Рішення № 117232528, 26.02.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33778/23

Провадження № 2/127/4414/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Клімішину Оксану Миколаївну звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу електричної енергії №1136 від 10.03.2021. Позов мотивовано тим, що на ТОВ «Енера Вінниця», як постачальника універсальних послуг, покладено обов`язок щодо купівлі електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств. 10.02.2021 між ТОВ «Енера Вінниця», як постачальником універсальних послуг, та ОСОБА_1 , як споживачем, укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №1136, який є додатком до Договору про постачання універсальних послуг №169550183 від 02.03.2021 за місцезнаходженням приватного домогосподарства. Предметом вказаних договорів є купівля-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, яка вироблена генеруючими установками приватного домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві спільної часткової приватної власності позивачу. На виконання умов договору, генеруючою установкою приватного домогосподарства позивача за період 10.03.2021 по 15.10.2023 було вироблено та передано відповідачу електричну енергію загальною вартістю 480996,54 грн. Дана сума боргу по оплаті виробленої та переданої електроенергії відповідачем не заперечується та підтверджується актами приймання-передавання товару (електричної-енергії) за період з 10.03.2021 по 31.08.2023. При цьому на виконання своїх зобов`язань по Договору №1136 від 10.03.2021 відповідачем було здійснено оплати на загальну суму 389593,16 грн. Позивач зазначає, що станом на 15.10.2023 заборгованість відповідача за отриману та не оплачену електричну енергію становить 91403,38 грн (480996,54 грн - 389593,16 грн), яку і просив стягнути з відповідача, також просив стягнути інфляційні втрати за період з 20.03.2022 по 30.06.2023 у розмірі 5883,55 грн, 3 % річних за період з 20.03.2022 по 15.10.2023 у розмірі 2713,12 грн, пеню за період з 20.11.2022 по 15.10.2023 у розмірі 10608,49 грн та 1106,09 грн судового збору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

04.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №99534), надісланий відповідачем засобами поштового зв`язку 01.12.2023, у межах строку встановленого судом. Відповідач зазначив, що частково визнає пред`явлені позовні вимоги, з огляду на наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості по договору про купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватного домогосподарства №1136 за період з 10.03.2021 по 15.10.2023 у загальному розмірі 91403,38 грн. При цьому вказана позовна вимога визнається відповідачем частково, а саме у розмірі 89600,00 грн, яка ним вже оплачена. У решті суми (1803,36 грн - заборгованість за грудень 2022 року) відповідач вказує, що згідно положень Постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері електроенергетики та комунальних послуг №153 від 30.01.2023 строк оплати вартості електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, купленої постачальником універсальних послуг за «зеленим» тарифом за грудень 2022 року визначено до 25 грудня 2023 року. Таким чином, у зв`язку із добровільною оплатою заборгованості у розмірі 89600,00 грн відповідач просить закрити провадження у справі в цій частині.

Щодо нарахування штрафних санкцій, а саме нарахування пені у розмірі 10608,49 грн (за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року) відповідач заперечує та просить відмовити у задоволенні цієї вимоги, вказуючи, що положеннями пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» №332 від 25.02.2022 (із змінами, внесеними згідно з Постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідач вказує, що останні як вид неустойки підлягають зменшенню у зв`язку із об`єктивною неможливістю своєчасного здійснення розрахунку товариством, тому просить суд врахувати вказані обставини та надані на підтвердження цього докази при винесені судом рішення та відповідно зменшити розмір неустойки (5883,55 грн інфляційних втрат та 2713,12 грн 3% річних) на 95%.

14.12.2023 до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №103095), надіслана представником позивача адвокатом Клімішиною О.М. засобами поштового зв`язку 11.12.2023. Позивачем підтверджено часткову оплату ТОВ «Енера Вінниця» заборгованості у розмірі 89600,00 грн. При цьому позивач вказує, що постанова НКРЕКП №153 від 30.01.2023 жодним чином не обмежувала та не обмежує відповідача в оплаті заборгованості за грудень 2022 року раніше ніж до 25 грудня 2023 року, як про те зазначено у відзиві на позов. Також зазначає, що наведене відповідачем обґрунтування суперечить положенням ст. 629 ЦК України щодо обов`язкового виконання умов договору обома сторонами, тому позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості за отриману електричну енергію за грудень 2022 року у розмірі 1803,38 грн.

Наведені відповідачем заперечення щодо нарахування пені позивач вважає необґрунтованими та незаконними, з огляду на наступне. Відповідачем не було виконано належним чином зобов`язання за укладеним між сторонами договором, що ним не заперечувалась, тому, посилаючись на умови укладеного сторонами договору та положення статті 549 ЦК України, позивач вважає правомірним нарахування пені. Водночас позивач категорично не погоджується із твердженням відповідача про неможливість нарахування та стягнення з нього пені згідно з пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022. Позивач зауважує, що постанова НКРЕКП №332, яка є підзаконним актом, має меншу юридичну силу перед законами - Цивільним Кодексом України та Господарським Кодексом України, відповідно не може бути спеціальним законом, має перевагу над загальним законом. Вважає наведені НКРЕКП настанови (рекомендації) у межах наданих її повноважень спрямовані на регулювання/урядування саме дій учасників ринку електричної енергії таким чином, що лише рекомендують їм тимчасово обмежити їх поведінку у спірних правовідносинах (не нараховувати і не стягувати санкції) за умов, що склалися (введення та продовження в Україні воєнного стану), для стабілізації учасників ринку електричної енергії під час такого періоду, однак жодним чином не може бути актом (підзаконним), який повністю звільняє одного з учасників ринку електричної енергії від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання та нівелює приписи чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, до якого жодні зміни в цій частині внесені не були, зокрема у зв`язку з прийняттям постанови НКРЕКП №332.

Крім того, позивач не погоджується щодо доводів відповідача стосовно нарахування неустойки у вигляді інфляційних втрат та суми 3 % річних, оскільки нараховані позивачем суми 3 % річних та інфляційних втрат не є неустойку, а є способом захисту майнового права позивача та які входять до складу грошового зобов`язання, яке відповідач має сплатити на користь позивача, при цьому останні не підлягають зменшенню з підстав винятковості даної справи, так як не є неустойку (пенею чи штрафом), як про це зазначає відповідач.

При цьому зауважив, що розмір пені (10608,49 грн), заявлений до стягнення, складає незначну частку від суми основної заборгованості. Позивач вважає, що відповідач має необхідні кошти для погашення заборгованості за придбано електричної енергії та штрафні санкції, також відповідачем не надано суду належних допустимих доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин належного виконання зобов`язань та причинних наслідків винятковості обставин для зменшення нарахованих позивачем у розмірах пені та штрафу.

Крім того, разом з відповіддю на відзив позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач у зв`язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості за електричну енергію в сумі 89600,00 грн просив стягнути з відповідача 21008,54 грн, з яких: 1803,38 грн - сума заборгованості, 5883,55 грн - нараховані на суму заборгованості інфляційні втрати, 2713,12 грн - 3 % річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, 10608,49 грн - пеня; а також 1106,09 грн судового збору.

29.12.2029 до суду надійшла заява відповідача (вх. ЕП-107104), згідно якої останній повідомив про оплату ним у повному обсязі заборгованості за отриману та не оплачену електричну енергію в сумі 91403,36 грн, у зв`язку з чим вважає, що у цій частині позовних вимог відсутній предмет спору. Решта вимог відповідачем не визнаються з підстав викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Статтею 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України, серед яких зазначено Закон України «Про альтернативні джерела енергії».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні договори, серед яких є договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом - це домовленість між індивідуальним побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, яка спрямована на врегулювання цивільних прав та обов`язків під час купівлі-продажу за "зеленим" тарифом електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства.

Згідно пункт 3.3.4 глави 3.3 розділу III Правил роздрібного ринку електричної енергії, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством укладається між постачальником універсальних послуг та власником (одним із власників за згодою інших співвласників) цього приватного домогосподарства і є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил).

Відповідно до пункту 11.3.18 глави 11.3. розділу ХІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, умови та порядок оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, передбачені цими Правилами, зазначаються в договорі про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством. Відповідальність за порушення умов та порядку оплати встановлюється договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до законодавства. Спори, які виникають між побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг під час укладення договору та купівлі-продажу електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, вирішуються в установленому законодавством порядку.

Плату за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, постачальник універсальних послуг має перераховувати на рахунок побутового споживача відповідно до договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством (пункт 11.3.19. глави 11.3. розділу ХІ ПРРЕЕ).

Розрахунковим періодом для встановлення постачальнику універсальних послуг розміру оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, є календарний місяць (пункт 11.3.20. глави 11.3. розділу ХІ ПРРЕЕ).

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.

Судом встановлено, що 02.03.2023 між ТОВ «Енера Вінниця», як постачальником, та ОСОБА_1 , як споживачем, укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №169550183 (а.с. 25-33).

Згідно умов п. 2.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №169550183 від 02.03.2023 постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що не перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору.

02.03.2023 ОСОБА_1 подав АТ «Вінницяобленерго» заяву-приєднання до умов договору споживача про розподіл електричної енергії за технічними даними об`єкту споживача розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34, 35).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №233615775 від 23.11.2020 позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить1/5 частка житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 45).

ОСОБА_1 як власником (користувачем) приватного домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було подано директору ТОВ «Енера Вінниця» Близнюку О.І. заяву-повідомлення про встановлення генеруючої установки (вх №А-1586 від 10.03.2021) (а.с. 44).

10.03.2021 ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 уклали Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №1136, який є додатком до Договору про постачання універсальних послуг №169550183 від 02.03.2021. Місцезнаходження приватного домогосподарства: АДРЕСА_1 (а.с. 38-43).

Відповідно до Розділу 1 «Предмет договору» цього Договору споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим договором. Постачальник універсальних послуг урегульовує відносини з побутовим споживачем щодо купівлі-продажу електричної енергії з дати улаштування засобу обліку, придатного для проведення розрахунків за «зеленим» тарифом, та внесення інформації про приєднану генеруючу установку до паспорта точки розподілу (передачі) електричної енергії.

Сторонами договору погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. На дату введення в експлуатацію генеруючої установки 10.03.2021 року «зелений» тариф за цим договором становить 5,5687 грн (п. 4.1, 4.3 цього Договору).

На підтвердження обсягів прийнятої-переданої електричної енергії за період з березня 2021 року по серпень 2023 року надано акти приймання-передавання товару (електричної енергії), звіти про обсяги та напрямки перетоків прийнятої-переданої електричної енергії та акт звірки взаємних розрахунків по стану (а.с. 46-83).

Відповідачем здійснювалося часткове перерахування коштів в рахунок оплати проданої позивачем електроенергії на його поточний рахунок, про що свідчить довідка (АТ КБ «ПриватБанк» №VG506ARDHR2NEF2Q від 29.09.2023, виписки про зарахування коштів на рахунок, а також акт звірки взаємних розрахунків по стану (а.с. 82-92).

Однак у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «Енера Вінниця» зобов`язань за Договором про купівлю-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №1136 від 10.03.2021, станом на 15.10.2023 згідно проведеного позивачем розрахунку утворилася заборгованість за оплату придбаної електричної енергії у сумі 91403,38 грн.

При цьому, наведений розрахунок відповідачем не спростовано, більше того позовні вимоги у цій частині останнім визнано. Відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено заборгованість за оплату придбаної електричної енергії у сумі 91403,38 грн, на підтвердження чого надано копію платіжної інструкції (АБ «Укргазбанк») №164382 від 28.11.2023 на 20615,49 грн, копію платіжної інструкції (АБ «Укргазбанк») №160793 від 21.11.2023 на 23422,93 грн, копію платіжної інструкції (АБ «Укргазбанк») №162743 від 22.11.2023 на 2811,52 грн, копію платіжної інструкції (АБ «Укргазбанк») №154774 від 07.11.2023 на 17039,34 грн, копію платіжної інструкції (АБ «Укргазбанк») №156729 від 08.11.2023 на 8597,48 грн, копію платіжної інструкції (АБ «Укргазбанк») №152770 від 06.11.2023 на 17080,24 грн, копію платіжної інструкції (АБ «Укргазбанк») №176613 від 21.12.2023 на 1803,36 грн (а.с. 128-131, 153).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач після звернення позивача з даним позовом до суду здійснив оплату придбаної електричної енергії у зв`язку із чим відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі у частині позовних вимог, а позивачем - заява про зменшення позовних вимог.

Щодо поданих заяв та клопотань суд зазначає наступне.

Положення п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України надають позивачу процесуальну можливість збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 264 ЦПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно зменшення позивачем розміру позовних вимог є проявом принципу диспозитивності цивільного судочинства, тому справа підлягає розгляду в межах зменшених позивачем позовних вимог, а саме стягнення заборгованості у загальному розмірі 21008,54 грн, з яких: 1803,38 грн - сума заборгованості, 5883,55 грн - нараховані на суму заборгованості інфляційні втрати, 2713,12 грн - 3 % річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, 10608,49 грн - пеня.

Водночас, пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Слід зазначити, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ЦПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, встановивши, що предмет спору щодо стягнення основного боргу припинив своє існування в процесі розгляду справи (відповідач після відкриття провадження у справі сплатив 1803,38 грн основного боргу), суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем оплати за придбану електричну енергію, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5883,55 грн - інфляційних втрат, 2713,12 грн - 3 % річних, 10608,49 грн - пені.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 4.10 Договору сторони погодили, що у разі несплати обсягу придбаної електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, постачальник універсальних послуг зобов`язаний сплатити споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Стаття 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачає, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Так, 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №332, а 26.04.2022 внесено зміни до неї постановою №413, доповнивши пунктом 16 наступного змісту: «на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії». Постанова №413 від 26.04.2022 набрала чинності з дня її прийняття (26.04.2022).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та у подальшому неодноразово продовжувався і триває до сьогодні.

За таких обставин, нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов`язань за період з 20.11.2022 по 15.10.2023 є необґрунтованим, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Енера Вінниця» пені у розмірі 10608,49 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення прав позивача.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Енера Вінниця» 5883,55 грн - інфляційних втрат та 2713,12 грн - 3 % річних підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо заяви відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що із положень статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Відтак, правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 480,57 грн пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 76-81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №127/33778/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення заборгованості в частині стягнення основного боргу на суму 1803,38 грн - закрити.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 8596,67 грн (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень шістдесят сім копійок), з яких: 2713,12 грн - 3 % річних, 5883,55 грн - інфляційних втрат.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 480,57 (чотириста вісімдесят гривень п`ятдесят сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», код ЄДРПОУ 41835359, місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, Вінницька область.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна