Рішення № 117184968, 21.02.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/18536/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просить:

1.визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

2.зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 14.11.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.02.2022 набув громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», на підтвердження чого йому видано відповідну довідку №7426-000006441 від 07.02.2022 та тимчасове посвідчення громадянина України №ОТ035505 від 13.10.2022 з терміном дії до 07.02.2024. Позивач зобов`язувався протягом 2 років припинити громадянство російської федерації згідно з вимогами Закону України «Про громадянство України» та надати документи на підтвердження припинення вказаного громадянства. Зазначив, що наразі існує незалежна від нього причина не отримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), оскільки на території України припинили роботу російські закордонні установи і фактично процедура припинення громадянства російської федерації для тих осіб, які проживають на території України, не здійснюється. Позивач вказував на положення чинного законодавства, згідно з якими іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства, але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Також позивач посилався на те, що він має право подати замість документа про припинення іноземного громадянства декларацію про відмову від іноземного громадянства. У зв`язку з чим, вважає відмову відповідача щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства протиправною.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що УДМС у Чернігівській області листом №С-98/6/7401-23/7401.21/162-23 від 05.12.2023 відмовило позивачу у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з відсутністю підстав для її подання та надало роз`яснення положень законодавства, що регулює порядок набуття громадянства України. Зазначив, що вказана позивачем у декларації про відмову від іноземного громадянства незалежна причина, а саме нездійснення процедури припинення іноземного громадянства, спростовується наданою позивачем копією відповіді консульського відділу посольства російської федерації в Німеччині, яка підтверджує, що процедура виходу із громадянства російської федерації на території інших держав здійснюється. Відтак, вважає, що УДМС у Чернігівській області правомірно відмовило позивачу у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства та надало необхідні роз`яснення щодо встановленого законодавством порядку набуття громадянства України з урахуванням особливостей конкретної ситуації позивача, тому підстави для зобов`язання відповідача прийняти подану позивачем декларацію замість документа про припинення громадянства російської федерації відсутні.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник в обґрунтування своєї правової позиції посилався на таке. Так, копія відповіді консульського відділу російської федерації в Німеччині підтверджує факт нездійснення процедури припинення громадянства росії для осіб, які постійно проживають на території України. При цьому, позивач не має права на постійне проживання на території будь-якої третьої країни, а має право на постійне проживання на території України та хоче отримати паспорт саме громадянина України. ОСОБА_1 не має можливості виконати своє зобов`язання припинити громадянство російської федерації, так як через початок 24 лютого 2022 року повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України було розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією. Відповідно станом на сьогодні консульські установи рф на території України не функціонують, записатись на прийом до посольства рф в Україні неможливо. Через припинення їхньої роботи подання та отримання будь-яких документів найближчим часом є неможливим. Позивач з об`єктивних причин не може звернутися до уповноважених органів рф із клопотанням про припинення громадянства російської федерації. Також вказав, що відповідь диппредставництва рф в Німеччині є одним з доказів нездійснення такої процедури для громадян, які постійно проживають в Україні. Оскільки позивач має право на проживання лише в Україні, можливість подати документи в представництво рф в третій країні він не має, тобто альтернативних способів подачі документів на вихід для нього не існує.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав, що доводи представника позивача є безпідставними, адже прийняття рішення за результатами розгляду декларації особи про відмову від іноземного громадянства належить до компетенції УДМС у Чернігівській області, повноваження якого в цих правовідносинах є дискреційними, у зв`язку з чим позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти декларацію задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів в їх сукупності, суд зазначає наступне.

07.02.2022 УДМС у Чернігівській області прийняло рішення №26 про оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням /а. с. 69/ та оформило позивачу довідку №7426-000006441 про реєстрацію особи громадянином України /а. с. 104/.

Листом №7401.3.1-1170/74.3-22 від 08.02.2022 УДМС у Чернігівській області повідомило позивача про прийняття рішення про набуття громадянства України та запросило його для отримання довідки про реєстрацію особи громадянином України /а. с. 105/.

04.10.2022 позивач звернувся до Прилуцького відділу УДМС у Чернігівській області із заявою-анкетою щодо оформлення йому Тимчасового посвідчення громадянина України /а. с. 107, 108-109/.

13.10.2022 УДМС у Чернігівській області оформило позивачу Тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 терміном дії до 07 лютого 2024 року /а. с. 110, 114/.

14.11.2023 УДМС у Чернігівській області отримало супровідний лист позивача, в якому він повідомив про відсутність можливості припинити іноземне громадянство у зв`язку з припиненням діяльності в Україні консульських установ російської федерації та просив прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства /а. с. 14-15, 16-17/.

УДМС у Чернігівській області листом №С-98/6/7401-23/7401.21/162-23 від 05.12.2023 відмовило позивачу у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з відсутністю підстав для її подання та надало роз`яснення положень законодавства, що регулює порядок набуття громадянства України /а. с. 18-20/.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач через свого уповноваженого представника звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог та доводів відповідача, суд виходить з таких норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (надалі - Закон №2235-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначень, які містить частина 1 статті 1 Закону №2235-III громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Положенням статті 6 Закону №2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням (частина 1 статті 8 Закону №2235-ІІІ).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2235-III іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина 1 статті 1 Закону №2235-III).

Відповідно до частини 8 статті 8 Закону №2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, в якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина 1 статті 1 Закону №2235-III).

Частиною 1 статті 9 Закону №2235-III передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

За правилами пункту 2 частини 2 статті 9 Закону №2235-III однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 звертався до консульського відділу посольства росії в Німеччині з питанням щодо можливості подачі документів про припинення громадянства рф до цього консульства у зв`язку з припиненням діяльності консульських установ рф в Україні. Позивач отримав відповідь, що згідно чинного законодавства рф він має право подати заяву на вихід з громадянства рф лише за наявності у нього документу, підтверджуючого дозвіл на постійне проживання на території Німеччини /а. с. 21/.

Для вирішення цього спору ключовим є з`ясування питання чи можна вважати, що документ про припинення громадянства від російської федерації позивачем не отримано з незалежних від нього причин.

З цього приводу суд керується наступним.

Як зазначалось вище, у статті 9 Закону України «Про громадянство України» вказано, що іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Надаючи оцінку поняттю об`єктивних причин не виконання зобов`язання припинити іноземне громадянства, слід виходити зі змісту абзацу 13 статті 1 Закону №2235-III, згідно з яким незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

З аналізу вказаної норми слідує, що за будь-яких обставин особа повинна подати до уповноваженого органу держави її громадянства клопотання про припинення іноземного громадянства. При цьому об`єктивні причини не виконання зобов`язання припинити іноземне громадянства будуть мати місце у тому випадку, коли невидача документа про припинення громадянства у встановлений законодавством іноземної держави термін буде обумовлена незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок).

Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Згідно з пунктами 117, 119 Порядку, у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 набув громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Відповідачем було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України №ОТ035505 від 13.10.2022.

Також позивачем було подано до відповідача зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України.

Інформаційний лист Нотаріальної палати України від 08.08.2022 «Щодо засвідчення справжності підпису громадян держави-агресора Російської Федерації на заявах про вихід з такого громадянства» містить витяги нормативно-правових актів російської федерації.

Відповідно до статті 19 Федерального Закону «Про громадянство Російської Федерації», вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території Російської Федерації, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи в загальному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього Федерального закону. Вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього Федерального Закону.

Слід зазначити, що стаття 32 Закону, яка визначає прядок подання заяв з питань громадянства Російської Федерації, встановлює наступне.

Заява з питань громадянства Російської Федерації подається за місцем проживання заявника: a) особою, яка проживає на території Російської Федерації, - до територіального органу федерального органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ; б) особою, яка проживає за межами Російської Федерації і не має місця проживання на території Російської Федерації, - дипломатичне представництво або консульська установа Російської Федерації, що знаходяться за межами Російської Федерації.

Відповідно до статті 35 Закону розгляд заяв стосовно громадянства Російської Федерації поданої особою зазначеною в пункті б частини 1 статті 32 Закону та прийняття рішення про прийняття до громадянства Російської Федерації чи про вихід з громадянства Російської Федерації в спрощеному порядку здійснюється в строк до шести місяців з дня подання заяви і всіх необхідних документів оформлених належним чином.

Порядок розгляду питань громадянства російської федерації регламентується Положенням про порядок розгляду питань громадянства російської федерації, затвердженим 14 листопада 2002 року №1325.

Цим Положенням, прийнятим відповідно до Закону, встановлюються порядок розгляду заяв з питань громадянства російської федерації, прийняття, виконання та скасування рішень із зазначених питань, а також форми заяв та перелік необхідних документів, відповідних конкретним підставам набуття чи припинення громадянства російської федерації.

Положення визначає певні особливості, за умови дотримання яких може бути прийнята заява про вихід з (припинення) громадянства рф.

Вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території російської федерації або за її межами, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення цієї особи. У випадках, передбачених статтею 20 Федерального Закону, вихід із громадянства російської федерації не допускається.

Під час розгляду справи було встановлено, що строк, до якого позивач мав би надати до відповідача документ на підтвердження припинення громадянства російської федерації, спливає 07 лютого 2024 року.

Натомість позивач немає можливості подати клопотання про припинення громадянства російської федерації саме у зв`язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні.

Також суд ураховує, що з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався та діє станом і на час розгляду цієї справи.

Водночас всі дипломатичні відносини з російською федерацією розірвано.

У позовній заяві вказано, що у зв`язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення усіх дипломатичних зв`язків з країною-агресором, позивач позбавлений можливості подання заяви до посольства вказаної країни про вихід з громадянства. Вказані обставини, як зазначає позивач, послугували підставою для подання ним до відповідача разом із супровідним листом, в якому наведено обставини наявності об`єктивних причин відсутності можливості звернення до уповноважених органів іноземної держави із клопотанням про припинення громадянства такої держави, декларації про відмову від іноземного громадянства.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що приписами частини 4 статті 8 Закону №2235-III визначено, що іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем вчинялися необхідні дії задля припинення громадянства російської федерації (звернення до відповідного посольства російської федерації в Німеччині та отримання відмови), однак такі не призводять до певних правових результатів з незалежних від позивача причин.

Отож, в такому випадку законодавство передбачає можливість подання декларації про відмову від громадянства російської федерації.

Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України консульські установи країни агресора не працюють, проте з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої країни з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.

Відтак, з огляду на обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що подання декларації про відмову від іноземного громадянства, у зв`язку з неможливістю отримати документ про припинення громадянства з незалежних від позивача причин є обґрунтованою, а відмова УДМС України в Чернігівській області у прийнятті такої декларації є протиправною.

Зважаючи, що відповідач розглянув подану позивачем заяву від 14.11.2023 із декларацією по суті та листом від 05.12.2023 №С-98/6/7401-23/7401.21/162-23 відмовив у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки позивач не належить до категорії осіб громадян, які мають право на подачу такої декларації, то належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідну декларацію.

Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04), в якому викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».

Європейський суд з прав людини вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73).

Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1073,60 грн згідно з квитанцією від 13.12.2023 /а. с. 45/.

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу наразі не вирішується судом, оскільки представником позивача у відповідності до частини 7 статті 139 КАС України, заявлено клопотання про те, що докази стосовно розміру витрат на адвокатські послуги будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 14.11.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, вул. Шевченка, 51-а, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14013, код ЄДРПОУ: 37804450.

Повний текст рішення суду виготовлений 21 лютого 2024 року.

Суддя Л.О. Поліщук