Постанова № 117218495, 23.02.2024, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 947/15730/23

Провадження №2-а/523/15/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

19.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом доДепартаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яким просить:

- поновити строки на оскарження та скасувати постанову Серія ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн, за ч.2 ст. 122 КУпАП.

- стягнути на його користь судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що постановою інспектора роти №3 батальйону №2 старшого лейтенанта поліції Возна М.І. Управління патрульної поліції в м. Одеса, Серія ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн, за ч.2 ст. 122 КУпАП, за те що 22.02.2022 року о 23год.45хв. у місті Одеса по вул. Велика Арнаутська, 51, керуючи транспортним засобом Тойота Приус, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.п. 8.7.3 ПДР України. Лише 14.04.2023 року позивачу стало відомо про винесення оскаржуваної постанови, у зв`язку із чим він звернувся до УПП м. Одеси з заявою щодо надання можливості ознайомитися із матеріалами, які стали підставою для винесення постанови, та і з самою постановою. Листом від 02.05.2023 року за №I-1134/41/13/04/01-23 позивачу повідомили, що докази порушення ним правил дорожнього руху відсутні. Враховуючи дані обставини, позивач звернувся до УПП в Одеській області із заявою про скасування постанови Серія ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року. 11.05.2023 року позивачу відмовили у скасуванні постанови, після чого він звернувся до суду із позовом. Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою, вважає себе невинним, постанова прийнята у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушенням норм процесуального права.

02.06.2023 року позивач подав заяву про усунення недоліків, якою не змінив предмет та підстави позову. Додав обґрунтування підстав для поновлення строку на оскарження постанови, зокрема зазначив що 25.05.2023 року звертався до Управління патрульної поліції в Одеській області з проханням надати докази щодо повідомлення його стосовно постанови про адміністративне правопорушення або копії примірника даної постанови, у якому був би його підпис, якій би свідчив що він з нею ознайомлений або отримав її копію. 01.06.2023 року він отримав відповідь, згідно якої у відповідача відсутні докази ознайомлення його з постановою та отримання її копії. Крім того зазначив, що в оскаржуваній постанові зазначено не його адресу.

11.10.2023 року до суду надійшов відзив на позов від УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції, згідно якого відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, з наступних підстав: позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення, інспектор відреагував на вчинене правопорушення, наказавши водію здійснити зупинку автомобіля. Після зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 було роз`яснено суть скоєного правопорушення, права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та повідомлено що відносно нього на місці зупинки розглядатиметься справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. За результатами розгляд справи було винесено постанову Серія ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, станом на 18.09.2023 року відеозаписи по даній справі відсутні на серверах сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Одеській області ДПП, у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які би спростували факт порушення п. 8.7.3 ґ ПДР.

30.11.2023 року позивач подав до суду письмові пояснення щодо відзиву відповідача, якими зазначив наступне: дізнався про оскаржувану постанову він лише 14.04.2023 року, після блокування його банківського рахунку від співробітників виконавчої служби. Якщо би його повідомили належним чином про наявність постанови, то у встановлені законом строки він би її оскаржив. Відсутні будь які докази вчинення ним правопорушення.

05.02.2024 року позивач подав до суду пояснювальну записку та додаткові пояснення, згідно яких зазначив, що йому так і не вручили повний текст оскаржуваної постанови, тому її копія була витребувана у судовому порядку. Оскаржувана постанова прийнята у його відсутність, безпідставно, ніяких правопорушень він не вчиняв. Доказів відповідачем не надано. Права та обов`язки йому ніхто не роз`ясняв. Самого правопорушення взагалі не існувало. 22.02.2022 року він не проїжджав перехрестя на заборонений сигнал світлофора. Його адреса у протоколі: АДРЕСА_1 не має до нього ніякого відношення. Такого транспортного засобу як Тойота Приус, номерний знак НОМЕР_1 він ніколи не мав, та не керував.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків поданої заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.06.023 року передано матеріали адміністративної справи за територіальною юрисдикцією до Суворовського районного суду м. Одеси.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Кузьміної О.І. відкрито провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції УПП в Одеській області про скасування постанови,

11.10.2023 року позовну заяву було перерозподілено на суддю Далеко К.О., у зв`язку із достроковим закінченням відрядження судді Кузьміної О.І.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О. від 13 жовтня 2023 року прийнято матеріали адміністративної справи суддею Далеко К.О.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2023 року: витребувано з з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області належним чином завірену копію постанови інспектора УПП в Одеській області по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.01.2024 року: витребувано з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управленні Міністерства юстиції (м. Одеси) інформацію щодо наявності виконавчого провадження з примусового виконання постанови серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, винесеної УПП вОдеській області, якою на ОСОБА_1 накладеноадміністративне стягнення увиглядіштрафу за вчиненняправопорушення, передбаченого ч. 2ст.122 КУпАП. У випадку наявності такого виконавчого провадження - витребувано належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови УПП в Одеській області серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року.

Протягом розгляду справи, судові засідання відкладались: за клопотаннями сторін про відкладення розгляду справи; у зв`язку із витребуванням доказів.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав на адресу суду письмові пояснення, якими просив його позов задовольнити, розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до поданого відзиву, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку із тим, що учасники справи не з`явились у судове засідання 23.02.2024 року, хоча і були належними чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, учасники справи надали суду свої пояснення та докази, відсутні перешкоди для розгляду справи, позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні, в порядку ч.9 ст.205, ч.4 ст. 250 КАС України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, складеної за ч.2 ст. 122 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Виходячи зі змісту ч.2 ст. 286 КАС України, ОСОБА_1 повинен був подати позовну заяву щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, протягомдесяти днів з дня ухвалення відповідної постанови, тобто до 04.03.2022 року включно.

Судом встановлено, що позовна заява надійшла до суду 19.05.2023 року.

За викладених обставин, суд приходить до висновків що позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, подано ОСОБА_1 із пропуском встановленого законом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», частину 1 статті 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституції України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» адміністративним судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

За загальним правилом, поважними причинами пропуску строку визнаються такі причини або обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух, а право на право на доступ до суду, закріплене у Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Крім того, подібне обмеження не буде відповідати зазначеній Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (зокрема, справи «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

У справі «Делькорт проти Бельгії», рішення від 07.01.1970, ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (п. п. 50-51 і 69), ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.

Відповідно до практики ЄСПЛ «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. Конвенції, а відмова суду вирішувати фактичні обставини справи, які є значущими у вирішенні спору може спричинити порушення ст. 6 Конвенції («Терра Вонінген Б.В. проти Нідерландів» п. 53-55).

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 року по справі № П/9901/736/18, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним.

Отже, у кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При вирішенні питання поновлення процесуального строку суд, в тому числі, враховує необхідність вирішення питання про те, якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права, закріпленими у Конвенції.

У даному випадку, позивач зазначає про те, що дізнався про оскаржувану постанову лише 14.04.2023 року від державного виконавця, після накладення арешту на його рахунки. У цей же день, 14.04.2023 року він звернувся із заявою до начальника УПП в Одеській області, якою просив надати для ознайомлення матеріали по справі про адміністративне правопорушення, оскільки у виконавчій службі отримав лише одну сторінку постанови. Листом від 02.05.2023 року за №I-1134/41/13/04/01-23 позивачу повідомили, що докази порушення ним правил дорожнього руху відсутні. Враховуючи дані обставини, позивач звернувся до УПП в Одеській області із заявою про скасування постанови Серія ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року. 11.05.2023 року позивачу відмовили у скасуванні постанови, після чого він 19.05.2023 року звернувся до суду із позовом. У зв`язку із цим, просив поновити йому строк на оскарження постанови.

Суд зазначає, що вищенаведені доводи ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи.

В свою чергу, судом встановлено, що повний текст постанови серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року не містить підпису ОСОБА_1 про отримання її копії, також відсутня відмітка «відмовився від підпису», зазначено надіслати за адресою. Разом із тим, згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 , він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . В свою чергу, в оскаржуваній постанові зазначено адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , докази тому, що наведена адреса відносить до ОСОБА_1 , суду не надано.

Крім того, повний текст оскаржуваної постанови серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року не було надано відповідачем УПП в Одеській області не лише позивачу, а і на виконання ухвали суду від 22.11.2023 року, у зв`язку із чим ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.01.2024 року було витребувано з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управленні Міністерства юстиції (м. Одеси) інформацію щодо наявності виконавчого провадження з примусового виконання постанови серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року.

Лише Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управленні Міністерства юстиції (м. Одеси) надав суду повний текст оскаржуваної постанови серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, із якою також ознайомився і позивач.

З огляду на викладені обставини, надання позивачем заяви про поновлення строку з наведенням обґрунтованих підстав для поновлення строку, суд вважає за необхідне надати перевагу принципу доступу до суду з огляду на практику Європейського суду з прав людини, визнавши поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду із позовом про оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП., та вбачає наявність передбачених законом підстав для його поновлення.

В свою чергу, при оцінці тривалості пропущеного строку звернення до суду, враховуючи обставини справи, суд віддає перевагу принципу забезпечення права на судовий захист, як елементу принципу верховенства права.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши їм оцінку, приходить до висновку що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст.23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі;

Згідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію»з метою установлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерствавнутрішніх справУкраїни №1395від 07листопада 2015року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті121, статтями121-1,121-2,частинами першою, другою і третьою статті122, частиною першою статті123, статтею124-1, статтями125,126, частинами першою, другою і третьою статті127,статтями128,129, статтею132-1, частинами шостою і одинадцятою статті133-1, частинами першою, другою і третьою статті140 КУпАП.

Згідно із п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.2ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Вимогами п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції визначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Приписами ст.268КУпАП установлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ізстаттею 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу, в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як вбачається із оспорюваною позивачем постановиСерії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, складеної інспектором роти №3 батальйону №2 старшого лейтенанта поліції Возна М.І. Управління патрульної поліції в м. Одеса, ОСОБА_1 22.02.2022 року о 23год.45хв. у місті Одеса по вул. Велика Арнаутська, 51, керуючи транспортним засобом TOYOTA PRIUS, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 ґ ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2. ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 8.7.3 ґ ПДР України, жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Судом встановлено, що відповідачем Департаментом патрульної поліції не підтверджена належними та допустимими доказами причетність ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, дотримання порядку розглядусправи проадміністративні правопорушення, за яке було накладеного адміністративне стягнення, згідно постанови Серія ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, а саме:

1)відсутні докази складення постанови за участі ОСОБА_1 , та вручення йому копії постанови. Так, постанова Серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року не містить підпису ОСОБА_1 в Графі 9 «копію постанови отримано». Міститься запис надіслати за адресою, при чому не зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису. Зазначена у постанові адреса: АДРЕСА_1 не має відношення до позивача, оскільки згідно наявного в матеріалах справи паспорта, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

2)копія постанови Серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, в Графі 7 до постанови додається - не містить посилання на номер відеозапису, яким здійснювалось фіксування як правопорушення, так і процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 74 КАС України не може вважатися допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17 та від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.

З огляду на викладене, суд критично відноситься до доводів відповідача, що станом на 18.09.2023 року відеозаписи по даній справі відсутні на серверах сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Одеській області ДПП, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

3)копія постанови Серії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року, в Графі 8 не містить підпису ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав та обов`язків, строку оскарження постанови, згідно ст. 289 КУпАП.

Порушення працівником поліції порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення, у тому числі й ненадання можливості реалізувати клопотання особи про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

Відповідачем не подано будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення.

4)відповідачем не надано суду доказів у спростування доводів позивача про те, що він не має жодного відношення до транспортного засобу TOYOTA PRIUS, номерний знак НОМЕР_1 , ніколи не керував ним;

Таким чином, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення саме позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, відповідачем суду не надано.

Як зазначено в ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Виходячи з вимог ч.2ст.77 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті3,8 Конституції України,ст.8 КАС України).

Згідно ч. 3ст. 293 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови, може скасувати постанову і закрити справи.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу іст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті3,8 Конституції України,ст.8 КАС України).

Зі змісту частини 3ст.62 Конституції Українивбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Згідно зі ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Основною умовою під час розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (правова позиція Верховного Суду, яка викладена в постановах від 29.04.2020 року по справі №283/2460/16-а та від 17.03.2020 року по справі № 334/8803/16-а).

Таким чином, матеріалами справи підтверджена незаконність постанови серії ЕАО №5346910 від 22.02.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , що є підставою для її скасування.

Крім того, з урахуванням вимог п.3 ч.3ст.286 КАС, суд приходить до висновку про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, згідно п.1ст.247 КУпАП України.

Згідно з частиною першоюстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом задовольняються позовні вимоги ОСОБА_1 , то судові витрати підлягають відшкодуванню на його користь шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст. ст. 25, 241-246, 257-263, 293, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постановусерії ЕАО № 5346910 від 22.02.2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушеннязакрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи - 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) сплачений судовій збір у розмірі 536,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23.02.2024 року.

Суддя: К.О. Далеко