Рішення № 117209924, 22.02.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 рокуСправа №160/26900/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправною, скасувати Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, видану 25.07.2023 р. та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі, зазначеній у Вимозі № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2023 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження безповідомлення учасників справи.

Позивачем було подано до суду уточнену позовну заяву з викладенням позовних вимог у наступній редакції:

- визнати протиправним, скасувати Рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р. та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості зі штрафу та пені в сумі, зазначеній у Рішенні № 0112665354 від р.;

- визнати протиправною, скасувати Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, видану 25.07.2023 р. та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі суми недоїмки з ЄСВ, що включена у Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2023 р.;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658, юридична адреса: 49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок № 17-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1878,80 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень 80 копійок).

Уточнена позовна заява обґрунтована тим, що позивач жодного дня не здійснювала адвокатської діяльності і не отримувала від неї дохід, а лише після складання іспитів отримала свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності, але це право не реалізувала та перебувала у статусі найманого працівника і ЄСВ сплачувався роботодавцем. Так, вона є найманим працівником та починаючи з 16.09.2010 р. по теперішній час працює на посаді головного юрисконсульта в АТ «УКРСИББАНК», тому роботодавець щомісячно нараховує та сплачує єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального. Текст оскаржуваної вимоги не містить розрахунку суми недоїмки та не має періоду, за який така недоїмка нарахована відповідачем, а має лише загальну суму, яка дорівнює 31 509,65 грн. Так, у тексті оскаржуваної вимоги відсутній детальний розрахунок суми недоїмки зі сплати ССВ. Також текст оскаржуваної вимоги не містить і посилання на додаток до вимоги, який би містив детальний розрахунок нарахованої суми недоїмки. Відсутність розрахунку суми нарахованої недоїмки зі сплати ЄСВ позбавляє можливості самостійно перевірити підстави та правильність нарахування такої недоїмки з боку контролюючого органу, що є порушення прав платника податків. З відповідей ДПС, документів-додатків, направлених відповідачем на два адвокатські запити вих. № 39-2023/АЗ-2 від 12.10.2023 р. і вих. № 46-2023/АЗ-З від 23.10.2023 р. та виходячи з зазначеної в вимозі суми боргу, можна зробити висновок, що в оскаржувану вимогу включено штраф та пеню, які оформлені окремим рішенням ДПС, нараховані за період, коли первісна вимога ДПС про сплату недоїмки з ССВ була скасована судом. Враховуючи викладене, вважає недоїмку з ЄСВ, включену в оскаржувану вимогу, безпідставною та незаконною, внаслідок чого, вона підлягає скасуванню зі списанням суми боргу з ССВ з ІКП. Щодо незаконності рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р., то позивач вказує, що в даному випадку ДПС обліковує в якості заборгованості штраф та пеню за несвоєчасну сплату недоїмки з ЄСВ, що виникла (формувалась) протягом двох років: 2017-2018 р.р. та розраховує штраф на досить суттєву суму, з урахуванням акумулювання боргу протягом всього 2017 року та всього 2018 року, в той час, як вищевказаним рішенням суду від 18.09.2019 р. у справі № 160/7318/19 визнано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ протиправною та скасовано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 у справі №160/26900/23 прийнято до розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) прийнято до розгляду в наступній редакції:

- визнати протиправним, скасувати Рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р. та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості зі штрафу та пені в сумі, зазначеній у Рішенні № 0112665354 від р.;

- визнати протиправною, скасувати Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, видану 25.07.2023 р. та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі суми недоїмки з ЄСВ, що включена у Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2023р.;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658, юридична адреса: 49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок № 17-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1878,80 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень 80 копійок).

Розгляд справи розпочати спочатку.

Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

- належним чином засвідчену копію Рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р.

- розрахунок Рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р.

- докази направлення та отримання позивачем Рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р.

- пояснення чи увійшла сума штрафних санкцій та нарахуваної пені до оскаржуваної Вимоги № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, видану 25.07.2023 р.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав. Позивач є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність адвокатом, а тому є платником єдиного соціального внеску. Єдиний соціальний внесок позивач повинен сплачувати незалежно від наявності у нього доходів у мінімальному розмірі. Сума не нарахованого та не сплаченого єдиного внеску є недоїмкою та стягується органами доходів і зборів. Станом на 30.06.2023, сума заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в ІКП адвоката ОСОБА_1 становила 31 509,65 гривень. Не отримання доходу від підприємницької діяльності та взагалі не здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п. 2 ч.1 ст. 7 Закону №2464. Крім цього, п. 4 розд. VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Керуючись пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 ГУ ДПС сформовано та направлено на податкову адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2023 № Ф-20415-0436 на суму 31 509,65 гривень. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем до суду надані додаткові докази разом із заявою, в якій в т.ч. зазначено, що до суми оскаржуваної вимоги входить штрафна санкція 4206,20 грн., пеня 5354,49 грн., усього 9560,69 грн.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність адвокатом.

При цьому, згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України право на зайняття ОСОБА_1 адвокатської діяльності зупинено з 29.04.2019 року на підставі заяви.

З 16.09.2010 року і до сьогоднішнього дня позивач перебуває в трудових відносинах з АТ УКРСИББАНК та на даний момент займає посаду головного юрисконсульта Відділу правового супроводу корпоративного та інвестиційного бізнесу Управління правового супроводу продаж Юридичного департаменту, що підтверджується Довідкою АТ УКРСИББАНК від 06.10.2023 р.

20.04.2019 року позивач отримувала Вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4825-53/64 від 05.02.2019 року щодо необхідності сплати ЄСВ за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. в розмірі 18 276 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 72 копійки.

З метою уникнення штрафних санкцій та примусового стягнення заборгованості позивач сплатила суму у розмірі 18 276 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 72 копійки за Вимогою № Ф-4825-53/64 від 05.02.2019 р. за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р., а також сплатила заборгованість за 1-й квартал 2019 р. - 2 754 (дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири) гривні 18 копійок.

Позивач звернулася з відповідним позовом до суду, внаслідок чого в рамках розгляду справи № 160/7318/19, вимогу ДПС № Ф-4825- 53/64 від 05.02.2019 р. на суму 18 276,72 грн., визнано протиправною та скасовано судом на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 р., яке набуло чинності.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року у справі № 160/15965/20 позов ОСОБА_1 повністю задоволено судом, винесено рішення, в якому визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо неповернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. в розмірі 18 276,72 грн., також рішення містило припис, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області зобов`язано було внести змін в ІКП шляхом анулювання нарахованого боргу та повернути кошти, сплачені за скасованою судом вимогою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року у справі № 160/24155/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 року за №Ф-407429-53/64 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 17 823грн. 23 коп.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, шляхом виключення суми недоїмки у розмірі 17 823грн. 23 коп.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року в справі №160/24155/21 скасовано.

Прийнято нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог та рішення, зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки платника податків задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-407429-53/64 від 02.06.2021 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на суму 4590,30 грн.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 4590,30 грн.

20.06.2019 року відповідачем прийнято рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р.

Відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 25.07.2023 року № Ф-20415-0436/У на суму 31509,65 грн.

При цьому, учасниками справи не заперечується та підтверджено відповідачем у заяві, яка сформована в системі «Електронний Суд» 27.12.2023 року та 27.12.2023 року зареєстрована судом, що до суми оскаржуваної вимоги входить штрафна санкція 4206,20 грн., пеня 5354,49 грн., усього 9560,69 грн.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) та з рішенням ро застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом14.1.195пункту14.1статті14 ПК Українинадано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі -Закон України №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістомстатті 2 Закону України № 2464-VIйого дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1, пунктами 4,, 5 частини першоїстатті 4 Закону України №2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та особи, яка провадить незалежну професійну діяльністьЗаконом України № 2464-VIне врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець або як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону України №2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС (ДПС) і зареєстровані як фізичні особи-підприємці або як фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція з приводу подібних правовідносин неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 02.04.2020 року у справі №140/2475/19

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі Інструкція, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним упункті 1статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу IIІ цієї Інструкції для платників, зазначених упунктах 4(крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та5частини першої статті 4 Закону, які не мають основного місця роботи, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цимЗаконом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Якщо платники, зазначені у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) і 5 частини першої статті 4 Закону, мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», то такі платники звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавець (резидент Дія Сіті) сплатив страховий внесок за них у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

При цьому, якщо роботодавець (резидент Дія Сіті) за таких осіб сплатив страховий внесок за місяці звітного періоду у розмірі менше ніж мінімальний страховий внесок, то такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавець (резидент Дія Сіті) сплатив страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Частиною 12 ст.9 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

При цьому, відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначеніЗаконом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст.13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Системний аналіз наведених норм доводить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

У випадку несвоєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність з 29.04.2019 року.

Водночас, позивач в період з 16.09.2010 та по теперішній час працює на посаді юрисконсульта в АТ УКРСИББАНК, тому роботодавець щомісячно нараховував та сплачував за позивача єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального.

Вказані обставини виключають обов`язок позивача по сплаті єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли вона є найманим працівником, а не самозайнятою особою. Оскільки, як вже зазначалося вище, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах фіскальної служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Кваліфікуючою ознакою для сплати єдиного соціального внеску самозайнятою особою є саме отримання такою особою доходу від такої діяльності. У зв`язку з цим суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач повинен сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання прибутку.

Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач, будучи найманим працівником, отримував інший дохід від безпосереднього зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Зважаючи на те, що позивач не провадила самостійної адвокатської діяльності та не отримувала доходу від адвокатської діяльності, а також право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність з 29.04.2019 року, тому у позивача відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок після зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, суд приходить до висновку про протиправність вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2021 року №Ф-407429-53/64.

Крім того, факти неправомірного нарахування ЄСВ відносно позивача були встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року по справі №160/7318/19, яким вимога №Ф-4825-53/64 від 05.02.2019 року визнана протиправною та скасована, а також рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року по справі №160/24155/21 вимога від 02.06.2021 року за №Ф-407429-53/64 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визнана протиправною та скасована.

Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин, з урахуванням практики ЄСПЛ та правових висновків Верховного суду з приводу подібних правовідносин, суд дійшов до висновку, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження правомірності спірної вимоги, а відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки№ Ф-20415-0436У від 25.07.2023 р. є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Щодо рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р.

Контролюючий орган дійшов безпідставних та протиправних висновків щодо наявності у позивача обов`язку щодо сплати ЄСВ за період не здійснення адвокатської діяльності, не отримання від неї доходу, перебування в статусі найманого працівника та сплатою роботодавцем ЄСВ в розмірі, не менше встановленого чинним законодавством України, а в період перебування в декретній відпустці - органами соціального захисту населення та без належним правових підстав нарахував штраф та пеню за несплату та/або несвоєчасну сплату ЄСВ на суму боргу, яку відповідач обліковував починаючи з 01.01.2017 р. Тобто, застосований штраф та пеня розраховувалася з урахуванням того, що позивач є платником ЄСВ і базою нарахування штрафних слугувала сума недоїмки з Вимога ДПС № Ф-4825-53/64 від 05.02.2019 р. на суму 18 276,72 грн., що виникла за два роки поспіль 2017-2018 р.р. щодо сплати недоїмки з ЄСВ, визнана судом протиправною та скасована на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 р. у справі № 160/7318/19, яке набуло чинності.

Отже, в даному випадку ДПС обліковує в якості заборгованості штраф та пеню за несвоєчасну сплату недоїмки з ЄСВ, що виникла (формувалась) протягом двох років: 2017-2018 р.р. та розраховує штраф, з урахуванням акумулювання боргу протягом всього 2017 року та всього 2018 року, в той час, як вищевказаним рішенням суду від 18.09.2019 р. у справі № 160/7318/19 визнано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ протиправною та скасовано.

Як зазначалося вище, учасниками справи не заперечується та підтверджено відповідачем у заяві, яка сформована в системі «Електронний Суд» 27.12.2023 року та 27.12.2023 року зареєстрована судом, що до суми оскаржуваної вимоги входить штрафна санкція 4206,20 грн., пеня 5354,49 грн., усього 9560,69 грн.

Оскільки нарахування позивачу штрафу та пені відбулося внаслідок несплати нею ЄСВ за вимогами, які були визнані протиправними та скасовані судовими рішеннями у справах №160/7318/19, №160/24155/21, враховуючи, що до суми скасованої в даному рішенні вимоги входить штрафна санкція 4206,20 грн., пеня 5354,49 грн. згідно рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р., то таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості зі штрафу та пені в сумі, зазначеній у Рішенні № 0112665354 від р. та внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі суми недоїмки з ЄСВ, що включена у Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2023 р.

Згідно до приписів ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами ст. 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від: від платників податків та податкових агентів: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, від банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей - інформація про наявність та рух коштів на рахунках/електронних гаманцях платника податків, звіти про підзвітні рахунки, подані від фінансових агентів; від осіб, які є фінансовими агентами, - звіти про підзвітні рахунки, інші документи та інформація, надані відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій; від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки, інформацію про відповідність резидентів Дія Сіті вимогам Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", зокрема щодо включення/виключення платників податків до/з реєстру Дія Сіті.

Згідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України 12 січня 2021 року № 5.

Так, приписами пункту 2 частини 1 розділу 6 Порядку встановлено, що первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску в т.ч. є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Оскільки суд, з підстав викладених вище, дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем відносно позивача суми єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та, як наслідок, визнав протиправними та скасував Рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0112665354 від 20.06.2019 р. та Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, видану 25.07.2023 р., порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

-внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості зі штрафу та пені в сумі, зазначеній у Рішенні № 0112665354 від р.;

-внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі суми недоїмки з ЄСВ, що включена у Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2023 р.;

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не доведено правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з 01.01.2023 року розмір судового збору за позовною заявою немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 1073,60 грн.

Водночас, частиною 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Дана позовна заява надійшла до суду електронній формі через Систему «Електронний Суд».

При цьому позивачем заявлені позовні вимоги як майнового так і немайнового характеру.

Так, 1 відсоток ціни даного позову становить 410,70 грн. (сума оскаржуваної вимоги та рішення).

Отже судовий збір становить, який повинна була сплатити позивач становить 858,88 грн.+858,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовну заяву задоволено, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1717,76 грн.

Керуючись ст. ст.2, 72, 77, 139, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А), - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0112665354 від 20.06.2019 р.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості зі штрафу та пені в сумі, зазначеній у Рішенні № 0112665354 від р.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, видану 25.07.2023 р.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом списання заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі суми недоїмки з ЄСВ, що включена у Вимогу № Ф-20415-0436У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2023р.;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 76 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса