Рішення № 117217158, 23.02.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/2248/23

Номер провадження 2/350/123/2024

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Рожнятівськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті упорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за Кредитним договором №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021 у розмірі 19 040,00 (дев`ятнадцять тисяч сорок гривень 00 коп.), а також суму понесених позивачем судових витрат, що складається з судового збору у розмірі 2 147,20 грн.

В основу позовних вимог представник позивача зіслався на те, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі «клієнт») та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (далі «фактор», «Позивач») укладено Договір факторингу № 301121-1 від 30 листопада 2021 року (далі «Договір факторингу»).

На виконання умов Договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 .

В свою чергу позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 301121-1 від 30.11.2021 за Вих. № 820663/2, а також вимога про сплату заборгованості від 30.11.2021 за вих. № 820663/3. Отже, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним належним кредитором за кредитним договором № 23.02.2021-100006285 від 23.02.2021, укладеним між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 .

Між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_2 , 23.02.2021 укладено Кредитний договір (оферти) № 23.02.2021-100006285 (далі за текстом «Договір») шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується додатково електронною квитанцією про переказ коштів останньому та довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт». Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". В свою чергу ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ".

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 7000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Відповідно до Заявки від 23.02.2021 кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 7000,00 грн. з первинним строком на 14 днів, а відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн. Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі.

В свою чергу свої зобов`язання відповідачка за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 24.11.2023 утворилась заборгованість у розмірі 19040,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000,00 грн. та за відсотками 12040,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

Згідно виписки (довідка субконто) 08.03.2021 відповідачем частково сплачено відсотки у розмірі 1960,00 грн., що свідчить про визнання позичальником боргу.

У судове засідання представник позивача не прибув, однак у позовній заяві просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання також не прибула, однак подала до суду заяву, у якій просила справу розглянути у її відсутності, а також зазначила, що позовні вимоги не визнає.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01.01.2024 (а.с.47) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи.

23.02.2024 відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, у якій також зазначила, що не визнає позовні вимоги (а.с.48).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

23 лютого 2021 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору, за умовами якого ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти у розмірі 7000 грн. із первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою "Економ"/"Стандарт" (а.с.10-11, 12-15, 16-19). Ставка Економ - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду Економ. В свою чергу ставка Стандарт - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду Економ.

Згідно з п.1.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1.3 Договору протягом 3 робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах, сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти: тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Згідно п.2.3 Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця (п.2.4 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору Позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця до дати, вказаній у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Згідно з п.7.1 Договору, у разі несплати кредиту та/або процентів у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми кредиту та несплати нарахованих процентів до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.5.5 кредитного договору.

На підтвердження перерахування відповідачу ОСОБА_1 коштів у сумі 7000,00 грн. за кредитним договором, позивачем подано до суду квитанцію про електронний переказ коштів №1572193890 від 23.02.2021 (а.с.30) та виписку (довідку) субконто боржника по Кредитному договору (а.с.20-23).

Відповідно до Витягу з Договору факторингу №301121-1 від 30.11.2021 (а.с.31-35) між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір, у пункті 4.1.1 якого зазначеного, що Фактор має право набувати право вимоги до Боржника на всі суми, відступлені йому Клієнтом згідно цього договору.

З Витягу з реєстру прав вимог №1 (а.с.37), який є Додатком 2 до Договору факторингу №301121-1 від 30.11.2021, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» домовились про відступлення клієнтом факторові права вимоги за кредитним договором №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 .

З Довідки про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021 (а.с.29), вбачається, що станом на 27.11.2023 загальна сума заборгованості перед ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» становить 19040, 00 грн., з них 7000,00 грн. за тілом кредиту і 12040,00грн. простроченої заборгованості за відсотками.

З Повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу №301121-1 від 30.11.2021 із вихідним номером 820663/2 (а.с.38) та з Вимоги про сплату заборгованості від 30.11.2021 за вихідним номером 820663/3 (а.с.39) вбачається, що 30.11.2021 позивач склав зазначені документи, адресовані ОСОБА_1 , у яких повідомив про укладення між ТОВ«НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», Договору факторингу №301121-1 та реєстру №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів. На підставі викладеного, позивач вимагав у відповідачки сплатити заборгованість на користь нового кредитора шляхом перерахування коштів в розмірі 19040 грн., що станом на 30 листопада 2021 року відповідає розміру заборгованості за кредитним договором № 23.02.2021-100006285 від 23.02.2021.

Отже, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитних зобов`язань, непогашення відповідачем заборгованості за ними, що на думку позивача є порушенням його законних прав та інтересів.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Беручи до уваги позицію позивача та невизнання позову відповідачкою, проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Статтею 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо долученого до матеріалів справи позивачем договору факторингу та тверджень позивача про наявність у нього права вимоги до відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц, зазначивши, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу №301121-1 від 30.11.2021, у пункті 4.1.1 якого зазначеного, що Фактор має право набувати право вимоги до Боржника на всі суми, відступлені йому Клієнтом згідно цього договору.

На виконання умов зазначеного договору було сформовано Витяг з реєстру прав вимог №1, з якого, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» домовились про відступлення клієнтом факторові права вимоги за кредитним договором №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Згідно з п.2.1.Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну відступлення права вимоги в сумі, передбаченій п.3.1. цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним.

За цим Договором Клієнт відступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторові, внаслідок чого Клієнт передає, а Фактор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором. Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником (п.2.3. Договору факторингу).

Відповідно до п. 2.4., 2.5.,2.6. Договору факторингу, сторони домовились, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами Реєстру прав вимог та скріплення його печатками Сторін. Після підписання Реєстру прав вимог, до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони, які виникли на підставі Кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. Після переходу до Фактора Права вимоги, Клієнт зобов`язується протягом 5 (п`яти) календарних днів передати Факторові документацію, яка засвідчує дійсність грошової вимоги.

Згідно з п. 1.6. Договору факторингу, фінансування - сума грошових коштів зазначена в п. 3.1. цього Договору, які сплачує фактор Клієнту в порядку та на умовах, передбачених цим договором, за відступлення Клієнтом права вимоги.

Суд звертає увагу, що долучений до матеріалів позову Витяг з Договору факторингу №301121-1 від 30.11.2021 поданий не у повному обсязі, оскільки відсутній аркуш (аркуші) із 3 розділом зазначеного договору факторингу.

Оскільки позивачем до позову не долучено Договір факторингу у повному обсязі, суд не може дослідити його у повному обсязі, в тому числі і пункт 3.1. цього Договору щодо ціни відступлення права вимоги.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за вказаним договором факторингу (згідно з п.2.1. Договору факторингу) у сумі, що передбачена в п.3.1 Договору факторингу (квитанцій чи ін.) тобто доказів, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов`язань за договором.

Отже, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів виконання фактором своїх зобов`язань за Договором факторингу, щодо здійснення фінансування (сплати фактором суми грошових коштів клієнту за відступлення клієнтом права вимоги), суду не доведено наявності переходу від TOB «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права вимоги до відповідача за означеним кредитним договором, а відтак і наявності у позивача права вимоги до відповідача за означеним кредитним договором.

Окрім цього, суд вважає, що позивач не довів факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021 з огляду на ту обставину, що наданий позивачем Витяг з Договору факторингу №301121-1 від 30.11.2021 хоча і містить реквізити сторін зазначеного договору (найменування, адреса, реквізити рахунків, та ПІБ їх представників), однак не містить даних, що такий договір був підписаний сторонами, зокрема не містить підписів зазначених у ньому уповноважених осіб та відповідних печаток. Так, зазначений витяг з Договору факторингу не містить реквізиту "Підпис" щодо директора ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" Р.В. Жанталай та щодо директора ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" О.В. Холод, як і не містить відповідних печаток зазначених юридичних осіб.

Отже, з наданого позивачем витягу з Договору факторингу №301121-1 від 30.11.2021 взагалі не вбачається, що він був підписаний сторонами зазначеного договору. Суд звертає увагу на важливість доведення такої обставини, адже згідно з пунктом 2.4 Договору факторингу право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим саме з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимог та скріплення його печатками Сторін.

Долучена до матеріалів справи копія витягу з Реєстру боржників №1, яка є невід`ємною частиною договору факторингу, містить лише підпис та печатку представника позивача, однак також не містить підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», що у свою чергу позбавляє можливості суд встановити дійсність та достовірних зазначених у відповідному витязі з Реєстру боржників даних, а також встановити факт переходу права вимоги до позивача щодо позивальника ОСОБА_1 .

Окрім цього, суд зауважує, що витяг з документа - це копія необхідної частини, що офіційно засвідчена і має юридичну силу.

Витяг зі службового документа виготовляється, якщо немає необхідності виготовляти копію. Витяг оформлюється на загальному бланку установи із дотриманням таких вимог: у назві виду документа зазначається: «витяг з якого документа»; відтворюється повністю вступна частина (якщо вона є) службового документа; з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхідна; відтворюється реквізит «Підпис» (без особистого підпису); проставляються відмітка про засвідчення витягу та відбиток печатки служби діловодства.

Відмітка про засвідчення витягу з документа є обов`язковим реквізитом цього документа, саме вона надає йому юридичної сили. Підпис особи, яка оформила відмітку про засвідчення витягу з документа, має бути засвідчений відбитком простої круглої печатки підприємства (як правило, печатки служби діловодства, служби кадрів або іншого структурного підрозділу, в якому працює відповідна службова особа).

Окрім того, що зазначені Витяги з Договору факторингу Реєстру боржників №1 не містять даних щодо підписання таких документів сторонами їх укладення, такі витяги також не містять відмітки про їх засвідчення уповноваженою особою, яка надає такі документи до суду як докази на підтвердження відповідних обставин, що позбавляє надані позивачем документи юридичної сили. Тому суд відхиляє зазначені докази як такі, достовірність яких не підтверджена.

Отже, позивачем не доведено суду наявності правонаступництва щодо вимоги за спірним кредитним договором з підстав ненадання повної копії договору факторингу №301121-1 від 30.11.2021, не підтвердження підписання (укладення) сторонами зазначеного договору факторингу та витягу з Реєстру боржників №1, не засвідчення витягів зазначених документів у встановленому законом порядку, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження перерахування позивачем суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги за вказаним договором.

Щодо наявності заборгованості відповідачки за кредитним договором №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

У частині третій вказаної статті зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).

Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що 23.02.2021 між відповідачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір (оферти) №23.02.2021-100006285 про надання споживчого кредиту у розмірі 7000 гривень з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/«Стандарт».

На підтвердження перерахування відповідачці ОСОБА_1 коштів у сумі 7000,00 грн. за кредитним договором №23.02.2021-100006285, позивачем подано до суду квитанцію про електронний переказ коштів №1572193890 від 23.02.2021 (а.с.30) та виписку (довідку) субконто боржника по Кредитному договору (а.с.20-23).

Дослідивши виписку (довідку) субконто боржника, суд встановив, що такий доказ не є достатніми та належними для того, щоб дійти висновку про факт отримання відповідачкою кредитних коштів у вказаній сумі, оскільки виписка субконто не підтверджує ні умови кредитування, ні факт отримання кредиту, ні суму заборгованості за кредитом, і зазначений доказ не є підтвердженням виконаних банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення кредитора, до того ж така виписка не містить відомостей про особу виконавця та її підпису.

На думку суду, сама по собі надана виписка субконто, яка виконувалася працівником кредитора, не може слугувати доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин, оскільки не підтверджує факт здійснення позивачем відповідних платежів на рахунок відповідача на виконання умов кредитного договору, як і не дає можливості встановити достовірність відомостей про факт повернення грошових коштів відповідачкою на виконання умов Договору, якщо такі нею здійснювалися.

Окрім цього, долучена до матеріалів позову виписка субконто боржника, не засвідчена ні кредитором за спірним кредитним договором, ні позивачем, тобто не містить відповідних реквізитів, які б засвідчували вказану у виписці інформацію, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити достовірність зазначених у ній даних.

Окремо суд звертає увагу на те, що представником позивача не було надано документу, який підтверджує отримання відповідачем грошових коштів у користування, тобто доказів про зарахування цієї суми саме на рахунок відповідачки ОСОБА_1 (спосіб виконання зобов`язання Кредитодавцем, передбачений пунктом 2.3 Договору).

До такого висновку слід прийти з урахуванням того, що з наданої представником позивача копії квитанції про електронний переказ коштів №1572193890 від 23.02.2021, по договору №23.02.2021-100006285, видно, що на певний банківський рахунок були перераховані 7000 грн. При цьому номер рахунку отримувача в цьому чеку відсутній, а ідентифікувати власника банківської картки отримувача коштів згідно з цією квитанцією неможливо.

Отже, представником позивача не доведено належними та достатніми доказами отримання у користування відповідачкою кредитних коштів у відповідному розмірі за умовами кредитного договору №23.02.2021-100006285 від 23.02.2021, а також розмір існуючої заборгованості за цим кредитним договором.

При цьому, суд зауважує, що позивач ТОВ «Новий Колектор» укладаючи договір факторингу, не був позбавлений права вимагати первинні документами бухгалтерського обліку та всю іншу документацію (документи, що стосуються заборгованості боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржника по заборгованості та є необхідними для пред`явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості) у первісного кредитора, та згідно із вимогами ст. 81, ст. 83 ЦПК України, повинен був подати до суду разом з позовною заявою всі ті докази, які підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу позовних вимог.

Щодо письмової вимоги позивача про сплату заборгованості, адресованої відповідачу, суд зазначає таке.

Представник позивача у позовній заяві стверджує про те, що ним на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості від 30.11.2021 за Вих. №820663/3. Суд зазначає, що з опису вкладень у поштове відправлення та інформації про відправлення поштового листа із замовленням №0100113321819 (а.с.40) вбачається, що вищезазначену вимогу про сплату заборгованості було відправлено позивачці 20.12.2023, в той час як позов до суду було подано 29.12.2023. При цьому, доказів підтвердження отримання відповідачкою такого листа матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутність серед матеріалів справи даних про своєчасне отримання відповідачкою вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості, а також погасити відповідну заборгованість з метою досудового врегулювання спору.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17.

Отже, враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд вважає недоведеними та безпідставними вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за спірним кредитним договором, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, до яких відносяться витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 2 147,20 грн.

Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних, тому понесені судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст. 141 ЦПК України слід залишити за позивачем, оскільки вони не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі статей 525, 627-629, 1054 ЦК України, керуючись статтями 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Бейко