Рішення № 117184925, 22.02.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року Чернігів Справа № 620/16023/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та виплати не у повній мірі ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року, за період з 19.07.2022 року по 01.12.2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно, а також за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 року у розмірі 10000,00 грн щомісячно;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року, за період з 19.07.2022 по 01.12.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, а також за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 у розмірі 10000,00 грн щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу у Головному управління Національної поліції в Чернігівській області на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області. Заявляє, що у період з 19.07.2022 по 01.12.2022 не в повному розмірі нараховано та виплачено грошові кошти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000,00 грн та у період з 01.04.2023 по 30.06.2023 у розмірі 10000,00 грн щомісячно. Вказує, що у спірні періоди перебував на службі та виконував службові обов`язки, не перебував у відпустках. Для відновлення свого порушеного права звернувся із позовом до суду.

У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. Вказує, що за спірні періоди позивачу було нараховано та виплачену у належному розмірі додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн та 10000,00 грн щомісячно передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Наголошує, що позивач у період з 08.09.2022 по 12.09.2022, з 23.09.2022 по 27.09.2022, з 26.10.202022 по 28.10.2022, з 15.11.2022 по 20.11.2022, 21.11.2022, з 16.04.2023 по 23.04.2023, з 02.06.2023 по 10.06.2023 перебував на лікарняному та з 20.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 02.06.2023 перебував у відпустці.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Матеріалами справи встановлено, шо позивач проходив службу у Головному управління Національної поліції в Чернігівській області на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області, що не заперечується сторонами.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 04.07.2023 № 322 о/с по особовому складу позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.11).

Представником позивача 02.08.2023 за вих №386 було надіслано запит щодо надання відомостей про нарахування грошового забезпечення позивача, у відповідь на який відповідач листом від 14.08.2023 надав відомість про нарахування грошового забезпечення позивача з січня по грудень 2022 (а.с.12-15).

18.08.2023 за вих № 395 представником позивача подано запит, у відповідь на який відповідач листом від 28.08.2023 № 21/К-102аз повідомив, що згідно наказу ГУНП в Чернігівській області від 26.01.2023 року № 31 о/с додаткова винагорода нарахована та виплачена у січні 2023 року у сумі 5806,44 грн за період з 26.12. 2022 по 31.12.2022 та надав довідку №415/124/21/01-2023 від 28.08.2023 (а.с.16-18).

Листом від 02.10.2023 № 21/К-117аз відповідач повідомив, що за дні перебування на лікарняних або у відпустках додаткова винагорода не встановлюється та не виплачується (а.с.20-21).

Від початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України та Чернігівської області зокрема, введення воєнного стану 24.02.2022 року, Позивач перебував на службі та виконував свої обов`язки до дати звільнення. В цей період Позивач не перебував у відпустках.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Згідно із пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону №580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно дозаконута інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції»(далі - Постанова №988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктами 3, 4 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО.

За приписами пунктів 6, 7 розділу І Порядку №260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Таким чином, до складових грошового забезпечення осіб поліцейських відносяться, зокрема, щомісячні доплати.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбаченіЗаконом України «Про правовий режим воєнного стану»заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою КМУ від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168» (згідно із пунктом 2 цієї постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022) внесені зміни до постанови №168, а саме у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно замінити словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 1 постанови № 168 (в редакції постанови Кабміну від 07.07.2022 №793) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно із пунктами 2-1, 3 постанови № 168 (в чинній редакції) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієїпостанови.

Отже, на період дії воєнного стану, співробітникам, зокрема, Національної поліції України постановою №168 передбачена виплата додаткової винагороди.

Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення поліцейських Національної поліції, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для поліцейських Національної поліції, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

УРішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зпівід 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; діязаконута іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина першастатті 58 Конституції Українипередбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року залишено без змін.

Слід звернути увагу, що винагорода є платою за працю чи нагородою за заслуги, досягнення, тощо.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників поліції до виконаної норми праці отримало своє подальше правозастосування унаказі Міністерства внутрішніх справ України № 775 від 28.11.2022, якимзатверджено Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 1постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів (далі - розмінування), виконують повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів, ударів безпілотних літальних апаратів, реактивних систем залпового вогню (далі - удари) на територіях, які знаходяться поза районами ведення бойових (воєнних) дій, розмір цієї винагороди збільшується до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення (виконання).

Відповідно до пункту 7 Порядку виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду, а керівникам органів (підрозділів) поліції, заступникам Голови Національної поліції України - на підставі наказу Голови Національної поліції України або особи, яка виконує його обов`язки. Виплата додаткової винагороди Голові Національної поліції України здійснюється на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що для підготовки наказів про виплату додаткової винагороди поліцейським керівники структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції надають до підрозділу кадрового забезпечення органів (підрозділів) поліції розрахунок винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, час проходження служби поліцейських за формою, наведеною в додатку до цього Порядку та умов (далі - розрахунок винагороди).

Згідно з пунктом 3 Порядку видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця за попередній. У разі надходження всіх необхідних документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, у більш пізній період, видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця.

Відповідно до пункту 13 Порядку обрахування часу участі в бойових діях та заходах для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, здійснюється з урахуванням кількості днів такої участі, а додаткова винагорода до 30 000 гривень виплачується поліцейським із розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з урахування пункту 14 цього Порядку та умов.

Розмір додаткової винагороди 30 000 гривень та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за 1 календарний день визначається шляхом ділення максимального розміру (30000 або 100000 гривень) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюється у відповідний день залежно від наявності обставин, передбачених пунктом 2 цього Порядку та умов, з урахуванням пункту 14 цього Порядку та умов.

Розмір додаткової винагороди за відповідний календарний місяць визначається як сума встановлених винагород за кожен календарний день.

Так, пунктом 14 Порядку передбачено, що додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські: 1) перебувають під домашнім арештом, узяті під варту - за час перебування під домашнім арештом чи під вартою; 2) перебувають у відпустках - за час перебування у відпустках; 3) відсторонені від виконання службових обов`язків (посади) відповідно доДисциплінарного статуту, відсторонені від посади відповідно доКримінального процесуального кодексу України- з дня відсторонення від виконання службових обов`язків (посади), відсторонення від посади до закінчення застосування таких заходів; 4) перебувають у службовому відрядженні за кордоном (крім поліцейських, які забезпечують отримання, перевезення чи супроводження небезпечних вантажів, гуманітарної допомоги, міжнародної технічної допомоги, організацію закупівель чи виконання умов договорів (контрактів), удосконалюють чи отримують необхідні знання та навички для виконання обов`язків під час дії воєнного стану) - за час перебування у службовому відрядженні; 5) відсутні на службі (за місцем дислокації) органу (підрозділу) поліції без поважних причин - за час відсутності на службі без поважних причин; 6) звільнені від виконання службових обов`язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність (крім випадків, передбаченихпідпунктом 1пункту 4 цього Порядку та умов, а також крім поліцейських, які направлені за рішенням лікарсько-консультативної комісії для отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги або які направлені згідно із законодавством для лікування за кордон, або які перебувають на амбулаторному лікуванні внаслідок обставин, визначених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов),- з дня звільнення від виконання службових обов`язків; 7) проходять первинну професійну підготовку (крім тих, які здійснюють професійну підготовку без відриву від служби),- з дня направлення на первинну професійну підготовку; 8) добровільно здалися в полон - із дня добровільної здачі в полон; 9) відряджені до державних органів, установ та організацій, крім тих, які залучаються в установленому порядку до безпосереднього виконання повноважень поліції; 10) є здобувачами освіти денної форми навчання закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, крім тих, які залучаються в установленому порядку до виконання повноважень поліції.

Системний аналіз вищевказаних положень Постанови №168, Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану свідчить про те, що додаткова винагорода є окремим тимчасовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується поліцейським під час проходження служби та виконання службових обов`язків, тобто є додатковим стимулюючим заохоченням саме за виконання службових обов`язків. При цьому пунктом 14 Порядку встановлено пряму заборону на виплату додаткової винагороди поліцейським, які перебувають у відпустках; відсторонені від виконання службових обов`язків та відсутні на службі; звільнені від виконання службових обов`язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність.

За даними наданими переліку наявних на порталі Пенсійного фонду України електронних листків непрацездатності, відкритих ОСОБА_2 встановлено, що позивач перебував на лікарняному у період з 08.09.2022 по 12.09.2022, з 23.09.2022 по 26.09.2022, з 27.09.2022 по 27.09.2023, з 26.10.2022 по 28.10.2022, з 15.11.2022 по 17.11.2022, з 18.11.2022 по 21.11.2022, з 16.04.2023 по 20.04.2023, з 21.04.2023 по 23.04.2023 (а.с.48).

Відповідно до листа КНП «Бахмацький міський центр» первинної медико-санітарної допомоги Бахмацької міської ради Чернігівської області вих № 01-03/636 від 29.11.2023 встановлено, що позивач знаходився на амбулаторному лікуванні у Бахмацькій амбулаторії ЗПСМ з 02.06.2023 по 06.06.2023 та з 06.06.2023 по 11.06.2023 (а.с.49).

Довідкою від 20.11.2023 № 4039/124/20/02-2023 встановлено, що позивач у період з 01.07.2022 по 31.12.2022 у відпустках не перебував. У період з 01.04.2023 по 30.06.2023 перебував у частині щорічної основної відпустки за 2023 рік, з 20.05.2023 по 02.06.2023, що також підтверджується витягом з наказу від 18.05.2023 № 224 о/с (а.с.46-47).

Нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року, за період з 19.07.2022 року по 01.12.2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно, а також за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 року у розмірі 10000,00 грн щомісячно з урахуванням часу перебування позивача на лікарняному та у відпустах підтверджується матеріалами справи (а.с.50-65).

Суд встановив, що додаткова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» є платою за працю чи нагородою за заслуги та досягнення та визначається згідно з пунктом 13 Порядку як сума встановлених винагород за кожен календарний день. Відтак, суд зазначає про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період 19.07.2022 року по 01.12.2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно, а також за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 року у розмірі 10000,00 грн щомісячно . Суд також зазначає, що позивач перебував на лікарняному у період з 08.09.2022 по 12.09.2022, з 23.09.2022 по 26.09.2022, з 27.09.2022 по 27.09.2023, з 26.10.2022 по 28.10.2022, з 15.11.2022 по 17.11.2022, з 18.11.2022 по 21.11.2022, з 16.04.2023 по 20.04.2023, з 21.04.2023 по 23.04.2023, з 02.06.2023 по 06.06.2023 та з 06.06.2023 по 11.06.2023 та у відпустці у період з 01.04.2023 по 30.06.2023 та з 20.05.2023 по 02.06.2023, що підтверджується матеріалами справи, тому суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно нараховувалась та виплачувалась позивачу додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2,8-10,14,72-79,90,139, 242-246,250,257-262,пп. 15.5 п.15 розділуПерехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області просп. Перемоги, 74,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000, код ЄДРПОУ 40108651.

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2024 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА