Ухвала суду № 1171877, 27.11.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2007 р.

справа № 20-4/363

За позовом

Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва” (Фіолентовське шосе, 1 В, місто Севастополь, 99053)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” (проспект Генерала Острякова, 15, місто Севастополь, 99009)

про стягнення заборгованості в розмірі 4590,19 грн.,

суддя Остапова К.А.,

За участю представників: не викликались,

Суть спору: Закрите акціонерне товариство „Механізація будівництва” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” про стягнення заборгованості в розмірі 4590,19 грн. (у тому числі основний борг –4093,07 грн., пеня –274,41 грн., індекс інфляції –171,91 грн., три проценти річних –50,80 грн.).

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.11.2007 провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” основного боргу в сумі 4093,07 грн. припинено по причині погашення відповідачем суми позову в даній частини, сума інфляційного відшкодування –171,91грн., трьох процентів річних –50,80 грн., а також витрати по оплаті державного мита в сумі 5,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 6,00 грн. присуджені до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

При прийнятті рішення у справі суд вирішив питання про розподіл судових витрат пропорційно від задоволених позовних вимог, але не вирішив це питання стосовно вимог, у частині яких провадження було припинено у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд визнав за необхідне в порядку статті 88 Господарського процесуального кодексу України прийняти додаткове рішення в частині питання розподілу господарських витрат.

Як було зазначене в рішенні від 09.11.2007, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, за стягненням якої він звернувся до господарського суду міста Севастополя, складала 4590,19 грн. (у тому числі основний борг –4093,07 грн., пеня –274,41 грн., індекс інфляції –171,91 грн., три проценти річних –50,80 грн.).

Згідно з платіжним дорученням №7751 від 06.09.2007 при подачі позову позивачем було сплачене державне мито в розмірі 102,00 грн., плата за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.(а. с. 5).

Враховуючи те, що сума основного боргу була погашена відповідачем повністю після порушення провадження у справі №20-4/363, суд припинив провадження у справі №20-4/363 в частині стягнення розміру основного боргу 4093,07 грн. на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України при припиненні провадження у справі мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки погашення суми основного боргу відповідачем здійснено після звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з позовом, тобто після 10.09.2007, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому суд покладає на відповідача судові витрати відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України в частини суми позовних вимог, провадження за якими припинено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” (проспект Генерала Острякова, 15, місто Севастополь, 99009, ідентифікаційний код 16328694) на користь Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва” (Фіолентовське шосе, 1 В, місто Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 22288148) витрати по оплаті державного мита в сумі 90,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 105,00 грн.

2. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини другої статті 88 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення може бути оскаржене в установленому порядку.

Суддя

К.А. Остапова