Рішення № 117191606, 23.02.2024, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/8003/23

Провадження № 2/487/1285/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді А.А. Лагоди

секретаря К.Е. Мамчур

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2023 представник ТОВ «ВВС-Факторинг» Юхименко Ю.Ю. звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом в електронній формі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.01.2021 № 1862087 у сумі 51879,00 грн., 610,74 грн. інфляції, 188,20 грн. 3,0 % річних, 2147,20 грн. судового збору та 4900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до укладеного у формі електронного документу між ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1862087 від 30.01.2021, шляхом підписання заявки за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 …0617, що належить відповідачу, що підтверджується довідкою від 29.09.2023, на 30 днів зі сплатою відсотків від суми кредиту. Свої зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» виконало у повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконує. 05.08.2021 між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ТОВ «ВВС-Факторинг» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 05.08.2021, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Станом на 10.10.2023 борг за кредитним договором становить 51876,00грн. з яких 11280,00грн. розмір боргу на дату відступлення права вимоги, 40596,00 грн. сума нарахованих відсотків. Також за період з 05.08.2021 по 24.02.2022 позивачем нараховані 610,74 грн. збитків від інфляції, 188,20 грн. 3% річних, що стало підставою для звернення до суду.

06.12.2023 ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва передано цивільну справу на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою суду від 26.01.2024 відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін.

15.02.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача за яким ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач наголошує, що до позову не додано доказів: щодо вчинення відповідачем дій з укладення онлайн договору від 30.01.2021 №1862087, смс-повідомлення за одноразовим ідентифікатором UA725866 на номер 380667351879, зарахування коштів на платіжну картку відповідача, ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Надана позивачем інформаційна довідка від 20.09.2023 не відповідає вимогам за бухгалтерським обліком до первинних документів, роздруківка договору не містить номеру картки відповідача.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явилась, про час та дату судового засідання повідомлено належними чином, про причини неявки суду не повідомлено, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надано.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ОСОБА_1 30.01.2021 укладено кредитний договір № 1862087 шляхом підписання заявки за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору та заявки ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3000, 00 грн. на 30 днів зі сплатою відсотків від суми кредиту, що узгоджується з п.2.1 договору.

Дійсно, п. 1.1. договору передбачає, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі 3000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 3.2. договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк визначений п.3.1 цього договору.

Згідно п. 3.3. договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

Датою отримання кредиту позичальником вважається дата зарахування відповідної суми на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником у особистому кабінеті на сайті кредитодавця (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 4.1., 4.2. знижена процентна ставка в розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день користування кредитом є фіксованою і становить 620,5% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом та стандартна процентна ставка 2,3% є фіксованою і становить 839,50% річних.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до заявки від 30.01.2021, що є невід`ємною частиною кредитного договору №1862087 та даних транзакції від 30.01.2021, ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 000,00 грн.

05.08.2021 між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» та ТОВ «ВВС-Факторинг» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 05.08.2021, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 і станом на 10.10.2023 борг за кредитним договором становить 51876,00грн. з яких 11280,00грн. розмір боргу на дату відступлення права вимоги, 40596,00 грн. сума нарахованих відсотків. Також за період з 05.08.2021 по 24.02.2022 позивачем нараховані 610,74 грн. збитків від інфляції, 188,20 грн. 3% річних, що стало підставою для звернення до суду.

Отже, в процесі судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 24.02.2022, утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі, яка на теперішній час не повернута і цим порушуються права і інтереси ТОВ «ВВС-Факторинг».

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються нормами ЦК України та Законом України «Про електрону комерцію».

Згідно ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями,підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Надані позивачем докази є належними, достатніми та допустимими, подані з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до положень національного стандарту щодо оформлення документів та ст.ст.83, 95 ЦПК України, а тому можуть бути прийняті судом до уваги, а протилежне було б ознакою надмірного формалізму з боку суду.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є логічним, послідовним та відповідає матеріалам справи, розмір заборгованості відповідачем фактично не оспорюється.

Наведені вище заперечення відповідача не спростовують встановлені вище факти, відповідач не надає пояснення і спростування відсутності в неї карткового рахунку в ПриватБанк за карткою НОМЕР_1 …0617 або наявність злочинних дій з боку третіх осіб, що призвели до незаконного заволодіння даними відповідача або інші обставини.

Виходячи з викладеного, з відповідача на користь ТОВ «ВВС-Факторинг» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1862087 від 30.01.2021 в розмірі 51876,00грн. з яких 11280,00грн. розмір боргу на дату відступлення права вимоги, 40596,00грн. сума нарахованих відсотків станом на 10.10.2023. Також за період з 05.08.2021 по 24.02.2022 на користь позивача підлягають стягненню: нараховані збитки від інфляції в сумі 610,74 грн., 188,20 грн. 3% річних.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 2023/09/18 від 18.09.2023, укладених між адвокатським бюро «Тараса Онищенка» та позивачем, вартість послуг складає 4900,00 грн.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду від 19.02.2020 року справа №755/9215/15-ц.

Витрати на професійну правничу допомогу по справі були розподілені у відповідності до документально підтверджених доказів поданих представником позивачів на час ухвалення судового рішення.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 4900,00 грн. суд вважає, що у разі стягнення таких витрат не відбудеться порушення права власності відповідача.

Оцінивши надані суду докази представником позивача про витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи, особливості справи та її складність, та інші обставини, суд дійшов висновку, що такий розмір витрат є співмірним із складністю справи та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст.10,18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» заборгованість за кредитним договором за кредитним договором № 1862087 від 30.01.2021 в розмірі 51876,00грн., витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 4900,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, буд. 10/10, код ЄДРПОУ 37686875.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя А.А. Лагода