Рішення № 117198551, 12.02.2024, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/758/2024 Справа № 641/7111/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Надьон Я.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, у якому просив стягнути на свою користь за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, грошові кошти у розмірі 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.07.2023року інспекторомУправління патрульноїполіції уХарківській областіДепартаменту патрульноїполіції капітаномполіції ЩербанемД.А.щодо ньогобуло винесенопостанову серіїEAC№7270545 пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,якою накладеноадміністративне стягненняу виглядіштрафу урозмірі 425грн.за вчиненняадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.126КУпАП. Вищезазначена постанова була ним оскаржена та рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.10.2023 року, постанову серії EAC №7270545 від 03.07.2023 року скасовано. Вважає, що в результаті незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в приниженні його честі та гідності і яку він оцінює у 5000 грн..

Представник Головногоуправління Державноїказначейської службиУкраїни уКиївській областіу відзивіна позовнузаяву проситьв задоволенніпозовних вимогвідмовити уповному обсязі,вважає вимогипозовної заявинезаконними танеобґрунтованими.В обґрунтуваннявідзиву посилаєтьсяна те,що єненалежним відповідачем,оскільки згідносвоїх функціональнихобов`язків неє учасникомспірних правовідносині неволодіє будь-якимифактичними даними,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи тане несевідповідальність задії органівдержавної влади.Зазначив,що казначействожодних правта інтересівпозивача непорушувало,з нимв правовідносинине вступало,шкоди своїмирішеннями,діями неспричиняло,тому,нести відповідальністьза шкоду,завдану позивачудіями іншихсуб`єктіввладних повноваженьне повинно.Також зазначив,що виходячи зприписів законодавствапро відшкодуванняшкоди,розмір відшкодуванняшкоди повиненвизначатись зурахуванням вимогрозумності тасправедливості такоговідшкодування,яке маєбути небільш ніждостатнім дляпоміркованого задоволеннязвичайних потребпотерпілої особиі неповинно призводити дозбагачення позивачаза рахунокДержави. Відповідальність зазавдану шкодуможе наставатилише занаявності підстав,до якихзаконодавець відноситьнаявність шкоди,протиправну поведінкузаподіювача шкоди,причинний зв?язокміж шкодоюта протиправноюповедінкою заподіювачата вину. Разом зцим зазначив,що адміністративнийпозов позивачабуло задоволеночастково,а вимогипозивача щодовизнання дійДепартаменту патрульноїполіції протиправнимизалишені рішеннямКомінтернівського районногосуду м.Харкова беззадоволення,таким чиномматеріали справине містятьдоказів,що складанняпротоколу серіїEAC№7270545від 03.07.2023року увстановленому закономпорядку визнавалосьсудом протиправним. Зазначив, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не може бути доказом заподіяння позивачу моральної шкоди.

Представником Департаменту патрульної поліції подано до суду пояснення, у яких остання просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначила, що посилання позивача на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»є безпідставним, оскільки департамент патрульної поліції не відноситься до кола органів, визначених цим законом. Вказала, що позивачем ненадано жоднихдоказів напідтвердження заподіяноїморальної шкоди,зокрема недоведено,що вінзазнав душевнихстраждань (переживань,хвилювань),а такожне зазначеноз якихсаме міркуваньвін виходивпри визначеннірозміру моральноїшкоди. Крім того,позивачем ненадано доказів,які бпідтверджували якимчином,дії інспекторауправління патрульноїполіції вХарківській області Департаментупатрульної поліціїкапітана поліціїЩербаня Д.А.відобразилися настані йогоздоров?я,відносинах зоточуючими людьми.Жодних медичнихдовідок,які бпідтвердили впливвказаної позивачемподії настан йогопсихологічного та/абофізичного здоров?яне додано,фактів зверненнядо медичнихзакладів незазначено,доказів щодорежиму життяпозивача тайого змінипісля складаннязазначеного протоколуне надано.Відсутні доказипогіршення відносинз оточуючимилюдьми. Вважала, що заявлена позивачем сума моральної шкоди у розмірі 5000 грн. не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості та співмірності.

Позивачем також було подано відповідь на відзив, у якому останній зазначає, що його вимоги ґрунтуються на списанні грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, та не ґрунтуються на стягненні вказаних коштів безпосередньо з органів Державної казначейської служби, як про це зазначає відповідач. Звернув увагу, що заподіяння моральної шкоди полягало у спричиненні йому моральних переживань зумовлених страхом бути повторно зупиненим працівниками поліції з тих самих підстав, а також необхідністю доводити спочатку працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, просити про перенесення розгляду справи для отримання юридичної допомоги, а потім у судових засіданнях доводити протиправність рішення про притягнення до адміністративної відповідальності; у порушенні нормального способу життя, оскільки він змушений був шукати адвоката для отримання правової допомоги, а також підлаштовувати особистий час для зустрічей з адвокатом. Після події яка сталася 03.07.2023 року він довго відновлював свій моральний стан та після таких дій поліцейських він втратив відчуття захищеності, оскільки завданням поліції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про національну поліцію» є охорона прав і свобод людини, які в даному випадку були грубо порушені, так, як поліцейським не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Зазначив, що підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинним рішенням суду порушення законного порядку притягнення його до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяви, просив позов задовольнити.

Представник Департаменту патрульної поліції у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області у судове засідання не з`явився, згідно поданого відзиву на позовну заяву, просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, позов таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №7270545 від 03.07.2023 року, складеної командиром роти Управління патрульної поліції в Харківській області капітаном поліції Щербанем Д. А. щодо водія ОСОБА_1 , останній 02.07.2023 о 23-43 год., керуючи транспортним засобом Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , по пр. Героїв Сталінграда, 150 в м. Харкові, не пред`явив для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, порушив п. 2.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 126 КУпАП. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн..

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.10.2023 року, яке набрало законної сили 27.10.2023 року, вищезазначену постанову серії ЕАС №7270545 від 03.07.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режиміскасовано. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Таким чином, ОСОБА_1 було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеніст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174цьогоКодексу).

Шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади (відповідачів) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставіст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 червня 2018 року, провадження № 61-496св18, від 11 липня 2018 року, провадження № 61-14157св18, від 25 липня 2018 року, провадження № 61-2986св18, що у встановленому законом порядку не спростовується відповідачами.

Згідно ізст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 55 Конституції Українивизначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно дост. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктами 3 та 9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 рокупередбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Беручі до уваги, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасована, суд приходить до висновку, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності позивача призвело до завдання йому моральної шкоди, яка на переконання суду виразилася у моральних (душевних) стражданнях, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення та з метою захисту свого порушеного права.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Отже, суд звертає увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) страждань є зокрема доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане постановленням незаконної постанови про притягнення до відповідальності, витрати зусиль спрямованих на захист своїх прав і свобод.

Таким чином, наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача встановлених рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2023 року не спростовано відповідачами.

Зважаючи на скасування постанови серії ЕАС №7270545 від 03.07.202 року щодо позивача, враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, справедливості, а також встановлення спричинення моральної шкоди, суд вважає за можливе стягнути 1000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням останнього до адміністративної відповідальності.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 27листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515 цс 19), Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, відповідно до якого залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (пункт 44).

Відшкодування шкоди відповідно до статті 1174ЦК України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, здійснюється за рахунок держави шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету.

Аналогічний висновок виклав Верховний Суд у постанові від 26.08.2020 у справі справа № 544/964/18.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимогст.141ЦПК Україниз Департаменту патрульної поліції на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214,72 грн..

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн..

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь держави судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 214 (двісті чотирнадцять ) грн. 72 ( сімдесят дві) коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, ЄДРПОУ 37955989, місце знаходження: м. Київ, пл. Лесі Українки, 1.

Повний текст рішення виготовлено 23.02.2024 року.

Суддя: І. В. Зелінська