Рішення № 117183850, 21.02.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2024 року м. Рівне№460/639/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення розміру раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 з 19.02.2020 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/8050/20) до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/8050/20) у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням роботи на посаді стажиста Дубенського міського суду Рівненської області (3 роки 11 місяців 29 днів), починаючи з 19.02.2020. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що при проведенні перерахунку пенсії з 19.02.2020 відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу період проходження роботи в якості стажера, що вплинуло на відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці, який без врахування означених періодів становить 50% суддівської винагороди замість 58%. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач вказує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачці було зараховано до стажу роботи судді роботу на посадах, визначених положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII. При цьому, відповідач стверджує, що врахування періоду роботи на посаді стажиста судді при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини встановлені судом:

ОСОБА_1 з 11.09.1995 по 08.08.1999 працювала стажистом Дубенського міського суду Рівненської області, що підтверджується витягом з наказу №68-к від 11.09.1995 відділу юстиції Рівненського обласного виконавчого комітету та витягом з наказу №69-к від 30.07.1999 Рівненського обласного управління юстиції.

З 09.08.1999 позивач працювала суддею Гощанського районного суду Рівненської області згідно з Указом Президента України від 19.06.1999 №675/99.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2017 №2554/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Гощанського районного суду Рівненської області у відставку, а 20.09.2017 було відраховано зі штату Гощанського районного суду Рівненської області.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як отримувач щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 в справі №460/8050/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.04.2020 №71/03.5-21 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із її заявою від 25.03.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 23.03.2020 №369-04/20, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 31.03.2021.

На виконання вказаного рішення відповідачем було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача у розмірі 50% від суддівської винагороди.

Не погоджуючись зі здійсненням нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% та з неврахуванням роботи з 11.09.1995 по 08.08.1999 стажистом Дубенського міського суду Рівненської області до стажу роботи на посаді судді, позивач звернулася до відповідача з заявою.

13.12.2023 листом №1700-0202-8/105100 відповідач повідомив, що після перерахунку на виконання рішення суду в справі №460/8050/20 розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці з 19.02.2020 становить 47295,00грн (94590,00грн розмір суддівської винагороди згідно з довідкою ТУ ДСА України в Рівненській області від 23.03.2020 №369-04/20 х 50%). До стажу роботи на посаді судді зараховано роботу на посадах, визначених статтею 137 Закону №1402. Врахування періоду роботи на посаді стажиста судді при обчисленні зазначеного збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено.

Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями статті 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.

Судом встановлено, що на час виходу у відставку та призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі по тексту - Закон України № 1402-VІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону України № 1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

- члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом з тим, частиною 2 цієї статті прямо передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Як встановлено судом, позивач з 11.09.1995 по 08.09.1999 працювала стажистом у Дубенському міському суді Рівненської області. 09.08.1999 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Гощанського районного суду Рівненської області.

Відповідно пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 грудня 2018 року у справі №751/7138/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, в редакції чинній на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, в редакції до 28.03.2015 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів".

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII (який діяв на час роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обчислення стажу державної служби на час спірного періоду здійснювалось відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну службу", державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 2 цього Закону визначено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Статтею 67 Закону УРСР "Про судоустрій" від 05.06.1981 №2022-Х (в редакції Закону від 05.06.1981) було передбачено, що структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.

Тобто, організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у період з 11.09.1995 по 08.08.1999 здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад чи обласних державних адміністрацій.

Зі змісту доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що позивач 11.09.1995 була зарахована на посаду стажиста Дубенського міського суду Рівненської області та 08.08.1999 звільнена з цієї посади.

Питання проходження стажування випускниками вищих навчальних закладів в цей період регулювалися такими законодавчими актами колишнього Союзу PCP та УРСР, як: постанова Ради міністрів СРСР від 18.07.1972 №535 «Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні», Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973.

Так, в підпункті 4.2 пункту 10 зазначеної вище Постанови №535 від 18.07.1972 було визначено, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.

Відповідно до пункту 1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати ОСОБА_2 , Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.

Пунктами 5, 15 цього Положення передбачалось, що час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов`язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов`язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Пунктом 3 цього Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнена з посади стажиста Дубенського міського суду Рівненської області у зв`язку з призначенням її з 09.08.1999 суддею Гощанського районного суду Рівненської області, тобто при просуванні по службі вона зайняла посаду державного службовця.

Поряд з цим, Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" статтю 137 Закону № 1402-VIІІ доповнено частиною другою такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді вперше) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 висловила правовий висновок, за яким ч. 2 ст. 137 Закону № 2862-XII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Отже, чинними на момент обрання та звільнення позивача у відставку нормами законодавства було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посадах, які передували призначенню позивача на посаду судді.

З огляду на викладене, період роботи позивача на посаді стажиста Дубенського міського суду Рівненської області відповідно до ч. 2 статті 137 Закону № 1402-VIII повинен був бути зарахований до стажу роботи на посаді судді як досвід роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Разом з тим, оцінюючи доводи позивача про необхідність зарахування 03 років 11 місяців 29 днів стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, суд зазначає, що частина 1 ст. 7 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді, передбачала, що суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Таким чином, суд вважає не обґрунтованими доводи позивача про зарахування 03 років 11 місяців 29 днів стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач як Пенсійний орган, що вирішував питання про призначення та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ч. 2 статті 137 Закону № 1402-VIII, ч. 1 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ зобов`язаний був зарахувати до стажу роботи на посаді судді період її професійної діяльності на посаді стажиста Дубенського міського суду Рівненської області у розмірі 2 років професійної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного грошового утримання слід зарахувати період роботи позивача на посаді стажиста Дубенського районного суду Рівненської області у розмірі 2 років професійної діяльності, що протиправно не було зроблено відповідачем, тим самим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 58% судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133 Закону № 2453-VІ та ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Враховуючи вимоги Закону №1402-VIII, судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Тобто, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов`язаний із розміром суддівської винагороди.

Згідно з ч. 3ст. 142 Закону №1402-VIIIщомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, законодавством України, як чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, було передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

На користь викладеного свідчить також і Закон України №1798-VIII від 21 грудня 2016 року «Про Вищу раду правосуддя», яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17 адміністративне провадження № К/9901/3222/17, від 19.06.2018 у справі 243/4448/17, від 11.09.2018 у справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/17, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі № 686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17 адміністративне провадження № К/9901/17399/18.

Отже, загальний стаж роботи судді Чорноус Л.І., що дає їй право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про її звільнення становить повних 22 роки, що дає їй право на здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 54% суддівської винагороди судді, починаючи з 19.02.2020.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи частково довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 605,00грн, сплачена відповідно до квитанції від 16 січня 2024 року №1266278454, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення розміру раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 з 19.02.2020 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/8050/20 до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Рівненській області від 11 березня 2020 року №69 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/8050/20) у розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням роботи на посаді стажиста Дубенського міського суду Рівненської області з урахуванням 2 років професійної діяльності, починаючи з 19.02.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 605,00грн (шістсот п`ять гривень, 00коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 лютого 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Т.О. Комшелюк