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Таким чином, тримання під вартою ОСОБА_6 наразі є виправданим та необхідним і тому суд вважає доцільним продовжити останньому строк тримання під вартою.

У зв`язку з чим, суд вважає, що посилання захисника на відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України відносно ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження.

Що стосується клопотання захисників про зміну запобіжного заходу на більш м`яке на особисте зобов`язання, суд зазначає наступне.

Захисник в обґрунтування клопотання посилається на ті обставини, що обвинувачений має певні захворювання, тому потребує нагляду вузьких спеціалістів, має стійкі соціальні зв`язки, оскільки в нього є мати з якою він проживає та здійснює догляд, має задовільний майновий стан, позитивні характеризуючи данні за місцем проживання та служби.

Проте, на підтвердження даних обставин належних доказів захисник не надає.

З долученої до клопотання копії магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта, яка датована 20.08.2014 року, не можливо встановити стан здоров`я обвинуваченого на теперішній час, будь-яких інших підтверджуючих документів щодо існування у обвинуваченого захворювань або звернень за медичною допомогою суду не надано.

Долучені до матеріалів клопотання акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_9 (яка є матір`ю обвинуваченого) та довідки про наявність у ОСОБА_9 певних захворювань, не підтверджують тих обставини, що ОСОБА_6 здійснює за своєю матір`ю догляд, як то передбачено чинним законодавством.

Щодо характеризуючи даних з місця проходження служби, то вказані відомості до клопотання взагалі не додані.

Дійсно, з долученої до матеріалів справи характеристики з місця проживання обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що він характеризується позитивно, але суд наголошує, що лише позитивна характеристика за місцем проживання не є підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.

Таким чином, клопотання захисника суд вважає необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, а також вимоги ч.3 ст.183 КПК України, суд з урахування майнового стану обвинуваченого вважає необхідним визначити останньому заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка слугуватиме вагомою противагою для припинення протиправних дій та належної процесуальної поведінки обвинуваченого у випадку сплати застави з покладенням на нього обов`язків, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, служби; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.199, 314, 315 КПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

1.Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.4 ст.402 КК України призначити до судового розгляду в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області на 19 березня 2024 року на 13.00 годину.

Судовий розгляд здійснювати у закритому судовому засіданні суддею одноособово.

В судове засідання викликати, прокурора, обвинуваченого, захисників та свідків обвинувачення, забезпечення яких зобов`язався здійснити прокурор.

2.Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме з 19 лютого 2024 року по 18 квітня 2024 року включно, з утриманням останнього на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити ОСОБА_6 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 коп), які необхідно внести на рахунок отримувача: UА828201720355259003000011792, Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Донецькій області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, Код класифікації доходів бюджету: 22030200, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави обвинуваченого ОСОБА_6 з під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст.194 КПК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

прибувати до суду за першою вимогою;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, служби;

утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню та діє по 18.04.2024 року включно в частині продовження запобіжного заходу.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою з моменту отримання вказаної ухвали в частині продовження запобіжного заходу.

Повний текст ухвали буде складений та оголошений 21 лютого 2024 року о 15:00 годині.

Головуючий суддя ОСОБА_1