Рішення № 117200324, 23.02.2024, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №938/986/23

Провадження № 2/938/74/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 230122495 у розмірі 14390,22 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.06.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №230122495. Надалі між ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1110-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором №230122495. У подальшому 20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20102022, згідно з умовами якого ТОВ «Таліон плюс» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14390,22 гривень, з яких 10559,62 гривень-сума заборгованості за основною сумою боргу, 3830,60 гривень-сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою суду від 20.12.2023року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином (а.с.51,53зворот), представник позивача у позовній заяві вказав, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення (а.с.4).

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно з якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений двічі належним чином шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади України (а.с. 48,52), судова повістка на 18.01.2024 року, 09.02.2024 року, 23.02.2024, копія ухвали від 20.12.2023 року та позовної заяви повернулися до суд з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 38 -41, 45 47, 54 - 87).

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У ч. 1ст. 280 ЦПК Українизакріплено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У ст. 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою суду від 22.02.2024 року постановлено проведення заочного розгляду цієї справи.

Враховуючи вищевказане, вивчивши матеріали даної справи, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 20.06.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №230122495 на суму 12200 гривень(п.1.1 договору) на 126 днів (п. 1.2), рекомендований розрахунок сукупної вартості кредиту , суми та дати платежів , які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються у графіку платежів, що є невід?ємною частиною цього договору. ( п.1.5 договору) ( а.с. 6 зворот - 8).

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить п. 5 договору, адреса, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту до договору №230122495 від 20.06.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано ОСОБА_1 кредит в розмірі 12200 гривень на 126 днів на споживчі цілі (а.с. 5-6).

Згідно з платіжним дорученням від 20.06.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 12200 гривень(а.с. 10).

Додатковою угодою від 07.07.2020 року (а.с.9) продовжено строк кредиту на 14 днів за договором №230122495 від 20.06.2020 року.

Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем укладено правочин на загальний строк 140 днів, тобто до 07.11.2020 року.

Вирішуючи дану справу по суті суд, звертає увагу, що згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено з відповідачем кредитний договір на строк до 07.11.2020 року, то строк позовної давності зі зверненням до суду завершився 07.12.2023 року. Однак, як вбачається з поштового конверта, позивач направив позовну заяву до суду 13.12.2023 року, яка поступила до суду 19.12.2023 року, в зв`язку з чим він пропустив строк позовної давності.

Однак, місце знаходження відповідача суду не відомо , його повідомлення про дату, час та місце розгляду цієї справи шляхом опублікування двічі оголошення на офіційному сайті судової влади, то відповідно він не має можливості звернутися до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності в цій справі.

При цьому суд звертає увагу, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави ( постанова Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 509/3589/16-ц).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року в справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 року в справі № 752/8842/14-ц та від 16.10.2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року в справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 року в справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року в справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст.203ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Судом також встановлено, відповідно до додаткової угоди №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшли права грошової вимоги, зазначених у відповідних реєстрах (а.с.11-13).

Однак, позивачем не долучено до позовної заяви відповідний реєстр прав вимоги, з якого б вбачалося, що від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №230122495 від 20.06.2020 року, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано ОСОБА_1 кредит в розмірі 12200 гривень на 126 днів на споживчі цілі.

Надалі 20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 20102022 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників; вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с.14 15).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14390,22 гривень, з яких 10559,62 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3830,60 гривень-сума заборгованості за відсотками (а.с. 16).

Таким чином, за наявними в справі документами ТОВ "Таліон Плюс" відчужило позивачу право грошової вимоги за кредитним договором №230122495 від 20.06.2020 року, укладеним з відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», без отримання у первісного кредитора підтверджуючих документів про відступлення права вимог, а саме реєстру прав вимоги з переліком прав вимог до боржників, що відступилися, в тому числі щодо відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач звертається до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 10559,62 гривень, яка є сумою заборгованості за тілом кредиту, хоча ОСОБА_1 отримав тіло кредитку на суму 12200 гривень, з чого вбачається, що він здійснював оплату коштів за вищевказаним кредитним договором, але позивач на підтвердження ціни позову не надає будь-яких доказів, яким би обгрунтовував його.

Зокрема,ст. 12 ЦПК Українипередбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Такожст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням наведеного вище, оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора, відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів»не є належним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

У зв`язку із відмовою в задоволенні цивільного позову в повному об`ємі, відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,141,263-265,268 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором№ 230122495у розмірі14390,22гривень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ вул. Симона Петлюри, 30.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: с. Бистрець Верховинського району Івано-Франківської області.

Суддя Наталія ЧЕКАН