Рішення № 117209771, 23.02.2024, Волинський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
23.02.2024
Номер справи
140/219/24
Номер документу
117209771
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/219/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (далі ТзОВ «Спецкомунтех») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до укладеного договору купівлі-продажу № 21/1-2023 від 17.08.2023 з фірмою West Auto Trade Sp. z о.о. (Польща), придбав автомобіль спеціального призначення Mitsubishi Fuco Canter, 2014 року виготовлення, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , вартістю 11200 євро.

З метою митного оформлення транспортного засобу, ТзОВ «Спецкомунтех» 12.09.2023 подано до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) типу ІМ40ДЕ №23UA205140073667U4 та товаросупровідні документи, до митного оформлення було заявлено товар: «Колісний транспортний засіб спеціального призначення б/в (сміттєвоз): марка Mitsubishi, модель Fuco Canter, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип двигуна; дизельний, робочий об`єм; 2998 см.куб., потужність: 110 кВт, категорія N2, колісна формула: 4x2, кількість місць для сидіння (включаючи водія) - 3, маса в разі максимального завантаження - 7,5 т, тип ТЗ: колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів (сміттєвоз). На автомобіль встановлено пресувальний пристрій та підйомний механізм (які є невід`ємною частиною спецтехніки). Виробник: «MITSUBISHI FUCO TRUCK & BUS CORPORATION», PT. Торговельна марка; «MITSUBISHI». Зазначений транспортний засіб позивачем заявлено до митного оформлення за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8705908090.

Волинська митниця карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006317 відмовила ТзОВ «Спецкомунтех» у випуску вказаного транспортного засобу за МД типу ІМ40ДЕ № 23UA205140073667U4 та прийняла рішення про визначення коду товару №КТ-UA205000-0043-2023, відповідно до якого транспортний засіб необхідно класифікувати за кодом 8704229900. Волинська митниця також винесла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000608/2 від 25.09.2023.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та карткою відмови, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.

Митний орган не довів та не обґрунтував в оскаржуваному рішенні про визначення коду товару №КТ-UA205000-0043-2023 від 13.09.2023, у чому саме полягає складність класифікації імпортованого позивачем товару за визначеним УКТ ЗЕД, як і не обґрунтував, які саме суперечності, що потребували додаткової інформації щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, виникли у нього в процесі контролю правильності заявленого декларантом коду товару. Вказані відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000608/2 від 25.09.2023 розбіжності ніяким чином не впливають на визначення митної вартості та не можуть бути прийняті до уваги.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про визначення коду товару № КТ-UA205000-0043-2023 від 13.09.2023 та про коригування митної вартості №UA205140/2023/000608/2 від 25.09.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/006317.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 65-76) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних рішень та картки відмови.

Вказує, що з опису графи 31 МД № 23UA205140073667U4, а також наданих до митного оформлення документів (інвойс від 25.08.2023 № FV0015/08/2023, технічний паспорт від 13.05.2022 № 62133 678 1362, технічні характеристики транспортного засобу, фотографії автомобіля), транспортний засіб є вантажним сміттєвозом, який виконує транспортні функції, завантажує, перевозить та розвантажує побутові відходи, здійснює їх ущільнення, а також конструкція якого дозволяє працювати з різними типами сміттєвих контейнерів, в тому числі з контейнерами заглибленого типу; згідно технічних характеристик, призначення і особливостей конструкції, транспортний засіб є вантажним сміттєвозом, який виконує виключно транспортні функції, тобто навантажує, ущільнює, транспортує та вивантажує побутові відходи, що дає підстави класифікувати його в товарній позиції 8704 УКТЗЕД. При цьому, основною метою його є перевезення вантажів (побутових відходів), що є підставою для класифікації його згідно з вимогами УКТЗЕД як вантажного автомобіля за кодом 8704 22 99 00 згідно з УКТЗЕД.

Крім того, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, також встановлено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яке скасуванню не підлягає. Рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації інтернет www.machinio.com, де митна вартість товару становить 33574 євро.

До суду також надійшли відповідь на відзив та заперечення, в яких сторони підтримали правову позицію, викладену у позовній заяві та у відзиві відповідно (а. с. 122-129, 134-138).

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Спецкомунтех» через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД від 12.09.2023 №23UA205140073667U4 (а.с.101), за якою задекларовано ввезення товару: «Колісний транспортний засіб спеціального призначення б/в (сміттєвоз): марка Mitsubishi, модель Fuco Canter, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип двигуна; дизельний, робочий об`єм; 2998 см.куб., потужність: 110 кВт, категорія N2, колісна формула: 4x2, кількість місць для сидіння (включаючи водія) - 3, маса в разі максимального завантаження - 7,5 т. тип ТЗ: колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів (сміттєвоз). На автомобіль встановлено пресувальний пристрій та підйомний механізм (які є невід`ємною частиною спецтехніки). Виробник: «MITSUBISHI FUCO TRUCK & BUS CORPORATION», PT. Торговельна марка; «MITSUBISHI».

До митного оформлення разом із вказаною МД було подано пакет документів: фактура (інвойс) від 25.08.2023 FV0015/08/2023 (а. с. 15, переклад а. с. 16), акт огляду від 13.09.2023 року №23UA205140073667U4, свідоцтво про реєстрацію від 13.05.2022 року № 62133 678 1362 (а. с. 18), висновки про якісні характеристики від 11.09.2023 року № 12585/23 експертна довідка (а. с. 21), контракт від 17.08.2023 року № 21/1-2023 (а. с. 14), висновок про походження від 11.09.2023 року №12585/23, сертифікат відповідності від 11.09.2023 року №UA.011.008711-23 (а. с. 22).

При цьому, згідно із графою 33 МД від 12.09.2023 № 23UA205140073667U4 вказаний товар, що ввозився на митну територію України на адресу ТзОВ «Спецкомунтех», був задекларований за кодом 8705908090 згідно з УКТЗЕД, ціна товару згідно із графою 42 МД 11200,00 євро (а. с. 101).

13.09.2023 Волинська митниця прийняла рішення про визначення коду товару за №KT-UA205000-0043-2023, відповідно до якого товар «Колісний транспортний засіб спеціального призначення б/в (сміттєвоз): марка Mitsubishi, модель Fuco Canter, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип двигуна; дизельний, робочий об`єм; 2998 см.куб., потужність: 110 кВт, категорія N2, колісна формула: 4x2, кількість місць для сидіння (включаючи водія) - 3, маса в разі максимального завантаження - 7,5 т. тип ТЗ: колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів (сміттєвоз). На автомобіль встановлено пресувальний пристрій та підйомний механізм (які є невід`ємною частиною спецтехніки). Виробник: «MITSUBISHI FUCO TRUCK & BUS CORPORATION», PT. Торговельна марка; «MITSUBISHI», який був заявлений до митного оформлення за МД від 12.09.2023 №23UA205140073667U4 за кодом 8705908090 згідно з УКТЗЕД, класифіковано за кодом 8704229900 згідно з УКТЗЕД (а. с. 10).

Крім того, Волинська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/006317 (а. с. 11).

Волинська митниця прийняла також рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000608/2 від 25.09.2023 (а. с. 12).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №/2023/000608/2 від 25.09.2023 вбачається, що митна вартість товару не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

- згідно декларації країни відправлення №23GB08X83430395015 від 30.08.2023 відправником є Commercial vehicle auctions LTD (Англія), однак відповідно до інвойсу продавцем є Westautotrade Sp. z o.o. (Польща);

- в декларації країни відправлення (Англія) вартість транспортного засобу становить 9275 Фунтів стерлінгів, а в інвойсі 11200 Євро;

- відсутня інформація щодо додавання до ціни продажу вартості транспортування з Англії до кордону України.

- в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.05.2022 відомості про власника оцінюваного транспортного засобу замальовані (приховані) (а.с.12 зворот).

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) банківський платіжний документ, якщо рахунки сплачено; 6) інформацію про власника оцінюваного ТЗ, зазначену в свідоцтві про реєстрацію (а. с. 118 зворот).

Для підтвердження митної вартості декларантом надано: витяг з мережі інтернет (а.с.29-30); платіжний банківський документ від 14.09.2023 (а. с. 27, переклад - а. с. 28); декларацію країни відправлення №23GP08X83430395015 від 30.08.2023 (а. с. 25, переклад - а.с. 26). В цих документах митним органом також виявлено недоліки, зокрема: надані посилання на мережу інтернет не можна перевірити, оскільки такої адреси не існує; в декларації країни відправлення № 23GP08X83430395015 від 30.08.2023 та свідоцтві про реєстрацію № 62133 678 1362 від 13.05.2022 вага брутто/нетто 7500 кг, однак заявлена до митного оформлення 2474 кг.

Листом від 25.09.2023 №250923/10 позивач звернувся до відповідача щодо здійснення митного оформлення сміттєвоза, оскільки були надані всі можливі документи (а.с.31).

З графи 33 рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000608/2 від 25.09.2023 (а. с. 12 зворот) вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість визначено за резервним методом (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації інтернет джерела www.machinio.com, де митна вартість товару становить 33574 Євро.

В подальшому, вказаний товар було випущено у вільний обіг та оформлено за МД №23UA205140078802U4, у графі 33 якої товар був задекларований за кодом 8704229900 згідно з УКТЗЕД (а. с. 32).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

За правилами частини першої статті 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 (Порядку №428), УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Статтею 1 Закону України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII визначено, що цим Законом встановлюється Митний тариф України. Митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

На виконання положень статті 68 МК України, Порядку №428, наказом Державної митної служби України від 14.07.2020 № 256 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Так, відповідно щодо пояснень до товарної позиції 8704, остання має назву моторні транспортні засоби для перевезення вантажів. До цієї товарної позиції включаються, зокрема: звичайні вантажні автомобілі та автофургони (відкриті, з брезентовим верхом, закриті і т. п.); автомобілі для доставляння товарів та автофургони усіх видів, автофургони для перевезення домашніх речей; вантажні автомобілі з автоматичними розвантажувальними пристроями (з перекидним кузовом і т.п.); автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні); авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами; багатоярусні вантажні автомобілі для перевезення кислоти в суліях, балонів з бутаном і т. п.; важкі вантажні автомобілі з низькорозташованими рамами і навантажувальними похилими трапами для перевезення танків, підіймачів або екскаваторів, електричних трансформаторів і т. п.; вантажні автомобілі, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону, крім бетономішалок товарної позиції 8705; машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи ні.

Натомість, щодо товарної позиції 8705 (моторні транспортні засоби спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад, автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі), то до цієї товарної позиції включається ряд видів транспортних засобів, спеціально сконструйованих або пристосованих для розміщення різних пристроїв, які надають їм можливості виконувати визначені нетранспортні функції; тобто основною метою транспортного засобу цієї товарної позиції не є перевезення людей або вантажів.

До цієї товарної позиції включаються: (1) Автомобілі вантажні аварійні, що являють собою автомобільні шасі з підлогою або без неї та обладнані підіймальними пристроями, такими як неповоротні крани, козли, блоки чи лебідки, і призначені для підіймання і буксирування транспортних засобів в аварійному стані. (2) Автомобілі-насоси, обладнані насосом, як правило, з приводом від двигуна автомобіля (наприклад, пожежні автомобілі). (3) Вантажні автомобілі, обладнані драбинами або підіймальними платформами для ремонту контактних підвісних мереж, вуличного освітлення і т.п.; вантажні автомобілі з регульованою стрілою і платформою для кінознімального чи телевізійного устаткування. (4) Вантажні автомобілі, застосовувані для очищення вулиць, стічних канав, аеродромних злітно-посадочних смуг і т. п. (наприклад, автомобілі для прибирання доріг (підмітальні машини), автомобілі-розкидувачі, комбіновані підмітально-мийні машини та асенізаційні машини). (5) Снігоочисні та снігоприбиральні машини з умонтованим устаткуванням; тобто автомобілі, створювані винятково для снігоприбирання і, як правило, з турбінами, обертальними лопатками і т. п., з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна. В усіх випадках змінне снігоочисне або снігоприбиральне обладнання всіх типів не включається до цієї товарної позиції (товарна позиція 8430), незалежно від того, подане воно змонтованим на автомобілі чи ні. (6) Вантажні автомобілі-розкидувачі всіх видів з нагрівальним устаткуванням або без нього, з устаткуванням для розподілу гудрону або гравію, для сільськогосподарських цілей і т. п. (7) Автокрани, не призначені для перевезення вантажів, які складаються з автомобільного шасі, на якому постійно встановлена кабіна і поворотний кран. Проте вантажні автомобілі з самонавантажувальними пристроями не включаються до цієї товарної позиції (товарна позиція 8704). (8) Автобурові (тобто вантажні автомобілі, обладнані вишкою в комплекті з краном, лебідками та іншими пристроями для буріння і т.п.). (9) Вантажні автомобілі, обладнані штабелеукладачами (тобто рухомою платформою, виконаною рухомою на вертикальній основі, і яка, як правило, має привід від двигуна автомобіля). Проте до цієї товарної позиції не включаються самозавантажні автомобілі, обладнані лебідками, підіймальними пристроями і т.п., але призначені переважно для перевезення вантажів (товарна позиція 8704). (10) Автобетономішалки, що складаються з кабіни та автомобільного шасі, на якому постійно змонтована бетономішалка, пристосована як для виготовлення, так і для перевезення бетону. (11) Пересувні електрогенераторні агрегати, що складаються з вантажного автомобіля, на якому змонтований електрогенераторний агрегат, з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна. (12) Автомобілі радіологічні (з рентгенівськими установками) (наприклад, обладнані медичним кабінетом, затемненим приміщенням і повним набором рентгенівського устаткування). (13) Пересувні клініки (медичні або стоматологічні) з операційною, устаткуванням для анестезування та іншою хірургічною апаратурою. (14) Автомобілі-прожектори, що мають прожектор, змонтований на автомобілі, причому живлення звичайне здійснюється від генератора, який має привід від двигуна автомобіля. (15) Автофургони для позастудійного радіомовлення та телемовлення. (16) Автофургони телеграфні, радіотелеграфні чи радіотелефонні, приймальні та передавальні; радіолокаційні автоустановки. (17) Іподромні автофургони, обладнані лічильними машинами для автоматичного підрахунку виграшів на перегонах. (18) Пересувні лабораторії (наприклад, для контролю експлуатаційних характеристик сільськогосподарських машин). (19) Випробувальні вантажні автомобілі з реєструвальними приладами для визначення тягових зусиль автомобілів, які буксирують їх. (20) Пересувні хлібопекарні з повним устаткуванням (тістозамішувач, піч і т.п.); польові кухні. (21) Автомобілі-майстерні, обладнані різними верстатами та інструментом, зварювальними пристроями тощо. (22) Пересувні банки, пересувні бібліотеки і пересувні автовиставки для демонстрації товарів.

При цьому, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-ІІІ) транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що:

транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу);

транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо);

транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

13.09.2023 Волинська митниця прийняла рішення про визначення коду товару за № KT-UA205000-0043-2023, відповідно до якого товар «Колісний транспортний засіб спеціального призначення б/в (сміттєвоз): марка Mitsubishi, модель Fuco Canter, календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип двигуна; дизельний, робочий об`єм; 2998 см.куб., потужність: 110 кВт, категорія N2, колісна формула: 4x2, кількість місць для сидіння (включаючи водія) - 3, маса в разі максимального завантаження - 7,5т. тип ТЗ: колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів (сміттєвоз). На автомобіль встановлено пресувальний пристрій та підйомний механізм (які є невід`ємною частиною спецтехніки). Виробник: «MITSUBISHI FUCO TRUCK & BUS CORPORATION», PT. Торговельна марка; «MITSUBISHI», який був заявлений до митного оформлення за кодом 8705908090 згідно з УКТЗЕД (ставка мита 5 %, згідно преференції «410» - 0 %), класифіковано за кодом 8704229900 згідно з УКТЗЕД (ставка мита 10 %, згідно преференції «410» - 5 %) як вантажний автомобіль, бувший у використанні (а. с. 10).

Суд не погоджується із такою класифікацією спірного товару митницею з таких підстав.

Як вбачається із сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 11.09.2023 №UA1.008711-23 (а. с. 22), виданого ТзОВ «ДП-Страндартметрологія ООВ», транспортний засіб марка Mitsubishi, модель Fuco Canter, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , є КТЗ спеціального призначення, про що свідчить запис щодо призначення КТЗ за типом кузова SG (а.с.24).

Суд також враховує, що відповідно до експортної митної декларації, яка була подана до митного оформлення, а також до суду в перекладі на українську мову (а. с. 25-26), спірний товар був задекларований за кодом 87059080 а не за кодом 8704229900 згідно з УКТЗЕД, як це визначено в оскаржуваному рішенні про визначення коду товару від 13.09.2023 № KT-UA205000-0043-2023.

Доводи відповідача, що згідно з Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності вищевказаний транспортні засоби необхідно класифікувати за кодом 8704 (моторний транспортний засіб для перевезення вантажів), суд вважає безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правильність віднесення позивачем ТЗ згідно з призначенням та особливостями конструкції до колісного транспортного засобу спеціального призначення.

Згідно із частинами першою, другою статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що Волинська митниця оскаржуваним рішенням про визначення коду товару від 13.09.2023 № KT-UA205000-0043-2023 безпідставно класифікувала спірний товар за кодом УКТЗЕД 8704229900, та, як наслідок, видана на підставі вказаного рішення картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006317 також є необґрунтованою, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вказаного рішення та картки відмови належить задовольнити.

При вирішенні спору в частині правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості товарів суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: інвойс від 25.08.2023 FV0015/08/2023 (а. с. 15, переклад а. с. 16); акт огляду від 13.09.2023 року № 23UA205140073667U4; свідоцтво про реєстрацію від 13.05.2022 року №62133 678 1362 (а. с. 18); висновки про якісні характеристики від 11.09.2023 року №12585/23 (а. с. 21); контракт від 17.08.2023 року №21/1-2023 (а. с. 14); висновок про походження від 11.09.2023 року № 12585/23; сертифікат відповідності від 11.09.2023 року №UA.011.008711-23 (а. с. 23), а також платіжний банківський документ від 14.09.2023 (а. с. 27, переклад а. с. 28); декларацію країни відправлення №23GP08X83430395015 від 30.08.2023 (а. с. 25, переклад а. с. 26).

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цих рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Як уже було зазначено судом, декларантом до митної декларації було надано фактуру (інвойс), який є доказом здійснення операцій купівлі-продажу товарів, належить до групи документів, що є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі), та у декларації країни експорту, яка зазначена в фунтах стерлінгах (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до пункту 5.3 Договору купівлі-продажу від 17.08.2023 № 21/1-2023 вартість товару визначається в євро (а.с.14). Згідно з наданим до митного оформлення інвойсом вартість товару визначалась в євро, тобто, вартість товару у фунтах стерлінгах сторонами контракту взагалі не визначалась.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Стосовно доводів митного органу про те, що в декларації країни відправлення №23GB08X83430395015 від 30.08.2023 відправником вказано Commercisal vrhicle auctions LTD (Англія), однак відповідно до Інвойсу продавцем є WestAutoTrade Sp. z о.о. (Польща), то суд зазначає, що в декларації країни відправлення Commercisal vrhicle auctions LTD (Англія)

вказано як відправника, однак одержувачем зазначено WestAutoTrade Sp. z о.о. (Польща). Отже, декларація країни відправлення №23GB08X83430395015 від 30.08.2023 вказує лише на те, що придбаний позивачем транспортний засіб був ввезений на територію Польщі та отриманий продавцем транспортного засобу WestAutoTrade Sp. z о.о., який згідно договору купівлі-продажу №21/1-2023 від 17.08.2023 та рахунку-фактури (інвойсу) №FV0015/08/2023 від 25.08.2023 в подальшому реалізував його позивачу на територію України.

Стосовно включення до ціни продажу вартості транспортування транспортного засобу з Англії до кордону України, то суд зазначає, що за умовами пункту 4.3 договору купівлі-продажу №21/1-2023 від 17.08.2023 товар поставляється на умовах DAP-Ягодин (Україна) (а.с.14).

За умовами поставки DAP «Delivered at Place» - продавець постачає, коли товар розміщується у розпорядженні покупця на прибуваючому транспортному засобі, готовому до розвантаження, у вказаному місці призначення; ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного в договорі поставки; всі витрати на перевезення з будь-якими термінальними витратами оплачуються продавцем до узгодженого пункту призначення; вартість вивантаження на кінцевому пункті повинна покриватися покупцем за умовами DAP.

Водночас, зі змісту договору купівлі-продажу № 21/1-2023 від 17.08.2023 та рахунку-фактури (інвойсу) №FV0015/08/2023 від 25.08.2023 не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов`язання у зв`язку із продажем йому ввезеного в Україну транспортного засобу, витрати по транспортуванню якого за умовами DAP здійснював продавець,

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.05.2022 відомості про власника оцінюваного транспортного засобу замальовані (приховані).

Стосовно цього суд зазначає, що на митну вартість товару ця обставина не впливає, продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту) зрозуміло, що продавцем є компанія West Auto Trade Sp. z о.о. (Польща). Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім посилання на веб-сайт www.machinio.com, на підставі якого здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач через уповноваженого декларанта надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень належить задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в загальній сумі 10908,90 грн, сплачений платіжними інструкціями від 12.01.2024 № 21 та від 15.01.2024 № 23 (а. с. 49, 50).

При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу та за послуги перекладу) суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правової допомоги від 15.02.2023 №03/15-02 (а.с.56) та додаткової угоди (а.с.57), акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.58), квитанції від 11.01.2024 №6/03/15-02 (а.с.59), адвокат Виш А.А. надала позивачу правову допомогу в сумі 6000,00грн. З пункту 1 додаткової угоди (а.с.57) вбачається, що сплачена сума є фіксованим розміром гонорару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а.с.93-94).

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав копії: договору про надання послуг перекладу від 02.10.2023 № 9 (а. с. 39), акту виконаних робіт від 17.11.2023 №РА-0000118 (а. с. 40), рахунку від 17.11.2023 № СФ-0000117 (а. с. 41), бухгалтерську довідку від 17.11.2023 (а. с. 42), з яких вбачається, що ТзОВ «Ла-Віта» надало послуги з перекладу для ТзОВ «Спецкомунтех» в розмірі 2640,00 грн щодо перекладу з англійської на українську мову чотирьох документів.

З огляду на те, що такі документи, як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та митна декларація країни відправлення як докази не мають значення в цілях визначення митної вартості у межах цього спору, а також зважаючи на обсяг послуг, складність роботи (обсяг тексту на сторінці), суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу у повному обсязі витрат на залучення перекладача (для перекладу документів у справі) відсутні. Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 900,00 грн, що згідно із бухгалтерською довідкою становить вартість перекладу банківського платіжного документа та інвойсу (а.с.42).

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 15808,90 грн (з них: судовий збір в сумі 10908,90 грн, витрати на професійну правничу допомогу розмірі 4000,00грн та витрати на перекладача в сумі 900,00грн).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про визначення коду товару № КТ-UA205000-0043-2023 від 13 вересня 2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/006317 від 13 вересня 2023 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000608/2 від 25 вересня 2023 року.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, с.Римачі, вул. Призалізнична, 13, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (43005, Волинська область, м.Луцьк, вул.Карпенка-Карого, 10, ідентифікаційний код 41898871) судові витрати в загальному розмірі 15808 гривень 90 копійок (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісім гривень дев`яносто копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх

Часті запитання

Який тип судового документу № 117209771 ?

Документ № 117209771 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 117209771 ?

Дата ухвалення - 23.02.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 117209771 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 117209771 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 117209771, Волинський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 117209771, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 23.02.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 117209771 відноситься до справи № 140/219/24

Це рішення відноситься до справи № 140/219/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 117209768
Наступний документ : 117209772