Рішення № 117175701, 12.02.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 509/3533/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, Київ 168, 03168), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: концерн Військторгсервіс (вул. Молодогвардійська, 28-А, Київ, 03151), в особі філії Одеське управління військової торгівлі концерну Військторгсервіс (провулок Штабний, 1, Одеса, 65012) до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників:

від позивача: Дідух С.П.

від 3-ої особи: не з`явився

від відповідача: Синько О.А. - ордер

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2018 року Міністерство оборони України звернулося до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, яку в подальшому уточнило, та в остаточній редакції просило суд зобов`язати відповідача та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди у користуванні торгівельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 4962 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року в задоволенні позову Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: концерн Військторгсервіс, в особі філії Одеське управління військової торгівлі концерну Військторгсервіс про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року скасовано. Провадження у справі за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: концерн Військторгсервіс, в особі філії Одеське управління військової торгівлі концерну Військторгсервіс, про усунення перешкод у користуванні майном закрито. Роз`яснено Міністерству оборони України про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

29 грудня 2022 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява Міністерства оборони України, в якій заявник просить передати справу до Господарського суду Одеської області як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.01.2023 справу за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: концерн Військторгсервіс, в особі філії Одеське управління військової торгівлі концерну Військторгсервіс, про усунення перешкод у користуванні майном передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 справу №509/3533/18 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Літвінову С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2023р. прийнято справу № 509/3533/18 до свого провадження за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження.

08.05.2023 відповідач надав відзив на позов відповідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою від 12.06.2023року, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засідання суду.

Представником відповідача неоднарозово подавались клопотання по справі.

Представником позивача надано заперечення на клопотання позивача.

Суд відмовив відповідачу у задоволенні поданих клопотань так як вони подані з порушенням строку без клопотань про поновлення строку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 12.02.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01.08.2016р. між Міністерством оборони України, від імені якого діяв Концерн Військторгсервіс відповідно до договору доручення №1 від 14.06.2016р., в особі начальника філії Одеське управління військової торгівлі Короля Сергія Миколайовича, який діяв на підставі Положення та довіреності №92/1 від 01.07.2016р. та ФОП ОСОБА_1 був укладений Договір №ВКС -1261 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів , згідно п.1.1. якого Міністерство оборони України надає ФОП ОСОБА_1 право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на спеціально визначеній для цієї мети відритій території, а ФОП ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього Договору. Для встановлення майна Міністерство оборони України виділяє відкриту територію , яка розташована за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, територія ТОВ Промтоварний ринок, вул. Рожева, торгове місце №4962, згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною Договору (додаток №1) ( п.1.2 Договору).

Згідно п. 7.1 Договору сторони домовилися, що Договір набуває чинності з 01.08.2016р. і діє до 31.05.2019р. включно. Згідно п.7.3 Договору його дія припиняється у випадках: -закінчення терміну, на який він був укладений; -за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою щодо припинення договору повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

Листом від 29.03.2018 року №406/36 відповідача повідомлено про зміну суттєвих умов, та про необхідність приведення договірних відносин у відповідності до вимог, для чого йому необхідно було прибути до філії «ОУВТ» у визначений термін з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин та умов праці з МОУ. Крім цього, цим же листом відповідачу повідомдено, що у разі не прибуття до фідії «ОУВТ» в установлений термін та не приведення договірних відносин у ідповідності до вимог, дію Договору №ВКС-1261 від 01.08.2016, буде припинено в порядку виконання п. 7.3. за ініциативою Сторони

Позивач вказує, що 01.04.2018 ОСОБА_1 отримано повідомлення про підвищення вартості за надання права платного користування торговельним місцем, однак відповідач до філії не прибув.

Позивач зазначив, що листом від 04.06.2018 №747/8 ОСОБА_1 повідомлено про припинення з 06.08.2018 дії Договору №ВКС-1261 від 01.08.2016 в порядку п.7.3. за ініциативою МОУ.

Також, відповідачу повідомлялось, що у разі наявності у нього бажання користуватися торговельним місцем яке перебуває у розпорядженні МОУ, він може звернутись до філії у термін до 06.08.2018 із заявою про намір укласти Договір у новій редакції.

Будь-які додаткові угоди до Договору №ВКС -1261 щодо зміни (продовження) терміну його дії сторонами не укладалися. Натомість , за зверненням позивача, у газеті «Одеські вісті» випуск від 09.06.2018 №44 (5068) розміщено оголошення, що з 06.08.2018 року припиняється дія договору №ВКС-1261 від 01.08.2016 укладеного з МОУ та ФОП ОСОБА_1 на користування .

Аналогічного змісту повідомлення про припинення дії договору від 01.08.2016 № ВКС-1256 було розміщено на вебсайті ТОВ «Промтоварний ринок».

На виконання розпорядження начальника Концерну «Військторгсервіс» від 06.08.2018 № 10 та з метою встановлення фактичного використання торговельного місця № 4962, яке знаходиться на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, комісією із представників філії Концерну проведено огляд зазначеного торговельного місця, за результатами якого складено акт від 07.08.2018. У цьому акті зафіксовано, що станом на 07.08.2018 торговельне місце № 4962, виділене під встановлення 20-футових контейнерів, використовується ОСОБА_2 та відмовляється його звільнити у добровільному порядку та усунити перешкоди у користуванні ним МОУ в особі уповноважених осіб.

Припинення договірних відносин між сторонами у справі та вчинення ФОП ОСОБА_1 дій, які перешкоджають Міністерству у користуванні торговельним місцем по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок», стали підставою для звернення Міністерства до суду з відповідним позовом.

Третя особа на стороні позивача- Концерн Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс у письмових поясненнях повністю підтримує позицію позивача.

Третя особа зазначає, що відмова відповідача звільнити торговельне місце є перешкоджанням Концерну Військторгсервіс належним чином виконувати договірні зобов`язання .

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, та зазначає, що Договір №ВКС-1261 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016р. за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Згідно п.7.1 Договору він набуває чинності з 01.08.2016р. і діє до 31.05.2019р. включно. Пунктом 7.3 Договору передбачено, що його дія припиняється у випадках: -закінчення терміну, на який він був укладений; - за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою щодо припинення договору повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

Водночас, як зазначає відповідач, п.7.3 Договору не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії (за виключенням закінчення строку, на який його було укладено) , ані посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання договорів, встановленого ст.188 Господарського кодексу України. За таких обставин, на думку відповідача, сама по собі ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків як дострокове припинення договору.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що Договір не припинив свою дію у зв`язку із лише тільки ініціативою позивача щодо такого припинення відповідно до п.7.3 Договору.

Крім того, відповідач зазначив, що ч.4 ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. За приписами ч.4 ст.291 зазначеного Кодексу правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Відповідно ж до ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З урахуванням зазначених положень законодавства відповідач вважає, що після закінчення строку договору оренди він продовжується на такий самий строк, на який цей договір укладався раніше, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору. Але, протягом місяця після 31.05.2019р. позивач не звертався до ФОП ОСОБА_1 із запереченнями проти продовження строку дії договору.

За таких обставин, відповідач вважає, що станом на даний час відсутні парові підстави для задоволення позову Міністерства оборони України та зобов`язання ОСОБА_1 звільняти торговельне місце №4962 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, б. 20.

Виходячи з матеріалів справи, пояснень представників сторін, положень чинного законодавства України, судом встановлено, що 14 червня 2016 р. між Міністерством оборони України та Концерном Військторгсервіс укладено договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1 якого Концерн Військторгсервіс уповноважений діяти від імені Міністерства, а саме: вчиняти юридичні дії пов`язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ Промтоварний ринок по вулиці Рожевій, у тому числі з правом звернення до суду з позовами з питань пов`язаних з виконанням умов цього договору.

За приписами ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно ст.1003 Кодексу у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

При цьому, матеріали справи містять копію договору № 181/9-83р від 21.02.2000р., з якого вбачається виникнення у позивача права безкоштовного користування протягом 99 років 50-ма місцями під 20-ти футові контейнери за вищевказаною адресою. Позивач у позовній заяві посилається на цей договір як на один з доказів наявності у нього відповідного права. Надана позивачем до справи фотокопія з копії цього договору не є , ані оригіналом, ані належним чином засвідченою копією, та взагалі не містить доказів підписання цього Договору сторонами . Частина 2 ст.91 ГПК України встановлює, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Надана позивачем ксерокопія договору не відповідає вимогам п.5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, тому не може розглядатися судом як доказ у розумінні ст. 91 ГПК України.

Одночасно, суд звертає увагу на положення ст. 204 Цивільного кодексу України , якою встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням того, що правомірність договору № 181/9-83р від 21.02.2000р. не є предметом розгляду у даній справі, та судом не досліджується правомірність укладання Договору доручення №1 від 14 червня 2016 р., суд приймає до уваги інформацію позивача щодо існування договору № 181/9-83р від 21.02.2000р, укладеного між Міністерством оборони України, ТОВ Промтоварний ринок та Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області.

Судом встановлено, що 01.08.2016р. між Міністерством оборони України, від імені якого діяв Концерн Військторгсервіс відповідно до договору доручення №1 від 14.06.2016р., в особі начальника філії Одеське управління військової торгівлі Короля Сергія Миколайовича, який діяв на підставі Положення та довіреності №92/1 від 01.07.2016р. та ФОП ОСОБА_1 був укладений Договір №ВКС -1261 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно п.1.1. якого Міністерство оборони України надає ФОП ОСОБА_1 право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на спеціально визначеній для цієї мети відритій території , а ФОП ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього Договору. Для встановлення майна Міністерство оборони України виділяє відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, територія ТОВ Промтоварний ринок, вул.Рожева, торгове місце №4962, згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною Договору (додаток №1) ( п.1.2 Договору).

За приписами ст.177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Як вже зазначалося вище, предметом Договору №ВКС -1262 від 01.08.2016р. є надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами ст.628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

При цьому, як зазначено у ч. 1 ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В правовому полі передача прав користування майном може здійснюватись за договором оренди (ст. 760 Цивільного кодексу України та § 5 гл. 30 Господарського кодексу України).

Представники сторін у справі вважають, що Договір №ВКС -1261 від 01.08.2016р. є договором найму (оренди) .

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 7.1 Договору сторони домовилися, що Договір набуває чинності з 01.08.2016р. і діє до 31.05.2019р. включно. Згідно п.7.3 Договору його дія припиняється у випадках:-закінчення терміну, на який він був укладений; -за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою щодо припинення договору повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

За приписами ч.2 , ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами п.2.4.7 Договору ФОП ОСОБА_1 зобов`язалася при припиненні дії Договору або його розірванні звільнити виділену територію від майна, розміщеному на ній.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи положення законодавства та прийняті на себе за умовами Договору зобов`язання ФОП ОСОБА_1 мала після спливу терміну Договору №ВКС-1256 від 01.08.2016р. негайно звільнити торгове місце №4962 від свого майна.

Слід зауважити, що матеріали справи не містять будь-якої додаткової угоди до Договору №ВКС -1261 від 01.08.2016р. щодо продовження строку дії цього Договору, іншого Договору щодо права користування ФОП ОСОБА_1 торговим місцем №4962.

Посилання відповідача у якості заперечень на положення ч.4 ст.284 Господарського кодексу України та ст.764 Цивільного кодексу України щодо автоматичного поновлення договору на строк, який був раніше встановлений договором якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, у даному випадку, на думку суду, є безпідставними, адже, умови Договору №ВКС -1261 від 01.08.2016р. не передбачають можливості автоматичного продовження цього Договору. Навпаки, згідно п.6.1 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору повинні бути оформлені письмово в двосторонньому порядку.

Листом від 29.03.2018 року №406/36 відповідача повідомлено про зміну суттєвих умов, та про необхідність приведення договірних відносин у відповідності до вимог, для чого йому необхідно було прибути до філії «ОУВТ» у визначений термін з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин та умов праці з МОУ. Крім цього, цим же листом відповідачу повідомдено, що у разі не прибуття до фідії «ОУВТ» в установлений термін та не приведення договірних відносин у відповідності до вимог, дію Договору №ВКС-1261 від 01.08.2016, буде припинено в порядку виконання п. 7.3. за ініциативою Сторони

01.04.2018 ОСОБА_1 отримано повідомлення про підвищення вартості за надання права платного користування торговельним місцем, однак відповідач до філії не прибув.

Листом від 04.06.2018 №747/8 ОСОБА_1 повідомлено про припинення з 06.08.2018 дії Договору №ВКС-1261 від 01.08.2016 в порядку п.7.3. за ініциативою МОУ.

Також, відповідачу повідомлялось, що у разі наявності у нього бажання користуватися торговельним місцем яке перебуває у розпорядженні МОУ, він може звернутись до філії у термін до 06.08.2018 із заявою про намір укласти Договір у новій редакції.

За зверненням позивача, у газеті «Одеські вісті» випуск від 09.06.2018 №44 (5068) розміщено оголошення, що з 06.08.2018 року припиняється дія договору №ВКС-1261 від 01.08.2016 укладеного з МОУ та ФОП ОСОБА_1 на користування .

Аналогічного змісту повідомлення про припинення дії договору від 01.08.2016 № ВКС-1256 було розміщено на вебсайті ТОВ «Промтоварний ринок».

Щодо наміру продовжити договірні відносини, від ФОП ОСОБА_1 на адресу ані Міністерства оборони України, ані філії Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс не направлялося, що свідчить про відсутність наміру продовжувати договірні відносини. Посилання відповідача на неотримання ФОП ОСОБА_1 зазначеного листа-повідомлення сприймаються судом критично так як істотне значення має факт направлення повідомлення, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково має бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця..

Посилання відповідача на те, що заперечення наймодавця щодо продовження строку дії договору мають бути подані саме протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, а не раніше, судом сприймаються критично, адже, встановлений законодавцем строк - протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, є присічним строком, протягом якого сторонами мають бути вирішені питання щодо продовження договірних відносин. У даному ж випадку, як вже зазначалося вище, ФОП ОСОБА_1 навість не було висловлено позицію щодо наміру продовжувати договірні відносини.

Відтак, суд доходить висновку , що Договір №ВКС -1261 від 01.08.2016р. припинився з 01.06.2019р. , а тому, виходячи з положень законодавства та умов Договору, після цієї дати у ФОП ОСОБА_1 відсутні правові підстави для користування торговим місцем №4958, та відповідно до положень Договору у неї виникло зобов`язання звільнити виділену територію від майна, розміщеного на ній.

За положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина перша ст. 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним прав користування суд зазначає наступне.

Завдяки негаторному позову, яким у даному випадку є заявлений позивачем позов, захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов`язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 травня 2015 р. у справі N 6-92цс15, де зазначено, що передбачений ст.391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 918/317/17.

Таким чином, право на негаторний позов має лише власник або титульний володілець речі, права та законні інтереси якого можуть бути порушені або не визнаються іншою особою (особами), які перешкоджають у здійсненні власником або титульним володільцем законного права власності в контексті розпорядження та користування річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 922/3408/15.

Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного у постанові від 23.10.2018 р. по справі № 914/2728/17 , положення ст. 391 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.

Водночас , як вище встановлено судом, позивачу на підставі Договору № 148/19 від 21.02.2000 р., який укладено між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ Промтоварний ринок, належить право безкоштовного користування торговельним місцем №4958, тобто титульним володільцем спірного майна є саме позивач.

Отже, враховуючи, що Договір № ВКС-12561від 01.08.2016 р. припинив свою дію у зв`язку з закінченням терміну, на який він був укладений, а інших доказів наявності правових підстав використання спірного майна відповідачем до суду не надано, господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідачем вказане майно використовується за відсутності будь-яких правових підстав, що в свою чергу є підставою для застосування правової конструкції, передбаченої ст.391 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця №4962 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: АДРЕСА_2 , то у цій частині суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та безпідставними, адже, вказана позовна вимога поширена на осіб, яких не визначено, не конкретизовано, та яких не зазначено позивачем в якості відповідачів за його позовом, що не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у частині зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 4962 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 4962 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: АДРЕСА_2 задовольнити частково.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Міністерству оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ - 00034022) у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 4962 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: АДРЕСА_2 .

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Міністерству оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ - 00034022) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 1762 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 22 лютого 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов