Рішення № 117232199, 14.02.2024, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2436/23

провадження № 2/136/593/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Липовецької міської ради (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати за позивачем, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, яка згідно державного акту серії ВН №06561 від 01.06.2001 за №692 належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , а після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася із земельної ділянки, яка належала йому згідно державного акту серії ВН №06561 від 01.06.2001 за №692. Таку спадщину ОСОБА_3 прийняла його дружина та мати позивача ОСОБА_2 , однак ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла, а після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася із вищевказаної земельної ділянки, яку вона успадкувала від свого чоловіка ОСОБА_3 , проте не встигла оформити. Позивач прийняла спадщину своєї матері ОСОБА_2 , вчасно звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку з тих підстав, що мати позивача не встигла її оформити на себе, хоч і прийняла спадщину чоловіка ОСОБА_3 та за відсутності у спадкоємця оригіналу правовстановлюючого документу.

Ухвалою суду від 27.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Витребувано спадкові справи.

Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано, однак представник у своїй письмовій заяві від 19.01.2024 не заперечував щодо задоволення позову та просив про розгляд справи без його участі.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, а у своїй заяві просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позов просили задовольнити.

Суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, за наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи фіксацію судового засідання.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Матір`ю позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 , була ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Згідно свідоцтва про одруження 07.07.1960 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 одружилися. Після укладення шлюбу позивача з ОСОБА_6 29.08.1965, вона змінила прізвище на " ОСОБА_7 ". Згідно наявної у матеріалах справи копії державного акту серії на право приватної власності на землю серії ВН №06561 від 01.06.2001 за №692, земельна ділянка площею 2,3434 га, що на території Липовецької селищної ради, належала ОСОБА_3 . Також з відповіді на адвокатський запит Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій обл. від 05.07.2023 вказується, що дійсно на зміну сертифікату на право на земельну частку пай ОСОБА_3 було видано вищевказаний державний акт. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть. Згідно матеріалів його спадкової справи вбачається, що за життя ОСОБА_3 заповіту не складав, а його спадщину прийняла лише дружина ОСОБА_2 , оскільки вона фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, також було подано до нотаріуса заяву про прийняття спадщини і навіть їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на інше належне ОСОБА_3 право на земельну частку (пай). Син ОСОБА_3 у своїй заяві до нотаріуса вказав, що відмовився від спадщини батька. Однак, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть, але не встигнувши оформити спадщину на належну ОСОБА_3 земельну ділянку, згідно державного акту серії ВН №06561 від 01.06.2001 за №692. Згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 вбачається, що за життя вона заповіту не складала, а її спадщину прийняла лише її дочка - позивач, вчасно подавши нотаріусу відповідну заяву, і її навіть було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на інше належне ОСОБА_2 майно, при цьому інші спадкоємці, у своїх заявах відмовилися від спадщини на користь позивача. Проте, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку згідно державного акту серії ВН №06561 від 01.06.2001 за №692, з тих підстав, що мати позивача ОСОБА_2 не встигла її оформити на себе, хоч і прийняла спадщину чоловіка ОСОБА_3 та за відсутності у спадкоємця оригіналу правовстановлюючого документу.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки чоловік матері позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то правовідносини з приводу спадкування майна регулюються нормами ЦК УРСР.

За змістом ст. 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Як визначено в ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За загальними приписами ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Суд встановив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , якому належала земельна ділянка згідно державного акту серії ВН №06561 від 01.06.2001, і який при житті не склав заповіту, його спадщину в силу п. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, прийняла дружина ОСОБА_2 , яка згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року, будучи спадкоємцем першої черги за законом, мала на неї право. При цьому, син ОСОБА_3 у своїй заяві до нотаріуса вказав, що відмовився від спадщини батька.

Також суд встановив, що ОСОБА_2 хоч і прийняла спадщину свого чоловіка ОСОБА_3 , але за життя не встигла оформити спадщину на земельну ділянку згідно державного акту серії ВН №06561 від 01.06.2001 та померла.

Оскільки матір позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то правовідносини з приводу спадкування її майна регулюються нормами ЦК України 2003 року.

Як визначено в ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Разом з тим, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст.1222 ЦК України).

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом такого строку не подав заяву то він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Суд встановив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_2 , яка раніше успадкувала від свого чоловіка ОСОБА_3 земельну ділянку згідно державного акту серії ВН №06561 від 01.06.2001, і яка при житті не склала заповіту, її спадщину в силу ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняла дачка - позивач, вчасно подавши до нотаріуса заяву відповідного змісту, і яка в силу припису ст. 1261 ЦК України, будучи спадкоємцем першої черги за законом, мала на неї право. При цьому, інші спадкоємці відмовилися від спадщини на користь позивача.

Однак, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з тих підстав, що мати позивача ОСОБА_2 не встигла її оформити на себе, хоч і прийняла спадщину чоловіка ОСОБА_3 та за відсутності у спадкоємця оригіналу правовстановлюючого документу.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд вважає, що наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що нею обраний.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, і які не оспорює відповідач, а в сукупності на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Разом з тим, відповідач визнав позов під час розгляду, а суд зауважує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога: визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, яка згідно державного акту серії ВН №06561 від 01.06.2001 за №692 належала ОСОБА_3 , є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 200, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місце проживання: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04325957) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, яка згідно державного акту серії ВН №06561 від 01.06.2001 за №692 належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО